Каштани, які зацвітають у серпні: щепити чи рубати?

«Знову цвітуть каштани» – слова гімну Києва, на жаль, виявилися аномально пророчими для цієї рослини. Так, каштани, які вже 200 років, як почали масово висаджувати у столиці, з часом стали справжнім символом міста – улюбленими деревами містян і гостей. Однак на початку 2000-х ця краса і гордість киян зіткнулася з великою проблемою.

Про неї пишуть і говорять давно, але проблему досі не вирішено: в липневу спеку каштани перетворюються на згорілі обвуглені тіні самих себе, а восени вони змушені цвісти вдруге – у хворобливій спробі вижити – і водночас це позбавляє нас того самого осіннього дива, заради якого колись збирали каштанове листя в букети. До речі, коли ви востаннє бачили, як красиво жовтіють каштани?

Це лихо охопило не лише Київ, не лише Україну – ще до того, як прийти до нас, воно встигло оселитися в багатьох країнах Європи. Ім’я цього ворога – каштанова мінуюча міль (Cameraria ohridella). Це дрібний метелик, завдовжки всього кілька міліметрів, чиї личинки живляться всередині листя, залишаючи по собі сухі, іржаві плями – «міни». За сезон одна міль може дати до трьох поколінь, і що далі, то більше листя гине раніше, ніж дерево встигає перейти в осінній спокій. Каштан слабшає, гірше переносить зиму, частіше хворіє і, зрештою, – гине. Про це більше читайте у матеріалах Укрінформу.

Чи є порятунок? Так. Але лише один справді ефективний спосіб довів свою дієвість – щеплення дерев.

СПОСОБИ БОРОТЬБИ З КАШТАНОВОЮ МІЛЛЮ

Здавалося, що ефективних методів протистояти цьому шкіднику просто не існує. Екологи та фахівці з озеленення слушно наголошували: не варто обмежуватись лише каштанами – для міського середовища важливо мати різноманіття дерев. Це і про стійкість до хвороб, і про збереження екосистемного балансу. Але ідея вирубувати каштани під корінь викликала серйозний спротив. Надто радикально, надто болісно для міста, в якому каштани стали символом.

Обробка інсектицидами, навіть тими, що мають маркування як «екологічні», теж не стала виходом. На вулицях міста, біля шкіл, дитячих майданчиків, лікарень чи просто в житлових кварталах це надто ризиковано. Надто велика ціна у разі потенційної помилки.

У Києві натомість обрали шлях експериментів із новими сортами каштанів, зокрема тими, що вважаються стійкими до мінуючої молі. Але кияни добре пам’ятають гучну історію з «червоними каштанами» сорту Briotti. Їх закупили за часів Януковича, навесні 2013 року, як нібито стійкі декоративні дерева, які мали замінити всихаючі на Хрещатику. Втім, уже за кілька тижнів виявилося, що висаджено звичайні білі каштани… Дерева так само почали втрачати листя, а вартість закупівлі викликала скандал – понад п’ять тисяч гривень за одне дерево. Ця історія не лише підірвала довіру до міських посадок, а й надовго лишила по собі репутаційну пляму на Київській міській владі.

Тривалий експеримент із голосуванням киян за одне із запропонованих дерев перед мерією – теж завершено. Чи дав результат ефект для посадки дерев інших порід – поки що непомітно.

На цьому тлі дедалі серйозніше почали говорити про так звані щеплення для дерев, дорослих дерев. Йдеться про ін’єкції у стовбур – мікроін’єкції, які мають назву ендотерапія. Вперше в Києві про таку технологію заговорили ще у 2009 році. Тоді в муніципальній пресі з’явилися повідомлення, що до столиці мають приїхати фахівці, які вводитимуть препарат безпосередньо в тканини дерева, без зовнішнього обприскування. Вартість такої ін’єкції на той час оцінювали у 25–30 доларів за одне дерево. Рішення щодо запровадження технології мала ухвалити Київрада.

Відтоді саме ендотерапію – ін’єкції у стовбур, щеплення дерев – у столиці стали розглядати як один із найперспективніших способів зупинити поширення мінуючої молі. 

