Придністров'я: Чи вийде у Росії форсувати Дністер? - 15.08.2017 17:50 — Новини Укрінформ
Придністров'я: Чи вийде у Росії форсувати Дністер?

Придністров'я: Чи вийде у Росії форсувати Дністер?

2545
Ukrinform
РФ вже вважає регіон своєї губернією, незважаючи на запевнення у підтримці цілісності Молдови

Не встигли у Москві і на лівому березі Дністра, де розташований Придністровський регіон Молдови, вщухнути пристрасті навколо встановлення спільного митно-прикордонного посту на центральній, придністровській ділянці молдавсько-українського кордону, як над Дністром знову нависли «грозові хмари». Розквартировані у Придністровському регіоні російські миротворці, порушивши основний принцип статуту миротворчої місії, взяли участь у масштабних військових навчаннях, організованих у Придністров'ї. Однак, на відміну від попередніх навчань, які в регіоні проводяться з завидною постійністю, цього разу перед його учасниками було поставлено «конкретне» завдання: відпрацювати форсування Дністра.

«ПРОСТРОЧЕНИЙ» ПОЛІТИК

Кому і навіщо знадобилося загострювати і без того непросту ситуацію навколо Придністровського врегулювання, напевно, сказати складно. При цьому і не здогадатися було б лукавством. Особливо якщо згадати, що так зване форсування Дністра, яке російські миротворці організували і провели, незважаючи на неодноразові заклики офіційного Кишинева відмовитися від цієї провокаційної витівки, відбувалося якраз після епатажної поведінки віце-прем'єра Росії Дмитра Рогозіна, оголошеного вже Молдовою персоною нон грата. А частина російських, молдавських та румунських експертів, серед яких і колишній радник президента Румунії Юліан Кіфу, зійшлися на думці, що «термін придатності» Дмитра Рогозіна як політика давно минув, і що йому давно пора «писати мемуари»...

При цьому в історії з Рогозіним, яка вже встигла «зблякнути», хотілося б звернути увагу на одну дещо завуальовану деталь. До недавнього часу більшість молдавських експертів чомусь вважали, що друга, громадська посада російського віце-прем'єра звучить як «спецпредставник президента Росії по Придністров'ю», отже, і «розшифровується» як «спецпредставник з Придністровського врегулювання». Але чомусь мало хто звернув увагу на те, що в посаді саме слово «врегулювання» якось відсутнє. Все дуже просто – «спецпредставник по Придністров'ю» (а деякі російські ЗМІ навіть називають його «спецпредставник у Придністров'ї»). А це наштовхує на думку про те, що Росія, незважаючи на словесні запевнення у підтримці територіальної цілісності та суверенітету Молдови, вже вважає Придністров'я своєї губернією, якщо і представника (читай губернатора) свого тут призначила.

Звідси, ймовірно, і росте коріння «неадекватної» часом поведінки Рогозіна та його агресивно-образливих висловлювань на адресу Молдови, де він називає переговори з молдовською стороною з економічних питань «циганщиною», а владу країни «угрупованням під керівництвом мафіозі».

ВІЙСЬКОВІ СЦЕНАРИСТИ

А в медійному просторі Росії паралельно з масштабними військовими навчаннями як гриби після дощу раптом стали з'являтися страшилки про заморожений конфлікт. Спочатку з вуст депутатів російської Держдуми прозвучали, треба думати, офіційні попередження про те, що дії Молдови та України (запровадження спільного контролю на кордоні) можуть підірвати ситуацію на Дністрі, погрожуючи регіону другим Донбасом.

Потім до словесної війни російських народних обранців одразу ж підключилися російські ЗМІ та експерти, видаючи на-гора цілком серйозні апокаліптичні військові сценарії з охопленням не тільки Придністровського регіону Молдови, але й півдня України, точніше, її Одеської області. Ось, до речі, невеликий уривок з такого сценарію, що з'явився на сторінках російського «Військового огляду».

