Ідемо до школи - від Австралії до Канади

Ідемо до школи - від Австралії до Канади

947
Ukrinform
У кожної країни своє "перше вересня", а в деяких його взагалі нема

У Польщі до шкільної програми входить виїзд учнів щонайменше раз на рік до інших регіонів країни із пізнавальною метою. У Латвії інвестують у підтримку талантів не лише школярів, але й вчителів. І, мабуть, правильно роблять, щоб не опинитися в такій ситуації як у Німеччині, де дефіцит шкільних педагогів цього року оцінили в 40 тисяч чоловік. Залишитися на другий рік в тому ж класі для французького школяра - не трагедія. А в Канаді легко обходяться без батьківських зборів, навіть особиста зустріч із викладачем не заохочується й можлива лише за попередньою домовленістю.

Про особливості шкільного навчального року у різних країнах читайте у спільному матеріалі зарубіжних кореспондентів Укрінформу.

АВСТРАЛІЯ: ШКОЛА - ЦЕ ПРИЄМНО, ВЕСЕЛО І ЦІКАВО

В австралійських школах немає "першого вересня" (йдеться про традиційне для наших шкіл "святкування" з нагоди першого дня навчання з лінійками, букетами тощо). І не лише тому що навчальний рік тут розпочинається наприкінці січня - на початку лютого (в залежності від штату). Але і, що найважливіше, аби не завдавати зайвого клопоту батькам та стресу дітям, котрі повертаються до навчання після канікул, чи малюкам, які вперше йдуть до школи. Отже ніякого "свята першого дзвоника" в Австралії не існує, просто у дітей закінчуються канікули і вони продовжують навчання, повідомляє з Канберри власний кореспондент Укрінформу Іван Юcип'юк.

До речі, аби забезпечити найменшим школярам якнайбільше уваги, у перший день навчального року до школи приходять лише вони та випускні класи. Перед цим "першачки" (їх тут називають "кінді" від назви першого класу kindergarten), знайомляться з майбутньою школою ще під час відвідування дитячого садка (preschool), який організаційно належить до тієї самої школи. Вони проводять у школі такий собі ознайомчий, тренувальний день. Під час цих відвідин їм показують їхні майбутні класи, знайомлять із вчителями, та головною метою цього заходу є показати дітям, що ніяких страшних змін для них у новому статусі не відбудеться. Відтак вони почуваються впевненішими та набагато спокійніше ставляться до переходу до школи.

Внаслідок цього школа асоціюється у дітей з чимось приємним - це місце, де весело і цікаво проводити час, де зустрічаєшся з друзями. Так мою дитину, яка вперше пішла до школи в Австралії, дуже легко розбудити вранці (якщо не надто хоче вставати) запитанням: "А ти хіба до школи не підеш?" - відразу ж прокидається, щоб не пропустити школу. Пригадую наш перший день у школі - малюкам при вході роздавали повітряні кульки та давали перше веселе завдання: знайти свій клас, до дверей якого прив'язана кулька такого ж кольору, а також першу вчительку, одягнуту у сукню під колір кульки. Ніякої двогодинної лінійки і виступів! Знайшовши клас, дитина залишає кульку та рюкзачок (перед класом гачки для рюкзаків, підписані іменами учнів) і йде в кімнату відкривати, розгортати, пробувати все, що там є. Вчителька підходить до кожного, знайомиться, питає, що той робить, і каже, що тепер вона гратиметься і навчатиметься з ними.

Відмінним від українського першого шкільного дня тут є також те, що ані діти, ані батьки не одягаються святково у цей день. Учні австралійських шкіл зобов'язані носити шкільну уніформу, у кожної школи вона своя та має кілька варіантів для різної погоди тощо. Отож діти приходять до школи у звичайній шкільній формі, а їхні батьки - у повсякденному одязі. Часто, з огляду на спеку, це можуть бути звичайні футболки-шорти з в'єтнамками.

Ще одним моментом, який мене вразив, було те, що директорка школи, яку ми з донькою випадково зустріли на подвір'ї, вітаючись пам'ятала ім'я дитини (наша початкова школа нараховує понад півтисячі учнів)!

