Романа Сущенка затримали незаконно. Хтось досі сумнівається в цьому?

Я із здивуванням сприймаю запитання, які досі продовжують звучати від декого з колег, - «Хто такий Сущенко?», і про це вже мала можливість висловитися на сторінках «Голосу України». Ще раз наголошу: Роман дуже порядна людина і гарний журналіст-професіонал. Нині не про це треба говорити. Він — українець. Маємо рятувати його з московської буцегарні. Читала, що французи уже створили комітет порятунку Романа, а ми досі допитуємося, хто він.

Разом із Сущенком я навчалася в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в одній групі. Романа обрали старостою групи. Здобували другу вищу освіту. Було це понад десять років тому. Уже тоді Роман працював у журналістиці, в інформагентстві «Укрінформ». Коли чую, що він у званні полковника, то питаю: коли ж дослужився? На це потрібні десятки років служби у війську. Першу вищу він справді здобув у військовому училищі. Та журналістика більше припала до душі, й він змінив професію.

Пригадую лекцію про діяльність інформагенцій. Замість викладача її доручили провести Роману. Він розповів усе кваліфіковано й цікаво. У нашій групі навчалося тільки двоє хлопців. І обидва Романи. Сущенко був душею компанії. Цінував гумор, вдалі жарти. А ось про сім’ю багато не говорив. Що він гарний сім’янин — приховати від одногрупниць було неможливо.

Протягом останніх шести років Роман працював у Франції кореспондентом Національного інформагентства «Укрінформ». У закордонне відрядження власкорів відправляють на три чи чотири роки з можливим повторенням терміну. Роман працював уже другий термін. Під час зустрічі у Парижі запитувала його, чи не має наміру залишитися у Франції на постійне проживання. Він відповів: «Ні, повернуся в Україну». Про Москву чи які-небудь справи у Росії ніколи від нього не чула. На його сторінці у соцмережах також не знаходила повідомлень, що їздив до цієї країни. І раптом його звинувачують у шпигунстві. Для тих, хто знає Романа, принаймні з нашої групи, це був справжній шок. Роман — шпигун? Це можна розцінити як невдалий жарт. На жаль, такою є нинішня реальність. Пізніше про це розповіла в інтерв΄ю з адвокатом Марком Фейгіним ще одна наша одногрупниця — Оксана Денисова, яка працює у «Дзеркалі тижня».

За два чи три дні до затримання Романа я відгукнулася у Фейсбуці на один з його матеріалів. А після того у неділю ввечері, 2 жовтня, отримала листа від ще однієї нашої одногрупниці — Олі Піскун. Вона мешкає у Данії. Звідти її чоловік. Оля дуже активна. Організовує різноманітні акції, одне слово, особа відома. Вона прочитала на одному з сайтів про затримання Романа. Дізнавшись про це, я розіслала інформацію знайомим народним депутатам, правозахисникам. У душі жевріла надія, що, можливо, перевірять і відпустять. Думала, спрацює те, що він акредитований при МЗС Франції, країни, яка є учасником нормандського формату. Він висвітлював переговори нормандської четвірки. Його багато хто знав - і в них, і в нас. На жаль, цього не сталося.

Шпигунство можна приписати будь-якому журналісту. Ми отримуємо багато інформації. Десь щось почув, десь записав — і вже «шпигун». У 2013-му я разом зі своєю мамою подорожувала Францією. Два дні провели у Парижі. Роман охоче відгукнувся на пропозицію зустрітися. Він став ще більш імпозантним. За чашечкою кави запропонував познайомити з гарними людьми. Казав, що з ними буде цікаво. Настільки, що навіть захочеться запросити їх до Вінниці. Так воно й сталося.

Колишня киянка Олена Місталь очолює франко-українську асоціацію в Нормандії, а ще вона — засновник школи мистецтв у Парижі, директор української загальноосвітньої школи державного зразка, а це означає, що атестати про середню освіту цієї школи визнають у нашій державі. Олена одружена з французом. Дуже активна і цікава людина. Ми зустрічалися у квітні, а вже у червні вона запросила нас із оператором телебачення для детальнішого ознайомлення з тим, як пропагує Україну за кордоном. Ми зняли про це документальний фільм.

Співпраця і дружні стосунки продовжуються дотепер. Щороку Олена запрошує мене до Франції, і щороку вона, телерадіожурналістка, повертається з України з цікавими матеріалами.

Як і передбачав Сущенко, Олена Місталь побувала й у Вінниці. Ознайомилася з роботою товариства «Україна—Польща—Німеччина». Уклала угоду про співпрацю. Гостю приємно вразили роботи дітей студії «Барви Поділля». Настільки, що вона захотіла, щоб їх також побачили французи. Місталь влаштувала виставку юних майстрів пензля у Франції. Автори робіт особисто презентували їх відвідувачам.

Після отримання інформації про арешт Романа я зателефонувала Олені. Вона не відповіла на дзвінок. Натомість написала листа на електронку. Повідомила, що перебуває поруч з Анжелою, дружиною Романа, і їхньою дитиною. Не хоче залишати їх у такий час. Сказала, що вірить, що все буде добре. Знайомі французи просять надавати їм матеріали, які розповідають про ситуацію навколо Сущенка. Така активність на знак підтримки нашого колеги не може не тішити. Французи, як і українці, обурені свавіллям Москви. Так само, як і журналісти в деяких інших країнах Європи, вони провели акції протесту проти незаконного затримання Сущенка. Ніхто не сумнівається, що його ув’язнили незаконно.

Укрінформ не залишив свого співробітника в біді. Найняли адвоката. Його права обстоює Марк Фейгін, який захищав Надію Савченко. Крім того, агентство підібрало матеріали, написані Сущенком. З ними можна ознайомитися на сайті Укрінформу. Це аналітичні статті, інтерв’ю, коментарі, інформації, причому виважені, аргументовані. Припускати, що якийсь із текстів став причиною затримання журналіста, на мою думку, нема підстав.

Юлія Шипунова, журналіст, кореспондент Вінницького обласного радіо

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства