Хто такі Аскольд і Дір? Насправді, все було інакше...
...Ішов 860 рік, коли один видатний вікінг на прізвище Гастінг вирішив відправитися із Скандинавії до південної Європи – трохи пограбувати місцевих.
Разом із численною дружиною вікінг вийшов у Північне море, проплив повз Британію, зайшов у Гібралтар, а у Середземному морі пройшовся спочатку по північній Африці, а потім грабонув венеційців.
Наступною метою, яку собі намітив Гастінг, була Візантія, але добратися до неї із Середземного моря вікінги не змогли – з півдня Константинополь був захищений легендарною системою оборонних споруд. Тож Гастінгу довелося плити назад до Скандинавії.
Але він на тому не заспокоївся: скарби Візантії не давали йому спокою. Тоді він задумав перехитрити візантійців і напасти на них із півночі.
Для нового походу вирішив взяти собі союзником такого собі Бйорна із клану Фрізів, який на той час правив у Старій Ладозі, змінивши свого брата Рьоріка.
Той погодився. Зустрітися вирішили в Полоцьку, що на Західній Двині. Звідти об`єднані сили вікінгів – де річками де волоком – добралися до Дону і спустилися рікою до Азовського моря.
Чому Доном, а не Дніпром? На те була причина. На Азовському морі тоді знаходилася велика база варязького флоту – у місті, яке колись було столицею Боспорського царства, і з нього починався Великий шовковий шлях. У слов`янських літописах воно має ім`я Тмутаракань.
Саме у Тмутаракані Гастінг і Бйорн зібрали ударне угруповання і доплили до стін Константинополя. Було це вже у 861 році. Великої сутички не сталося. Візантійці погодилися сплатити разову данину, і скандинави тим же шляхом повернулися до Полоцька.
Далі їхні шляхи розійшлися. Гастінг поїхав до Британії, де його слід загубився. Бйорн лишився жити в Полоцьку на Двині, доки його не вбив у бою за Полоцьк інший відомий вікінг – Лота Кнут, на прізвисько Хельгі, якого всі ми добре знаємо як літописного Олега.
Ви вже здогадалися, що Бйорн і Гастінг – це Дір і Аскольд. От тільки в Києві жоден з них не був, і в Аскольдовій могилі аж ніяк не міг бути похований Аскольд.
Яким чином Бйорн і Гастінг були перейменовані на Діра і Аскольда, і яким чином стали персонажами Повісті временних літ – це вже інша історія.
Відомо одне – ці походи збереглися як у скандинавських джерелах, так і у візантійських та венеційських хроніках – як "дві появи русів біля Константинополя" – у 860 і 861 роках.
Радянські історики тривалий час вважали, що йдеться про один похід київської руської дружини, помилково відмічений двічі.
Можливо це лише одна карколомна гіпотеза з життя літописних русів, і все було не так. Але її автор – відомий американський історик українського походження Омелян Пріцак, насправді, дуже добре попрацював із європейськими джерелами, провів детальний лінгвістичний і хронологічний аналіз скандинавських і германських епосів. І написав дуже грунтовне дослідження.
Найбільш дивне для мене в ньому те, що, виявляється, історією Київської Русі уже років двісті займаються німецькі, данські, шведські, норвезькі й навіть ісландські вчені. І написали купу книг із цього приводу.
Чому їм так припала до душі Київська Русь? Бо для них це була територія, колонізована вікінгами – "Велика Скандинавія", умовно кажучи. Вікінги на початку й у середині першого тисячоліття, виявляється, контролювали і Дніпро, і Дон та Волгу, й Азовське море. Чимало сторінок їхніх епосів і саг присвячено подіям, що відбувалися на півдні України, в Приазов`ї.
Десь тут здійснив свої подвиги легендарний скандинавський бог-герой Одін. Тут, у степах України відбуваються головні події одного із найвідоміших скандинавських епосів "Битва готів з гуннами".
Як мало ми знаємо про історію землі, на якій живемо! До того, як з`явилася Київська Русь, тут вирувало життя. Йшла торгівля, відбувалися потужні битви за участю сотень тисяч (так у сагах) воїнів. А Київ...
А що Київ? Він на той час був факторією, торговим поселенням купців і работорговців із корпорації вікінгів...
Євген Якунов
реклама