Ось-ось біля Землі пролетить астероїд завдовжки з Хрещатик

Ну, як «біля Землі» - за космічними вимірами зовсім близько – всього-навсього 15 відстаней до Місяця. Астероїд, позначений цифрами «163 373», належить до астероїдів, орбіти яких перетинають орбіту Землі і вже тому вважаються потенційно небезпечними. Його діаметри в різних проекціях -  від 440 до 990 метрів (щоб уявити - трохи менше за довжину Хрещатика). І хоча зіткнення з Землею є малоймовірним, але й не нульове, пише archyde.com. День максимального зближення «призначено» на 15 лютого ц.р.

Як це буває…

Згадаймо, що останнє «гучне» зіткнення Землі з космічним об’єктом сталося 15 лютого 2013 року, коли малесенький - якихось 17 метрів у поперечнику – метеорит ввійшов в атмосферу Землі і через 32 секунди, вже майже вигорівши, вибухнув над російським Челябінськом на висоті близько 20 км. Постраждали близько 1600 осіб – переважно від уламків шибок, вибитих у трьох тисячах будинків – такої безжальної скляної шрапнелі, тож серед поранених були і тяжкі. Зауважимо: метеорит розміром не 440 метрів, не 990 – лише 17.

Тоді припускали, що «челябінець» відколовся від астероїда 2012 DA14 (Дуенде) з того ж таки «поясу Аполона», що й нині очікуваний астероїд. Адже саме того ж дня Дуенде - 40-метровий квазісупутник Землі - наблизився до мінімальної відстані у 28 тис. км. Він став найбільшим астероїдом серед тих, що за історію спостережень наближалися до Землі на відстань менше 120 тис. км. Крім того, це був перший випадок, коли таке тісне зближення було передбачене заздалегідь - майже за рік.

Але потім це припущення не підтвердили, оскільки траекторії Дуенде і «челябінця» були надто різними. І це погана новина, бо, як зазначалось, рух Дуенде спостерігали і розраховувати. А челябинський метеорит був замалий, щоб його зафіксували. Тому і став геть несподіваним.

А ось найсвіжіший випадок: перший метеор 2020 року пронісся в небі Іспанії о 0:08 ранку 29 січня. Ймовірний уламок астероїда утворив вогненну кулю, яку було видно з відстані більше 400 кілометрів. Його яскравість виявилася більшою, ніж у повного Місяця. Зображення метеора отримали, як миниум, три іспанських обсерваторії. Камінь, що утворив це явище, увійшов в атмосферу зі швидкістю близько 61 тис. км/год, розжарився і спалахнув на висоті близько 91 кілометрів, потім просунувся в Севільї і згас на висоті близько 20 кілометрів, перебуваючи практично над містом Арааль. Цього разу обійшлося без жертв і руйнувань.

Зазвичай такі об'єкти повністю руйнуються в польоті, однак в останньому випадку невелика частина матеріалу могла пережити проходження крізь атмосферу Землі і досягти поверхні. Наразі проводяться додаткові розрахунки, які дозволять визначити його масу.

Звідки беруться астероїди?..

Група Аполлона— найчисельніша група навколоземних астероїдів, що отримала назву від першого виявленого її представника — астероїда 1862 Аполлон. Разом із групами Амура, Атона та Атіра належить до т.зв. навколоземних астероїдів – тобто відстань їх траекторій від Сонця є співставною з відстанню між Сонцем і Землею. Нині відомі більше 19 тисяч таких астероїдів.

Утім, Головний пояс астероїдів розташований у Сонячній системі трохи далі від Землі – між Марсом і Юпітером. Власне, величезна гравітаційна сила Юпітера і спричинила фізичні явища, через які кілька мільйонів (!) космічних об’єктів - розміром від кількох десятків метрів до 950-кілометрової Церери обертаються по своїх нинішніх орбітах.

3-4 мільярди років тому, як стверджують астрофізики, коли астероїди мали нестабільні орбіти, були можливі зіткнення між ними та розльот величезних уламків. Тоді астероїди - або їх уламки – частіше бомбардували і Землю, і її найближчих сусідів - Місяць, Венеру, Меркурій. А 65 мільйонів років тому т.зв. Юкатанський метеорит розміром у 10 км вдарив у Землю, зануривши планету у пил та попіл, закривши повністю від сонячних променів на рік.

Які з них найбільші?..

Вважається, що загрозу Землі можуть становити об'єкти, які зблизилися з нею на відстань менше 8 мільйонів кілометрів і при цьому достатньо великі, щоб не згоріти повністю в атмосфері планети.

Ще донедавна астероїд Апофіс, відкритий 2004 року, називали об'єктом з найбільш високою ймовірністю зіткнення із Землею. Зіткнення передбачали на 2036 рік і навіть розрахували приблизні наслідки. З огляду на діаметр Апофіса близько 300 метрів та вагу 27 млн тонн при цьому б вивільнилися 1717 мегатонн енергії. Сила землетрусу в радіусі 10 кілометрів була б 6,5 бала, а швидкість вітру - не менше 790 м/с. Навіть спеціально укріплені об'єкти були б зруйновані.

Однак після того як у січні 2013 року Апофіс пройшов повз Землю на відстані близько 14 млн км фахівці NASA значно знизили ймовірність зіткнення у 2036-му.

