Майбутнє української медицини: чи можна підвищити ефективність системи без втрати доступності

Аналітика
Укрінформ
Майбутнє української медицини: чи можна підвищити ефективність системи без втрати доступності
Україна змінює підходи до фінансування лікарень і медичних послуг

Українська система охорони здоров’я змушена одночасно відповідати на два виклики: забезпечувати лікування в умовах повномасштабної війни та змінюватися відповідно до довгострокових потреб країни. Зростає потреба в екстреній допомозі, лікуванні поранених, реабілітації й психологічній підтримці. Водночас частина медичної інфраструктури пошкоджена, медичні працівники працюють із підвищеним навантаженням, а бюджетні можливості держави залишаються обмеженими.

За таких умов питання ефективності фінансування виходить за межі бухгалтерського обліку. Йдеться про те, чи отримує система максимальну користь від кожної гривні, чи спрямовуються ресурси туди, де потреба найбільша, і чи не перекладається ціна оптимізації на пацієнта. Саме ця суперечність — між раціональним використанням коштів і доступністю медичної допомоги — визначатиме результат нинішніх змін.

THRIVE: фінансування за результатом, а не за процесом

Одним із ключових інструментів трансформації став проєкт THRIVE — «Трансформація охорони здоров’я шляхом реформи та інвестицій в ефективність». 28 жовтня 2026 року до державного бюджету надійшло 404,5 млн доларів США від Світового банку за підтримки уряду Японії. Із цієї суми 304,5 млн доларів залучено через цільовий фонд ADVANCE Ukraine, ще 100 млн доларів — як кредит Міжнародної асоціації розвитку. Загалом Україна отримала в межах проєкту 701,7 млн доларів.

Важливий не лише обсяг фінансування, а й модель його надання. THRIVE працює за механізмом Program-for-Results: виплати залежать від досягнення заздалегідь визначених показників. Серед них — збільшення кількості пацієнтів із гіпертензією, які отримали рецепти за програмою «Доступні ліки», зростання кількості пологів і стаціонарних операцій у лікарнях із великим обсягом послуг, поширення оплати за діагностично спорідненими групами, а також збільшення кількості закладів із сонячними енергетичними системами.

Такий підхід змінює логіку державного управління: фінансування пов’язується з вимірюваними змінами, а не лише з фактом виконання заходів. Водночас кількісний індикатор не завжди відображає якість послуги. Зростання кількості рецептів не доводить, що пацієнт регулярно отримує ліки й контролює артеріальний тиск. Більша кількість операцій у великих лікарнях не дає відповіді на питання, чи може людина з віддаленої громади вчасно дістатися до такого закладу.

Тому система оцінювання має поєднувати показники виконання програми з результатами для пацієнта: якістю лікування, часом очікування, повторними госпіталізаціями, доступністю ліків і часткою витрат домогосподарств на медицину. Інакше виникає ризик, що медичні заклади зосереджуватимуться на досягненні показників, від яких залежить фінансування, тоді як менш вимірювані потреби залишатимуться поза увагою.

Оптимізація лікарняної мережі: де проходить межа економії

Один із напрямів THRIVE — перегляд лікарняної мережі та концентрація складних послуг у закладах, які мають достатній кадровий потенціал, обладнання й досвід. Економічна логіка такого рішення зрозуміла: лікарня, де регулярно виконують складні операції, може ефективніше використовувати обладнання, підтримувати практичні навички медиків і забезпечувати командну роботу фахівців.

Однак концентрація послуг має сенс лише тоді, коли вона супроводжується продуманою системою маршрутизації пацієнтів. Якщо після перепрофілювання лікарні людина мусить долати значно більшу відстань, не має регулярного транспорту або не може отримати первинну допомогу поруч із домом, економія для бюджету може обернутися додатковими витратами для родини. Для вагітних, людей старшого віку, пацієнтів із гострими станами та мешканців прифронтових територій час доїзду може бути критично важливим.

Отже, оцінювати лікарняну мережу лише за кількістю закладів або їхнім фінансовим навантаженням недостатньо. Потрібно враховувати демографію громад, транспортну доступність, безпекову ситуацію, спроможність екстреної медичної допомоги та наявність амбулаторій. Оптимізація має означати перерозподіл функцій і ресурсів, а не механічне скорочення установ.

Формальні гарантії та реальні витрати пацієнтів

Програма медичних гарантій залишається основним механізмом, через який держава оплачує медичні послуги. У 2026 році порядок її реалізації визначає постанова Кабінету Міністрів № 1808 від 31 грудня 2025 року з подальшими змінами. Вона встановлює правила фінансування пакетів медичних послуг, які НСЗУ оплачує законтрактованим надавачам. Водночас сама наявність державної програми не означає, що всі потреби пацієнта автоматично покриваються безоплатно: важливими залишаються фактичне наповнення пакетів, доступність препаратів і спроможність закладів надавати послуги.

Масштаб проблеми підтверджують оцінки ВООЗ. У червні 2026 року організація повідомила, що близько 46% загальних витрат на охорону здоров’я в Україні люди сплачують безпосередньо з власної кишені. Представник ВООЗ в Україні Ярно Габіхт наголосив на потребі побудови стійкішої, доступнішої та орієнтованої на людину системи. Цей показник важливий не лише як фінансова статистика: він свідчить, що формальні державні гарантії поки не усувають значного фінансового навантаження на домогосподарства.