ПРЕПАРАТИ ТА МЕТОДИ: ЯК «ВАКЦИНУЮТЬ» КАШТАНИ

«Революційна та екологічна», як її називають, технологія щеплення дерев – або, точніше, ін’єкцій у стовбур – не є українським винаходом. У багатьох країнах Європи цей підхід випробовують і вдосконалюють вже кілька десятиліть. В Україні його частіше називають просто: «щеплення» для каштанів. І як у випадку з людськими вакцинами цей метод має як очевидні переваги, так і певні обмеження.

На сьогодні існує три основні способи введення препарату:

Під тиском – препарат уводиться у стовбур за допомогою спеціального обладнання, яке забезпечує швидке й рівномірне розповсюдження речовини по судинах дерева. Саме цей метод вважається найефективнішим – він забезпечує високу проникність і швидкість дії. Його використовують у більшості європейських досліджень.

Гравітаційний або дифузійний – коли препарат самостійно, без апаратів під дією сили тяжіння, поступово проникає в дерево. Його просто підвішують на стовбур, і він повільно вбирається в середину. Це менш інвазивно, але й менш ефективно в боротьбі з агресивними шкідниками, такими як міль.

Ін’єкції у ґрунт – препарат уводиться у прикореневу зону, після чого засвоюється деревом через кореневу систему. Ефект настає повільніше, але метод менш травматичний для самого дерева.

У країнах Європи використовують усі ці методи залежно від потреб, типу насаджень та екологічних вимог. Вибір також залежить і від самих препаратів. Наприклад, у низці країн дозволено застосування актрафіду – відносно безпечного препарату, який можна вважати умовно екологічним. Водночас, компанія Syngenta пропонує препарат на основі abamectin, який забезпечує захист дерева аж до 7 років після одноразового введення. Ще один поширений варіант – imidacloprid, препарат системної дії, який зберігається в тканинах дерева роками й ефективно знищує личинки молі.

Наукові дані підтверджують ефективність такого методу. У Загребі (Хорватія) в період 2003–2007 років досліджували три методи ін’єкцій і з’ясували, що найкращі результати дає саме варіант під тиском із препаратами abamectin або imidacloprid – зараження листя личинками мінуючої молі було зведене до мінімуму.

В Італії результати ще більш вражаючі: після одноразової ін’єкції abamectin дерево лишалося захищеним протягом щонайменше 19 років – навіть попри сусідство з невакцинованими рослинами. У Польщі після ін’єкції суміші 12% imidacloprid + 8% tebuconazole ефект захисту зберігався понад 7 років.

Втім, є і зворотний бік. Основний ризик – механічне пошкодження дерева. Кожна ін’єкція передбачає мікроперфорацію кори, що в довгостроковій перспективі може призвести до локальних інфекцій, ослаблення деревини або навіть загибелі рослини за умов повторних обробок. Є також побоювання щодо токсичності препаратів для запилювачів – особливо якщо йдеться про системні інсектициди неонікотиноїдного типу, які можуть зберігатися у квітах дерева тривалий час.

Окрім того, метод потребує спеціалізованого обладнання, навченого персоналу й, нерідко, дозволів – адже не всі препарати дозволені в кожній окремій країні. Вартість процедури теж чимала, особливо якщо йдеться про великі масиви каштанів.

Тож хоча метод ендотерапії й дає змогу зберегти дерева без обприскувань, він не є панацеєю. Це складне, дороговартісне рішення, яке потребує обережного підходу, планування та грамотної реалізації. Але, без сумніву, це один із найперспективніших методів захисту каштанів – і в Києві, і в багатьох інших містах Європи.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В УКРАЇНІ: РІЗНІ МІСТА – РІЗНА БОРОТЬБА

Містяни не завжди помічають зміни, що відбуваються з каштанами. Та вони є. Інколи – ледь помітні, інколи – очевидні, але неоднорідні. Темпи «вакцинації» дерев від молі в різних регіонах – дуже різні. А тим часом клімат змінюється, вегетаційний період подовжується, і шкідники, серед яких не лише міль, але й інші комахи, дедалі активніше освоюють нові території та нові види дерев.

В Одесі вже восьмий рік поспіль каштани отримують системну допомогу. З 2017 року комунальники з КП «Міськзелентрест» щороку вводять препарати безпосередньо в стовбури дерев. Препарат проникає в судинну систему дерева, роблячи листя непридатним для живлення личинок мінуючої молі. У 2025 році місто планує витратити на ін’єкції майже мільйон гривень. Вакцинація відбудеться у чотири етапи до кінця липня. Основні локації: парк Перемоги (289 каштанів), вулиця Розумовська (184), Приморський бульвар (144), район колишнього Жванецького бульвару, Тещин міст, вулиці Ніни Строкатої, Європейська та Семінарська. Пріоритет – каштани на балансі міста.

