Поради лікаря: «Не бігти, але і не лежати»

Після перенесеної коронавірусної інфекції хочеться скоріше знову відчути себе здоровим, повним сил. Втім, це як і після будь-якої іншої хвороби. Багато хто швидко повертається до звичного ритму життя, але є й ті, кому не так пощастило. У фейсбуці ще на початку епідемії утворилися кілька спеціальних груп, де люди, які довго не можуть позбутися негативних наслідків після COVID-19, обмінюються між собою досвідом. Бо дуже часто навіть близькі їх не розуміють: усі ж аналізи нібито у нормі, хвороба давно минула, а рідна людина якась квола та ще й постійно знервована. Лікарі зараз перевантажені – їм би вистачило часу хворим дати раду, не те, що розбиратися з поганим настроєм тих, хто вже одужав. Хоча дуже часто окрім затяжних депресій, які провокує коронавірус, «постковідники» скаржаться і на більш «об’єктивні» симптоми – труднощі з диханням, так, що важко навіть сходами піднятися на другий поверх; інші відчувають непереборну втому; у когось кілька місяців тримається температура; хтось «виявив» у себе навіть діабет... Буває, коли після перенесених фізичних страждань та страхів люди взагалі налаштовані, як перед «апокаліпсисом», і навіть температура 36,9 викликає у них напади тривоги. Нарешті, люди запитують, чи продовжувати прийом вітамінів, як повертатися до фізичних навантажень, чи робити за деякий час після хвороби якісь аналізи?

З цими запитаннями ми звернулися до фахівців – пульмонолога Центру легеневих захворювань Івано-Франківська, доцента кафедри фтизіатрії і пульмонології Івано-Франківського національного медичного університету Олександра Варунківа та заступника головного лікаря Васильківського центру первинної медико-санітарної допомоги Київської області Катерини Лисенко.

«Постковідні симптоми мають 40% усіх перехворілих»

Отже, перше: після хвороби дуже багато людей відчувають постійну втому. Причини? В інеті люди читають, що відбувається це через порушення циркуляції крові у капілярах і можливий тромбоз судин. Що робити? І коли бити на сполох?

 – Близько 40% всіх перехворілих на коронавірусну інфекцію людей мають ті чи інші постковідні симптоми. І тривала втома – зустрічається найчастіше. Причини її виникнення достеменно невідомі. Такі симптоми можуть продовжуватися до трьох місяців і мають пройти. Проте варто звернути увагу на раптову появу різних нетипових симптомів: оніміння, різкого болю чи втрати чутливості кінцівок, пекучого або тиснучого болю за грудиною. Тоді треба терміново звертатися за допомогою лікарів, оскільки це може бути проявом інсульту чи інфаркту у постковідних хворих, – пояснює Олександр Варунків.

– Дійсно, при COVID-19 є ризик тромбоутворення, але це ж не означає, що воно має відбуватися у всіх, – продовжує Катерина Лисенко. – Причиною ж постійної слабкості – окрім того, що вона загалом характерна для цієї інфекції – ще може бути анемія. Потрібно перевірити рівень гемоглобіну та інші показники. Саме загальний аналіз крові взагалі радила б зробити десь через місяць після ковіду. Що стосується довготривалого відчуття слабкості, провокувати це може і психологічний стан, коли людині взагалі нічого не хочеться. Порадила б більше спілкуватися, гуляти, відволікатися від тривожних думок за допомогою якогось хобі. Є й спеціальні гімнастики для підняття настрою, в тому числі – дихальні.

– Справді, значна частина пацієнтів має неврологічні розлади після перенесеного COVID-19, – підтримує пан Олександр. – Якщо ситуація затягнулася і самому справитися з нею не вдається, раджу звернутись до профільного спеціаліста – невролога або психоневролога.

Що таке ковідна пневмонія?

Загалом, якщо будь-які симптоми тривають більше місяця, бажано вдатися до допомоги сімейного лікаря, щоб він скерував до вузького спеціаліста, продовжує лікар-пульмонолог:

– Коли у людини виражена задишка після пневмонії, особливо тяжкої, з падінням сатурації при фізичному навантаженні – це ні в якому разі не можна залишати без уваги, оскільки така задишка може бути проявом розвитку легеневого фіброзу.

- А чим взагалі відрізняється «звичайна» пневмонія від коронавірусної? У мене є знайома, яка перехворіла на двосторонню «ковідну» пневмонію, так лікар сказав їй, що повністю все минеться не раніше, ніж місяці за три.

