У Нідерландах в останню суботу червня традиційно відзначили День ветеранів. Цього дня вшановують пам'ять усіх, хто воював у Другій світовій війні, а також віддають шану учасникам миротворчих місій. У Гаазі з цієї нагоди відбувся військовий парад.
Згадували цього дня і розв'язану Росією війну проти України. Зокрема, прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте під час свого виступу сказав, що, з огляду на війну в Україні, важливість добре оснащених збройних сил іще ніколи не була настільки очевидною, і відзначив мужність українських захисників. Прем'єр-міністр подякував нідерландським військовим, які роблять важливий внесок у мир, свободу та безпеку, зокрема, беруть участь у навчанні українських військових, “щоби ті могли вплинути на цю жахливу війну, яка може мати лише один результат – щоб Україна перемогла, а українські колеги досягли успіху”.
Заходи з нагоди Дня ветеранів на запрошення нідерландської сторони відвідала міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна. День Ветеранів у Нідерландах відзначається з 2005 року. Багато колишніх військовослужбовців служили у різних місіях, наприклад, у колишній Нідерландській Ост-Індії, Новій Гвінеї, Іраку та Афганістані.
Почесних гостей приймав король Нідерландів, його величність Віллем-Олександр, який є зараз покровителем Дня Ветеранів і має військові звання в Королівських Сухопутних військах, Королівському Військово-морському флоті і Королівських Військово-Повітряних силах.
Нідерланди надають значну допомогу Україні у лікуванні і реабілітації наших захисників. Юлія Лапутіна разом із міністеркою оборони Нідерландів Кайсою Оллонгрен відвідала українських військових, які проходять реабілітацію в Нідерландах. Українські бійці продемонстрували результати реабілітації, а також розповіли, що їх хвилює та якої підтримки потребують удома.
Отже, про важливі зустрічі в Нідерландах, допомогу, яку обіцяють міжнародні партнери, мережу сучасних реабілітаційних центрів для українських військових та обмін досвідом в інтерв’ю Укрінформу в Гаазі розповіла міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна.
ДУЖЕ ВАЖЛИВО, ЩОБ ВЕТЕРАНИ БУЛИ ГІДНО ПРЕДСТАВЛЕНІ
- У Нідерландах 24 червня відзначали День ветеранів. І дуже приємно, що Україна була запрошена. Важливо, що багато говорили про жахливу війну в нашій країні. Чи було це запрошення для вас неочікуваним? Як вас зустріли в Нідерландах? Про що говорили з королем, прем’єр-міністром, міністеркою оборони країни?
- Для мене велика честь бути присутньою на заходах із нагоди Дня ветеранів. Я побачила, як це відбувається в Нідерландах, і я пишаюся тим, як люди, влада та суспільство ставляться до тих, хто захищає демократичні цінності, бере участь у миротворчих місіях.
Щодо запрошення, то це не було несподіванкою, адже в Україні ми мали зустрічі з послом Нідерландів, зокрема, у нашому міністерстві. Ми запрошували його, щоб обговорити можливу співпрацю, та саме він розповів, що незабаром у Нідерландах відзначатимуть День ветеранів, і спитав, чи буде змога приєднатися. Зараз у нашій країні повномасштабна війна, і сприйняття виїздів за межі країни дуже загострене, але з іншого боку така ветеранська дипломатія на рівні міжурядової взаємодії є дуже важливою для посилення підтримки України, тому я погодилася на участь у цих заходах. Також одним із моїх побажань була зустріч із керівництвом Нідерландів, щоби, зокрема, обговорити подальшу військову підтримку задля наближення нашої перемоги, а також підтримку ветеранської політики.
Потім уже офіційно надійшло запрошення від міністерки оборони Нідерландів пані Кайси Оллонгрен.
- Які питання ви обговорювали з міністеркою оборони Нідерландів Кайсою Оллонгрен? Який досвід Нідерландів цінний для нас?
- Ветеранська політика – це політика керування людськими ресурсами в безпековій, оборонній галузях, тобто держава має піклуватися про військових, коли вони на службі, а також надати їм інструменти для розвитку й інтеграції в суспільство, коли вони з неї пішли. Тож це одна із наших основних інституційних реформ, які ми зараз як міністерство у справах ветеранів разом з усіма представниками нашого уряду запроваджуємо. Нам було дуже цікаво почути про схожий досвід Нідерландів, адже вони мають уже сталу практику та відповідні експертизи як країна НАТО. Із міністеркою оборони ми також обговорили лікування та реабілітацію наших військових, разом відвідали реабілітаційний центр у місті Доорн.
