Дональд Трамп гостро критикував Європу, але саміт НАТО цим не зіпсував

Дональд Трамп гостро критикував Європу, але саміт НАТО цим не зіпсував

Аналітика
620
Ukrinform
Лідери країн НАТО висловилися однозначно: Україна — не Росія, а отже двері до альянсу для нас не зачинені

Саміт НАТО в Брюсселі вийшов пречудовим. Усі наші реальні (а не мрійливі) сподівання збулися, а побоювання — не збулися.

Головне: Росію названо основним ворогом альянсу. Звісно, такого терміну ні письмово, ні усно ніхто не вживав, бо він не з сучасного дипломатичного лексикону, однак така суть натівської оцінки політики Кремля очевидна. По-перше, Росія, сказано у підсумковій декларації, є джерелом викликів та загроз для НАТО, вона використовує силу для досягнення політичних цілей, підриваючи міжнародний порядок. Росії нагадали все: і Крим, і Донбас, і Придністров’я, і Абхазію, і Південну Осетію, і військові провокації на кордонах НАТО, і ядерні погрози, і катування українців у російських в’язницях, і малайзіський “Боїнг”, і отруєння Скрипалів.

По-друге, лідери країн НАТО підтвердили і розвинули рішення попередніх самітів щодо зміцнення своїх військових можливостей для відбиття можливої військової агресії Росії. Можна сказати й дещо інакше: головним засобом протидії політиці Кремля НАТО вважає військову силу, а не “діалог” чи “партнерство”. Тому ухвалено рішення про створення двох центрів командування (у США та Європі), яке має забезпечити оперативне перекидання військ на випадок військового наступу росіян. Саме росіян, а не якоїсь гіпотетичної “третьої сили” (на кшталт Ірану), як ще порівняно недавно (до 2014 року) висловлювалися на Заході.

По-третє, витрати країн — членів НАТО на оборону однозначно збільшуватимуться, хоча й не так різко, як того вимагав президент США. І всі ці витрати — проти Росії.

Крім того, саміт однозначно висловився в тому сенсі (і для нас це особливо важливо і приємно), що Україна — не вотчина Кремля, і НАТО не вважає Україну зоною вирішального впливу Росії. 20-хвилинна зустріч Дональда Трампа з Петром Порошенком в рамках саміту мала за мету саме демонстрацію: Україна — не Росія! Далі, НАТО підтвердило перспективу членства України: “На тлі поновлених прагнень України щодо її членства у НАТО, НАТО підтримує свої рішення, ухвалені на саміті в Бухаресті та наступних самітах”. Так, більш конкретного рішення (чи хоча б формулювання) НАТО щодо членства України наразі нема, не секрет, що деякі країни (кажуть про Нідерланди і Францію) його блокують, але на даний момент ми можемо вдовольнитися і тим, що є. Зрештою, тільки від нас самих (і на саміті це не раз звучало у різних формах) залежить, коли членство в НАТО стане для України реальністю.

Повільно, але неухильно

Тепер щодо суперечок на саміті. Зовні вони видаються аж надто принциповими, а тому здатними призвести до серйозної кризи всередині НАТО аж до розколу. Але то тільки зовні. Так, президент США Дональд Трамп у гострій формі критикував європейських союзників за невиконання зобов’язань витрачати на оборону мінімум 2% ВВП і за купівлю російських енергоносіїв. У відповідь він отримував не покаянне мовчання, а такі ж гострі заперечення. Приміром, голова Ради Євросоюзу Дональд Туск заявив Трампу, що не все вимірюється грошима, а солдати з Європи пліч-о-пліч з американськими воюють в Афганістані.