У Вінниці каштани теж отримують «щеплення». Фахівці КП «Вінницязеленбуд» обробляють дерева препаратом Актарофіт Е18 – біологічним засобом, який знищує молей, совок, листовійок та інших лускокрилих. Після уколу місце ін’єкції закривають спеціальною пастою, щоб не свердлити нові отвори наступного разу.

«Це загальноєвропейська проблема, яка почалась ще у 90-х», – нагадують у підприємстві. І додають: пошкоджене листя – не просто естетика. Якщо крона не може накопичити поживні речовини, дерево слабшає, не розпускається навесні, і може загинути.

У Чернігові системного підходу поки що немає. Але є небайдужі. Так, депутатка облради Марина Семененко два роки тому почала власну ініціативу з «вакцинації» каштанів у дворі свого будинку: «Тільки-но приходить липнева спека, каштани починають жовтіти і стають некрасивими. Два роки тому я дізналася, що цьому можна запобігти. З того часу каштани біля мого дому я вакциную – і зараз вони виглядають чудово. Ліки виготовляють у Вінниці, коштують десь 200 гривень на 9 дерев», – написала вона у соцмережах.

Такий приклад говорить багато про що: боротьба з міллю в Україні часто лягає на плечі окремих ентузіастів. У багатьох містах немає централізованих програм, а комунальні служби не мають ресурсів, техніки чи препаратів, щоб охопити всі зелені насадження. А головне – вакцинують лише дерева, що перебувають на балансі зеленбудів. Самосійні, придомові або паркові дерева, що не мають офіційного статусу, – часто залишаються поза увагою.

ІНФОРМАЦІЙНА ТИША ТА ВІДСУТНІСТЬ СТАТИСТИКИ

Найбільша проблема – не лише брак фінансування чи устаткування. Відсутність публічної, централізованої статистики по країні не дозволяє побачити реальну картину. Не зрозуміло, скільки саме каштанів уже «вакцинували», скільки потребують допомоги, які препарати використовують і хто відповідає за які ділянки.

З огляду на темпи поширення молі, масштаби проблеми та зміну клімату така інформаційна прогалина – ледь не небезпечніша за саму міль.

Втім, системність такої профілактики все ще обмежена. В Україні бракує відкритих, публічно доступних реєстрів дерев – таких, які давно існують у багатьох європейських містах. Там кожне дерево має свій «паспорт», де зазначено вид, вік, стан і навіть дата останнього догляду. Відсутність таких інструментів ускладнює моніторинг зелених насаджень і контроль за ними та коштами за догляд рослини. Часто-густо вирубка залишається єдиним способом «освоєння» комунальних коштів.

У Києві немає відкритої інформації про кількість щеплених дерев за останні роки. Укрінформ звернувся по офіційний коментар до Київзеленбуду – тільки-но отримаємо відповідь, ми доповнимо цей матеріал. Тим часом у деяких районах столиці вакцинація дерев триває і цього року. Зокрема, в Дніпровському районі у парку «Перемога» фахівці провели мікроін’єкції сертифікованим препаратом безпосередньо в стовбури дерев. Очікується, що ефективність однієї ін’єкції триватиме до трьох років, а перші позитивні результати будуть помітні вже цього року.

Методи захисту каштанів існують. Вони проходять апробацію, і дерева справді можна рятувати. Але важливо пам’ятати: разом із мінуючою міллю можуть гинути й корисні комахи – зокрема запилювачі, яких у містах і без того бракує. Тож будь-яке втручання потребує обережності й зваженості.

Українські міста – незалежно від того, де вони розташовані – заслуговують на здорові, сильні дерева. На каштани, які не хворітимуть, а щовесни цвістимуть, захищатимуть нас від спеки влітку й тішитимуть восени золотим листям. Шукати ефективні й безпечні методи захисту – важливо. Але не менш важливо – не паразитувати на фінансах громад, а діяти чесно, прозоро і на користь дерев, людей і всього міського середовища.

Це особливо важливо для столиці, де цвітіння каштанів і їх здоровий вигляд давно стали пісенним символом міста. 

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото компанії «Сингента»