Олександр Усик: «Тут я переміг усіх»
Перемогою в минулі вихідні на лондонському «Вемблі» Олександр Усик переконливо підтвердив своє незаперечне лідерство в сучасному світовому боксі. Це, зокрема, визнав і його суперник Даніель Дюбуа: «Я виклався на повну. Віддаю належне Усику. Можливо, я міг зробити щось краще, але заслуги Усика неймовірні. Я зробив усе, що міг».
Ми ще повернемось до цього швидкоплинного бою, що вже у п’ятому раунді завершився нокдауном і через якісь миттєвості нокаутом, а зараз хотіли б привернути увагу до висловленої відразу після поєдинку щирої вдячності Усика Великій Британії. Щоб зрозуміти його слова, що ця країна є його другим домом, що тут йому дуже подобається перебувати і боксувати і що він «тут переміг усіх», слід повернутися до поворотного моменту в його житті, у тому числі в боксерській кар’єрі. Адже сталося це саме у британській столиці.
ПРИГАДАЙМО УКРАЇНСЬКИЙ ГОПАК НА ОЛІМПІЙСЬКОМУ РИНГУ
На Олімпіаді 2012 року в Лондоні українські спортсмени виграли п’ять золотих медалей і дві з них у боксі. На найвищу сходинку п’єдесталу в переповненому залі лондонського комплексу ExСel піднялися у своїх вагових категоріях Василь Ломаченко та Олександр Усик. Для Ломаченка це було вже звичне сходження, адже за чотири роки до цього він переміг на Іграх у Пекіні. А от для Усика лондонська перемога стала надзвичайною подією, видатним спортивним досягненням, і він після бою при зустрічі з нами в мікст-зоні не приховував своєї радості. Ми, група українських журналістів, акредитованих на Лондонській олімпіаді, навперебій атакували його запитаннями, а Олександр блискавично «парирував» їх з притаманною йому емоційністю, безпосередністю й відвертістю, відкривши нам нові грані своєї непересічної особистості. Ось лише кілька фрагментів з цієї розмови після переможного для Усика фінального поєдинку.
Пам’ятається, наш діалог почався з «козацької теми», яку так образно представив на олімпійському рингу Олександр. Там після переможного бою він виконав козацький ритуал: правою рукою немовби вийняв із піхви шаблю і навхрест нею махнув. А коли врахувати, що на рингу, відразу після того, як рефері підняв його руку, Олександр від радості станцював гопака, а під час виконання гімну щиро виспівав його слова, то стане зрозумілим, що українське єство і козацький дух становлять його сутність.
До того ж не можна було не помітити на його голові не звичну, традиційну зачіску, а козацького оселедця. «Оселедець символізує собою силу, сміливість, мужність і витримку українських козаків, – сказав він нам. – Вони носили такі зачіски ще й для того, щоб у бою відрізнити свого побратима від ворога».
І щоб завершити козацьку тему, зазначимо, що Олександр пише вірші й одного з них навіть нам прочитав. Починається цей вірш так: «Козацький дух у нас в серцях». Дух цей, за словами Олександра Усика, надихає і підтримує його в житті, у тому числі і в спорті.
Ми попросили його ще раз повернутися до олімпійського марафону найсильніших боксерів світу, зокрема, до його фінального поєдинку з італійцем Клементе Руссо. Олександр нагадав, що шляхи з цим боксером у нього перетнулися ще на попередній Олімпіаді в Пекіні. Той бій українець програв. Олександр запам’ятав його рахунок – 4:7. Тепер відбулася «лондонська сатисфакція»: Усик переграв свого досвідченого суперника теж з розривом у три очки – 14:11, хоча початок поєдинку виявився за Руссо – 3:1. Дмитро Сосновський, тренер Усика, сказав мені, що перший раунд його підопічний, відверто кажучи, проспав. Я передав ці слова Сосновського Олександрові й отримав відповідь у характерній для нього манері: «Звичайно, проспав. Отак приліг прямо на рингу, щоб трохи передрімати. Іншого місця, бачите, для цього не знайшов»...