«Для «розчищення» наземного та повітряного коридорів до Тирасполя (адміністративний центр Придністровського регіону - ред.) потрібно проведення комплексної наступальної операції на південній ділянці Одеської області», – пишуть «експерти».

На їхню думку, ключова роль буде належати ударному угрупованню Чорноморського флоту ВМФ Росії, яке стратегічними крилатими ракетами «Калібр-ПЛ» завдасть кинджальні (!) удари по українським і молдавським військовим підрозділам південніше Чорноморська (саме на цьому напрямку буде, нібито, зведено потужний оборонний форпост, що представлений молдавсько-румунсько-українським контингентом для блокади ПМР).

Враховуючи той факт, що лексикон у цій статті ненабагато відрізняється від Рогозінського (ті самі «безбашенні молдавсько-румунські радикали», «кишинівська верхівка», «помаранчева чума»), легко здогадатися, з чиєї саме подачі так детально намальовано майбутній «театр військових дій» у Придністров'ї та на півдні України.

Не кажучи вже про те, що відразу знайшлися і обґрунтування для військових дій Росії, і винуваті в тому, що заморожений конфлікт на берегах Дністра може увійти в гарячу фазу.

Звичайно ж, не залишилися без уваги і Євросоюз, і НАТО, і молдавська влада, яку російські «експерти» називають не інакше, як молдавською верхівкою.

Швидко підспівав військовому огляду і портал Russian.rt.com (з поміткою «ексклюзив»), опублікувавши інформацію про те, що нібито ВМС США шукають підрядника для виконання будівельних робіт на території тренувальної бази Національної армії Молдови в селі Бульбоака, причому бази для тренування з ведення бою в міських умовах.

Ця інформація, мабуть, стала приводом для заяви директора російського Міжнародного Інституту новітніх держав Олексія Мартинова, який, оком не моргнувши, поспішив заявити, що ситуація навколо Придністров'я загострюється, і вже найближчим часом може перерости у збройний конфлікт, в результаті якого республіка може бути приєднана Україною або Молдовою. Не мало – не багато: Молдова зібралася анексувати власну територію – Придністровський регіон!

«Західна багатоходівка, – стверджує далі Мартинов, – кінцевою метою якої є втягування Росії в повномасштабну війну у Європі, що вимагає від Кремля негайних рішень».

Міністерство оборони Молдови у відповідь на відкрите нагнітання обстановки оприлюднило спеціальний коментар, в якому надано докладні роз'яснення: ще у 2012 році Молдова отримала статус партнера в рамках «Глобальної ініціативи у галузі миротворчих операцій» (GPOI). У коментарі підкреслюється, що Міністерство оборони дійсно отримало від уряду США грант у розмірі 1,6 мільйона доларів. Але використовуються ці кошти не на тренування ведення боїв у міських умовах, а для модернізації інфраструктури тренувальної бази в селі Бульбоака, де будуть навчатися військовослужбовці Національної армії, які будуть брати участь у миротворчих операціях під егідою ООН».

У Міністерстві оборони Молдови звертають увагу на те, що модернізація інфраструктури військово-тренувальної бази ніякого відношення не має до НАТО і не зачіпає конституційний нейтралітет держави, як про це наголошується в оприлюдненій інформації Russian.rt.com.

До речі, військовослужбовці Національної армії Молдови беруть участь у миротворчих операціях з 1997 року. Понад 300 молдавських миротворців брали участь в операціях в Судані, Таджикистані, Боснії і Герцеговині, Косово та інших країнах.

Остаточно зруйнував «сірниковий замок», який так спритно вибудував Мартинов, посол США у Кишиневі Джеймс Петтіт, який заявив після відвідування бази в селі Бульбоака, що «США тимчасово призупиняють військову допомогу (надання військової техніки та обладнання) для Молдови через неучасть молдавських військовослужбовців у міжнародних військових навчаннях». Причиною припинення стала запроваджена президентом Молдови Ігорем Додоном заборона на участь молдавських військових навчаннях за межами країни.

І доречно нагадати всім, хто намагається погіршити відносини між правим і лівим берегами Дністра, що офіційний Кишинів завжди наполягав і продовжує наполягати на мирному врегулюванні конфлікту, а молдовська влада, на відміну від російських ЗМІ, ніколи не дозволяла собі говорити про видворення російських миротворців. Мова йде не про видворення, а про заміну військової миротворчої місії на цивільну під егідою міжнародних спостерігачів і про виведення російських військ і озброєння з території Придністровського регіону.

«На лівому березі Дністра у найпровокативнішій формі ми спостерігаємо зростання Оперативної групи російських військ (ОГРВ) з придністровською владою та силовими структурами. З 9 травня 2017 року проводяться спільні паради та навчання. Росія відкрито демонструє прагнення до створення спільного військового потенціалу. Службовці ОГРВ – громадяни Росії, але уродженці лівого берега, а про підтвердження вищесказаного красномовно говорить організований семінар для контрактників з Придністровського регіону, які поповнили ряди ОГРВ», – зазначив політолог Оазу Нантой.

За його словами, істерика в ЗМІ, піднята у зв'язку з так званим переходом від замороженого конфлікту до гарячого, – не що інше, як елемент інформаційної війни, спрямованої на відволікання уваги від того, що Росія не все може, якщо їй протистоїть Молдова в партнерстві з Україною, Румунією та іншими європейськими державами.

Росія, підкреслив Нантой, сьогодні не в тій ситуації, щоб йти на відкритий військовий конфлікт, який може мати набагато більш серйозні наслідки, ніж скандал з турбінами Siemens в Криму. «Я, як громадянин Молдови, можу заявити, що сьогодні Молдову спровокувати на військовий конфлікт неможливо», – підсумував експерт.

А ВІЗ І НИНІ ТАМ...

Доречно нагадати, що незабаром, а точніше у 2019 році виповниться рівно 20 років з того моменту, як під час Стамбульського саміту ОБСЄ Росія багатообіцяюче взяла на себе зобов'язання вивести війська та озброєння з території Молдови. Однак, обіцянки залишаються всього лише такими вже майже два десятки років, а спадкоємиця 14-ї гвардійської армії СРСР (так ще в Росії називають Оперативну групу російських військ у Придністров'ї) і озброєння, включаючи більше 20 тисяч тонн боєприпасів, які зберігаються на військових складах села Колбасна Рибницького району, так і продовжують квартируватися на території невизнаного регіону. За одними даними, кількість військ складає 1406 солдатів і офіцерів, за іншими – від 1500 до 1600, але велика ймовірність, що кількість російських військовослужбовців на лівому березі Дністра перевищує ці дані, які просклизають іноді в пресі або на нарадах, і добитися точної кількості військовослужбовців практично неможливо. Складність полягає ще і в тому, що після того, як Україна заборонила транзит російських військовослужбовців через свою територію, а Молдова посилила правила їхнього в'їзду до країни, то і ротація російських військових стала більш проблематичною. І вербування до лав російської армії стало здійснюватися з числа місцевого населення. Можливості поповнення лав російських військовослужбовців нині необмежені. І великою є ймовірність поступового переходу невизнаного регіону в воєнізований. Виходячи з цього, існує дуже велика зацікавленість у збереженні статус-кво для російських військ у Придністров'ї.

При цьому економіка регіону близька до «клінічної смерті»: частина промислових підприємств (колись Придністровський регіон вважався промисловою зоною Молдови) працює в пів обороту, а багато і зовсім «наказали довго жити». Інвестори, включаючи іноземних, природно, не хочуть вкладати кошти у непередбачуваний регіон, хоча його влада обіцяє їм гарні умови і податкові послаблення.