Там ми поспілкувалися з нашими хлопцями, які проходять реабілітацію після важких поранень і ампутацій. Дуже важливо було дізнатися про їхнє самопочуття, проблеми, готовність повернутися до нормального життя після поранення. Мені було дуже важливо чути від українських військових, що вони подолали свої травми. Вони хочуть бути інтегрованими у суспільство, хочуть приносити користь. Багато хто прагне навіть далі служити. Говорили також про те, що зараз необхідно і в системі нашої військової освіти, і в системі міністерства оборони та різних видів збройних сил створювати умови для того, щоби поранені бійці, які більше не спроможні служити у бойових підрозділах, реалізували себе. Вони можуть бути корисними із їхніми навичками в інших підрозділах, які теж здійснюють важливі заходи, зокрема у кіберзахисті чи у штабній роботі.
Коли почалася повномасштабна війна, Україна, справді, була не готова до того, що в умовах воєнного стану знадобляться такі реформи в галузі кадрового забезпечення, створення додаткових робочих місць для поранених бійців. Дуже важливо, щоб ці люди були гідно представлені в армії. Про це ми також говорили з пані Оллонгрен. А ще про посилення співпраці з вивчення законодавства Нідерландів у справах ветеранів. І ми домовилися, що нам передадуть їхню нормативно-правову базу для експертизи, для порівняння нашого законодавства із нідерландським. Ми зараз вивчаємо весь світовий досвід, щоби сформувати прийнятне для нас ефективне законодавство, яке дасть змогу забезпечити перехід від військової кар’єри до цивільної, а також комфортну інтеграцію наших військових у суспільство. Менше бюрократії, більше послуг та орієнтованості на наших ветеранів.
- Ветерани ще з 2014 року нарікають, що психологічно дуже складно повертатися в мирне життя, а на додачу на них іще чекає бюрократія, довжелезні черги, у яких часом доводиться вистоювати на милицях. Яка ситуація після повномасштабного вторгнення із бюрократичними лабіринтами?
- Я з вами абсолютно погоджуюсь, адже коли сама поверталась у 2014 році з ротації взимку, наприкінці грудня, а я майже весь час була в зоні проведення антитерористичної операції, то для мене тоді навіть приїзд до Харкова чи заїзд до Борисполя, де я бачила заправки, ресторани, світло, це було дуже незвично. Адже ми були повністю занурені в зовсім інше життя, і коли бачиш, як люди спокійно сидять у кафе, ходять по крамницях, це трохи вибиває з рівноваги, бо ти заглиблений у питання захисту країни. Утім, зрозуміло, що ми це робимо саме для того, аби життя тривало, люди мають жити нормально. Проте військовий досвід, справді, впливає, а тому потрібно людину фактично привчати знову до того, що вона повернеться до цивільного життя.
Потрібно розуміти, що все, що ми робили і робимо зараз, це все для того, щоб потім вести мирне життя. І, на жаль, із 2014 року до 2019, навіть після створення міністерства – воно було загалом формально організоване, без відповідних бюджетів – а з 2014 по 2019 рр. узагалі ніхто не займався тими, хто повертався з фронту, багато чого робили громадські організації. І добре, що вони це робили, бо ми потребували людей, але це було не системно. Зараз, звісно, значно більше уваги приділяють створенню системи, інфраструктури для того, щоб куди би не повернувся з фронту боєць, захисник, захисниця, була точка входу, щоб отримати відповідні сервіси, щоб хтось пояснив, куди потрібно йти.
Коли я прийшла в міністерство, то черга на житло для ветеранів сягала понад 3000 сімей. А це стосується внутрішніх переселенців, які одночасно стали на захист країни, стали учасниками АТО, і осіб з інвалідністю внаслідок війни, а також членів родин загиблих. Це для мене був великий виклик. За рік видавали по 100 квартир, по 50 квартир. У нас була нарада і у Президента України, і з Прем’єр-міністром України. Ми розмовляли і на політичному рівні, було ініційовано й ухвалено рішення повністю закрити цю чергу. Ми маємо цим людям забезпечити гідне життя. Торік, на жаль, через повномасштабне вторгнення ці гроші були повернуті на потреби оборони, але цьогоріч у бюджеті ми маємо ці гроші. Звісно, я розумію, що змінилася ціна квадратного метра, але понад 2000 родин із цих категорій, яким ми були винні багато років, ми забезпечимо житлом. Також були внесені зміни, адже раніше вони могли придбати житло тільки за місцем реєстрації, а зараз люди багато переїжджають, тобто вони зараз можуть купити житло по всій території України. І ми не обмежуємо їх одним роком, раніше треба було купити протягом року. Також ми даємо пів року після скасування воєнного стану.
