Нові румунські реалії: «Хабар у законі»?

Вже другий тиждень на вулиці великих міст Румунії виходять тисячі людей з вимогою скасувати законодавчі ініціативи уряду. У Бухаресті приєднався до протестувальників навіть президент Клаус Йоханніс, заявивши, що ці документи підривають основи правової держави.

Йдеться про підготовлених румунським урядом два екстрені проекти постанов: про помилування та про внесення змін у кримінальне законодавство. Але якщо бажання помилувати тих, хто вкрав «дріб'язок», а отримав як за мільйон, більш або менш зрозуміле (часи змінюються), то до постанови про внесення змін у Кримінальний кодекс у громадян Румунії виникли дуже великі запитання, які вони спробували «поставити» правлячій в країні коаліції, що ледь не закінчилося масштабною політичною війною.

«ХАБАР У ЗАКОНІ»?

Чому ж так болісно відреагувало на ці дві постанови румунське суспільство? Відповідь криється не стільки в самих урядових документах, скільки у причинах, що сприяють, на думку політологів, їх «появі на світ».

Наприклад, один з пунктів постанови про внесення змін у Кримінальний кодекс просто шокував румунів. Якщо чиновник, приміром, отримує хабар, розмір якого не перевищує 50 тисяч євро (близько 200 тисяч румунських леїв), то цей факт зовсім не буде вважатися зловживанням службовим становищем, а, отже, і складу злочину ніякого в цьому не вбачається, і до кримінальної відповідальності чиновника притягнути буде неможливо. Більш того, якщо нанесений державі збиток не перевищує 50 тисяч євро, то і у цьому випадку чиновник уникне кримінальної відповідальності та «притягувати» його не буде ніяких підстав. Так, дитячі пустощі.

Є ще кілька делікатних нюансів у пропонованих змінах у кримінальне законодавство. Один з них полягає в тому, що якщо навіть чиновника взяли на гарячому, цього факту недостатньо для притягнення його до кримінальної відповідальності. А для цього необхідно буде заява того, хто цей хабар чиновнику дав, тобто, кажучи юридичною мовою, - хабародавця. А якщо ж такої заяви немає, то і кримінальної справи, зрозуміло, немає. Ось такі піруети політичного життя в Румунії.

КОГО І НАВІЩО ПОТРІБНО ПОМИЛУВАТИ?

Напрошується логічне запитання: а кому ж знадобилося так спішно «город городити»? Кому настільки терміново знадобився цей нещасливий документ про помилування, і чому він виявився настільки важливим, що навіть прийняття бюджету на 2017 рік було відсунуто на другий план? І хто ж вони, майбутні головні бенефіціари помилування?

Далеко не секрет, що процедура помилування та амністії використовуються у багатьох країнах світу, і приурочена вона, в основному, до пам'ятних в історії держав дат. У даному конкретному випадку румунський документ про помилування має дещо інший відтінок. І якщо пам'ятних та історично значимих дат найближчим часом у Румунії не передбачається, то мимоволі напрошується питання: кого і навіщо потрібно екстрено помилувати, та ще з таким екстремальним внесенням змін до настільки серйозного документа як кримінальне законодавство?

І який такий підступ угледіли в постанові про помилування громадяни Румунії, що усього за кілька годин вулиці румунських міст були заповнені протестувальниками? Один із експертів висловився про те, що в країні практично намагаються узаконити хабарництво. Примітно, що ця ж думка, тільки у більш м'якій формі, прозвучала з цього приводу і в Парламентській асамблеї Ради Європи, де висловилися про «несвоєчасність постанов».

Доречно звернутися до самого документа про помилування, опублікованого на сайті румунського Міністерства юстиції. Згідно з проектом постанови, під помилування підпадають ув'язнені, засуджені судовими інстанціями до п'яти років (але не більше) тюремного ув'язнення. Передбачається також скорочення тюремного терміну вдвічі, якщо ув'язненим виповнилося 60 років, за винятком рецидивістів і найзапекліших злочинців. З в'язниць на волю вийдуть вагітні жінки, а також ті, у яких залишилися вдома неповнолітні діти. Здавалося б, нічого особливого, дуже навіть гуманний жест по відношенню до вагітних жінок і молодих мам, а ще й до засуджених похилого віку.

