Ілон Маск про українську «Кремнієву долину» діло каже

Ілон Маск про українську «Кремнієву долину» діло каже

Аналітика
7467
Ukrinform
Ну, нехай не долину, а «Кремнієву галявину» поблизу мегаполісу побудувати можна. І не лише там

Очільник уряду Володимир Гройсман направив офіційне звернення до засновника компанії «Tesla» Ілона Маска і запропонував йому ініціювати проект зі збереження відновлювальної енергії в Україні. Відповіді ще не було, але очевидно, що Маск зацікавлений в інвестуванні в Україну. У жовтні минулого року під час презентації нового електромобіля Tesla Model 3, він заявив, що в 2017-му році почнеться будівництво заводу «Tesla» в Україні, а Закарпаття перетвориться на Кремнієву долину – технологічний центр, зі штаб-квартирами передових ІТ-компаній. Цитату Маска з відповідними заголовками розтиражували багато інтернет-ресурсів. Більше того, в соціальних мережах почали активно обговорювати майбутнє місце розташування технологічного центру. Питання, яким задалися користувачі було просте: наскільки цей регіон – вдале місце для створення технологічного центру? Адже, приміром, та ж Кремнієва долина розташована поблизу одного з найрейтинговіших вишів світу – Стенфордського університету.

З цього приводу Укрінформ звернувся до IT-спеціаліста топової української компанії «SoftServe» Олексія Шевело та засновника стартапу по енергоефективності «Ecoisme» Олександра Дятлова. Експерти переконують, що перспективи будівництва в Україні технологічного центру є, але за умови залучення серйозних IT-фахівців з відповідним досвідом.  

Шевело: «Повторити успіх Кремнієвої долини не реально, адже технологічний центр в Каліфорнії (США) – це унікальне явище. Але, в принципі, створити подібне містечко з розвиненою IT-інфраструктурою в Україні можна. І тут виникає питання: хто розроблятиме проект? Якщо за створення візьмуться «експерти» з числа політиків, які погано в цьому петрають, то нічого не вийде. Аби технологічний центр реально запрацював, до розробки потрібно залучити фахівців з IT-бізнесу. Як саме? Елементарно беремо по одному представнику провідних українських IT-компаній, проводимо спільну онлайн-конференцію, і вуаля – вони окреслили концепцію майбутнього технологічного кварталу.

Як показує практика з е-декларуванням, небайдужих людей, які готові допомогти у створенні подібних ініціатив є багато. Я не бачу проблем у створенні якогось експертного товариства, до якого увійдуть представники влади, економісти, програмісти, менеджери провідних IT-компаній і так далі. І якщо це буде не чергове «пиляння» грошей, а дійсно – реальна пропозиція, то навіть я з радістю долучуся до розробки проекту».

Дятлов: «На мою думку, історія з Ілоном Маском щодо створення Кремнієвої долини в Україні – це перебільшення. Маск за це візьметься лише тоді, коли Україна подбає про відповідний інвестиційний клімат: розвине інфраструктуру, вдосконалить правове поле, подолає економічну нестабільність. Допоки цього нема, то на прихід великого інвестора годі сподіватися. Більше того, згадані проблеми змушують навіть вітчизняні IT-компанії створювати бізнес не в Україні, а поза її межами.

Утім, не все так погано. В Україні - багато крутих спеціалістів з IT-індустрії, венчурних фондів і так далі, які працюють у Кабміні, Верховній Раді, Адміністрації Президента. Усі ці люди – з фахівців-практиків. Приміром, екс-генеральний директор «Майкрософт Україна» Дмитро Шимків працює зараз в АП. Чи зможуть такі люди реалізувати проект? Та запросто. Але все одно до розробки технологічного центру потрібно залучати представників топових IT-компаній. Не обійтись і без тих, хто має досвід у побудові стартапів, різноманітних підприємств. Крім того, необхідно запросити представників українських венчурних фондів. Лише в такому випадку подібний центр буде грамотно побудований».   

Фахівці розроблять проект, а реалізувати його як? Де гроші взяти?

Якщо держава захоче створити подібний проект, то IT-компанії залюбки долучаться до розробки, навіть грошима допоможуть, – кажуть обидва експерти.

Шевело: «Знайти гроші для подібних проектів – далеко не тупикова проблема. Адже IT-компанії не бідні і кредити їм доступні. Думаю, що подібне технологічне містечко топові українські компанії, такі як EPAM, SoftServe, Luxoft, GlobalLogic, Ciklum і так далі, готові реалізувати і за власні кошти. Більше того, міжнародні компаній, наприклад, Samsung теж з радістю інвестують у проект.

Але, хто б це не був, вони хотітимуть, якщо не заробити, то хоча б відбити вкладену суму. А тут є проблема – недосконале українське законодавство, через яке важко бути впевненим у завтрашньому дні. Адже сьогодні ти маєш бізнес, а завтра – ні. Методів, за допомогою яких можна зробити твою власність не ліквідною вистачає: численні перевірки, перевірки перевірок, перевірки перевірок перевіряльників... Утім, навіть якщо залишити поточне недосконале законодавство, але почати його реально виконувати, то в такому разі можна про щось говорити».