ПРИКЛАД ОСОБЛИВОГО СТАТУСУ ЗАМІСТЬ ВІЙНИ

Повертаючись до страшилок російських депутатів та ЗМІ, можна припустити, що така динаміка спрямована лише на збереження регіону у полі впливу Росії. За будь-яку ціну. Можна говорити, можна не говорити, але сьогодні Придністров'я – один із важливих інструментів впливу на офіційний Кишинів, а час від часу й інструмент тиску та шантажу.

Неодноразові пропозиції Молдови сісти за стіл переговорів і обговорити питання про надання Придністров'ю особливого статусу у складі єдиної та неподільної Молдови залишаються Росією просто непоміченими, хоча усі міжнародні партнери Кишинева, включаючи Україну, цю ініціативу підтримують, звичайно, за винятком самої Росії та невизнаного Придністров'я.

Прикладом тому може служити модель того ж Гагаузького автономно-територіального утворення на півдні Молдови, без федералізації, на якому так наполягає президент Ігор Додон. Країні в цьому випадку вдасться уникнути дроблення на окремі князівства.

Досить згадати, що Гагаузія на початку дев'яностих років минулого століття теж була на межі військового конфлікту, і один необережний крок міг призвести до ще однієї «гарячої точки» на карті. Години відокремлювали південь Молдови від збройного зіткнення, яким міг стати так званий «похід на Гагаузію» на початку дев'яностих, однак здоровий глузд тоді взяв верх над емоціями та політичними амбіціями.

І сьогодні Гагаузька автономія, яка часто наводиться як приклад мирного врегулювання конфліктів, спокійно розвивається у складі єдиної Молдови. Там успішно діють на основі єдиної законодавчої бази місцеві органи влади (парламент і Башкан – керівник регіону), який одночасно є і членом уряду Молдови. Закон про особливий статус Гагаузії був прийнятий ще в середині дев'яностих, і в ньому чітко прописано, що в разі втрати Молдовою державності (мається на увазі об'єднання з Румунією), регіон зберігає за собою право на самовизначення і вихід зі складу Молдови.

Тому складно сказати – на чому ґрунтуються мовлення російських «пророків», які лякають людей (на обох берегах Дністра) апокаліптичними військовими сценаріями, «затягуючи» туди і південь України. Мовлення, в яких відсутній здоровий глузд і фактична база. Молдова сьогодні не та, якою була 25 років тому, коли над Дністром палахкотіло полум'я братовбивчої війни. Вона знає ціну миру і не хоче кровопролиття. Спровокувати її на необдумані кроки буде непросто.

Не ті сьогодні і її безпосередні сусіди та партнери – Україна та Румунія. Все по-іншому, життя і відносини не стоять на місці. Горе-пророкам треба це враховувати. У теплих кабінетах можна будувати «плани Барбаросса», вірячи в те, що чим страшніше брехня, тим швидше в неї повірять.

Мабуть, саме звідси ростуть ноги у нової страшилки, яка з'явилася в деяких російських ЗМІ. Нібито незабаром про свої закордонні поїздки придністровські лідери зобов'язані будуть сповіщати офіційний Кишинів. Підтвердити або спростувати цю інформацію поки неможливо. Восени, коли повернуться з відпустки молдавські парламентарії, а уряд Молдови завершить до того часу процес реформи центральних органів влади, інформація отримає (або не отримає) свою законодавчу базу. Хоча логіка в цьому є. І слушно нагадати, що не всі молдавські чиновники можуть їздити до Придністров'я – без згоди на те влади невизнаного регіону. Свого часу колишньому президенту Молдови Володимиру Вороніну (він родом з Придністровського регіону) навіть на могилу матері не дозволили з'їздити.

А поки літні канікули (так і після них) ті, кому цікаво, хай краще грають у «войнушку» віртуальну. Якщо хтось з них в дитинстві не награвся...

Зінаїда Гурська, Кишинів.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>