Особливо вразливими є люди з хронічними захворюваннями, яким потрібні регулярні консультації, обстеження та постійний прийом препаратів. Для них перерва в лікуванні може призвести до ускладнень і дорожчої госпіталізації в майбутньому. Тому профілактика й доступність первинної допомоги — не другорядні статті витрат, а спосіб зменшити потребу в складному та дорогому лікуванні.

Первинна допомога й контроль якості

Первинна ланка є точкою входу пацієнта до системи. Сімейний лікар має не лише реагувати на звернення, а й виявляти ризики, супроводжувати людей із хронічними хворобами та координувати подальше лікування. Саме тому THRIVE передбачає збільшення частки закладів первинної медичної допомоги, оплата яких залежить від ключових показників ефективності.

Однак однакові критерії не завжди означають справедливе оцінювання. Міська амбулаторія з достатньою кількістю лікарів і доступом до діагностики має інші стартові умови, ніж невеликий заклад у сільській або прифронтовій громаді. Якщо фінансові стимули не враховуватимуть кадровий дефіцит, переміщення населення та безпекові обмеження, заклади з найскладнішими умовами можуть опинитися в гіршому становищі.

Показовими є й останні нормативні зміни. Постанова Кабінету Міністрів № 1369 від 4 листопада 2026 року внесла зміни до правил укладення договорів із НСЗУ та реалізації Програми медичних гарантій. Зокрема, у визначених випадках НСЗУ зможе перевіряти наявність необхідного персоналу й обладнання ще до укладення договору. Також унормовано повернення надміру сплачених коштів і передбачено механізм оплати на початку 2027 року окремих послуг, наданих у 2026-му, але не включених до грудневого звіту через перевищення запланованої вартості договору.

Ці зміни мають подвійне значення. З одного боку, попередня перевірка може зменшити розрив між документальною відповідністю лікарні вимогам і її реальною здатністю лікувати пацієнтів. З іншого — ефективність контролю залежатиме від того, наскільки прозоро застосовуватимуться критерії та чи матимуть заклади можливість усунути виявлені недоліки. Контроль має захищати пацієнта, а не перетворюватися на формальну процедуру.

Війна як тест на стійкість системи

В умовах війни ефективність охорони здоров’я не можна вимірювати лише вартістю послуг або кількістю пролікованих випадків. Лікарня має бути здатною працювати під час обстрілів, перебоїв з електропостачанням, пошкодження водопостачання та переміщення населення. Тому показник щодо поширення сонячних енергетичних систем у медзакладах має практичне значення. Проте сама наявність панелей ще не гарантує автономності: важливі потужність, накопичувачі енергії, резервні джерела живлення та можливість підтримувати роботу критичних відділень.

У щорічному звіті про реагування на надзвичайні ситуації в Україні ВООЗ зазначає, що у 2025 році війна, атаки на медичну інфраструктуру, переміщення населення та пошкодження енергетичних об’єктів ускладнювали безперервність лікування. За підтримки організації екстрену допомогу, травматологічну допомогу та первинні послуги отримали 1,9 млн людей. Ці дані показують, що стійкість системи залежить не лише від лікарняних будівель, а й від мобільних команд, логістики, постачання медикаментів та зв’язку між рівнями допомоги.

Окремим напрямом залишається відновлення послуг для людей, які потребують реабілітації, протезування, психологічної підтримки та тривалого лікування. У червні 2026 року генеральний директор Європейського регіонального бюро ВООЗ Ганс Клюге заявив, що відновлення української медицини не можна вимірювати лише обсягом відбудованого: важливо, чи можуть люди покладатися на систему в момент, коли вона їм потрібна. Цей підхід особливо актуальний для країни, де медичні потреби змінюються разом із безпековою ситуацією.

За якими критеріями оцінювати реформу

THRIVE дає Україні фінансовий ресурс і стимулює управлінські зміни, але не може самостійно вирішити всі проблеми галузі. Результат залежатиме від того, чи буде держава оцінювати реформу не лише за виконанням індикаторів, а й за змінами, які відчуває пацієнт. Для цього потрібні відкриті дані про доступність послуг, час очікування, кадрове забезпечення, витрати домогосподарств і якість лікування.

Не менш важливо враховувати відмінності між громадами. Для великого міста пріоритетом може бути скорочення черг і розвиток спеціалізованої допомоги, тоді як для сільської або прифронтової території — збереження базових послуг, транспортна доступність і безперервність роботи медзакладів. Єдиний підхід до фінансування має доповнюватися механізмами підтримки тих установ, які працюють у складніших умовах.

Отже, підвищення ефективності української медицини не повинно зводитися до скорочення витрат або збільшення кількості звітних показників. Справжня ефективність — це раціональне використання ресурсів, відповідність медичних закладів заявленим стандартам і можливість для пацієнта отримати необхідну допомогу незалежно від місця проживання та рівня доходу. Саме за цим критерієм варто оцінювати і міжнародні проєкти, і нормативні зміни, і реформу лікарняної мережі.

Фінансова дисципліна та доступність не є взаємовиключними цілями. Але їх поєднання потребує не лише нових правил оплати, а й постійного контролю за тим, як ці правила впливають на людей. Якщо результатом трансформації стане система, у якій якість, безперервність і доступність допомоги будуть не менш важливими за економію, тоді інвестиції в реформу матимуть довгостроковий суспільний ефект.

Діана Горбачук, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-