Жарти жартами, але суперник повів у рахунку, і Олександрові потрібно було «просипатися», перехоплювати ініціативу. «Тренери перед боєм мені казали: "Ти не ганяйся за золотою медаллю, а спробуй показати красивий бій, який би всім сподобався. Тоді й суддям він сподобається"». У другому й третьому раундах якраз і відбувся такий бій у виконанні Олександра Усика. І рахунок на очах почав змінюватися на користь українського боксера: другий раунд – 7:5, третій – 6:3.
Під час цієї розмови ми запитали, звідки у нього вміння не тільки майстерно боксувати, а й професійно виконувати складні па українського гопака. «Все пояснюється просто: я свого часу займався танцями, зокрема народними, тому мені неважко виконати різні танці, серед яких гопак – один з найскладніших».
Під час цієї розмови повз нас пройшов його суперник по фіналу Клементе Руссо. Він поплескав Олександра по плечу і сказав: «Молодець»...
А ще з нашої емоційної з ним розмови ми зрозуміли, що він безмежно любить свою сім’ю. Я запитав його: що означає жест перед боєм – складені пальці обох рук, як перед пірнанням у воду. «Це я так символічно зобразив серце і цим хотів передати моїй дружині й донечці, які дивилися мій бій по телевізору, що я їх дуже люблю і не можу дочекатися, коли повернуся в Україну і з ними зустрінуся. Це очікування накопичилось за довгі місяці безкінечних тренувань. Я приїздив додому уривками, на кілька днів. Донечка тільки встигала звикнути до мене, як треба було знову з нею розлучатися. Такі прощання завжди супроводжувалися її плачем».
Пригадались мені ці слова після щойно завершеного бою на «Вемблі» між Олександром Усиком і Даніелем Дюбуа, коли я прочитав у інтернеті схвильоване вітання йому від дружини Катерини: «Мій чемпіон. Мій герой. Моя гордість. Я бачила, як ти йшов до цієї перемоги день за днем. Скільки праці, скільки сили, скільки віри ти вклав. Ти – справжній воїн. Ти – приклад для наших дітей, для України, для всього світу. Я дякую Богові за тебе. Я дякую тобі – за силу, за любов, за те, що навіть у найважчі моменти залишаєшся світлом. Ми з тобою завжди – і в молитвах, і в серці, і в кожному бою. Пишаюся тобою безмежно. Люблю тебе безмежно. З перемогою, коханий!».
БРИТАНСЬКІ ТОПОВІ СВІДКИ ЙОГО ПЕРЕМОГ
Після переможного бою на Олімпіаді 2012 року Усик став спортивною знаменитістю. Особливо після того, як почав успішно второвувати шлях у професійному боксі. Почався для нього цей шлях 9 листопада 2013 року з перемоги над мексиканцем Феліпе Ромеро. Він здобув її, як і на «Вемблі», у п’ятому раунді нокаутом.
Ми в цьому блозі не будемо переказувати всі переможні бої Усика за тринадцять років його блискучої професійної кар’єри (жодної поразки і завоювання всіх найпрестижніших поясів міжнародних боксерських організацій та звання абсолютного чемпіона світу!), а зупинимось лише на британських суперниках українця, бо всі вони належали й належать до топових боксерів світу.
Перший у цьому ряду – Тоні Белью, з яким Усик боксував 10 листопада 2018 року в Манчестері. Британець до цього провів на професійному рингу 33 бої, з яких поступився лише у двох.
Перед поєдинком з Усиком Белью двічі достроково переміг колишнього чемпіона світу, свого співвітчизника Девіда Хея. Він прагнув отримати за перемогу над Усиком у важкій вазі відразу чотири чемпіонські пояси (WBA, IBF, WBC, WBO). Після семи раундів поєдинку Усик – Белью здавалось, що ці сподівання стануть реальністю. Але у восьмому українець провів кілька вдалих атак, остання з яких завершилась нокаутом. Після цього поєдинку Тоні Белью оголосив про завершення спортивної кар’єри.
Через два роки після цього, 31 жовтня 2020-го, шляхи Усика перетнулися на рингу з іншим відомим британцем – Дереком Чісорою. Дерек народився в Зімбабве. У шістнадцятирічному віці разом із сім’єю переїхав до Лондона. Захопився боксом і чимало досяг у любительських змаганнях.
Перейшовши у професіонали, провів 49 боїв, у яких здобув 36 перемог (з них 23 нокаутом). Щодо поразок, то їх у нього тринадцять. Дві з них – від українських боксерів: у 2012 році його переміг Віталій Кличко, а в 2020-му Олександр Усик. Для перемоги Олександрові довелося пройти всі 12 раундів. Спочатку активнішим був Чісора, але із середини бою він почав програвати Усику в швидкості й маневреності. Зрештою, всі судді віддали свої голоси за нашого боксера.
Британський боксер Ентоні Джошуа, як і українець Олександр Усик, – чемпіон Лондонської олімпіади 2012 року (здобув він це звання у надважкій вазі). І стартували вони у професійному боксі майже одночасно, відразу після завершення Ігор. Відтоді Джошуа провів на професійному рингу 32 бої, з яких виграв 28 (з них 25 нокаутом). У його пасиві – чотири поразки і дві з них – від Усика. Вперше вони зустрілися на рингу 25 вересня 2021 року в Лондоні, на стадіоні футбольного клубу «Тоттенгем». Фаворитом вважався Ентоні, але фактично ним був Олександр, який переміг за одностайним рішенням суддів. У результаті Джошуа втратив усі чотири чемпіонські пояси, а Усик здобув звання об’єднаного чемпіона.
Зате їхній другий бій склався для Усика непросто. Лише у трьох заключних раундах він зумів переломити хід поєдинку на свою користь. Два судді віддали перевагу Усику, один – Джошуа. Після завершення поєдинку британський атлет підняв разом з Усиком прапор України і в промові висловив підтримку нашій боротьбі проти російської агресії.
Так само два поєдинки чекали Усика у його двобої ще з одним відомим боксером Великої Британії – Тайсоном Ф’юрі, за плечами якого 37 боїв на професійному рингу. Він лише двічі програвав і обидва рази Усику.
У поєдинку між ними йшлося про те, що переможець стане володарем чотирьох поясів у важкій вазі (три з них на той час належали Усику, один – Ф’юрі). Перша частина бою пройшла загалом у рівній боротьбі. Але в другій, особливо в дев’ятому раунді, коли Усик послав свого суперника у нокдаун, перевага українця стала очевидною, і Ф’юрі зазнав у професійній кар’єрі першої поразки. Програв Ф’юрі і в другому бою. Після цього він оголосив, що йде на пенсію, але після дуелі Усик – Дюбуа заявив, що не виключає третьої серії своїх спортивних змагань з українським боксером.
І ЗНОВУ П’ЯТИЙ РАУНД
У цьому вражаючому ряду сучасних британських боксерів Даніелю Дюбуа належить особливе місце. Передусім через його молодість (він, як відомо, на десять років молодший від Усика). Але не тільки. Цей юнак з лондонського Грінвіча, де проходить нульовий меридіан, вже здобув у боксі неабиякий досвід і знає ціну гучних перемог. У цей вид спорту він прийшов ще у дев’ятирічному віці і спочатку мріяв про любительський бокс та виступ за Велику Британію на Олімпійських іграх 2020 року в Токіо. І перед ним був яскравий приклад – шлях до олімпійського золота та тріумф на Олімпіаді в британській столиці його земляка Ентоні Джошуа.
