Хто гучніше крикне «ганьба» вчителям
Коли ми відстоюємо права вчителів, переконуючи, що ті працюють не 18 годин на ставку, а, насправді, 48, а то й 60, то, очевидно, базуємося на досвіді своєї бульбашки і дописах в учительських групах.
Такі вчителі дійсно є! Але щодо їх критичної маси я дуже сумніваюся.
Невеличкий відступ. Не так давно мав дискусію з ТОР-чиновником одного з міністерств щодо освітньої субвенції і фінансування шкільної освіти в цілому. Розповідав, що під час своїх заходів, які проводжу для громад освітян, маю зворотній зв'язок від них, який підтверджує думку, що значна частина громад уже вжила заходів з економії коштів, а ще частина планує зробити це влітку, і перераховую заходи: оптимізація мережі закладів, мережі класів, педагогічного навантаження тощо.
На що він відповів:
- Сергію Миколайовичу, до вас на заходи реєструються, в основному, активні освітяни та освітні чиновники, які прагнуть розвитку та вирішення проблемних питань, а в опитуваннях беруть участь найбільш відкриті з них чи ті, що мають що сказати. Ми ж маємо і загальні, й конкретні статичні дані по кожній громаді України – і картина зовсім не вселяє оптимізму.
Тож треба бути готовим і до того, що реакцію «геноцид вчителів!!!» на фіксоване збільшення та офіційне розширення педагогічного навантаження, яку так палко підтримують у вчительській бульбашці, поза нею можуть сприймати як «зрештою заставлять їх трохи працювати».
Інше питання – а яку ціну потрібно вторгувати за оте збільшення. І тут обіцянка в 40 тис. грн виглядає дуже блідою.
Бо вже обіцяли.
Бо вже обіцяли й більше.
Бо вже навіть підвищували (а потім спонукали забрати, як з надбавкою за престижність).
Бо 40 тисяч за пару років можуть стати нічого не вартими папірцями, а навантаження залишиться і вже ніколи не понизиться.
А радянську систему оплати праці вчителів «за проведені уроки» таки треба змінювати. Вже давно треба було, але ніхто не брався, бо дуже складне завдання.
Сергій Дятленко
FB
реклама