Батьки і діти – інструмент кремлівських репресій

Слідом за масштабними для нинішньої Росії вуличними антикорупційними протестами стартували судові процеси. Затриманих судять за непокору співробітникам поліції та участь у несанкціонованих акціях. Виправданих майже немає. Вироки – штрафи і арешт на кілька діб. Але це ще не кінець: правозахисники повідомляють про тиск на батьків неповнолітніх молодих людей, які брали участь у протестах.

Так, деяких школярів тероризують дзвінками слідчі прямо під час уроків, до інших приходять інспектори служби опіки. Люди скаржаться, що їм погрожують постановкою на облік, заявляють, що будуть проблеми зі вступом до університету. В самих університетах зафіксовані випадки, коли викладачі проводять «профілактичні бесіди» зі студентами. Наприклад, викладач Томського державного університету різко висловився про учасників протесту, звинувативши їх, зокрема, в тому, що вони вийшли на вулиці за гроші. Це лише один із випадків, який вдалося зафіксувати на камеру. Залишається лише припускати – скільки подібних ситуацій відбулося у різних школах і університетах по всій Росії. У зв'язку з цим громадські діячі закликали викладачів університетів і шкіл не брати участь у переслідуванні учасників протестів – це і так робить суд, поліція та органи опіки.

Тим часом услід за антикорупційними виступами почалася безстрокова акція далекобійників. Вони – за оцінками організаторів, не менше десяти тисяч водіїв – виступають проти підвищення тарифів за проїзд вантажівок російськими федеральними трасами. Ці протести почалися і призупинилися у листопаді минулого року, коли уряд обіцяв піти їм назустріч. Але слова не дотримав. Тому далекобійники не просто відновили безстрокову акцію протесту, але й висунули політичні вимоги: вони хочуть вже не тільки зниження тарифів, але й відставки уряду, а також висловлюють недовіру президенту.

Ці вимоги були почуті. Лідера протесту далекобійника Андрія Бажутіна затримали і заарештували на 14 діб за «водіння без прав». Права на сумнівних, на його думку, підставах відібрали і у його старшого сина. А до трьох молодших дітей прийшли зі служби опіки. Дітей хотіли забрати під приводом того, що Бажутін перебуває за ґратами, а його дружина – в лікарні. Дружина Андрія Бажутіна дійсно перебувала в лікарні на збереженні, на сьомому місяці вагітності п'ятою дитиною. Їй довелося терміново виписуватися і боротися за своїх дітей.

Російська влада ніколи не гребувала подібним тиском на батьків.

Російська опозиційна активістка Ірина Калмикова багаторазово брала участь в акціях на підтримку України і льотчиці Надії Савченко. Її доньку Олесю викрали невідомі. Вони погрожували їй: веліли передати матері, щоб та перестала протестувати і підтримувати «хунту», інакше «постраждають діти». Через рік після цих подій Олеся за дивних обставин померла – нібито від запалення легенів. Померла саме в той день, коли Ірина разом з молодшим сином Русланом перейшла кордон Росії – офіційно її випустити не могли, оскільки у неї накопичилося штрафів на кілька сотень тисяч рублів за участь у протестних акціях, оплатити які грошей не було. Рятуючись від кримінального переслідування за свою громадянську позицію, Калмикова тікала спочатку до України, потім – до Литви.

Неповнолітніми дітьми соратниці Калмикової Катерини Мальдон, яка також активно брала участь у вуличних акціях проти війни в Україні та політики президента Путіна в цілому, теж зацікавилися органи опіки. За її словами, співробітники опіки приходили до неї додому і навіть намагалися налаштувати проти неї її ж чоловіка, нібито пропонуючи позбавити материнських прав. Мальдон незабаром втекла до України, а потім – до Німеччини.

Раніше з Росії поїхала екологічний активіст і опозиційний політик Євгенія Чирикова, яка виступала за збереження Хімкинського лісу (його знищують заради траси Москва-Санкт-Петербург, бенефіціаром вважають друга Володимира Путіна мільярдера Аркадія Ротенберга). Чирикова зуміла мобілізувати навколо захисту лісу кілька тисяч чоловік, у тому числі російську інтелігенцію. Вона балотувалася в мери Хімок і закликала людей проявляти громадянську активність. Влада помстилася їй: її неодноразово затримувала поліція, а за дітьми прийшли зі служби опіки – нібито сусіди повідомили їм, що вона погано ставиться до двох своїх дочок... Зараз Чирикова разом із сім'єю живе в Естонії.

Дітей намагалися відібрати і у активістки лівого руху Галини Дмитрієвої. Органам опіки вдалося забрати їх від матері, нібито через антисанітарні умови, сама Дмитрієва пов'язала це зі своєю громадянською активністю: вона послідовно виступала за дотримання прав робітників російських підприємств. Розгорівся скандал, дітей повернули наступного дня, але через деякий час почали погрожувати забрати їх знову.

Варто згадати і один з найяскравіших випадків подібного тиску. У 1996 році невідомі викрали і покалічили сина одного з чільних і послідовних російських політиків Григорія Явлінського. Йому довелося відправити дітей жити до Лондона і, на думку багатьох співчуваючих спостерігачів, зайняти більш стриману позицію щодо своїх політичних супротивників. Тоді, у дев'яності, з неугодними владі людьми за її указом розправлялися бандити. Тепер – судді, опіка та правоохоронні органи.

Проте, використовуючи таку цинічну зброю проти своїх опонентів, влада мимоволі вчить їх стояти один за одного. Вдаючись до підлості, влада вчить їх солідарності.

Особливо добре цей урок засвоюють ті, кому нема куди і немає за що їхати.

Приміром, подібна солідарність між дітьми і батьками спостерігається в дуже великій соціальній групі – серед тих, кого в Росії судять по справах, пов'язаних з наркотиками. Це, як правило, молоді люди з благополучних сімей, які не мають ніякого відношення до наркобізнесу, яких садять заради кількісних показників і кар'єрного зростання окремих слідчих – а їх батьки, захищаючи їх, перетворюються на громадських активістів...

Коли діти і батьки об'єднаються? Коли вийдуть на вулиці разом?

Ймовірно, тоді, коли не тільки далекобійники, але й інші групи зрозуміють, що соціальні вимоги не віддільні від політичних, і навпаки: політичні активісти будуть вигукувати не тільки абстрактні «Ганьба» і «Свободу», але висунуть і конкретні соціальні вимоги.

Поки що у Росії вчаться солідарності, у тому числі на жорстких уроках від Кремля.

А якщо батьки всерйоз захочуть і зможуть постояти за своїх дітей, то колись солідарність пошириться й далі. Наприклад, на переслідуваних у Криму кримських татар і українських політв'язнів, які сидять у російських в'язницях.

Олена Власенко

Перше фото: Вікторія Одіссонова / «Нова газета»