Астероїд 2007 TU24 був виявлений 11 жовтня 2007 року, а вже за три місяці він пролітав повз Землю на відстані близько 550 тис. км. Завдяки надзвичайній яскравості - 12-ї зоряної величини - його можна було спостерігати навіть в аматорський телескоп. На думку астрономів, астероїд потенційно небезпечний, оскільки приблизно раз на три роки перетинає орбіту Землі. Але, принаймні, до 2170 року, за розрахунками фахівців, відстань до точки перетину буде достатньо великою, щоб не турбуватися.

Космічний об'єкт 2012 DA14 або Дуенде - діаметр близько 40 метрів, маса приблизно 40 тисяч тонн. Відразу після відкриття 23 лютого 2012 року було обчислено, що період його обертання навколо Сонця майже 1:1 до земного року, тобто тривалий час Дуенде може перебувати поруч із Землею. Хоча астрономи поки не готові передбачити поведінку небесного тіла в майбутньому, але за нинішніми розрахунками ймовірність зіткнення Дуенде із Землею - один шанс з 14 тисяч.

Астероїд 2055 YU55 у діаметрі досягає 400 метрів. У листопаді 2011 року астероїд уже підлітав на небезпечну до Землі відстань в 325 тис. км - тобто був ближче, ніж Місяць. До того ж він абсолютно чорний і практично непомітний в нічному небі, за що астрономи прозвали його «невидимкою».

Астероїд Ерос - найдавніший знайомий землян. Він був відкритий німецьким астрономом Карлом Віттом ще 1898 року і на той час був першим виявленим «навколоземних» астероїдом. Ерос - найбільший астероїд Сонячної системи - 33 х 13 х 13 км. Через видовжену форму на ньому нерівномірно розподілена сила тяжіння. Ударний потенціал Ероса в разі зіткнення із Землею просто величезний. На думку вчених, наслідки були б більш катастрофічними, ніж від уже згаданого Юкатанського метеорита, одним з наслідків падіння якого,  ймовірно, було вимирання динозаврів.

Водночас Ерос вивчений краще за інших -він перший астероїд, до якого був відправлений з Землі космічний апарат «Near Earth Asteroid Rendez-vous Shoemaker». У 2001 році NEAR Shoemaker здійснив посадку на Ерос – можна сказати «приеросився».

Астероїд 2001 WN5 відкритий 20 листопада 2001 року. Ось, що справді небезпечно - так це те, що ні сам астероїд, ні його траєкторія достатньо не вивчені. За попередніми даними, в діаметрі він може досягати 1,5 кілометрів. 26 червня 2028 року відбудеться чергове зближення астероїда з Землею, причому до мінімальної відстані - 250 тис. км - достатньої, щоб призвести до збоїв в роботі супутників.

2013 TV135, відкритий 16 вересня 2013 року, відразу ж назвали чи не найбільшою загрозою для Землі серед небесних тіл. Діаметр об'єкта - близько 400 метрів. Зближення астероїда з нашою планетою очікується 26 серпня 2032 року. За деякими припущеннями брила пронесеться «всього» за 4 тис. км від Землі зі швидкістю 15 км/с. Енергія вибуху при ймовірному зіткненні - 2,5 тис. мегатонн у тротиловому еквіваленті. Такий вибух краще взагалі ні з чим не порівнювати. На сьогоднішній день імовірність такого зіткнення приблизно 1 до 63 тисяч, але це співвідношення не остаточне.

Що можна вдіяти?..

Американське космічне агентство NASA в травні минулого року закінчило моделювання порятунку Землі в разі небезпеки зіткнення з астероїдом повідомляє Insider. Людей із слабкими нервами просимо далі не читати… спроба виявилася невдалою.

У NASA змоделювали падіння астероїда 140 на 260 метрів на Денвер, штат Колорадо. За допомогою спеціальних кораблів-ударників астероїд відхилили від курсу, але від нього відколовся фрагмент розміром в 50-80 метрів. У реальності такий фрагмент увійшов би в атмосферу зі швидкістю 19 кілометрів на секунду і перетворився б на вогняну кулю з зарядом енергії в 20 мегатонн. У разі падіння, скажімо, на Нью-Йорк, загинули б 1,3 млн осіб, а єдиним способом для порятунку, за висновком дослідників, була б масова евакуація. Але куди?

Організатори дослідження заявили, що симуляція "розрахована на те, щоб допомогти ключовим особам, які приймають рішення, добре розуміти ситуацію" і запевнили, що наразі не існує відомого астероїда, який би зміг вплинути на Землю в поточному столітті". Це приємно чути, але ж і челябінський метеорит ніхто не очікував.

Тим часом у компанії Ілона Маска Space X цілком серйозно розраховують, що змінити траєкторію астероїда можна за допомогою ракети Falcon 9. Нині Space X готується провести спільно з NASA дослід у космосі. Планується, що в рамках місії DART (Double Asteroid Redirection Test) космічний апарат «штовхне» астероїд Didymoon на відстані 11 млн км від Землі, повідомляє spacenews, а астрономи після цього вивчать зміну орбіти небесного тіла, щоб оцінити ефективність такого тарану в разі справжньої небезпеки. Загальна сума проекту $69 млн. Запуск заплановано на червень 2021 року.

У США також діє приватний некомерційний фонд B612, який об’єднує астронавтів, інженерів аерокосмічної галузі, науковців. Фонд веде дослідження в двох напрямках: своєчасне виявлення уламків астероїдів, які можуть зіткнутися з Землею, і пошук технологічних засобів, щоб відвернути зіткнення.

Генеральна Асамблея ООН визначила 30 червня – день падіння Тунгуського метеориту в 1908 році - як Всесвітній день астероїда. Таким чином ООН розраховує привернути увагу людства до цієї потенційної небезпеки.

Олександр Волинський, Київ