Але цим мріям не судилося збутися. Відомий у боксерському світі промоутер Френк Воррен бачив і запропонував Даніелю інший шлях: відразу йти у професіонали. Талановитий, з прекрасними фізичними даними юнак пристав на його пропозицію і вже у дев’ятнадцять років дебютував на професійному рингу у важкій вазі. За три роки (2017–2020) він здобув 15 перемог, з яких лише одна не стала достроковою. Його переможний похід за призами, званнями, поясами тривав, і нокаути проти румуна Богдана Діну (5 червня 2021 р.) й американця Тревора Браяна (11 червня 2022 р.) та завоювання титулу «тимчасового» чемпіона WBA (Regular) зробили Дюбуа обов’язковим претендентом для об’єднаного чемпіона світу Олександра Усика.
Перший бій між ними відбувся 26 серпня 2023 року. Як відомо, завершився він достроково у дев’ятому раунді технічним нокаутом Дюбуа. Цей нокаут Дюбуа не оскаржував. Зате він був проти рішення, яке ухвалив рефері у п’ятому раунді, а саме: визнати його удар, після якого Усик опинився на канвасі, завданим з порушенням правил, тобто нижче пояса. Спеціалісти боксу вже давно визнали неправомірність цього протесту. Дозволю собі послатися на авторитетну думку одного з них, вже згадуваного тут Тоні Белью, який, нагадаю, програв Усику. Так от Белью заявив: «Не хочу більше чути цієї маячні про спірний удар. Дюбуа потрапив по протектору [захисту]. Якщо ти б'єш туди – це вважається за удар нижче пояса. Не говоріть більше, що Усик збрехав, у нього немає такої риси».
Але найближче оточення Дюбуа не заспокоїлося, і промоутер Френк Воррен повідомив, що подасть апеляцію та вимагатиме реваншу з Усиком.
І цей реванш днями, на очах світової спортивної громадськості відбувся. Дюбуа був нокаутований. Цього разу не в дев’ятому, в в п’ятому раунді. Беззаперечне визнання своєї поразки Даніель висловив ще на рингу, і ми його слова процитували на початку нашого блогу. Нам би хотілося особливо виділити звернення до нього нашого боксера: «Вибач, Даніелю, але ця перемога для мого народу. Це спорт», – сказав Олександр Усик. І весь «Вемблі», всі в різних куточках світу, хто дивився цей поєдинок з британської столиці, почули з рингу його слова, адресовані захисникам України: «Хочу подякувати всім, хто боронить Україну. Я отримав дуже багато повідомлень від підрозділів, які зараз перебувають на лінії фронту. Саме завдяки їм я тут», – сказав Усик.
У вітанні після бою Президента України Володимира Зеленського теж були слова вдячності – за силу, натхнення, які дає наш боксер усій країні з кожною своєю перемогою: «Кожен його бій з Україною в серці. Олександр Усик знов це зробив! Абсолютний чемпіон. Легенда. Наш».
* * *
Отже, цей черговий тріумф Олександра Усика ще раз засвідчив його лідерство у світовому боксі. А також те, що Лондон, як і вся Велика Британія, для нього щасливі, що тут він почуває себе комфортно і має багато прибічників та вболівальників (ми, звичайно, чули й пам’ятаємо, як тисячі його прихильників на «Вемблі» скандували «Усик!» під час його переможного бою).
А ще, звісно, ми звернули увагу на жартівливе прохання до Усика після його перемоги над Дюбуа знаменитого британця Деріка Чісори. Точніше кажучи, не прохання, а дотепне запитання: «Скільки ще Усик перемагатиме на рингу його співвітчизників?». Що ж, повторимо слова українського боксера, адресовані Дюбуа: «Це спорт», і додамо: «Хай у ньому перемагає найсильніший».
Михайло Сорока, заслужений журналіст України
Заглавне фото: facebook.com/Alexanderusyk
реклама