Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Чи є життя без російського матючиння?

Чи є життя без російського матючиння?

Укрінформ
А чи не варто було б нам усім, разом з пам’ятниками Пушкіну, «прочім толстоєвськім» і взагалі всім «русским», всім спільним з ними - від свят до звичок та тосту «на посошок» - попрощатися без сліз і з російським матом?

Страшно? Але ж нічого так не утверджує знак рівності між людьми та народами, як лайка, найвищий вияв емоції...

Подобається бути, як вони? Так отож! Знаю по власному досвіду, це говорити/писати легко, але насправді, ой, як нелегко, щоб ррраз і – табу на те, з чим давно зрослася твоя свідомість, без чого, в певних ситуаціях, ти - як німий... І треба, як то кажуть, «кріпко» думати про це зараз, бо задача багатопрофільна і здається непідйомною для слабкого. Он у нас – дівчата «нєжниє і удівітєльниє», інтелігентні жінки, про яких ніколи й не подумаєш, що у них з язика чи з під клави може таке вилетіти, - сиплють триповерховим матюком й не помічаючи, як прив’язуються самі і прив’язують всіх навколо до російської мерзоти.

Але мова ж не лише про помийну лексику… І тому я про труд, про те, над чим усім українцям належало б трудитися, щоби відірвати свій материк від їхньої помийки. Для когось - це перейти, принаймні, в публічній сфері на українську, комусь – не вставляти всюди липучі фрази з прочитаних колись російських книг, а комусь не перечитувати навіть Чехова, бо соромно це... І – так - будуть серед нас ті, кому цей труд вдаватиметься погано, або ж зовсім не вдаватиметься. І тому вони залишаться там, де були все своє життя, і будуть їх – мільйони…

Отож питання: як житиметься без зв’язку із тим, що називається «русской культурой» людям, які говоритимуть і думатимуть російською? І не треба говорити, що то «їхня справа», бо це питання не лише державної безпеки, але й національної гідності. Очевидно, тут постануть якісь форми, про які ми ще не здогадуємось. І їх потрібно буде розуміти і якось, незважаючи на переконання і страшний досвід війни, терпіти. Бо процес переходу всієї України до 100% українського не буде одномоментним, він, як мінімум, два-три покоління займе.

Як полегшити цей перехід тим, для кого проблема не зникне. Чесно - не знаю. Але те, що точно: треба побачити в подробицях шлях, який належить пройти. Хто наважиться, все обдумавши і придумавши, на рівні державної програми його презентувати?

…Але для початку - для того, щоб уявити масштаб проблеми, спробуйте прожити без російських матюків.

Fb

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-