Що пообіцяли Україні Пенс, Меркель і Вебер
Мюнхенська конференція з безпеки зразка 2019 року була, за запевненням організаторів, найбільш представницькою з точки зору як кількості, так і якості учасників, а заодно і журналістів. Тобто, рівня. З майже 600 гостей – понад 30 глав держав і урядів, близько 80 міністрів оборони і закордонних справ.
У нас немає підстав не довіряти організаторам. Однак (це, втім, доволі суб'єктивна думка репортера, який висвітлював цей захід кілька років поспіль), загострення пристрастей і дискусій цього разу було дещо слабшим. Можливо, причина тут в тому, що проблеми обговорюються, по суті, одні й ті самі, відповідей на них як не було, так і немає, а тому і «запал» ораторів трохи знизився. Тим більше, що ті ж організатори все більш ретельно розводять у часі і просторі учасників-антагоністів, щоб справа не дійшла до «словесних воєн», зупинити які не в силах навіть досвідчені модератори. Тому панелі проходять тихо-мирно за загальної згоди учасників, задоволених собою і один одним.
МЕРКЕЛЬ VS США
Втім, відбувається заочна перепалка політиків, які не присутні одночасно на подіумі. Цього разу таких було кілька, найцікавіша - між канцлером ФРН Ангелою Меркель, яка відвідує конференцію раз на 2 роки, і віце-президентом США Майком Пенсом.
Слід зауважити, що виступи цих політиків були центральними і досить різними за тоном. У Пенса фрази падали, як припечатували. Меркель, зазвичай переконливий, але не надто емоційний оратор, виступала так, як ніби внутрішньо звільнилася від тягаря вивіряти кожне слово (що природно, адже їй більше не треба турбуватися про те, щоб сподобатися виборцям). Зала достойно оцінила, аплодувала довго і щиро, багато хто навіть стоячи. У самої Меркель, для якої це, найімовірніше, останній виступ на цій конференції, навіть виступили сльози на очах... Стає сентиментальною?
Сентиментальною чи ні, але на американців вона м'яко і з гумором наїхала. Справді, відносини між ФРН і США, ЄС і США останнім часом настільки непрості, що майбутньому євроатлантичному партнерству було приділено чимало уваги. При цьому, що характерно, критикують президента Сполучених Штатів як європейці, так і самі американці (ну, крім Пенса, звичайно, і Іванки Трамп та її чоловіка Джареда Кушнера, які приїхали його підтримати). Але ніяк не за всіма пунктами вони одностайні. Наприклад, щодо питання газопроводу Nord Stream 2, який Меркель захищає тим сильніше, чим активніше його критикують американці.
ГАЗОВИЙ ДУШОК
Взагалі-то тема Nord Stream 2 не була заявлена серед тем конференції, однак «запах російського газу» виразно відчувався як у багатьох дискусіях, так і в кулуарах. Не дивно, адже буквально кілька днів тому країни ЄС після довгих суперечок нарешті прийшли до консенсусу про те, що правила горезвісного Третього енергопакету повинні поширюватися на газопроводи з країн-нечленів, тобто на Росію. Консенсус, втім, має на увазі певні винятки для Німеччини і не зупиняє проект як такий, але вже і це можна розглядати як досягнення. «Газпрому» (читай, Кремлю) тепер доведеться сісти на шпагат і знайти разом зі своїми прихильниками у Берліні «креативні» ідеї, як зробити проект комерційно цікавим. Хоча для російських керівників, схоже, це не завжди стоїть на першому місці.
Як зауважив у розмові з автором міністр закордонних справ України Павло Клімкін, усі вже давно зрозуміли, що газ для Москви не є категорією економічною. Зрозуміти то зрозуміли, але чинити опір настирності «давніх і надійних російських партнерів», схоже, не поспішають.
