Балкон як терапія: українці вирощують стійкість у горщиках

Лише почало з’являтись більше сонця, змучені ракетним терором, втомлені виснажливою зимою кияни, образно кажучи, почали «пускати пагони надії». Ті, що брунькуються силою незламності. Виявляється, цей нестримний потяг до висаджування і догляду за зеленню, квітами, овочами чи травами (на підвіконнях і балконах) – це не просто тренд європейського масштабу, а цілком притомна психотерапія, особливо ефективна під час Великої війни.

Як працює ця «зелена терапія» в Європі і кому вона може бути корисною в Україні ми розкажемо далі у матеріалі. Але спершу – про люту зиму 2026-го. 

Пік обстрілів столиці, пік морозів. Вистигаюча 500-тисячна Троєщина і раптом – допис Віри Будлик: «Якщо почитати кремлівських військових пророків, то виходить, що зараз вирішується доля світу. Головне питання одне: скільки ще витримає Троєщина без світла і коли нарешті погодиться на капітуляцію? Бідолахи. Вони просто ніколи не були на Троєщині наприкінці зими. Бо погрожувати Троєщині в цей період – стратегічна помилка.Тут навесні апокаліпсис скасовується автоматично.

Спитайте будь-кого: 

- Коли сіяти розсаду?

Все.

ВСЕ. Це і є дата, після якої капітуляція Троєщини неможлива навіть у теорії. Бо як тільки на підвіконнях з’являються стаканчики, а на балконах – ящики, кремлівські плани можна згортати в трубочку.

Ви блекаутами хочете зламати мешканця Троєщини, який уже протягнув подовжувач через всю квартиру, бо «тут помідорам світліше»? Та якраз.

Ви ракетами хочете налякати жінку, яка збудувала теплицю з плівки, скотчу і надії прямо на лоджії? «Ха-ха» тричі.

А знаєте, що реально хвилює Троєщину під час тривог? А чи не перемерзне розсада і чи не впаде температура на балконі нижче +10. Бо картопля вже в планах. 

У нас революції стопорилися, бо треба було садити картоплю. На Троєщині зараз інша аналітика: коли сіяти, що підв’язувати і де взяти ще один піддон для розсади.

І повірте – після цього ніякої капітуляції не буде. Ніколи».

Ми, насправді, можемо скільки завгодно іронізувати над цим міським «божевільним озелененням», але якщо серйозно – цей метод саме як терапія працює. І особливо ефективний під час війни та хронічної невизначеності. 

Це явище має назву садотерапія (horticultural therapy) і воно давно досліджується як спосіб роботи зі стресом. Про ефект цього виду Укрінформ писав раніше. Втім, терапію від мікрогородів теж нині активно вивчають.

Наукові дані доводять, що вирощування рослин знижує рівень стресу і тривожності, покращує настрій і загальне самопочуття, підвищує задоволеність життям. Це працює навіть в «урізаному форматі» балкону, підвіконня, мікрогрядки.

Психологи пояснюють терапевтичний ефект вирощування рослин через три ключові механізми:

•  відчуття контролю і передбачуваності: ти поливаєш і щось росте
•  сенсорне «заземлення»: запахи, текстури, колір, контакт із живим
•  регулярна дія з видимим результатом, яка структурує день і знижує тривожність.

Аналізи досліджень показують, що активна участь у садівництві пов’язана зі зниженням проблем із психічним здоров’ям приблизно на 31%, а в окремих дослідженнях різниця сягає майже 40%.

У клінічних умовах ефект ще помітніший. Наприклад, рандомізоване дослідження 2024 року показало: вже через чотири тижні частка людей із високою тривожністю зменшувалася до 36%. У контрольній групі, де не використовували терапію природою, цей показник залишався значно вищим – 55%.

Схожі результати дають і практичні програми. У Великій Британії у межах державного проєкту, який підтримував уряд, терапію рослинами, або так зване «прописування природи», запропонували 8000 людей. Науковці фіксували не лише зниження рівня тривожності (з 4,8 до 3,4 за шкалою самооцінки), а й відчутне зростання рівня щастя та задоволеності життям порівняно із загальними британськими показниками. Як зазначає The Guardian – такий підхід «краще за медикаменти».