Забезпечення інших категорій теж повністю закриваємо. Ми також підписали меморандум із асоціацією ЦНАПів (центри надання адміністративних послуг — ред.), щоб у кожному з них було відкрито “ветеранське вікно”. Ми проводимо тренінги для персоналу ЦНАПів, щоб ті, хто надаватимуть послуги, були обізнані, могли допомогти людині, щоб вона розуміла, куди їй звертатися. Створення такої мережі спростить усі процеси. Звісно, працюємо над діджиталізацією послуг і за системою Є-ветеран. Коли ми переможемо, у кожному смартфоні людина, яка є учасником бойових дій, отримає відповідний застосунок, який також працюватиме з Дією. Також на порталі Дія.Бізнес є розділ "Ветеранський бізнес", де наявна інформація про можливі сервіси, про гранти для ветеранів-підприємців. І це вже працює. Але буде загальна система, електронний кабінет, де ти можеш повністю опановувати всю інформацію, отримувати довідки через взаємодію реєстрів різних державних структур. Ми також хочемо створити електронний кабінет не тільки для самого ветерана, а й для того, хто надає послугу, звісно, зі збереженням персональних даних ветеранів, щоби вчасно запропонувати людям, які повертаються з фронту, ті послуги, які надаються у межах місцевих рад, громад.
ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ В УМОВАХ ВІЙНИ
- Коли з’явиться такий застосунок?
- Так, потрібна діджиталізація, але якщо зараз з’явиться застосунок, то людей на тимчасово окупованих територіях окупанти можуть піддати тортурам. Ми знаємо приклади, зокрема на Херсонщині, коли була окупація відповідних населених пунктів, то представники ФСБ ходили по під’їздах і шукали навіть платіжки за комунальні послуги, а якщо бачили пільги, то думали, що це ветеран і забирали до катівні. Тому зараз дуже важливо насамперед убезпечити дані людей, але в майбутньому все обов’язково запрацює, і через електронний кабінет можна буде отримати інформацію про всі послуги, що буде дуже зручно.
- Які нові виклики з’явилися, які проблеми загострилися після повномасштабного вторгнення? Яка ситуація з отриманням статусу учасника бойових дій?
- Справді, проблема отримання статусів – це проблема сталої системи, яка існувала за мирних часів. Тобто, наприклад, поранений мав звертатися до військової частини, де він служить, щоб отримати відповідні довідки, а та частина, наприклад, через повномасштабне вторгнення зараз перебуває на передовій. А людина після поранення, ампутацій, навіщо їй кудись їхати. Як сказав Прем’єр-міністр України: “Має довідка йти за пацієнтом”. І зараз усе робиться для того, щоби усунути зайву бюрократію.
Яка ще була проблематика на початку повномасштабного вторгнення – підставою для розгляду відповідних документів військово-лікарською комісією або МСЕК була перша довідка з військової частини про обставини поранення, а на момент повномасштабних бойових дій по всіх фронтах військові частини навіть не встигали оформлювати ці документи і вести облік, тому що вони теж багато переміщалися, були активні бойові дії. Тож командири не встигали писати це все, і багато людей зараз мають цю прогалину та вимушені чекати. Зараз ми провели багато нарад за участю МОЗ і військово-медичних сил, були поставлені завдання, щоб люди не чекали в чергах. Одним із перших рішень стало збільшення кількості військово-лікарських комісій, особливо в місцях, наближених до активних бойових дій, і тих, де найбільше поранених, а також створення таких комісій у цивільних закладах, бо військових може просто не вистачати. Я відвідувала шпиталі в регіонах активних бойових дій. Хлопці кажуть, що питання черг, які існували 4-5 місяців тому, вирішується значно краще, але все одно є над чим працювати.
