Президент-уряд-правляча коаліція: політичні Бермуди Румунії
Конфлікт між президентом Румунії Клаусом Йоганнісом і правлячою в країні коаліцією на чолі з Соціал-демократичною партією (до складу коаліції входить ще й Альянс лібералів і демократів), виникла далеко не на рівному місці. Він спалахнув ще наприкінці 2016 року, коли, після оглушливої перемоги соціал-демократів на парламентських виборах і утворення парламентської коаліції, президент обрубав «під корінь» всі надії лідера соціал-демократів Лівіу Драгні на прем'єрське крісло. Саме тоді Йоганніс заявив, що він ні за яких обставин не дасть своєї згоди на призначення главою уряду людини, яка має проблеми з законом.
КОРУПЦІЯ НЕ МАЄ ТЕРМІНУ ДАВНОСТІ
Доречно нагадати, що на той момент у Лівіу Драгні таки були проблеми з законом і чималі. За ним вже тягнувся шлейф компромату у кримінальній справі, пов'язаній зі спробою фальсифікації результатів референдуму щодо імпічменту екс-президенту Траяну Бесеску в 2012 році. Тоді рішенням судової інстанції лідера соціал-демократів засудили до двох років умовного тюремного ув'язнення.
За деякий час з'ясувалося, що Драгня замішаний ще в один, набагато гучніший – корупційний скандал, пов'язаний з махінаціями при реабілітації автомобільних доріг і відмиванням близько 20 мільйонів євро. І хоча скандал був не першої свіжості, ще з часів, коли Драгня був одним з керівників рідного для нього повіту Телеорман. Але для корупції строку давності не буває.
Конфлікт між главою держави і парламентською більшістю почав набирати обертів після призначення прем'єр-міністром країни соціал-демократа Соріна Гриндяну. Уряд під його керівництвом спробував, не без допомоги парламентської більшості, «протягнути» через Кабмін скандальне рішення – постанову про внесення поправок у кримінальне законодавство, що призвело б до пом'якшення покарання для корупціонерів.
Нагадаємо лише один з пунктів того фатального для Гриндяну документа: згідно з одним із пунктів, хабар, що не перевищує 50 тисяч євро, не вважався кримінально карним діянням для чиновників. Це рішення, викликала справжню бурю протестних акцій, які охопили всю країну, коштувало Гриндяну прем'єрського крісла і закінчення політичної кар'єри.
Більшість аналітиків і експертів угледіли в тодішній урядовій постанові (вона фігурувала під знаковим номером 13) спроби Драгні не тільки звільнити своїх соратників з-за ґрат, а й зняти з себе судимість та з чистим сумлінням рушити на штурм прем'єрської посади. Але, на його жаль, штурм не відбувся.
Постанову під тиском громадянського суспільства скасували, прем'єра відправили у відставку, а ось осад залишився. До речі, це був перший в історії сучасної Румунії випадок, коли правляча коаліція легко проголосувала за відставку нею ж призначеного прем'єр-міністра.
НЕ МИТТЯМ, ТАК ТЕРТЯМ...
Та все ж конфлікт між президентом і правлячою коаліцією не був вичерпаний, його вдалося «заморозити» або «законсервувати» на деякий час. Медики завжди наполягають, що якщо хворобу не долікувати – вона дає ускладнення. Це правило діє і для політики. Скальпельні маніпуляції з кримінально-процесуальним законодавством та зміною правил гри в сфері правосуддя знову поновилися, але тепер вже в парламенті. Як кажуть, не миттям, так тертям...
Що й послужило приводом для президента знову вдарити на сполох і заявити, що спроби правлячої коаліції змінити судову систему є нічим іншим, як підривом основ правової держави. Натомість, незважаючи на незгоду президента, протести громадянського суспільства і попередження міжнародних партнерів Румунії, правляча коаліція все ж внесла поправки і подала їх президенту на підпис. Йоганніс поправки підписувати відмовився і подав відповідний позов до Конституційного суду, а також зажадав відправити ухвалені парламентом зміни в Венеціанську комісію. «Для Соціал-демократичної партії стало справжнім хобі – змінити у Румунії все, що добре працює, в тому числі підпорядкувати собі судову систему», – заявив на брифінгу в Бухаресті Клаус Йоганніс.
