Чи стане Болгарія троянським конем РФ у НАТО?

«Якщо нас постійно дорікають витратами на Визволення, вимагаючи натомість вічної покори, це не братство. Нехай підрахують і виставлять рахунок. Можна з відсотками. Ми розплатимося і закриємо питання».
1879 р., болгарський політик Константин Константинов,
на той час майбутній прем’єр Болгарії – про російське «визволення»…

Болгарія вже є суб’єктом російської гібридної агресії й може невдовзі стати справжньою «троянською конякою» Кремля в ЄС та НАТО – про це волають в болгарському експертному середовищі. Більш того аналітики стверджують, що гібридна війна РФ проти Болгарії спрямована, не більше і не менше, аж на повне повернення Болгарії до сфери впливу Кремля.

«РОСІЙСЬКИЙ ШЛЯХ» НА ПІДРИВ БОЛГАРСЬКОЇ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ

Поважне міжнародне видавництво Taylor & Francis Group, що має штаб-квартиру у Великобританії минулого тижня оприлюднило у своєму періодичному виданні Defense & Security Analysis Journal розлоге дослідження болгарського аналітика з красномовною назвою «Підрив системи оборони Болгарії - російський шлях».

Болгарський експерт з питань оборони та міжнародної безпеки, член Атлантичної ради Болгарії Михайло Найденов в дослідженні здійснює аналіз різноманітних аспектів підривної діяльності РФ, що спрямована на послаблення обороноздатності Болгарії й на те, щоб зробити Болгарію слабким та ненадійним союзником у НАТО. У своїй статті автор переконливо доводить те, що, поряд із цілеспрямованими діями з боку РФ в економічній, енергетичній, політичній сферах, захопленням контролю над місцевими ЗМІ, росіяни також небезуспішно намагаються діяти в оборонній сфері, яка є однією з найважливіших цілей російської підривної стратегії в гібридній війні проти Болгарії. І ця гібридна війна, на думку автора, спрямована щонайменше на повне «завоювання держави». Більш того, Михайло Найденов говорить про те, що, на превеликий жаль, Москва досягла значної частини цієї стратегічної мети щодо Болгарії. Це можна бачити на прикладі того, що болгарське політичне керівництво обмежене у самостійному прийнятті рішень по найбільш важливих для національної безпеки питаннях, а інколи і зовсім показує нездатність приймати незалежні національні рішення.

Цей вектор активно проводився Москвою протягом останніх майже трьох десятиліть при реалізації своєї стратегії, яку Михайло Найденов називає як «Болгарія – «Троянська конячка» в НАТО та ЄС».

За цією стратегією, що була розроблена Москвою і озвучена у листопаді 2006 року (незадовго до офіційного вступу Болгарії до ЄС з 1 січня 2007 р.) постійним представником Росії в ЄС Володимиром Чижовим, Болгарія мала бути формально допущена до приєднання до ЄС (і НАТО, яке вже відбулося 29 березня 2004 р.), але за умови, що Москва матиме можливість здійснювати достатній рівень контролю над внутрішньою та зовнішньою політикою країни. Це, в свою чергу, мало дозволити Росії відкрити для себе певний ступінь впливу на колективне прийняття рішень або навіть, у деяких випадках, спробувати блокувати неприйнятні ініціативи НАТО та/або ЄС, що суперечать російським інтересам. Як стверджує автор дослідження, багато чого тут Москві вдалось досягти за тривалі роки своїх зусиль на болгарському напрямку.

Вже незабаром після розпаду Радянського Союзу та розпуску Варшавського договору Росія розпочала в плановому порядку послідовну політику збереження достатнього впливу на Болгарію для контролю над її національними рішеннями. Тут РФ досягла певних результатів, у першу чергу, завдяки економічним інструментам (головним чином енергетичним), а також за рахунок активної експлуатації успадкованої великої мережі особистісних контактів та агентури, що були сформовані ще за часів комуністичного режиму, і вирощувалися та розширювались протягом усіх років після 1989 року, коли в Болгарії розпочався процес демократизації та було прийнято нову конституцію, і аж до цих пір.