Також хочу сказати, що взагалі це все має бути діджиталізовано, але в чому проблема – ми працюємо зараз над тим, щоб наша електронна система була готова до обміну даними між міністерством оборони та іншими відомствами. Дуже важливо, що це персональні дані військових, і треба відпрацювати всю технічну складову, щоб убезпечитися від витоку персональних даних. Над цим зараз працює міноборони, і ми в постійній координації. Хочу наголосити, що захист персональних даних дуже важливий в умовах війни. Я спілкувалася з нашими хлопцями, які проходять реабілітацію в Нідерландах, у деяких із них є проблема з отриманням статусу. Статус особливо важливий для важко поранених, бо людина не може працювати і не може отримати відповідних виплат. Ми також зараз працюємо над спрощеним отриманням довідки про обставини поранення в умовах воєнного стану, адже людина, яка зазнала поранення в зоні бойових дій, зазвичай має бойове розпорядження, тобто не повинна нікому доводити, де вона перебувала, бо про це всі знали.
- Чи є плани створення чогось такого, щоб іноземці могли після перемоги переорієнтуватися з допомоги на фронті на підтримку ветеранів? Зокрема, щоб допомогти ветерану, який наприклад, хоче відкрити реабілітаційний центр чи започаткувати свій бізнес?
- У Нідерландах ми також поспілкувалися з ветеранськими організаціями, і хочу анонсувати, що кожного року 22 серпня в Києві ми проводимо міжнародний ветеранський форум. За участі і за підтримки Президента України, Прем’єр-міністра, всього уряду, керівництва Верховної Ради, ветеранських організацій, громадських організацій, нашого міністерства, а також запрошуємо міжнародних гостей. Сьогодні ми передали таке запрошення міністерці оборони Нідерландів і ветеранським організаціям, які хочуть підтримати наших ветеранів, підтримати ветеранську дипломатію. Звісно, усі охочі можуть долучитися.
Я зараз наведу приклад Veterano Pizza. Минулого року було започатковано грантову підтримку для ветеранів-підприємців. Це конкурс для тих підприємців, які працюють не менше двох років із моменту подачі заявки до українського ветеранського фонду. Маємо вже переможців трьох етапів, одним із них є Pizza Veterano, а саме філія в Одесі, що завдяки отриманню цих грошей відкриває зараз філію “Піца з собою”. Грошей достатньо, щоб розвинути бізнес: від пів мільйона до мільйона гривень. А цього року ми вже провели конкурс спільно із благодійним фондом “МХП-Громаді”, надаємо грантову підтримку до півтора мільйона гривень для ветеранів-аграріїв. І, звісно, "Український ветеранський фонд" при Мінветеранів було створено саме для того, щоб люди, які хочуть нам допомогти під гарантії держави, могли давати гроші з-за кордону на наші проєкти. Про це ми також говорили сьогодні в Гаазі під час зустрічі з ветеранськими організаціями Нідерландів. Така підтримка нас надихає. Ми би хотіли систематизувати таку допомогу.
Одним із напрямків ветеранської політики є взаємодія ветеранів із ветеранами, що може дати старт цікавим спільним проєктам. Серед таких можливе вивчення досвіду нашими ветеранами створення рибного фермерського господарства. Ми також це проговорювали, бо досвід Нідерландів в організації фермерських рибних господарств – це можливість не тільки використання природних ставків або річок, а ще й створення штучних басейнів і вирощування риби за відповідною технологією. Тож одним із наших практичних кроків є створення навчальних програм для наших ветеранів, які хочуть започаткувати фермерське рибне господарство: стажування в Нідерландах і можливість купівлі обладнання, навіть не нового, а вживаного, але належної якості. Люди можуть його нам віддати, щоб ми започатковували справу в себе.
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ІТ – ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ
- Чи запланована співпраця та програми для наших ветеранів також щодо сільського господарства? До повномасштабного вторгнення дуже багато фермерів із Нідерландів працювали в Україні.
- Ми проаналізували статистику щодо того, куди ветерани, які брали участь у бойових діях, інтегруються, у які галузі економіки. Сільське господарство – одне з основних, є також ІТ-галузь, виробництво продукції, пошиття одягу, але сільське господарство є одним із основних напрямків. Науковці кажуть, що робота на землі – це додаткова реабілітація. Робота з рослинами чи тваринами надихає на розвиток, тому потрібно запроваджувати кооперацію, але насамперед у рамках центрів нашого ветеранського розвитку. Зараз ми відкриваємо центри ветеранського розвитку в обласних центрах – саме навчальні осередки, щоби перевчити людей, які повертаються з фронту, на цивільні спеціальності. Досвід Нідерландів нам потрібен, зокрема, для того, щоб використовувати їхні знання та фахівців у галузі сільського господарства, щоб наші ветерани змогли себе реалізувати. У Нідерландах дуже розвинута система поливу, обробки рослин і захисту від шкідників, системи збільшення врожайності, розвинені сучасні технології. Плануємо та обговорюємо таку співпрацю.
- У лютому цього року в Гаазі відбувся дводенний саміт щодо відповідального використання штучного інтелекту у військовій галузі. Як ШІ впливає на неї? Яке має значення для збройних сил майбутнього? Які нові можливості він дає щодо самореалізації ветеранів?
- Другою щодо самореалізації після сільського господарства є ІТ-галузь. І те, що зараз відбувається, бум розвитку ШІ, насправді, це результат багаторічного накопичення знань у галузі кібернетики і психології, нейропсихології. Це відбувалося після Другої світової війни десь до середини 80-х років минулого століття, тобто це був етап накопичення знань, багато було проведено досліджень і, звісно, українська кібернетична наука теж зробила свій внесок у світову кібернетику. Насамперед технології планували використовувати у медичній та військовій галузях. Зараз шаленими темпами відбувається реалізація цих знань. На наступному етапі потрібно буде думати й аналізувати: а що далі, після ШІ, як він вплине на життя реального інтелекту. Система, яка може генерувати нові смисли, нові рішення, - як вона може вплинути на середовище. Але водночас системи ці допомагатимуть, зокрема, у відновленні здоров’я, у розробці нових форм протезування та доповнення функцій органів, які не діють.
З іншого боку, ці системи можуть бути використані для керування бойовими діями. Те, що ми бачимо на полі бою зараз, це не та війна, яка була в 2014 році. Компонент ІТ, усіх можливостей віддаленого дистанційного керування військом у нашій країні вже застосовується. Тож ветерани мають бути інтегровані. Особливо ми можемо говорити про те, що це також вікно можливостей для ветеранів, які мають поранення, але здатні використовувати комп’ютер і бути ідеальними воїнами на цьому полі бою. Я розмовляла ще на початку повномасштабного вторгнення з міністром оборони України Олексієм Резніковим, він поділився враженнями: «Те, що зробили наші геймери, звичайні цивільні, на початку війни, вони просто як на симуляторі працювали на комп’ютері». Раніше вони грали в ігри, а зараз це стало реальністю. Належної кількості військових фахівців не було, а геймери дуже потужно патріотично долучились і творили дива. У майбутньому це має бути вже нормою кібервійська, у галузі дистанційного управління. Це має розвиватися, щоб зберегти людські життя, захищати кордон за допомогою збирання даних і прогнозування.
- У Нідерландах 24 червня відзначали День ветеранів, а в РФ відбувалося шоу Пригожина. Що ви думаєте про той заколот?
- Смута в Росії – це традиційна історія. Якби Росія справді була державою, то ми могли би говорити про якусь, можливо, державну кризу. Та Росія є клановою кримінальною структурою, і частина цих структур уважає себе владою, а насправді це кримінальні клани, які борються між собою. Ми будемо захищати своє. Ми хочемо вийти на кордони 91-го року, перемогти і захиститись. І ми маємо, звісно, усвідомлювати, що боротьба цих кланів РФ відбуватиметься у країні, яка, на жаль, має з нами кордони. Російська псевдоеліта ніколи не думала про своїх людей, не давала нічого для розвитку. 50 км від Москви – там уже нічого немає, і щоб керувати тими теренами в умовах сьогоднішнього суспільства, потрібна модель сучасного управління – демократична. Вони пішли інших шляхом, наразивши себе на цю смуту.
МЕРЕЖА СУЧАСНИХ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ
- Розкажіть про створення в Україні реабілітаційних центрів для українських військових.
- У нас є підписаний минулого року указ Президента про створення в областях таких центрів. Вони мають бути різної спрямованості, але багатофункціональними. Звісно, це робота різних міністерств, але я зі свого боку хочу сказати, що ми маємо п’ять центрів: чотири з них розташовані у Київській області, один у Житомирській, вони не були надто розвинутими в плані сучасного обладнання. Але наш пілотний проєкт – центр психологічної допомоги в Бородянці, ми хочемо створити надсучасний центр саме не клінічної психологічної реабілітації, а психологічної допомоги, орієнтований на превенцію психічних розладів у людей, щоб не доводити до клінічних випадків. Зараз ми працюємо з багатьма експертами, світовими і вітчизняними, для наповнення його сучасними технологіями. Я була приємно вражена, що на параді в Нідерландах із нагоди Дня ветеранів також була присутня збірна Нідерландів Invictus. І хочу навести приклад, що минулого року наша команда була представлена в Гаазі на цих змаганнях, узяла багато медалей. Цей досвід фізкультурно-спортивної реабілітації дуже важливий. І ми як міністерство бачимо один зі своїх центрів у партнерстві із закордонними друзями, можливо, це будуть Нідерланди. Плануємо створити саме фізкультурно-спортивний центр реабілітації з наданням психологічної допомоги.
- Це буде мережа реабілітаційних центрів? Чи готові долучитися Нідерланди до їхнього створення?
- Зараз опрацьовується питання створення в Україні мережі сучасних реабілітаційних центрів. І це буде або збільшення спроможності вже наявних центрів, тобто на їхній базі, або будівництво нових центрів, де будуть представлені сучасні сервіси реабілітаційні, зокрема, фізична реабілітація у поєднанні з підтримкою ментального здоров’я, психологічна допомога нашим воїнам. Ми розуміємо, що потрібна не тільки реабілітація наших хлопців у Нідерландах. Ми маємо створити інфраструктуру, щоб в Україні запрацювала система реабілітації на загальнодержавному рівні та на регіональному. Ми також ведемо перемовини щодо того, аби зробити можливими тренінгові місії для наших реабілітологів і психологів у центрах реабілітації в Нідерландах – для передачі досвіду нових методик. Ми також опрацьовуємо можливості створення за підтримки наших нідерландських партнерів на базі Міністерства у справах ветеранів сучасних центрів допомоги нашим ветеранам в Україні. Ми хочемо вивчити такий досвід роботи в Нідерландах і, можливо, розробити спільний проєкт.
- Якщо я не помиляюся, то ви також маєте знання щодо лікувальної фізкультури?
- Я, справді, за першою освітою є тренеркою. Коли навчалася в інституті, ми отримували тоді додаткову спеціальність – “інструктор-методист із лікувальної фізкультури та масажу, фізіотерапія”. У нас була практика в госпіталях, робота з пораненими, була практична робота. Я вдячна за цей досвід. Ми повністю проходили курс, щоби знатися на всіх процесах, анатомічних питаннях відновлення організму, володіти навичками й методиками фізіотерапії. Мені ця освіта допомагає у розвитку реабілітаційної допомоги. І мережа реабілітаційних центрів – це не лише будівля, а й фахівці. І коли наші хлопці вирушають на лікування за кордон, ми просимо, щоб українські реабілітологи теж могли поїхати з ними, отримати нові знання, опанувати нові методики.
- Ви вже згадували, що служили. Розкажіть про це. І яким для вас було 24 лютого?
- Я 27 років служила в СБУ і працювала в контррозвідці, у спецпідрозділі “Альфа”, у департаменті захисту інформаційної безпеки. Ми займалися протидією підривній діяльності російських спецслужб, викривали їхню агентуру, затримували злочинців і сприяли силам оборони у звільненні наших територій від російських загарбників. Допомагали звільненню від ворога, зокрема, Слов’янська, Краматорська, Луганської області.
До призначення я ветеранами не займалася. Я сама є ветераном і учасником бойових дій.
24 лютого 2022 року я зустріла на аеродромі. Знову, як і на початку 2014 року, ми приземлилися на Краматорському аеродромі, коли в місті вже перебували російські бойовики. Ми з моєю командою планували, яким чином повертатися до Києва, адже потрібно було дістатися столиці, ми бачили, як палає Чугуївський аеродром.
Така була історія. Але згодом дісталися Києва і продовжили працювати на перемогу. І я розумію, як багато роботи в нас буде з ветеранських питань після перемоги. Ми маємо залишатися згуртованими та багато працювати. Держава змогла себе зберегти завдяки людям. Це важкі часи історії, але ми обов’язково переможемо.
Ірина Драбок, Гаага
Фото автора