У школу малюки починають ходити з 5 років. Повний цикл середньої освіти розрахований на 12 років і ділиться на три рівні: початкова (Primary school), неповна середня (Secondary school) та повна середня школа (Senior secondary school). Школа, в яку має йти дитина залежить від її місця проживання. Можна попроситись не за місцем проживання, але це на розгляд шкільної адміністрації.

Типовими предметами, які діти вивчають у початковій школі, є англійська мова, читання, усна мова, письмо, людське суспільство і навколишнє середовище, математика, програмування, танці, музика, малювання, фізична культура. Також є загальний предмет "наука", який включає в себе хімію, фізику, астрономію.

Дуже важливим аспектом навчання, як на мене, є те, що з першого року дітей вчать виступати публічно. Доволі часто учням дають завдання підготувати розповідь на якусь тему, вчать їх висловлювати свої думки та поділитися знаннями з іншими.

Звичної для нас системи оцінювання в австралійських школах не існує. Орієнтовно раз на чверть проводиться оцінювання незалежними викладачами (з іншої школи, представниками департаменту освіти штату тощо). Двічі на рік батьки отримують звіт, де розписані всі дисципліни та представлені оцінки від "обмежені знання" до "видатні знання". Обов'язково до кожної дисципліни додається колонка з оцінкою того як дитина сприймає матеріал і чи бере активну участь в обговоренні.

Фото: EPA / Guillaume Horcajuleo
Фото: EPA / Guillaume Horcajuleo

Крім того, в австралійських школах існує система заохочення: за свої досягнення, успіхи або додаткову роботу учні отримують "сертифікати". Сертифікати принаймні раз на чверть отримує кожен, хоча б за допомогу друзям чи гарний малюнок.

У початковій школі всі уроки веде один вчитель, який щороку змінюється, так само як і склад класу. Паралельні класи змішують між собою - вважається, що таким чином дитина вчиться встановлювати соціальні зв'язки, будувати відносини з іншими. Обсяг домашніх завдань поступово, від класу до класу, збільшується, але в цілому (згідно з державними приписами) не перевищує 30-40 хвилин в день.

Загалом можна зробити висновок, що шкільне життя в австралійських школах, як каже моя донька, "fun", а не набридлива рутина і неприємний обов'язок.

ПОЛЬЩА: РІЗНІ ТЕРМІНИ КАНІКУЛ У РЕГІОНАХ І "ЗЕЛЕНА ШКОЛА"

Навчальний рік у польських школах, як і в Україні, розпочинається 1 вересня, або ж у наступний після вихідного день. Цей день не відзначається нічим особливим: немає жодних урочистих лінійок, діти розходяться по своїх класах. Лише першокласників можуть зібрати разом на нетривалу урочистість в актовій залі. Однак, це не є обов'язковим заходом, адже за кілька тижнів відбувається урочистість посвяти малечі у "першачки" за участю шкільного керівництва, з урочистими промовами. До школи діти йдуть з шести- або семирічного віку, за бажанням батьків. Лише нещодавно, в 2017 році, чинний польський уряд відмінив розпорядження своїх попередників про обов'язкову шкільну освіту з 6-ти років, повідомляє власний кореспондент Укрінформу у Варшаві Юрій Банахевич.

Як і в Україні, до третього класу польські школярі мають одного вчителя і займаються у своєму класі. Вони не отримують оцінок, як у старших класах, а їх знання символічно оцінюються буквами, що відповідають певній шкалі оцінювання. Наприклад, W - відмінно, D - добре, P - погано, Z - задовільно, S - cлабо. Діти до третього класу після занять, які зазвичай тривають приблизно з 8-ї до 12-ї години, можуть залишатися у шкільній світлиці до 17-ї години, поки їх не заберуть батьки. Там із ними займаються і доглядають вихователі, які закріплені за кожним класом. Перебування у світлиці є платним для батьків, крім дітей з малозабезпечених сімей, для яких воно безкоштовне.

Підручники, які діти змушені щодня носити до школи відповідно до розкладу занять, є безкоштовними, їх вартість оплачує міністерство освіти Польщі. Проте, в окремих випадках батьки повинні доплачувати за них. Варто зауважити, що в останні роки польська влада посилено працює над доступним, широкосмуговим доступом до Інтернету в польських школах. У перспективі це частково має замінити використання традиційних паперових підручників. Уже зараз усі школи Польщі перейшли або переходять на електронні щоденники: в Інтернеті батьки можуть слідкувати за навчальними успіхами своїх дітей, запитувати чи уточнювати щось у вчителів.

Фото: Maciej Czarniak / trojmiasto.pl
Фото: Maciej Czarniak / trojmiasto.pl

Харчування у школах платне: якщо батьки хочуть, щоб їхня дитина обідала у школі, вони повинні внести на рахунок школи фіксовану суму. Середня вартість одного обіду у варшавській школі, наприклад, коштує 6 злотих (45 грн). У польських школах є також невеликі кіоски, де діти можуть купити щось з'їсти. Однак, там марно шукати "шкідливу" їжу, як наприклад чіпси чи колу, що заборонено розпорядженням міністра освіти.

Як і в Україні, з четвертого класу учні польських шкіл навчаються у багатьох вчителів. Їх знання оцінюються за 6-бальною системою. Згідно з новою реформою середньої освіти в Польщі, яка увійшла в дію з 2017 року, у школах ліквідовано гімназії, в яких учні шкіл навчалися з 13-ти до 16-ти років. Відтепер, учні навчаються у середній школі до восьмого класу включно, а після цього обирають - навчатися ще чотири роки в ліцеї, п'ять років у технікумі чи, наприклад, два або три роки у спеціалізованих школах за фахом (аналогах українських ПТУ).

Навчання у польських школах поділено на два семестри: до січня-лютого - перший, а згодом, до кінця червня - другий. При цьому, до кінця червня навчаються учні як старших так і молодших класів. Цікавою особливістю є те, що терміни зимових канікул, які у польських школах тривають два тижні, є різними в залежності від регіонів. На кожний навчальний рік їх спеціальним розпорядженням встановлює міністерство освіти. Так наприклад, у 2018-2019 навчальному році діти краківських середніх шкіл відпочиватимуть з 14 по 27 січня, у Варшаві - з 28 січня по 10 лютого, а у школярі гданських шкіл - з 11 по 24 лютого.

Цікавою навчальною практикою у польських школах є також так звана "зелена школа" (у травні-червні) чи, в окремих випадках - "біла школа" (взимку). Це елемент обов'язкової шкільної програми, що представляє собою кількаденний виїзд учнів класу з вчителями до інших регіонів країни з пізнавальною та рекреаційною метою. У цей період учні відвідують цікаві місця, знайомляться ближче з природою, проводять різні розвиваючі ігри на свіжому повітрі. Виїзди дітей на "Зелену школу" оплачують батьки.

ЛАТВІЯ: ПОШУК ТАЛАНТІВ І «ЗОЛОТОЇ СЕРЕДИНИ», МЕДІАГІГІЄНА ЯК ДИСЦИПЛІНА

Середня освіта в Латвії починається з 6 або 7 років. Триває вона 9 обов'язкових років навчання плюс 3 необов'язкових. У цих межах можна отримати як загальну освіту, так і професійну.

У Латвії місцеве самоврядування має великі права. І коли йдеться про оптимізацію мережі шкіл, воно шукає золоту середину в суперечці з Міносвіти. Компроміс полягає в тому, що початкові школи, як правило, залишаються ближче до дому - «крокова доступність». Але що стосується середніх шкіл - то тут діє принцип «краще далі, але краще», повідомляє власний кореспондент у Ризі Олег Кудрін.

Нинішній міністр освіти Латвії Карліс Шадурскіс переконаний, що тільки великі школи з міцною матеріальною базою, сильними педагогами і багатими можливостями для навчання та спорту дадуть змогу забезпечити якісну та сучасну освіту.

До речі, в цьому році особлива увага була приділена будівництву сучасних спортивних комплексів. Замість старого шкільного спорткомплексу за кілька місяців може вирости новий футбольний стадіон (із класним покриттям), майданчики для стрітболу, ряди тренажерів.

Якщо ж повернутися до навчальної програми, то варто сказати, що поступово змінюється підхід до блоку соціальних наук й історії. Вже з 5 року навчання крім класних занять - позакласні. Сім-вісім тижнів семестру п'ятикласники ходитимуть до архітектурних пам'яток, музеїв. І на заключному етапі цього процесу створюватимуть якийсь свій проект.