Але за цим йде пункт, який, швидше за все, і став одним з головних «подразників» для румунського суспільства. Помилування торкнеться і тих, хто був засуджений до умовних термінів тюремного ув'язнення. А таких у Румунії безліч, у тому числі і засуджених за корупційні оборудки. Саме час нагадати, що до умовного дворічного тюремного ув'язнення в квітні 2016 року був засуджений і спікер Палати депутатів, лідер румунських соціал-демократів Лівіу Драгня (за фальсифікацію результатів референдуму щодо імпічменту президента - референдум проходив у 2012 році). Тобто, після затвердження постанови судимість з нього автоматично знімається. І вже не важко здогадатися, що тоді перешкод на шляху до прем'єрського крісла у Лівіу Драгня більше не буде. А, до речі, згідно з новим румунським законодавством, саме цей умовний термін і став для нього «підводним рифом» у політичній кар'єрі. Ось і засумнівалися румуни: а чи не націлився лідер соціал-демократів знову на прем'єрське крісло?!

До речі, умовний вирок «не завадив» лідерові соціал-демократів очолити Нижню палату законодавчого органу, Палату депутатів.

Цікаво, що офіційною аргументацією для підготовки постанови про помилування міністерством юстиції була вказана переповненість румунських тюрем.

Експерти, політологи, та й самі громадяни Румунії, які звикли читати такі документи, як мовиться, не тільки навскоси, але і між рядків, угледіли в документі дуже неприємну для правлячої коаліції деталь. І це була зовсім не переповненість у в'язницях, а явне прагнення політиків, які знаходяться при владі, звільнити з місць не настільки віддалених своїх політичних соратників, багато з яких уже досить давно дивляться на небо крізь тюремні грати.

А ЧИ ПОТРІБЕН РЕФЕРЕНДУМ?!

Після неодноразових звернень і закликів до уряду відмовитися від спроб змінити кримінальне законодавство за політичними мотивами, та ще шляхом прийняття подібних екстрених розпоряджень уряду, президент Румунії Клаус Йоханніс пішов на радикальний крок і «запустив механізм» підготовки до національного референдуму з цього питання.

Хоча запропоноване президентом формулювання питання для референдуму викликало також деякий «гомін» у народі і здалося багатьом вельми дивним: чи згодні громадяни Румунії з продовженням боротьби з корупцією та подальшою декриміналізацією владних структур? Досить дивно. А хіба громадяни можуть відповісти, що «не згодні» з викоріненням корупції?!

«Туманність» сприйняття цієї ініціативи полягає ще і у тому, що на референдумах явка зазвичай набагато нижча, ніж на виборах. А, отже, виникає запитання, а якщо явка буде нижче за мінімальний поріг у 33,3%, а сам референдум буде визнано недійсним, чи означає це, що громадяни не згодні з продовженням боротьби з корупцією? Досить, скажімо так, делікатна ситуація.

Можливо, саме це і дало привід румунському професору, викладачу одного з вузів Вашингтона Драгошу Аліджике назвати протистояння між правлячою коаліцією та президентом «безвідповідальним політичним кроком». В умовах тривалої глобальної та регіональної нестабільності, Румунія, за його словами, не може собі дозволити таких внутрішніх криз, які, в кінцевому підсумку можуть призвести до конституційної кризи. В умовах сьогоднішньої міжнародної кон'юнктури, підкреслює експерт, владі Румунії (як коаліції, так і президенту) слід було б відмовитися від безглуздих політичних суперечок і таких же безглуздих референдумів, і зосередитися на вирішенні гострих внутрішніх проблем і врегулюванні відносин з сусідніми державами, а не займатися політичним популізмом. Про це заговорили і в самій Румунії.

А деякі ЗМІ нагадали, що в умовах, коли уряду необхідно зосередитися на пошуках коштів для закриття вже існуючої в бюджеті дірки у два з гаком мільярда євро, витратити ще 3-4 мільйони євро бюджетних коштів на проведення референдуму означало б не тільки істотне розширення цієї фінансової «дірки», але й прощання з такими передвиборчими обіцянками, як збільшення зарплат і пенсій, субсидій і багатьох інших соціальних виплат.

При цьому треба враховувати, що результати референдуму, незважаючи на те, що це голос народу, не мають законодавчої сили, а лише консультативну. За більш ніж 25-річну історію демократизації Румунії в країні відбулося кілька референдумів. Однак, вони ніяк не вплинули на перебіг подій.

Досить згадати лише один із них. У 2008 році громадяни на референдумі чітко проголосували за скорочення кількості депутатів парламенту з 488 до 300 і перехід до однопалатного парламенту. З того часу минуло майже 9 років. Але нічого не змінилося. Депутатів у парламенті Румунії сьогодні, як і раніше, 466, а сам законодавчий орган так і залишився двопалатним...

Зінаїда Гурська, Кишинів