Цілком природно, що російська підривна діяльність в Болгарії мала свої підйоми та падіння, в залежності від політичних пріоритетів Кремля та того, наскільки сильним було керівництво в самій Болгарії. Після приходу до влади в РФ Володимира Путіна та укріплення його особистих позицій, російська підривна діяльність у Болгарії відновилася і поступово стала значущим фактором, що впливає не лише на безпеку Болгарії, а й на її союзників також. Як відзначають у болгарському аналітичному та експертному середовищі, питання впливу Москви на оборонну та безпекову сфери Болгарії стало особливо гострим після анексії Криму та початку гібридної війни проти України й країн НАТО, насамперед, – союзників, розташованих на східному фланзі Альянсу (саме так визначає те, як діє РФ, болгарський експерт Михайло Найденов). За оцінкою автора дослідження, поряд з економічними, політичними та інформаційними (включаючи кібернетичні) інструментами, що використовуються Росією у її гібридній війні проти Болгарії з метою тривалого «захоплення держави», підривна діяльність проти оборонного сектора є одним із ключових критичних факторів, що дозволяє поступово виконувати цілеспрямовану стратегію Москви щодо посилення контролю над Болгарією настільки, що Софія не зможе проводити дійсно суверенну зовнішню політику та політику безпеки, як те очікується від повноцінної та надійної держави-члена НАТО та ЄС. Як стверджує експерт, сьогодні дії Москви сконцентровані саме на оборонній сфері Болгарії й наразі саме обороноздатність Болгарії піддається системному руйнуванню.

Михайло Найденов вважає, що Москва успішно реалізує власні плани завдяки наступному спектру дій:

-   розбурхування в болгарському суспільстві дискусій щодо членства в НАТО та здійснення маніпулювання громадською думкою;

-   здійснення всебічної підтримки євроскептиків, антизахідних, псевдонаціоналістичних та проросійських політиків і партій;

-   експлуатація ностальгічних настроїв за минулим серед частини болгарського суспільства;

-   впровадження в інформаційне поле наративу про те, що «НАТО мілітаризує Чорне море» з метою посилення антинатовських настроїв у країні;

-   забезпечення «мирного співіснування» старих та нових підходів до організації оборони, що неминуче призводить до неможливості її ефективної організації;

-   здійснення заходів з нейтралізації людей, які сприяють проведенню реальної трансформації в оборонній сфері та насаджування тих, хто сприятиме реалізації російських інтересів;

-   запровадження нереальних планів в оборонній сфері, що забезпечує безуспішність проведення оборонної реформи;

-   забезпечення високого рівня корупції, що створює поле для ефективної діяльності російської агентури;

-   затягування процесу модернізації в оборонній сфері, що окрім втрати обороноздатності призводить до «стомленості» союзників Болгарії по НАТО.

Автор також відзначив, що РФ успішно вирішує питання послаблення обороноздатності Болгарії через створення умов для постійного відтермінування реалізації найбільш пріоритетних проектів в оборонній сфері, підтримки нескінченної залежності від Росії по продовженню термінів експлуатації деяких видів ОВТ, забезпечення майже повного контролю процесу модернізації наявних в болгарському війську озброєнь та воєнної техніки радянського виробництва.

Говорячи про те, що оборонна сфера Болгарії є невід'ємною частиною системи національної безпеки країни та колективної оборони НАТО, автор доходить висновку, що слабкі позиції Болгарії в оборонній сфері, окрім власної нездатності до ефективної оборони, роблять країну джерелом проблем і відповідальності для Альянсу, що якнайкраще відповідає стратегічним цілям Кремля.

БЕЗ ВИНИ ВИННІ, АБО УКРАЇНЦІ НА ВАРТІ БОЛГАРІЇ

На тлі занепокоєності болгарського експертного середовища активними гібридними діями РФ проти власної країни, показовим є скандал, що розгорівся в Болгарії на початку лютого нинішнього рооку. Так 07 лютого ц.р. Атлантична рада Болгарії оприлюднила заяву з красномовною назвою «Чиї інтереси захищає болгарська прокуратура». Заяву спричинили результати чергового слухання у Софійському міському суді по справі проти колишнього міністра оборони Миколи Ненчева. Його звинувачують у вчиненні злочину за контракти, укладені з Польщею з метою відновлення старих радянських та оперативно несумісних з НАТО винищувачів МіГ-29. На переконання болгарської прокуратури, контракти є несприятливими для країни, а дії Ненчева загрожують авіаційній безпеці Болгарії.

Євроатлантична рада Болгарії стала на захист колишнього міністра оборони говорячи про те, що подібне трактування дій посадової особи є абсурдним навіть з точки зору логіки, а не те що з точки зору національної безпеки. 

«В чому по суті прокуратура звинувачує Миколу Ненчева? Незалежно від офіційних мотивів та формулювання абсурдно складених обвинувачень, болгарська прокуратура фактично засуджує Миколу Ненчева, в тому, що він вирішив укласти договір з Польщею щодо ремонту літака МіГ-29. Тому що він уклав договір з Польщею, а не з Росією... Такими діями болгарська прокуратура де-факто захищає інтереси російської сторони, зокрема російської компанії РСК-МІГ. Чи не є це абсурдним? Прокуратура Болгарії – країни, що є членом НАТО, виступає в ролі адвоката для Москви, яка це саме НАТО вважає ворогом» – так емоційно але, водночас і показово розпочинається заява Євроатлантичної ради Болгарії.