Президент США Дональд Трамп на саміті НАТО:
Президент США Дональд Трамп на саміті НАТО: "США захищають Німеччину, ми захищаємо Францію, ми захищаємо кожного... Це неприйнятно, коли вони платять мільярди Росії, і ми маємо захищати їх" (11 липня 2018 року)

Хто більше має рацію у цих суперечках — сказати неможливо. З одного боку, Трамп, безумовно, вимагає справедливого: США захищають Європу, витрачаючи на це набагато більше грошей, ніж інші члени НАТО, і мають право розраховувати, що за це європейці куплятимуть дорожчий американський газ, а не дешевший російський, тим самим спонсоруючи ворога. Звідси і принципове заперечення американцями “Північного потоку 2”. До речі, було б великою помилкою вважати претензії Трампа лише його особистою позицією. Це — справді претензії США до Європи і вони відбивають економічну конкуренцію між ними.

З іншого боку - європейці повільно, але все-таки збільшують витрати на оборону. А що станеться, якщо раптом ключова країна європейської частини НАТО і головний об’єкт критики Трампа — Німеччина — різко наростить витрати на оборону — до двох або навіть до чотирьох відсотків ВВП, як того хоче Трамп? Економічна ситуація в країні неминуче погіршиться, адже витрати на оборону це майже завжди непродуктивні витрати, і німецький обиватель одразу відчує це на собі. Можливий наслідок — прихід до влади нинішньої опозиції — соціал-демократів. Партія Ангели Меркель і нині не має абсолютної більшості у парламенті. А якою є традиційна політика СДПН щодо Росії — дуже добре відомо. Хіба це буде на користь спільній позиції НАТО щодо політики Кремля?

У стосунках з Росією радикалізму не буде

Нарешті, лідери НАТО одностайні в тому, що наразі реальної військової загрози з боку Росії для них нема. І це правда, Росія нині не ризикне на військовий напад на країну — члена НАТО. Якщо ж так, то навіщо Німеччині, зокрема Ангелі Меркель, різко збільшувати видатки на оборону, ризикуючи втратити владу?

Така ж логіка діє і щодо економічної співпраці Німеччини (Європи) з Росією. Трамп вважає, що мільярди євро, заплачені за російський газ, зміцнюють російську державу, тобто її військову міць. Це, безумовно, правда. Але до якої міри зміцнюють? І хіба прибутки Німеччини від торгівлі з Росією (від купівлі того ж таки дешевого російського газу) не йдуть частково на зміцнення військових можливостей Німеччини, а отже НАТО?

Звісно, треба шукати “золоту середину” — і вигоду від економічної співпраці з Росією мати, і не прогледіти аж надто небезпечного зміцнення Росії. Такий пошук — справа дуже копітка, а на різкий розрив стосунків з Росією ніхто на Заході не готовий, і Трамп, до речі, — найперший. Тож радикальна риторика президента США так і залишиться лише риторикою.

Президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Ангела Меркель на саміті НАТО (11 липня 2018 року)
Президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Ангела Меркель на саміті НАТО (11 липня 2018 року)

Підсумок: суперечки між США та Європою є досить гострими, можна навіть назвати їх кризовими, але ця криза однозначно не є такою, яка здатна розвалити військово-політичний союз. Саміт НАТО в Брюсселі, завдяки рішенню США і Трампа не приховувати від публіки розбіжності з європейцями, чудово продемонстрував: США і Європа є принциповими конкурентами в економіці, але не менш принциповими союзниками у сфері військової безпеки. Іншими словами, скільки б не сварилися Трамп з Меркель чи Макроном, Кремлю з того зиск мізерний, бо в кінцевому підсумку обов’язково буде не послаблення, а посилення НАТО.

І останнє: чи не зруйнує весь викладений оптимізм Дональд Трамп після зустрічі з Путіним у Гельсінкі 16 липня ?

Не зруйнує. “Екстравагантність” Трампа поставлена у жорсткі рамки: декларацію саміту НАТО не дозволено порушувати нікому, навіть президенту США. До речі, ця декларація оприлюднена ще 11 липня — у перший день саміту. Чи не для того, щоб не сталося, як на недавньому форумі G7, коли президент США раптом відмовився підписувати підсумковий документ?

Юрій Сандул, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-