Нові тамагочі можуть одружуватись і заводити потомство. А балотуватись в президенти?

Нові тамагочі можуть одружуватись і заводити потомство. А балотуватись в президенти?

Аналітика
Укрінформ
Японська компанія Namco Bandai оголосила про початок продажу нової інкарнації легенди 90-х, віртуального улюбленця тамагочі

Легендарний гаджет родом з японських островів свого часу став революцією в сфері інтерактивних розваг. Годинник-іграшка, а саме це означає слово “тамагочі” показав всьому світу, що віртуальні домашні улюбленці можуть відбирати уваги та часу не менше за реальних. Втім, сьогодні навіть оновлений функціонал тамагочі не викликає і тіні колишнього захвату. Адже віртуалізація давно вийшла за межі розваг, вона змінює докорінно наші життя.

Тамагочі помер — нехай живе тамагочі!

Пояснювати дорослим, що таке тамагочі, є даремною справою. Мабуть кожен, хто не провів 90-ті та нульові на безлюдному острові, хоч раз стикався з цим гаджетом. Вочевидь, саме на ностальгійні почуття та хвилю популярності ретро-аксесуарів і розраховує японська компанія Namco Bandai, анонсуючи перероджений тамагочі. Адже повністю повторюючи дизайн та зовнішній вигляд легендарної іграшки, новий тамагочі значно зріс у своїх можливостях. Якщо в оригінальному тамагочі “жила” лише одна віртуальна тваринка, яку й потрібно було годувати, розважати і доглядати, то нова інкарнація “головного болю” шкільних вчителів має дуже багато актуальних сьогодні соціальних функцій. Тепер «тваринки» зможуть, завдяки підключенню до інтернету, ходити один до одної в гості, одружуватись і навіть народжувати потомство, а один пристрій зможе стати віртуальним домом для 16 поколінь “тамагочі”. А під’єднавши свої тамагочі до смартфону, власники зможуть обмінюватись подарунками, шукати пару своєму улюбленцю та займатись іншими соціально значущими – для тамагочі(!) - справами.

Втім, навіть такої «навали» інновацій навряд чи буде достатньо, аби тамагочі повернув собі колишню популярність, особливо в Україні. По-перше, конкурувати зі смартфонами в якості “вбивці часу” сьогодні практично неможливо. По-друге, рекомендована ціна новинки в 60 доларів дуже відрізняється від копійчаного попередника, і навряд чи таку нову іграшку можна буде купити в кожному “ларьку” чи підземному переході.

Як тамагочі зник і чи зможе повернутися

Попри величезну популярність тамагочі в Україні 90-х- нульових, справжню японську іграшку у нас в руках тримали одиниці — більшість мали китайські підробки. Але в той час китайські підробки були нормою — біля старих чорно-білих телевізорів стояли ігрові приставки Dendi — піратські копії японської приставки NES, а відомі кожному школяру “Тетріси” були піратськими клонами японського Game Boy. Так і копійчані тамагочі з Піднебесної можна було знайти на прилавку кожного українського магазину. Оригінальна чи ні, але тамагочі дала назву цілому поколінню, що не таке й мале досягнення для іграшки.

Що характерно, широка популярність тамагочі в Україну мала і “темний бік” - хвилю народної недовіри. Тамагочі, як і смартфони сьогодні, звинувачували в усіх можливих гріхах: мовляв, через них молоде покоління зриває навчальний процес, бо неможливо проводити урок, коли кожну хвилину то в одного то іншого “пілікає” цифрова іграшка, через них діти перестали читати книги, гуляти на вулиці тощо. Найпопулярнішою була позиція, що через захоплення тамагочі діти будуть виростати жорстокими і антисоціальними, бо в тамагочі цифрова «тваринка» постійно вмирала, коли її не встигали вчасно «нагодувати» і «напоїти».

Звісно ж, далеко не всім апокаліптичним прогнозам судилося збутись, але з розвитком технологій тамагочі втратила популярність і зникла з кишень і ранців молоді. Втім, цілком можливо, що успіх реінкарнації культової іграшки спонукає китайських умільців з “Аліекспрес” підхопити хвилю хайпу, і тамагочі за прийнятною ціною - повернуться до рук українських школярів.

Тамагочі — в президенти, або як віртуальне перемагає реальне

Свого часу тамагочі, попри простоту задумки та технічної реалізації, виглядав справжнім проривом у майбутнє. Сьогодні такий успіх навряд чи вдалося б повторити. Адже віртуальне не просто міцно поселилося в нашій реальності, але і дуже часто визначає її. У той час, коли ціна справжнього життя людини падає, життя віртуальних персонажів може стати більш значущим. З одного боку, сама соціальна система світової мережі, з її аватарами, сторіз і акаунтами в інстаграмі спонукає людей підлаштовувати свої життя так, щоб особиста сторінка у фейсбуці гарно виглядала; з іншого, образи з мережі, дуже часто далекі від реальності, можуть мати серйозний вплив на життя “на нашому боці екрана”. І не йдеться про меми і якихось цікавих інтернет-персонажів. Віртуалізація може заходити дуже далеко. В Україні вона вже дійшла до того, що віртуальні кандидати виграють президентські вибори. І чи не принесе ця віртуалізація великих проблем, поки що не знає ніхто. Залишається сподіватися, що хоча б нові тамагочі не почнуть формувати партії і вигравати вибори...

Вячеслав Масний. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-