Далі експерти Атлантичної ради Болгарії в своїй заяві системно доводять те, що Микола Ненчев виконував свій обов'язок міністра та керувався інтересами Болгарії як союзника НАТО та члена ЄС:

«Микола Нінчев як міністр мав повне право вибрати Польщу як країну для проведення ремонту винищувачів МіГ-29. У той же час Микола Ненчев як міністр сувереннної Болгарії, країни-члена НАТО та ЄС, а також як відповідальний болгарський громадянин мав повне право свідомо та відповідально у цьому випадку не віддавати перевагу російській стороні. Більше того, він мав моральне зобов'язання перед нацією, державою та нашими союзниками за це рішення. Тож є кілька причин, які не можна ігнорувати. Їх ігнорування становить загрозу для національної безпеки…».

«Будучи міністром оборони, Микола Ненчев, як, до речі, й будь яка інша особа на посаді міністра оборони, мав обов’язок забезпечувати необхідні можливості для виконання болгарськими ВПС їх основного завдання по охороні повітряного простору Болгарії в рамках Комплексної системи протиповітряної та протиракетної оборони НАТО. У цьому випадку ця можливість забезпечується використанням наявних літаків МіГ-29. Щоб бути придатними для використання, літаки повинні бути відремонтовані та обслуговуватись. Вони можуть бути відремонтовані в будь-якій країні, яка здатна це зробити, і вона не обов'язково повинна бути країною-виробником», – до такого беззаперечного висновку дійшли експерти Атлантичної ради Болгарії.

Наприкінці заяви атлантисти задаються питанням – все ж чиї національні інтереси відстоює сторона звинувачення у справі Миколи Ненчева.

Не дивно, що за умов сьогоднішнього політичного ландшафту в Болгарії, який характеризується посиленням протистояння проросійськи та проєвропейски налаштованих громадян, в нього була втягнута й Україна, що наразі знаходиться на передньому рубежі протидії російській гібридній агресії. І це протистояння також пов’язане з МіГ-29 і бажанням росіян тісніше затягнути пасок на шиї Болгарії.

Наприкінці 2017 року, вже діючий віце-міністр з питань національної безпеки-міністр оборони Республіки Болгарія Красимир Каракачанов звинуватив українську компанію ДГЗІФ «Укрінмаш» у здійснені навмисного акту «саботажу» тендеру на ремонт, продовження ресурсу, постачання запасних частин для 12 літаків МіГ-29 та 3 літаків МІГ-29УБ ВПС. Парадокс тут полягає в тому, що стратегічні інтереси Республіки Болгарія в цій ситуації відстоює більше українська комерційна організація, оскарживши рішення МО Болгарії про підписання рамкової угоди «Інтегрована логістична підтримка літаків МіГ-29 з АТ «РСК «МіГ», а очільник оборонного відомства Республіки Болгарія виглядає у якості особи, що свідомо чи несвідомо лобіює інтереси компанії-представника країни, що вважає НАТО, до складу якого входить Болгарія, своїм противником.

Так, під час брифінгу для болгарських ЗМІ 20.12.2017 року в МО Болгарії, К.Каракачанов, коментуючи фактичний провал реалізації програм переозброєння ЗС Болгарії, заявив, що українська компанія ДГЗІФ «Укрінмаш» здійснила навмисний акт «саботажу», оскарживши рішення МО Болгарії про підписання рамкової угоди «Інтегрована логістична підтримка літаків МіГ-29 з АТ «РСК «МиГ».

Своєю чергою болгарське видання Капітал, описуючи ситуацію з блокуванням українською компанією тендера на ремонт літаків ВПС Болгарії, провину за допущення подібної ситуації поклало на очільника болгарського оборонного відомства: «… проблема із закупівлями виходить за рамки конкретної апеляції – своїм наміром «модернізувати» старі радянські літаки міністр практично відкрито порушив режим санкцій, що були введені ЄС проти Росії у сфері передач озброєнь, а також домовленості в рамках НАТО про максимальне скорочення залежності від постачань озброєнь з держав, що не є членами Альянсу. У болгарській винищувальній авіації ця залежність становить 100%». «Після такого кроку Болгарія ризикувала підпасти під можливі американські санкції після того, як у Вашингтоні внесли РСК «МіГ» до санаційного списку через агресію РФ проти України», – додають у виданні.

З критикою позиції К.Каракачанова, в якій він пояснює свої дії по лобіюванню інтересів російської компанії ніби-то ексклюзивним правом розробника (російської компанії) на внесення змін в конструкцію літального апарату в зв’язку з ремонтом чи модернізацією, виступив і один з болгарських політичних аналітиків, колишній Посол Болгарії в РФ Ільян Василев. За його словами, позиція керівника оборонного відомства є стратегічною помилкою, оскільки він проводить в життя російську тезу, що лише РФ має виняткові права та ліцензії на обслуговування озброєння та техніки виробництва колишнього СРСР. Більш того, колишній Посол Болгарії в РФ по факту звинуватив Красимира Каракачанова в лобіюванні російських інтересів. Ільян Василев прямо заявив, що «болгарський міністр оборони «грає чужу гру», коли на офіційному рівні намагається переконати всіх, що ніхто не може ремонтувати жоден вид ОВТ колишнього СРСР без ліцензії РФ». Він також наголосив на тому, що значна частина заводів радянського ОПК залишилась на території України, і вона ж, як один зі спадкоємців колишнього СРСР, має всі права щодо виробництва та ремонту всіх видів радянських озброєнь.

З усього зазначеного вище виходить, що дії української комерційної компанії є такими, що більше відповідають національним інтересам Болгарії, ніж дії власного міністра оборони.

Тут слід також додати, що, відверто лобіюючи в означеному вище тендері інтереси російської РСК «МіГ» пан міністр Каракачанов свідомо йшов на дії, що суперечать державній програмі болгарського уряду. Зокрема, урядова програма сталого розвитку Республіки Болгарія на період 2014-2018 рр., яка була затверджена Указом Ради Міністрів № 42 від 26 січня 2015 р. на сторінці 144, містить пункт № 19.5, Завдання 5, що явно визначає у якості пріоритету «Ліквідацію залежності у сфері озброєнь та військової техніки від країн, які не є членами НАТО та ЄС». Слід нагадати, що Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС в результаті чого стала жертвою російської агресії та наразі успішно їй протистоїть, відстоюючи європейські цінності, що визначено в країні, як пріоритетні.

Українці розуміють, що, рано чи пізно, ера пострадянської військової техніки в Болгарії відійде в небуття, і тут треба буде шукати нові сфери взаємодії у військово-технічній сфері. Краще, щоб ними стали спільні коопераційні болгарсько-українські проекти. Однак українці, що живо відчувають усю підступність обійм імперської Росії, не можуть дозволити своїм надійним в усі часи партнерам з Болгарії стати жертвою вирощеної Москвою корупції, чим нанести шкоду питанням регіональної безпеки та колективним зобов’язанням. Саме цим мотивом, окрім звісно ж комерційного інтересу, була викликана скарга української компанії «Укрінмаш» до Комісії по захисту конкуренції.

Українська сторона діяла у відповідності до законодавства Республіки Болгарія. Відповідно до відомчих документів Міністерства оборони РБ чітко вказано, що процедура може бути оскаржена в Комісії по захисту конкуренції та Верховному адміністративному суді у визначений термін, що і було зроблено.

При цьому причиною подання скарги стало виявлення українською стороною порушень з боку болгарської сторони власного законодавства в частині забезпечення прозорого тендеру на постачання товарів та послуг в інтересах ЗС РБ.

Крім того, слід відзначити, що ініціювання подібної скарги мало на меті запобігти важким наслідкам для обороноздатності Республіки Болгарія унаслідок створення умов для корупційних діянь через те, що умови тендеру були прописані в інтересах одного постачальника (російського).

ПІСЛЯМОВА…

Наразі ніхто в світі так не відчуває підступності російських братів, як – після 2014 року з його анексією Криму та гібридної агресії на Донбасі, а також чотирьох років бойових дій на Сході України – відчувають це українці, які є щирими у прагненні упередити від біди близьких собі.

Болгарія мала свою власну історію відносин із Москвою, де в реаліях не все було так, як викладалось у кастрованих підручниках історії радянського періоду. 

Залишається побажати болгарам не забувати власні історичні уроки співіснування з імперськими амбіціями та підступністю Кремля, що передбачувано вилились у битву при Добруджі у вересні 1916 року, де болгарське військо вперше переможно схрестило штики з російськими «визволителями». Є сподівання на те, що в серцях болгар все ще залишився оклик серця, який в той час влучно висловив болгарський поет Іван Вазов в своєму посланні «До російських вояків»:

 «Ми не нена́видимо вас, але ми любимо свою свободу. Свободу любимо ми в сотню більше раз…» (болг. – «Вас не ви ненавиждаме, но обичаме нашата свобода. Свободата си обичаме сто пъти повече…“).

Валерій Рябих

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства