Куди і чому «уплив» колишній лідер невизнаного Придністров'я

Куди і чому «уплив» колишній лідер невизнаного Придністров'я

1273
Ukrinform
Втік Євген Шевчук на правий берег Молдови, на яку багато років лив «бруд»

Хмари над головою колишнього лідера невизнаного Придністров'я Євгена Шевчука почали згущуватися давно. Ще за часів так званого президентства, депутати верховного ради невизнаної Придністровської Молдавської республіки почали «бити у дзвони», вимагаючи притягнення Шевчука до кримінальної відповідальності за махінації та незаконне привласнення публічних коштів. Причому мова йшла не про десятки або сотні тисяч доларів, а про десятки мільйонів – фантастичні для регіону суми.

БОРГИ БОРГАМИ, А ВІДПУСТКА ЗА РОЗКЛАДОМ...

І це при тому, що тільки історичні борги регіону за російський газ перевищують шість мільярдів доларів. А пенсіонери у Придністров'ї затягували тугіше пояси, доживаючи життя впроголодь, так як саме в часи Шевчука вони почали отримувати урізані пенсії (нібито внаслідок кризи та економічної блокади, за словами Шевчука, з боку України та Молдови) – лише половину допомоги (щось близько 40-50 доларів на місяць). Іншу половину місцева влада на чолі з Шевчуком обіцяла покрити. Правда, ніхто не передбачав, коли саме і чим мали намір покривати величезну фінансову діру, що утворилася, для забезпечення безперебійних пенсійних виплат у повному обсязі.

А в цей час президент Шевчук зі своєю дружиною Ніною Штанскі, колишнім міністром закордонних справ невизнаного Придністров'я, літали приватними літаками до Європи, щоб «вклонитися» (а може, і покаятися одночасно) святим мощам на горі Афон. Або позасмагати на престижних європейських курортах.

Пенсіонери регіону почали ставити питання: якщо грошей на пенсії немає, то звідки у Шевчука і Штанскі гроші на оренду приватних літаків?! Питання ці, правда, були риторичними, і навряд чи могли бути почуті. Однак, правда коли-небудь мала би вилізти назовні.

У середині минулого тижня верховна рада невизнаного Придністров'я, за поданням прокуратури регіону, переважною більшістю голосів (35 з 36 присутніх на засіданні депутатів) позбавила Євгена Шевчука недоторканності, надавши слідчим органам «зелене світло» для розслідування п'яти кримінальних справ, головним фігурантом яких став Шевчук.

«ТЕМНІ ПЛЯМИ» БІОГРАФІЇ

При цьому звинувачення за заявою прокурора Анатолія Гурецького, – вельми і вельми серйозні: перевищення службових повноважень, контрабанда, хабарництво і розкрадання публічних коштів. Один лише факт, оприлюднений прокуратурою (якщо він буде доведений в суді), тягне на досить солідний (до 12 років) тюремний термін.

Свого часу Євген Шевчук створив собі отакий Стабілізаційний фонд, одноосібним засновником і розпорядником коштів якого виступав він сам. У цей «фонд» надходили гроші від підприємств, які знаходяться в його безпосередньому підпорядкуванні (в основному, енергетичного сектору), і перераховуватися ці кошти повинні були в мінфін та соціальний фонд нібито для покриття пенсійних витрат.

Однак, гроші у якийсь «дивний» спосіб «текли по прямому руслу» – у кишеню самого Шевчука. І гроші чималі, близько 10 мільйонів доларів.

Чималі кошти (понад 700 тисяч доларів) в його особистий бюджет принесло і відоме в регіоні підприємство «Біохім». З кожного літра спирту, виробленого на підприємстві, Шевчук отримував по 12 центів. Причому відсотки не просто «капали», вони текли так, що згодом підприємство залишилося без оборотних коштів, отже, збанкрутувало, а близько 200 чоловік поповнили армію безробітних.

До речі, за даними прокуратури, Шевчуку належали і місцеві Єдині розподільчі електромережі, прибуток від яких також обчислюється мільйонними показниками, причому ці мільйони в щонайтвердішій валюті. І це при тому, що місцеві закони категорично забороняли Шевчуку, який займав посаду так званого президента Придністров'я, займатися будь-якою фінансовою або комерційною діяльністю. Прокуратура невизнаного регіону стверджує також, що і з доказовою базою оприлюднених фактів справи йдуть цілком обгрунтовано.

Не менш нечувані доходи приносила в особистий бюджет Шевчука і контрабанда елітним алкоголем і тютюном, яку він курирував через «свою людину» (керівника митного комітету невизнаного Придністров'я Геннадія Кузьмичова). Масштаби контрабанди шокували навіть бувалих слідчих, які займалися розслідуванням «темних плям» біографії «президента» Шевчука: близько півтори тисячі машин контрабандного алкоголю і тютюну перетнули кордон невизнаної регіону, а місцевий бюджет недоотримав понад 43 мільйонів доларів, яких з лишком вистачило б на покриття пенсійного і соціального дефіциту коштів. При такому розмаху президентської комерційної діяльності, неважко здогадатися, в якому стані опинився бюджет невизнаного регіону.

Не дивно, що дуже швидко Євген Шевчук знайшов спільну мову з тодішнім прем'єром Молдови Владом Філатом, який зараз вже колишній прем'єр, і відбуває покарання в місцях "не таких далеких", отримавши тюремний строк – 9 років. Тоді ж вони частенько проводили «зустрічі без краваток», і Шевчук навіть був прийнятий Філатом у Державній резиденції Молдови, що викликало хвилю обурення з боку громадян і політиків правого берега Дністра. Де зараз Влад Філат – відомо. Коментарі щодо знаходження Євгена Шевчука зайві. Справа, як мовиться, часу.

Один з депутатів верховної ради Придністров'я, голова комітету з розвитку підприємництва Віктор Гузун заявив, що саме за таких величезних масштабів контрабанди Україна і Молдова розпочали роботу зі встановлення спільних пунктів контролю на придністровській ділянці молдавсько-українського кордону. Більш жорстко висловилася з приводу оприлюднених прокуратурою фактів, включаючи кримінальну справу, пов'язану з заморожуванням виплат частини пенсій і соціальних допомог, віце-спікер Придністровського парламенту Галина Антюфєєва, назвавши дії Євгена Шевчука «злочинними і такими, що посилюють і без того нелегке соціально-економічне становище невизнаного регіону».

«ІНСТИТУТ БЛАГОРОДНИХ ДІВИЦЬ...»

Крім патологічної любові до грошей, у Євгена Шевчука була ще одна пристрасть. Чи слабкість. За час його перебування при владі практично всі ветерани державного апарату невизнаного Придністров'я, включаючи адміністрацію самого Шевчука, були під різними приводами звільнені і замінені довгоногими красунями до 25-30 років. З приводу набору чиновників на держслужбу в Придністров'ї навіть жартували: мовляв, працівники спецслужб видивлялися їх по місту і призначали потім міністрами, заступниками міністрів, керівниками адміністрацій, радниками президента, помічниками президента. Ольга Радулова, яка виховує дочка Євгенія Шевчука, стрімко «піднялася», ледь «прогриміли фанфари». Прізвище своє Шевчук дитині не поспішав дати, але матері дав посаду керівника апарату, а потім зробив першим заступником голови так званого республіканського банку ПМР. Послідували й інші запаморочливі призначення:

Ніна Штанскі (від моделі до міністра МЗс ПМР), Марія Мельник (голова арбітражного суду), Майя Парнас (спеціаліст з економрозвитку), Надія Баранова (керівник адміністрації), Альона Шульга, заступник директора центробанку ПМР), Ірина Дементьєва (директор місцевого ТБ), Валерія Кара (особистий радник президента). Перераховувати не вистачить місця. І все б нічого, але гроші з казни на утримання такого своєрідного «гарему» йшли чималі. За інформацією інтернет-порталу «ПМРФ», тільки Альона Шульга отримувала зарплату 80 тисяч придністровських рублів, що в перерахунку на «тверду» валюту становила близько 7 тисяч доларів США. Зарплата, про яку можуть тільки мріяти чиновники навіть у визнаних державах (голова молдавського центробанку, наприклад, отримував близько 4 тисяч доларів). Не скупився Шевчук і в оплаті інших панночок. Гроші з казни, отже, не просто «капали», а стрімко «зливалися» за потрібними адресами. Звичайно, на кримінальну справу цей факт біографії Шевчука може не потягнути, проте велика частина чоловічого населення регіону, незалежно від віку і ступеня освіченості, якось опинилася без діл.

«ДОРОГИЙ МЕНІ БЕРЕГ МОЛДАВСЬКИЙ...»

Поки ж депутати верховної ради займалися питанням позбавлення недоторканності Євгена Шевчука, сам Шевчук, який на засідання не з'явився (подання йому було вручено напередодні засідання), часу дарма не втрачав. В ніч з вівторка на середу він (за словами голови верховної ради, на плавзасобі») «форсував» (як написали молдавські ЗМІ) річку Дністер, спішно залишив територію Придністров'я. І цей факт не сильно б здивував народ, якби не одна обставина. Втік Євген Шевчук на правий берег Молдови, на яку багато років лив «бруд», звинувачуючи у всіх «смертних гріхах», вважаючи, що це і є для нього найбільш безпечною територією.

За деякими даними, в даний час він знаходиться саме на території правобережної Молдови. Хоча спочатку правоохоронні органи не підтвердили, але і не спростували припущення журналістів. Пізніше в Генеральному інспектораті поліції Молдови заявили, що взяли до відома оприлюднену в ЗМІ інформацію, запевнивши, що перевірять ці факти, а також те, чи має Шевчук молдавське громадянство.

Спікер парламенту Молдови Андріан Канду, у свою чергу, заявив, що «йому не відомо, чи ініціювали правоохоронні органи Молдови кримінальну справу проти згаданого громадянина, а якщо така існує, то він зобов'язаний буде відповісти перед законом, незалежно від його статусу». Торкнувшись кримінальних справ проти Шевчука на території невизнаного Придністров'я, молдавський спікер звернув особливу увагу на те, що «Придністров'я – не визнана ніким територія, а Молдова керується власними законодавчими актами і нормами міжнародного права».

Сам Шевчук вже встиг «відзначитися» в соціальних мережах, написавши стандартне в таких випадках формулювання: мовляв, «кримінальне розслідування – це зведення рахунків і боротьба з політичними опонентами». Хоча у політичній діяльності (останнім часом) Шевчук помічений не був. Ось вже дійсно і справді кажуть, що шляхи Господні несповідимі. Написав Шевчук і про те, що його життя в небезпеці, так як напередодні втечі за ним нібито стежили співробітники охорони комерційного підприємства «Шериф». І навіть пообіцяв з цього приводу скликати брифінг, однак про час і місце його проведення поки нічого не повідомив.

Запізнюється якось і реакція Кремля – з боку колишніх покровителів та спонсорів Шевчука. Хоча не виключено, що покровителі теж образилися – і за розтринькані вливання в регіон, і за «підставу» з втечею в Кишинів. Так що молити Євгену Шевчуку доведеться хіба що Бога. Йому, кажуть, зверху ж все видно.

Зінаїда Гурська, Кишинів.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>