Збільшиться варіативність навчання: крім обов'язкових предметів з'явиться можливість вибору: більше вивчати природничі науки або гуманітарний блок, друга іноземна чи математика плюс програмування. До старших класів учні з батьками зможуть формувати набір дисциплін самостійно. При цьому обраних для поглибленого вивчення предметів має бути як мінімум три. Відповідно, крім трьох обов'язкових іспитів (латиська мова, іноземна та математика) складатимуть й іспити за трьома персонально обраними предметами.

Продовжується розвиток програми підтримки талантів. Причому, що важливо, вона стосується не тільки школярів, які братимуть участь в олімпіадах різного рівня, але і вчителів. Цього року сто латвійських педагогів зможуть отримати додаткову освіту. До речі, середня ставка зарплата вчителів за останні три роки зросла з 700 до 765 євро. При цьому середнє навантаження педагогів збільшилася лише на одну годину - з 22 до 23 годин на тиждень.

Крім того, у латвійській середній школі завелася одна принципово важлива розмова. Про те, як вчити дітей шкільного віку орієнтуватися в морі інформації, передусім, з інтернету. Що та як можна зробити для того, щоб виробити у школярів звичку критично ставитися до сумнівних джерел і продукованих ними фейків. Останнім часом для подібної дисципліни винайшли промовисте слово - Медіагігієна. Шлях до цього тільки починається і гаяти час - небезпечно (Для України ця тема теж вкрай важлива).

Фото: picture-alliance/ZB
Фото: picture-alliance/ZB

До речі, щодо мови. Навесні в країні був прийнятий і з наступного року починає діяти довгоочікуваний новий Закон про освіту. Згідно з ним до середніх і старших класів навчання на «мовах національних меншин» (до яких належить і російська) поступово зменшується. А в старших класах залишається тільки навчання державною мовою. Це допоможе вирішити чи не найбільшу проблему років після відновлення незалежності. Весь цей час в Латвії існує і відтворюється російськомовна громада, багато членів якої слабко знають латиську мову. І відповідно не інтегруються в місцеве життя, стаючи легкою здобиччю російськомовної кремлівської пропаганди. Провести цей закон (незважаючи на численні, різноманітні інспіровані Москвою протести) вдалося багато в чому завдяки наполегливості та принциповості міністра освіти Карліса Шадурскіса.

МОЛДОВА: ЩЕПЛЕННЯ ВІД КОРУ, ПОЛЕГШЕННЯ ДЛЯ ПЕРШАЧКІВ І ПРОФОРІЕНТАЦІЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Новий навчальний рік розпочнеться з того, що всі без винятку учні зобов’язані будуть пройти вакцинацію від кору, через загрозу епідемії цього захворювання в країні.

Діти, що не пройдуть вакцинацію, не будуть допущені до навчання, повідомляє власний кореспондент Укрінформу з Кишинева Зінаїда Гурська.

Окрім того, міністерство освіти Молдови офіційно визнало, що ідея оптимізації була помилковою, у зв’язку з чим у республіці відкриваються три нових школи у маленьких селищах різних районів. В основному, це будуть школи для початкового навчання.

Фото: Sputnik / Руслан Кривобок
Фото: Sputnik / Руслан Кривобок

Цього року на першачків очікує полегшення — для них не буде ані домашніх завдань, ані табелів. У старших класах більше уваги приділятиметься професійним знанням. З початку навчального року проводитимуться консультації у ліцеях з метою визначення професійних нахилів учнів. Якщо учень має схильність до гуманітарних наук, то він зможе вибрати кількість годин для вивчення цікавих для себе предметів за рахунок скорочення інших, неважливих для свого майбутнього.

НІМЕЧЧИНА: ШУЛЬТЮТЕ, 6 ТИЖНІВ ЛІТНІХ КАНІКУЛ І ДЕФІЦИТ ВЧИТЕЛІВ

Перед новим навчальним роком у Німеччині цього разу панувала чи не паніка: практично з усіх федеральних земель надходили повідомлення про гостру нестачу вчителів, повідомляє власний кореспондекнт Укрінформу в Берліні Ольга Танасійчук. У масштабах країни дефіцит кадрів оцінювали в 40 тисяч чоловік. Це дані німецької Асоціації вчителів. «У нас не було такого драматичного браку вчителів у Німеччині протягом трьох десятиліть!», - б'є на сполох президент Асоціації Хайнц-Пітер Майдінгер. Представники влади ж кажуть, що не все так трагічно, що не вистачає швидше вихователів, а не власне вчителів, та й вчителів переважно в початкових школах...

Проблема ця має цілу низку причин: тут і збільшення народжуваності, а, відповідно, наповнюваності класів; і приплив біженців з дітьми шкільного віку; і вихід на пенсію цілого покоління вчителів; і недостатнє фінансування освіти.

Як би там не було, але учням до таких нюансів справи немає. Для них почався новий навчальний рік. Він у різних німецьких землях починається у різний час. Нема є в Німеччині загального Дня знань, свого «1 вересня». Десь заняття починаються вже в останній декаді серпня, десь - на початку вересня. Умова одна: літні канікули повинні тривати 6 тижнів. Тобто все залежить від того, коли закінчилися заняття в липні, що, в свою чергу, продиктовано тим, скільки діти «відгуляли» в різноманітні вихідні з різних приводів, які можуть різнитися від регіону до регіону. Цього року всі німецькі школярі вже сіли за парти, хто минулого тижня, хто на цьому.

Фото: AFP
Фото: AFP

Для кого початок навчального року - дійсно свято, так це для першокласників, яких в Німеччині в цьому році близько 700 тисяч. Вони приходять до школи в свій перший день з великими різнокольоровими кулькАми, Schultuete, дбайливо наповненими батьками (або торговими мережами) солодощами і корисними дрібницями.

Для інших школа - вже рутина. Тим більше, що поняття «парадна форма» тут немає: в школу по буднях і святах ходять в звичайному одязі. І дисципліна не те щоб дуже, за нашими поняттями, жорстка. Але розслаблятися не варто - в кінці занять на іспитах спуску не дадуть.

До початку навчального року батьки готуються влітку. Шкільна адміністрація розсилає їм на мобільні телефони список необхідних підручників і робочих зошитів, які слід придбати. Часом такі видають в школі.

За що доведеться заплатити, так це за обіди, орієнтовно 60 євро в місяць. Але це за бажанням батьків. При цьому всі діти повинні мати з собою легкий «перекус» - воду і фрукти, печиво. Платна також «група подовженого дня», якщо батьки не можуть забирати дитину після закінчення основних уроків.

Жодних, чи не традиційних для нас, поборів, як правило, в звичайних загальноосвітніх школах немає. Хіба що йдеться про якісь екскурсії або заходи. Немає і традиції вітати вчителів з їх Днем, оскільки дня такого просто немає.

БЕЛЬГІЯ: МІЖНАРОДНІ ШКОЛИ І РОЗКУТІ ДІТИ

Особливості шкільної освіти у Бельгії полягають у тому, що, зокрема, у столиці країни - Брюсселі - працюють тисячі дипломатів із десятків країн світу, діти яких потребують навчання на своїх рідних мовах. Відтак, якщо бельгійські публічні школи дають освіту французькою та нідерландською мовами, які є офіційними у Бельгії, то багато дітей з інших країн, батьки яких перебувають у відрядженні, зокрема, у Брюсселі, можуть обрати заклад, де викладають англійською.

Тому у країні діють десятки так званих міжнародних - європейських, британських, американських шкіл, повідомляє власний кореспондент Укрінформу в Брюсселі Андрій Лавренюк.

У деяких з міжнародних шкіл можуть навчатися лише діти дипломатів країн-членів Євросоюзу. Навчання у таких школах платне і недешеве. Платня може коливатися від 6 до 25 тисяч євро на рік на одну дитину.

Щодо дітей українських дипломатів, то кілька пільгових місць щороку надає для них уряд США, і вони можуть навчатися в американській школі у Брюсселі.

Зазвичай, за кілька років такого навчання українські учні виходять з такої школи з доволі високим рівнем англійської мови, але в її дещо американській традиції.

У країні діє спеціальний закон про шкільні автобуси. Учні молодших класів не можуть самостійно залишити навчальний заклад, якщо їх не зустрінуть уповноважені дорослі.

Однією з особливостей бельгійської шкільної системи є переважна відсутність підручників. Школярі навчаються за роздрукованими навчальними матеріалами, які підшиваються у папки.

Фото: evroportal.ru
Фото: evroportal.ru

Загалом бельгійські діти та підлітки є дуже розкутими й інтернаціональними. Десь після 16 години, коли завершується навчальний день, вони ще можуть спілкуватися між собою, сидячи прямо на землі навіть у холоду погоду та споживаючи не дуже корисні солодкі напої із снеками на кшалт чіпсів.

