Французька преса згадує річницю терактів у Парижі
Опозиційне видання Le Figaro, зокрема, критикує владу лівих за популізм. «Під впливом емоцій після терактів 7 січня влада зробила безліч обіцянок: підняти рівень безпеки, виховати любов до батьківщини, проте не минуло й року, як 13 листопада сталися чергові теракти і за одну ніч були вбиті 130 осіб. Десять місяців знадобилося соціалістам, щоб дійти висновку, що потрібно переходити до дій замість того, щоб робити вигляд», - обурюється автор статті.
На його думку, все те, що раніше називалося політично некоректним, тепер стало необхідністю. «Нарешті реалізм взяв гору. Надзвичайний стан, позбавлення громадянства засуджених за тероризм, посилення контролю на кордонах, кримінальне переслідування і безпека в громадських місцях», - нагадав він нововведення і наголосив, що насправді втраченого часу набагато більше.
Le Figaro нагадало події 2012 року, коли франко-алжирський терорист Мохаммед Мера вчинив напади на французьких військових і єврейську школу в Монтобані і Тулузі. «Вже тоді він відкрив нову сторінку тероризму у Франції, а його послідовники у Парижі стали «братами по смерті», - стверджує автор. На думку видання, це не «самотні вовки», а учасники цілої терористичної організації, вони внутрішні вороги Франції. Причиною їх появи автор Le Figaro називає потурання в школах, неблагополучних кварталах, відсутність ефективної міграційної політики, небажання бачити зростання радикального ісламізму, відмова від християнських цінностей. Для перемоги у війні з тероризмом Франція має припинити відмовлятися від своїх переконань.
Газета Liberation, у свою чергу, з нагоди річниці терактів проти Charlie Hebdo пише про те, як змінилося життя редакції сатиричного тижневика. Упродовж кількох місяців журналісти, що вижили в терактах, працювали в приміщенні Liberation, а згодом переїхали (нова адреса тримається в суворій таємності).
Журналісти починають жити новим життям, але хтось боїться досі переступити поріг редакції, яка суворо охороняється поліцією. «Я прийшла до редакції, коли мені було 21, я була абсолютно впевнена, що тут працювали генії гумору» - поділилася думками з виданням Катерін Меріс, яка після терактів переїхала за кордон. Однак, за її словами, за 10 років ніхто так і не прийшов працювати в Charlie Hebdo, а Шарб і Кабю вже втратили надію. Але й тепер через страх журналісти бояться влаштовуватися на роботу сюди. Карикатурист Рісс пояснює це тим, що його колеги не хочуть, щоб на них висіло клеймо «Я малюю Мухаммеда». «Після всього того, що ми пережили, я думаю, що ми не так погано справляємося» - підсумовує газета Liberation статтю словами Рісса.
