Прогнозована звитяга в Лодзі. Все йде за планом
Національна збірна України на досвіді перемогла вірмен (3:0) у своєму другому матчі в рамках Ліги націй. На Муніципальному стадіон ЛКС у Лодзі підопічні Петракова продемонстрували якісну гру і реалізували свої моменти. Хоч вірмени повністю окопалися в штрафному майданчику. Про в’язкий перший тайм, бенефіс лідерів і логічну перемогу читайте в матеріалі від Укрінформу.
У футбол грала лише одна команда
Олександр Петраков виставив оптимальний склад на сьогоднішній матч. Лідери команди відпочили після Вельсу, а молоді Мудрик і Шапаренко мали би бути в тонусі після Ірландії. Місце у воротах прогнозовано забронював П’ятов: в нього остання гра за збірну України. Серед сюрпризів у складі можна виділити Зінченка на позиції лівого латераля і Мудрика. Останній з’явився на полі через проблеми зі здоров’ям у Ярмоленка.
Збірна України очікувано заволоділа м’ячем і, власне, до кінця матчу його не віддавала без нагальної потреби (69:31 у відсотках володіння «круглим»). Національна команда не цуралася розігрувати через захисників. Ключову роль у цьому аспекті відіграв Олександр Зінченко. Школа Гвардіоли зіграла Сашкові на користь. Єдиний дійсно небезпечний момент «синьо-жовті» змарнували після вивіреного пасу Зінченка. Мудрик на швидкості увірвався до штрафного і покотив на Яремчука. Роман поцілив прямо у голкіпера.
Вірмени очікувано грали від глухої оборони. Темпераментні футболісти раз по раз влаштовували перепалки з нашими гравцями. Особливо нахабно себе поводив форвард Бабаян: і Шапаренка штовхнув, і Мудрику нирки «перевірив». Якісний захист – це все з когорти позитивного для Вірменії в першому таймі.
Лідери розквітли в період засухи
В другому таймі Україна також не форсувала подій. Монотонно, але регулярно «синьо-жовті» атакували. Найбільш якісно відіграв Руслан Малиновський. Він не тільки раз по раз обігрував опонентів, але і розрядив свою ліву ногу. Ми розуміємо, що удар – це візитівка Руслана в Італії. Після влучного пострілу Малиновського на 61-й хвилині це зрозумів і голкіпер Юрченко.
На рівні також відіграв Олександр Зінченко. Подібно до диригента він керував атаками своєї команди з глибини. Один з найкращих матчів за збірну записали на свій рахунок одразу два футболіста: Караваєв і Циганков. Перший відзначився голом + гольовим пасом, а другий став кошмаром для опонентів на правому фланзі. Загалом матч пройшов під тотальну диктовку України. Як наслідок, красномовна статистика: 14:6(8:1 в площину воріт) за ударами і 72 проти 23 за небезпечними атаками.
Єдиний, хто справді розчарував, - це Михайло Мудрик. Або ж ми занадто багато від нього вимагаємо, або він ще не дотягує до рівня інтенсивності дорослого футболу. Незрозумілі обіграші(майже кожен закінчувався втратою м’яча), позиційна слабкість і, як наслідок, причухан від Зінченка. І це у матчі з Вірменією, при всій повазі.
Очевидний результат у посередній грі
Можливо, ми інколи занадто високо оцінюємо збірну України. Потім отримуємо 0:1 від Вельсу. Поряд з тим, дивізіон B – це однозначно не рівень національної команди. Ми застрягли між переходом з міцного середняка до напів топової команди. Щоб довести це, потрібно просто не програти в жодному матчі Ліги націй. Це насправді під силу нам. Тому пропонуємо не бити в литаври через розгромну перемогу над вірменами, адже це повинно було статися.
Тим паче за такої підтримки трибун. Стадіон у Лодзі дійсно став домашнім для України. Вболівальники гнали наших хлопців вперед протягом всього матчу. Щобільше, заряджали зі своїх місць вже звичні «Україна», «ЗСУ», «Слава Україні – Героям Слава». Окремо варто відзначити пісню харківських фанатів, яку польські й українські вболівальники співали в унісон.
Попереду матч проти Ірландії. Там ми теж повинні перемогти. Завдання збірної зараз – це концентрація уваги на героїчному опорі України у війні з росією. Концентрація уваги світу і позитивні емоції для українців, щоб прискорити головну перемогу, яку ми здобудемо на не футбольному фронті.