ФРАНЦІЯ: ЗАБОРОНА НА КОРИСТУВАННЯ МОБІЛЬНИМ ТЕЛЕФОНОМ І ПРАКТИКА ДРУГОГО РОКУ

Шкільну освіту у Франції починають після досягнення шестирічного віку. Новий рік починається у вересні, але жодних урочистостей з цього приводу не проводять, повідомляє власний кореспондент Укрінформу у Страсбурзі Ольга Будник. Перші тижні навчання не передбачають особливого навантаження, аби дати можливість школярам адаптуватися після канікул та налаштуватися на навчальний процес.

У цьому році уряд вніс зміни й зробив обов'язковим відвідування дошкільних навчальних закладів дітьми з чотирирічного віку. Таке рішення було прийняте для більш ефективної адаптації мігрантів та вивчення французької мови ще до початку шкільного навчання.

Через значну кількість мігрантів у французьких школах існують спеціальні класи для дітей з таких сімей. На перших порах вони вивчають французьку мову, а пізніше, коли рівень володіння мовою досягає необхідного рівня, діток адаптують до навчання у звичайних класах. Причому спочатку вони відвідують заняття у звичайних класах вибірково, продовжуючи навчання у спецкласах для нефранкофонів. З часом повністю переходять до звичайного класу.

Державні школи приймають учнів за територіальною ознакою. Після звернення до префектури, надається рекомендаційний лист із вказанням однієї  або кількох (в залежності від укомплектованості класів) можливих шкіл для навчання. Якщо ж батьки приймають рішення віддати дитину на навчання до приватного навчального закладу, то майбутній школяр повинен скласти вступний тест. Чим престижніший навчальний заклад - тим кращий результат вимагається. Тестування можливе і при переході до державних навчальних закладів, якщо сім'я обирає їх не з переліку запропонованого префектурою.

Фото: kordon.in.ua
Фото: kordon.in.ua

У більшості французьких шкіл організоване харчування дітей, яке оплачується батьками окремо і не є обов'язковим. Вартість харчування залежить від доходу сім'ї та може частково оплачуватися з місцевого бюджету. Батьків заохочують до правильного харчування школярів, зокрема радять давати дітям ланч-бокси із здоровими перекусами. Жодних чіпсів.

Зранку, для того, аби діти не запізнювалися на заняття, організовують спеціальні чергування біля нерегульованих пішохідних переходів поблизу шкіл: працівники школи у яскравих жилетах зупиняють час від часу рух автомобілів, аби діти могли безпечно та швидко перейти проїжджу частину.

Французьких школярів карають за системні запізнення. Якщо дитина запізнилася на заняття без поважних причин кілька разів, вчитель може призначити покарання у вигляді продовження часу перебування в школі. Наприклад, залишити дитину в школі на годину. В цей час школяр повинен перебувати у визначеному вчителем місці, наприклад, на занятті іншого класу.

У французьких школах діє пропускна система. Дитина не може покинути школу під час занять. Деякі школи мають систему електронних перепусток, у деяких перепусткою до школи діє спеціальний зошит, на обкладинці якого надруковано розклад занять учня.

Про всі прогули, запізнення та порушення дисципліни повідомляють батьків.

У разі систематичних порушень дисципліни, розпорядку шкільного дня чи небажання дитини навчатися, вчитель може запросити батьків до школи. Такі бесіди проходять у позитивній атмосфері за присутності вчителя, когось із батьків та учня. У школах наголошують, що це, передусім, робиться не для вказання помилок чи покарання, а для заохочення до навчання.

Окрім того, аби школярі не відволікалися від навчального процесу, з нового навчального року учням початкової і середньої шкіл у Франції буде заборонено користуватися мобільними телефонами. Аби не обмежувати доступ до мобільних телефонів повністю, розглядається можливість встановити у школах спеціальні бокси для їх зберігання. У деяких школах такі обмеження, як і спеціальні бокси для телефонів, вже існують. У деяких школах наразі діє правило - мобільні телефони лише для спілкування з батьками під час перерви, весь інший час гаджети мають лишатися у портфелях.

Успішність учнів визначається балами за результатами періодичних тестувань. За кожним тестом визначено максимальну кількість балів, учень отримує, наприклад 20 з 24 можливих. У деяких випадках, аби підкреслити успішне складання тесту, учитель може поставити 25 з 24, наголосивши таким чином на добре виконане учнем завдання.

Поширеною є практика, коли учнів залишають на другий рік для повторного проходження курсу. Це не вважається ганебним.

Вступ до вищих навчальних закладів здебільшого не передбачає іспитів (за невеликим винятком для окремих спеціальностей). За результатами складання випускних тестів учень подає свої документи до вишів, де хотів би навчатися. ВНЗ встановлюють мінімальний рівень балів, за яким приймають документи від всіх, хто має бал вище мінімального. У деяких ВНЗ, у разі більшої кількості охочих навчатися, аніж передбачено місць, вибір може робитися випадковим способом. Невступ до ВНЗ для французьких дітей не є трагедією. Часто випускники беруть паузу, аби влаштуватися на роботу і провести рік «дорослого життя» та визначитися з подальшими перспективами.

Загалом у країні нині відбувається освітня реформа, яка передбачає поділ навчальних закладів, після яких діти продовжуватимуть здобуття вищої освіти чи отримуватимуть професійну невищу освіту. Це можливе нововведення викликало значний протест та перебуває стадії обговорення.

КАНАДА: ВІДСУТНІСТЬ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ І КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ТАБЕЛЮ

Відповідно до федерального державного устрою Канади, освіта входить до сфери відповідальності провінційного, а не федерального уряду. Через це в країні не існує єдиного навчального плану, шкільного розпорядку дня й вимог до освітян. Кожна провінція обирає дату початку й закінчення навчального року відповідно до власних уподобань. Якщо говорити про найбільш населений регіон - Онтаріо, то більшість дітей тут підуть цього року в школу 6 вересня, повідомляє власний кореспондент Укрінформу в Оттаві Максим Наливайко. Утім, різні класи можуть мати різні "перші вересня", що дає змогу розділити наплив школярів на кілька днів.

Утім, для батьків початок навчання дітей не становитиме великих проблем, оскільки потреби у закупівлі форми, підручників, зошитів та канцелярського приладдя немає, а більшість дітей до навчального закладу доставить шкільний автобус. З огляду на те, що аналогу української "лінійки" в перший навчальний день в Канаді немає, то батькам навіть не потрібно йти разом із дітьми в школу.

До речі, протягом року в школах не збирають батьківських зборів, а особиста зустріч із викладачем не заохочується й можлива лише за попередньою домовленістю. Аби не нашкодити самооцінці дитини, табель її успішності конфіденційним листом надсилається двічі на рік батькам, а самі оцінки ніколи не розголошуються. В табелі також навпроти кожного предмету коротко описуються успіхи та складнощі дитини.

Фото: msmstudy.com
Фото: msmstudy.com

Оскільки до старшої школи, куди діти переходять у віці 12-13 років, вибору предметів не передбачено, всі державні школи Онтаріо працюють за ідентичною програмою, тому вибір навчального закладу залежить від двох факторів: розташування та мови викладання. Усі школи отримують однакове бюджетне фінансування, тому діти ходять у найближчий до дому заклад. Більшість шкіл поділяються на англо- та франкомовні, однак є також приватні навчальні заклади з іншими мовами викладання і високими розцінками. Переважно ж шкільна освіта у Канаді - безкоштовна і жодних внесків "на ремонт" абощо робити не треба.

Цікаво, що в онтарійських молодших школах немає їдалень і діти повинні їсти те, що принесуть з дому. Причому в навчальних закладах існує заборона на певні продукти, що можуть викликати сильну алергічну реакцію, приміром арахіс. З цієї ж причини не дозволяється ділитися їжею. Однак, щоранку до початку навчання у багатьох школах організовується "сніданок-бесіда", під час якого діти можуть їсти фрукти й пластівці й спілкуватися. Ще однією обов'язковою вимогою є щоденне проведення учнями однієї 30-хвилинної перерви на вулиці. Лютий мороз чи сильний снігопад не стають цьому на заваді, адже нестримна дитяча енергія потребує виходу у будь-яку пору року. Тим паче, в молодшій школі заборонене використання мобільних телефонів, тож "живе" спілкування залишається пріоритетним.

Укрінформ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>