Дятлов: «Якщо Україна не знайде гроші на технологічний центр, то нічого критичного не станеться. IT індустрія продовжить розвиватися органічно – буде розвиватися аутсорсинг, продуктові компанії, а з появою історій успіху таких компаній ставатиме ще більше. Тепер щодо необхідності створення подібного центру взагалі. Якщо в цьому буде зацікавлена держава, яка виступатиме головним ініціатором, виділить частину грошей і таке інше, тоді так - компанії долучаться. Утім, якщо це ляже на плечі виключно IT-бізнесу, то навряд чи. Благодійністю вони не займаються. Адже кожен має власних спеціалістів, хороший прибуток, контракти з міжнародними компаніями тощо».

Закарпаття – це, звичайно, красиве місце, але не для Кремнієвої долини

На думку IT-спеціалістів, Закарпаття – не найкраще місце для створення технологічного центру. Подібні проекти краще будувати поблизу мегаполісів – регіонах з більш розвинутою інфраструктурою.

Шевело: «Створити щось на подібне до Кремнієвої долини на Закарпатті – це погана ідея. Айтішники теж люди, у них є дружини, діти, батьки і так далі. Куди він їх привезе? Приміром, я не наважусь сказати, що на Закарпатті розвинена інфраструктура. Безумовно, там дуже красиво, але цього недостатньо. Тобто, з економічної точки зору, щоб платити меншу зарплатню і отримати більше посадочних місць – пораховано все правильно. Але ніхто не подумав про те, що на Закарпаття мало хто поїде працювати. Ну, хіба що вчорашні студенти з мінімальним досвідом роботи».

Дятлов: «Для технологічного центру краще обрати регіон, де зосереджена велика кількість технічних університетів. Думаю, що в Києва набагато більше можливостей, аби стати осередком IT-технологій, адже кращі українські компанії мають офіси саме в столиці. Більше того, Київ вже має досвід у створенні подібних проектів. Приміром, Максим Яковер і Максим Бахматов, які успішно модернізували ВДНГ, очолили інноваційно-технологічний кластер (скупчення в одному місці представників бізнесу, підприємництва, фінансових інститутів, галузевих медіа, наукових організацій, академій, університетів тощо) UNIT Factory на базі колишнього київського мотоциклетного заводу (по вул. Мельникова)».

Забезпечте айтішників нормальними умовами і вони створять квантовий комп’ютер

Шевело: «Почну з короткого лікнепу. Я програміст у третьому поколінні, і моя бабуся мені розповідала: коли у 1940-50 роках у світі почали створювати ЕОМ - електронно-обчислювальні машини, то першими, кому це вдалося, були американці, другими – англійці, а після них були ми – українці.  У 1947 році на базі Київського Інституту електротехніки АН УРСР (у будівлі колишнього монастиря у Феофанії, зараз це в межах Києва, неподалік від Музею народної архітектури в Пирогові) розробили малу електронну обчислювальну машину з програмою, що зберігається в пам'яті (МЕОМ). Цей приклад показує: якщо наших фахівців об’єднати і забезпечити необхідними умовами, то вони гори перевернуть. Займуться розробкою ядерних програм, будівництвом космічних апаратів і, можливо, навіть створять перший у світі портативний квантовий комп’ютер».

Дятлов: «Я прагматик, тому сфера фантастики мені не близька. Думаю, потрібно зосередитися на вирішенні реальних проблем, а не мізкувати над польотом до сусідніх галактик і таке інше. По-друге, підприємці повинні орієнтуватися не на вирішенні проблем внутрішнього ринку, а інтегруватися у глобальний, де активно розвиваються безліч інноваційних технологій, як ото електромобілі або відновлювальні джерела енергії».

«Укрінформ»: З експертами важко не погодитися, адже Україна має і науковий потенціал, і традиції, і перспективну молодь, здатну вирішувати найскладніші проблеми. Наші програмісти вважаються одними з кращих у світі. Цього року 12 українських аутсорсингових компаній увійшли в ТОП-100. До того ж інноваціями від наших стартаперів активно користуються жителі ЄС. Саме туди й тікають молоді уми, наповнюючи бюджети чужих країн.

Відтак, якщо ми хочемо перейти від економіки, заснованої на використанні ресурсів, до економіки, побудованої на знаннях – потрібно навчитися цінувати працю наших винахідників, створивши достойні умови.

Тільки щодо Закарпаття дозволимо собі полеміку з шанованими експертами. Університетів рівня Стенфордського в Україні все одно поки що немає. І скажімо, Мукачеве, це не який-небудь ведмежий кут. Від Києва та Харкова – ніч на потягу, а від Львова – взагалі чотири години електричкою. А так – це пуп Європи: Відень, Будапешт, Прага, Братислава, Краків – все у лічених годинах їзди на авто. То чому ні? Може, пан Маск скаже щось більш конкретне?

Мирослав Ліскович, Київ.

Перше фото: Contento Days

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-