До речі, згідно з новаціями, також істотно обмежується роль президента при призначенні суддів і прокурорів. Тепер – це прерогатива міністерства юстиції і правлячої коаліції. Тож залишається тільки чекати – і рішення Конституційного суду, і вердикту Венеціанської комісії.
ПРЕЗИДЕНТ НАМ НЕ УКАЗ...
Тим часом, конфлікт між президентом і правлячою коаліцією вийшов за межі країни – на міжнародний рівень. Спочатку Лівіу Драгня заявив, що правляча коаліція серйозно має намір перевести румунське посольство з Тель-Авіва до Єрусалима, а за деякий час урядом був схвалений і секретний Меморандум. Причому, на ухвалення Меморандуму на засіданні уряду не був запрошений президент, в руках у якого, згідно з Конституцією, головні важелі визначення стратегії в міжнародних справах.
Прем'єр-міністр Віоріка Денчиле заявила, що президент міг би і сам прийти на засідання уряду, а не чекати особливого запрошення.
Секретний Меморандум був прийнятий на тлі неодноразових попереджень президента про те, що переведення посольства – це порушення і Конституції Румунії, і норм міжнародного права. І навіть всупереч заяві Федеріки Могеріні про те, що «жодна європейська держава не буде переносити своє посольство в Єрусалим».
Тим не менш, Денчиле завдала «блискавичний», за оцінками румунських ЗМІ, візит в Ізраїль, в рамках якого з ізраїльським прем'єром Біньяміном Нетаньягу серед інших обговорювалося і питання переведення посольства. Принагідно ізраїльський прем'єр на своїй сторінці в соціальних мережах висловив сподівання, що ініціатива про переведення румунського посольства знайде широку підтримку в політичних колах Румунії.
І тут саме час перейти до головної інтриги Бермудського трикутника румунського політичного життя. Після повернення з Ізраїлю прем'єра президент Йоганніс запросив її в президентську резиденцію для обговорення гострих соціально-економічних питань, що стоять на порядку денному. Однак прем'єр запрошення відкинула, відмовившись від зустрічі з президентом. Це викликало справжній шок у румунському політичному співтоваристві, адже в історії країни це перший випадок, коли глава уряду відмовляється від зустрічі з президентом.
До того ж, перед запрошенням стався ще один, безпрецедентний, за словами політологів, інцидент. Глава уряду протягом години не відповідала на телефонні дзвінки президента. Денчиле мотивувала це тим, що перебувала в цей час на громадському заході під назвою «Симфонія тюльпанів», а телефона не було при ній.
Врешті, глава Румунії, виступаючи на екстрено скликаному брифінгу, заявив, що глава уряду порушує Конституцію і дану під час вступу на посаду клятву, і він змушений «відкликати політичну підтримку прем'єра», вимагаючи відставки Віоріки Денчиле. Сама глава Кабміну заявила, що не бачить ніяких мотивів для відставки.
Більш жорстким виявилася і відповідь на вимогу президента одного з лідерів правлячої коаліції, керівника Альянсу лібералів та демократів, голови румунського Сенату (Верхня палата парламенту) Келіна Попеску Терічану, який заявив, що президент, як і будь-який громадянин Румунії, має право (скільки завгодно!) вимагати відставки прем'єра.
У воістину патовій ситуації і при повній відсутності діалогу і взаєморозуміння між президентом і урядом, експерти й політологи нервово гадають, що чекає країну після такого жорсткого політичного «пінг-понгу» між президентом і правлячою коаліцією. Однак при цьому слід пам'ятати, що президент – глава парламентської республіки, і він не має права відсторонити від посади прем'єра. А сама відставка можлива лише у двох випадках: або за добровільного складення повноважень, або за оголошення вотуму недовіри в парламенті.
А парламентська коаліція вустами своїх лідерів – Лівіу Драгні і Келіна Попеску Терічану – твердо заявила, що прем'єр у відставку не піде. Існує ще й інший варіант – тимчасове відсторонення від посади самого президента шляхом початку процедури імпічменту. Однак, на цей крок, як заявив сам Лівіу Драгня, коаліція не піде.
Сьогодні на політичному небосхилі Румунії встановилося тимчасове і вельми тривожне затишшя. Прогнозами сторінки ЗМІ поки не рясніють. А громадяни сподіваються, що у когось з діючих політичних акторів вистачить мудрості, щоб наступити на горло власним амбіціям, поставивши інтереси країни вище особистих.
Зінаїда Гурська, Кишинів