Важливим є і ще один аспект: така терапія значно доступніша. Її вартість оцінюють приблизно у 500 фунтів, тоді як курс когнітивно-поведінкової терапії може коштувати близько 1000 фунтів за 10 сеансів.

І ще важливо: цей ефект не потребує великих просторів. Дослідження показують, що навіть мініатюрні «острівці зелені» у міському середовищі дають вимірюване покращення психічного стану.

ЄВРОПА ВІДКРИЛА «ЇСТІВНІ БАЛКОНИ» ПІД ЧАС КОВІДНОГО ЛОКДАУНУ

На жаль, виміряти показники терапевтичної дії «склянок на підвіконні» в Україні досить складно з багатьох причин, а в Європі не проблема. До балконних терапій ми і вони йшли різними шляхами, – українці інтуїтивно, європейці з вимірами і прогнозами. Насправді ж європейці відчули особливий потяг до «мікрозелених медитацій» в часи ковіду і локдаунів. Відтоді мода на зелені куточки на підвіконнях чи балконі не зникає. У 2024 році 38% міських домогосподарств в Європі збільшили активність у вирощуванні рослин на балконах. У містах, де понад 70% людей живуть у квартирах, балкон часто стає єдиним «власним шматком природи».

Але хто ж порпається у горщиках з бузком, лавандою чи помідорами? Загальні уявлення, мовляв, це «бабусі з розсадою», заперечують європейські дослідження, які показують несподівану для нас соціологію. В першу чергу такий «зелений» активізм полюбляють міленіали (люди, народжені приблизно з 1981 по 1996 роки) і покоління Z (з 1990-х до початку 2010-х років) – це саме ті, хто працюють з дому і шукають антистрес. 

Серед них і молоді сім’ї, які навчають дітей: звідки береться їжа і як вона виглядає у живому вигляді. Старші люди, звісно ж, теж серед трійки лідерів, але використовують підвіконня як заміну дачі або іншого доступу до землі. У Данії, наприклад, до 35% міських жителів залучені в різні форми урбан-гарденінгу.

БАЛКОН В УКРАЇНІ: ВІД СКЛАДУ ДО МІКРОГОРОДУ

На жаль, в Україні  балкон досі часто сприймається і використовується як додаткові «квадрати» (виносяться на фасад як монструозні споруди – будки) або склад непотрібного (відомі всім захаращені балкони). В європейських містах цей простір дедалі менше схожий на склад і дедалі більше на мікрогород. Можливо, це не питання дефіциту метражу, а минулого досвіду проживання в різних державних системах.

Скажімо, у німецькому і нідерландському медіасередовищі існує окремий термін «третій простір», так після кухні і вітальні описують житловий простір балкону  .

У матеріалі The Guardian авторка Кейт Бредбері описує свою першу квартиру, де вона пофарбувала стіни у сріблястий, а «на балконі вирощувала цукрову кукурудзу, помідори та кабачки в горщиках. (Мені було 24 – звісно, ​​я вирощувала цукрову кукурудзу на балконі)».

Нічого дивного (без іронії) в такому бажанні вирощувати кукурудзу дома немає, – бо це частина життя у місті і самотерапія. Нині психологи наголошують: «Вам не потрібен великий парк, достатньо навіть невеликого острівця зелені на підвіконні» – вони дають «вимірюване покращення психічного стану».

УКРАЇНА: ІНТУЇТИВНА ТЕРАПІЯ ВИЖИВАННЯ

В Україні ані садотерапія, ані «зелена» терапія балконів поки що не є офіційно визнаними терапевтичними практиками. Втім, українці інтуїтивно обирають саме такий спосіб самодопомоги  і недарма.

У кого немає можливості їздити на дачу, отримують свою частку терапії на власному балконі. У кого є сили – озеленюють простір довкола багатоповерхівки. Часто це виглядає незрозуміло для оточення. Але насправді це своєрідна форма міського виживання.

Біологиня Дарія Озерна наводить приклад міських «зелених» ініціатив: «Ми скинулися і поставили протипаркувальні ящики й висадили там рослини. Простіше домовитися з людьми поруч, ніж із системою». Про свій досвід вона говорить так: «Я збираю воду після миття овочів і поливаю нею рослини під будинком. Може, виглядаю дивно, але мені поки нічого не кажуть». І додає: «Треба, щоб люди відчули, що це їхні вулиці і їхнє право відповідати за благоустрій».