Тут треба віддати належне українській стороні, яка не зменшує зусиль, щоб переконати західних партнерів у тому, що чергова російська труба – це погано насамперед для них. Навіть на полях Мюнхена пройшли кілька двосторонніх зустрічей на енергетичну тематику. У тому числі цілу годину спілкувалися Клімкін і глава Мінекономенерго ФРН Петер Альтмайєр.
Але і на подіумах Nord Stream 2 згадували не раз і не два. Ті ж Меркель та Пенс. З протилежних позицій, втім.
СИЛА ДВОХСТОРОНОК
Покритикувавши одне одного з трибуни, німецька канцлер і американський віце-президент сам на сам зустрічатися не стали, та й сенсу в цьому не було. Зате обидва окремо провели двосторонні зустрічі з Президентом України Петром Порошенком. Повноцінні зустрічі, а не рукостискання у коридорі. Меседжі обох зустрічей – обіцянки подальшої підтримки України.
Також слова підтримки, цього разу зовсім несподівані і в незвичайній формі, отримав український лідер у ході панельної дискусії, присвяченій питанням безпеки у Східній Європі. З вуст претендента на посаду голови Європейської Комісії Манфреда Вебера. Німецький політик запропонував створити європейську систему ПРО за участю України, заставши зненацька всіх.
Цікаво, що прямо перед дискусією Порошенко і Вебер провели двосторонню зустріч. Очолить Вебер ЄК після виборів у Європарламент у травні цього року чи ні (хоча його називають одним з найбільш реальних кандидатів), в європейських структурах у нашої країни точно будуть надійні друзі.
Провів український лідер й інші тет-а-тет.
Взагалі, конференція є важливим майданчиком не тільки і, мабуть, навіть не стільки для публічних заяв, скільки саме для таких зустрічей, під час яких є можливість обговорити нагальні конкретні питання. Усі делегації з готовністю використовують цю можливість. Коридори Bayerischer Hof нагадували вулик, в якому діловито снують туди-сюди політики різного рангу.
МЕСЕДЖІ ЗА ОБІДОМ
Але не тільки перша особа держави і шеф української дипломатії вели активну роботу у Мюнхені. На полях конференції втретє поспіль пройшов Український ланч, організований Фондом Пінчука і стратегією YES. Пройшов, як і попередні два рази, з аншлагом.
Не було у залі цього разу, втім, українського президента. Але було цілих три кандидати на вищу посаду у державі.
Юлія Тимошенко виступила зі справжньою програмною промовою, дарма що власне виборців у залі було не так вже й багато. Розкритикувала президента, запевнивши західних політиків у тому, що з нею їм буде працювати куди комфортніше, а тому і підтримати вони повинні її.
Анатолій Гриценко одразу сказав, що агітувати за себе у Мюнхені не буде, він агітував більше допомагати Україні в її боротьбі проти російського агресора.
Сергій Тарута не виступав взагалі й навіть якось зніяковів, коли мер Києва Віталій Кличко представив його ведучому як іще одного кандидата.
Гості, було їх багато, смачно поїли і попили, погодилися з тим, що майбутнє України, безумовно, в Європі, і що Захід повинен продовжувати допомагати їй на цьому шляху.
НАЗУСТРІЧ МЮНХЕНУ-2020
...Чергова Мюнхенська конференція з безпеки завершилася. Наступна відбудеться там само (і багато в чому, з тими ж учасниками) рівно за рік. Можна сміливо прогнозувати, що і теми її здебільшого будуть тими самими. На жаль. Тому що, хоча і дуже хотілося б, але все ж навряд чи за один рік вдасться повністю вигнати російських окупантів з Донбасу, повернути Крим, завершити війну в Сирії, помирити ізраїльтян з арабами і багато іншого. Але якщо подібні конференції і не в змозі вирішити нагальні глобальні проблеми, то скликають їх саме для того, щоб ті, хто приймає рішення, змогли почути не тільки себе, але й інших, зустрітися і, можливо, знайти якісь спільні шляхи в напрямку до трохи більш справедливого світу.
Ольга Танасійчук, Мюнхен
