“Пенсійна реформа” в Росії: жбан води у діжку невдоволення
Уряд Росії пропонує поступово збільшити в країні вік виходу на пенсію: чоловікам — 65 років, жінкам — 63. На цьому тижні пропозицію має узаконити Державна дума.
У Росії — ґвалт! Жодного слова на підтримку “реформи”, окрім як від платних і всім відомих державних пропагандистів, не чути. Обивателі панікують і лаються, політики та блогери або відмовчуються, або критикують. Причому нещадно і причому не тільки уряд, а й того, хто вище уряду, що вже зовсім незвично. До речі, тих, хто відмовчується, менше, ніж тих, хто не згоден.
Цікаво, звісно, спостерігати за цими російськими “пенсійними” пристрастями, які не здатен притлумити навіть фінал чемпіонату світу з футболу. Причому, поряд з цікавістю хоч-не-хоч прориваються такі “негуманні” почуття, як задоволення з чужого горя і зловтіха. Однак, все-таки головне питання у цій ситуації: це вже почалося? це вже початок російського бунту як передумови довгоочікуваного розвалу Росії на благо усіх людей доброї волі (особливо їх багато в Україні)?
Фантазувати на цю тему можна довго і з великим ентузіазмом. Цим може зайнятися будь-хто і на фаховому, і на аматорському рівні. Тому обмежимося констатацією очевидних політичних реалій російської сучасності, в яких і відбувається, зокрема, нинішній ґвалт навколо “пенсійної реформи”.
Нинішній політичний режим у Росії стоїть міцно, як ніколи. Це — беззаперечний факт. Все, що можна було зробити для убезпечення своєї влади, Кремль зробив: організована політична опозиція знищена, репресивний апарат (ФСБ, поліція, Росгвардія) відлагоджений, навчений і матеріально вмотивований. Юридична база під репресії — масові та індивідуальні — створена, будь-які джерела влади, окрім як з Кремля, “висушені”, бізнес — будь-який — під жорстким контролем і залежний від влади, держпропаганда працює на повну потужність, на ній не економлять.
Однак така політика невідворотно заганяє країну в глухий кут, мирний вихід з якого просто неможливий.
У Кремлі впевнені (чи, принаймні, їм так здається), що їм вдасться придушити будь-яке незадоволення країни тим, як у Кремлі ділять загальний пиріг достатку. І ця впевненість штовхає їх на те, щоб принаймні не зменшувати свої доходи в умовах занепаду економіки.
Збільшення пенсійного віку в Росії — це звичайне відбирання грошей у бідних, аби їх було більше у багатих. Тамтешні економісти вже зробили перші грубі підрахунки, які показують, що ця “реформа” в підсумку зменшить кількість пенсіонерів приблизно на 13-14 млн. осіб. І хоча У Росії наразі немає дефіциту державного бюджету - уряд за нинішніх цін на нафту просто купається в грошах. Але режим хоче підстрахуватися і при профіциті бюджету в 450 млрд рублів відняти у пенсіонерів ще 350-400 млрд рублів пенсій за рік. І хоча для бюджету це дрібниці - якісь 2% доходів, по людях воно вдарить дуже боляче. Але ж треба російському режиму якось компенсувати завищені в 2-3 рази кошториси на будівництво збиткових газопроводів «Сила Сибіру», «Турецький потік» і Північний потік-2», зростання в десять разів вартості будівництва стадіону «Зеніт» у Пітері, непомірні витрати на Керченський міст, Сочинську олімпіаду та на будівництво стадіонів до Чемпіонату з футболу, крадіжки на космодромі Східний та безліч інших корупційних оборудок можновладців.
Так, Кремлем зроблено все, щоб ніхто не рипнувся бодай щось зайве спитати. Однак і це повної гарантії безпеки влади не дає і не може дати. Оскільки водночас відбуваються, причому — парадокс! - зусиллями того ж Кремля, процеси, які цю владу підважують. Наджорстка концентрація влади, яку провів Кремль, убиває російську економіку. Просто тому, що економіка нормально розвивається тільки в умовах політичних свобод, тобто розподілу влади на все суспільство. А економічні негаразди зменшують розмір національного доходу, призначеного тим росіянам, хто не в Кремлі або не близько до Кремля. Грубо кажучи, люди бідніють, бо ті хто має владу — багатіють (їм, власне, для цього влада і потрібна, щоб перерозподілити загальний пиріг на свою користь). А вільної економіки, щоб багатіли всі, нема. Бо вільна економіка — це демократія, це обмеження влади Кремля, це вільні і чесні вибори, це — відповідальність влади перед суспільством (виборцями).
Якщо одночасно нагрівати котел і загвинчувати на ньому гайки, то вибух неминучий. Нема в природі такого матеріалу, з якого можна зробити котел і гайки, який би витримав тиск до краю розпеченого газу. В історії закони не менш суворі, ніж у фізиці. Якими б терплячими не були росіяни, якою б не була їхня вроджена недовіра до демократії і така ж ментальна надія на “доброго царя”, інстинкт виживання, властивий кожній живій істоті, однаково сильніший. Нинішні російські “демократи”, як і їхні попередники “більшовики”, обрали таку модель утримання влади (тотальний терор), яка об'єктивно ставить основну масу населення країни на межу виживання.
Якби в Росії була легальна опозиція (а не фейкова, як “ліберальні демократи” Жириновського чи комуністи Зюганова) та такі-сякі демократичні свободи, то невдоволення владою через підвищення того ж таки пенсійного віку вилилося б у масові демонстрації, бурхливі парламентські дебати, відставку деяких міністрів чи всього уряду, дострокових вибори тощо. Тобто, країна мала б реальний шанс змінитися хоч і з запеклими суперечками, тимчасовими економічними негараздами, але все-таки без всеросійського “мордобою”. Та легальної опозиції нема, демократичні свободи знищені, а тому раніше чи пізніше “мордобій” такого масштабу буде! Це закон історії, і ніхто й ніщо не змінить його дії. Питання лише в часі. Тим більше, що в історії Росії таке вже траплялося двічі: Пугачовщина (1773-1775 роки) та Громадянська війна (1918-1922).
Вгадувати, яка конкретно крапля невдоволення виявиться критичною для Росії — нема сенсу. Тут, як-то кажуть, все може статися абсолютно не очікувано. Однак очевидно, що “пенсійна реформа” від Путіна і Медвєдєва - це навіть не крапля, а цілий жбан води у діжку невдоволення, бо зачіпає матеріальні інтереси (причому саме на рівні фізичного виживання!) десятків мільйонів людей. І вони, ці мільйони, усе чудово усвідомлюють! Петиція до Кремля з вимогою не підвищувати пенсійний вік за перші два дні зібрала більш як півтора мільйони підписів. І це в країні, де влади бояться всі без винятку обивателі!
Ситуацію можна характеризувати давнім російським “процес пішов”. Коли уряд пропонував “пенсійну реформу”, у Кремлі чудово розуміли масштаб невдоволення. Але все-таки наважилися. Це означає, що ситуація в економіці стрімко погіршується, а отже неминучі будуть нові “пенсійні реформи”. “Бессмысленный и беспощадный” російський бунт за таких умов не забариться.
Юрій Сандул, Київ