Журналістка і містянка Анна Данько теж каже про те, що робота із рослинами має заспокійливий ефект. «Хтось купує на весну нове взуття чи сукні, а я – насіння. Бо тільки-но пригріває сонце, з’являється відчуття: час саджати».

Після появи дачі, у співрозмовниці змінились і стосунки з городом, відбувалась еволюція від маленького клаптика до кількох соток. Але то не принципово, бо справа не в площі. «Є свій мінігород. Хоча «городом» це назвати важко: пару десятків кущів томатів, кілька огірків, три кущі кабачків та зеленушка. ​Чому ми не можемо відмовитися від цього?» – питає і сама відповідає: «Бо я щороку просто з останніх сил доживаю до першого свого огірка. А потім – до першого помідора. Знаєте, для когось блаженство – це два місяці на Балі. А для мене немає нічого кращого, ніж два місяці їсти свої домашні овочі: великі, червоні, рожеві, фіолетові...

Бо нічого смачнішого за своє немає. ​Ця зима і моя комора вкотре довели: ми все робимо недаремно. Своє, нехай і потроху – це справжній must have для душі».

А Тетяна Висоцька, телеведуча та одна із засновниць першої групи садотерапії для ветеранів, популяризаторка цього методу, коментує: «Часто на роботу на землі реагують з іронією, що йде ще з часів радянського колгоспного примусу. Але саме в цьому перемиканні і суть процесу, відновлення. Особливо, коли людина має втрати, – вона точно знає, про що мова».

Тетяна Висоцька каже, що вирощування рослин як терапія поширене серед військових і задокументоване не лише в нашій, але й в інших війнах. «Ще з 2014-го бачимо, як бійці висаджували цибулю біля окопів. Це вкорінює, дає відчуття завтрашнього дня, турботи. Саме це – суть садотерапії: турбота про когось, споглядання процесу росту. І це трансформує. Люди, пройшовши цей досвід, захочуть створити спільноту вже в мирні часи».

Саме тому, вважає вона, Україні потрібна окрема розмова про садотерапію як напрям реабілітації – з чіткими протоколами, як у фізіотерапії. «Ми постійно в смартфонах, у потоці справ, машин, новин. Це притуплює чуттєвість. А вона – основа людського сприйняття».

***

ЦЕ ЦІКАВО:

Найпопулярніше – не квіти, а їжа. Існує термін – «edible balcony»: балкон, який дає врожай.

Їстівні фаворити

• Ароматичні трави: базилік, м’ята, розмарин, чебрець
• Мікрозелень: горох, редис, броколі 
• Салати та листова зелень
• Томати чері (є спеціальні «балконні» сорти, плодоносять усе літо)
• Полуниця (особливо у підвісних кашпо)

Підвид тренду – «максимум із мінімуму»: листовий салат, редиска, кейл, квасоля і горох  –  багато врожаю на маленькій площі.

Декоративні рослини

• Герань, петунія, бегонія – довге і яскраве цвітіння
• Лаванда – краса + аромат
• Настурція та календула – декоративні та їстівні
• Декоративні трави і плющ – для «зелених стін»
• Сукуленти – максимально простий варіант

Комбіновані рішення

Foodscaping: квіти + овочі в одному ящику

Балкон як система:

• вертикальні грядки
• підвісні кашпо
• ящики на перилах
• багаторівневі конструкції

***

Якщо ви вже чуєте, як у вас проростає бажання виростити щось на підвіконні, на балконі, – не стримуйте себе, вкорінюйтесь. Це ваша інтуїтивна терапія, вона задає ритм, який важко збити ракетам чи «Шахедам» – полити, перевірити, дочекатися. І в якийсь момент це перестає бути темою про «роботу на землі від світання до смеркання» чи взагалі «людей і рослин». Це вносить в життя нові сенси. Наприклад, чекати і дочекатись. 

Тому й немає у цій історії нічого дивного: поки на балконах з’являються ящики, а на підвіконнях – розсада, ніяка інтернет-гидота про «здатись» не працює. Бо люди, які вже вирішили, що у них цього року ростиме і родитиме, зазвичай не налаштовані здаватися.

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото: sadyba.com