– Насамперед, вони відрізняються збудником, – пояснює Олександр Варунків. – «Звичайну» пневмонію викликають бактерії, і вона, зазвичай, добре реагує на терапію антибіотиками, в той час «ковідна» – викликана вірусом. При ковідній, як і при інших вірусних пневмоніях, відбувається ураження інтрестицію (волокнистої сполучної тканини. – Авт.) легень, з надмірним накопиченням мокроти і слизу в альвеолах, при якому порушується постачання кисню, що і викликає задишку. Крім того, звичайна пневмонія у більшості випадків одностороння і локалізується в одній долі легень, натомість як ковідна вражає обидві легені й зосереджується у різних сегментах. Дійсно, одужання від ковідної пневмонії протікає значно довше, проте це не означає, що людина має поводитися весь час як хвора. Якщо немає задишки чи інших неприємних симптомів, то максимум через місяць можна повертатися до нормального способу життя.

Коли варто боятися температури

А чи треба нервувати з того, що довго тримається субфебрильна температура? На практиці у значної частини пацієнтів після перенесеного ковіду спостерігається температура 37,1- 37,3°С, відповіли Укрінформу лікарі. Причини такого явища до кінця не вивчені.

– Вони можуть бути пов’язані з імунною реакцією організму на коронавірус. Зазвичай, це проходить самостійно і не потребує якогось зовнішнього втручання. Не кажучи вже про те, що 36,8 – 36,9°С – це взагалі не є підвищена температура і хвилюватись з цього приводу, а надто після коронавірусу, зокрема, не варто, – підкреслює лікар-пульмонолог.

– 36,6°С – це «ідеальна» температура, а для когось норма – трохи вищі або нижчі показники. Коли з кожним днем сили потроху відновлюються, не стає гірше, треба просто заспокоїтися і чекати. А от якщо протягом кількох місяців температура час від часу раптом підвищується, скажімо, до 37, 5 -38°С, пришвидчується серцебиття або відбувається щось інше, чого не було раніше, – тоді треба звертатися до лікаря, – каже Катерина Лисенко.

- Стосовно діабету, – продовжує Олександр Варунків, – чи правильніше буде сказати, підвищеного рівня глюкози в крові. Справді, він часто виявляється під час або після ковіду, і на те є дві причини. Перша – це так звана гіподіагностика, тобто недостатній рівень об'єктивності діагностики. Багато пацієнтів просто не знають про наявність у них діабету, а коли потрапляють у стаціонар і здають аналізи, виявляється підвищений рівень глюкози. Друга причина – певні ліки (ті ж глюкокортикоїди), які широко застосовують при COVID-19, особливо в стаціонарі, можуть тимчасово підвищувати рівень глюкози. Щоб відрізнити тимчасове підвищення цукру в крові від діабету, є низка інших аналізів, про які детально розкаже ендокринолог.

Що треба знати про вітаміни і фізичні навантаження

Тепер – стосовно вітамінів-мікроелементів, що продовжити пити, що кинути? Адже підчас коронавірусу дехто вже звик ковтати вітаміни буквально жменями.

Катерина Лисенко нагадує, що до протоколу лікування вітаміни не входять, бо вони не лікують. Водночас, скажімо, при дефіциті вітаміну D хвороба може протікати важче. А через те, що взимку у багатьох виникає дефіцит цього вітаміну, його можна пити весь сезон – але не більше однієї-двох тисяч одиниць на добу. А все інше, вважає лікар, краще споживати у натуральному вигляді – ми ж п’ємо якісь морси зі смородиною або чай з лимончиком, їмо квашену капусту, отже отримуємо вітамін С у достатній кількості.

- Вітамінотерапію треба призначати розумно, адже гіпервітаміноз нічим не кращий, ніж гіповітаміноз, – підсумовує Олександр Варунків. -Тому призначення мають робити спеціалісти. Якщо ж людина сама собі призначає таке лікування, то, принаймні, потрібно уважно прочитати інструкцію.

А як бути з фізичними навантаження після «корони»? Коли можна вертатися до спортзалів і ранкових пробіжок? А тим, кому 60+, 70+? Якщо літня людина раніше робила зарядку, багато ходила пішки?

 – Особисто моя думка така: якщо людина перенесла ковідну пневмонію, потрібно принаймні місяць для відновлення перед тим, як повертатися до серйозних фізичних навантажень. А от легкі вправи, прогулянки навіть необхідні для швидшого одужання, – переконаний Олександр Варунків.

  – І якщо літня людина робила зарядку, повертатися до навантажень потрібно потроху-потихеньку: скажімо, сьогодні одне присідання, завтра – теж одне, а післязавтра можна вже два або три. І спостерігати за собою – при якому фізичному навантаженні ви себе добре почуваєте, – пояснює пані Катерина. – Але якщо людина раніше багато не ходила пішки, то після хвороби десять тисяч кроків «витискати» не можна. А рухатися, звичайно, треба, щоб не спровокувати ті ж самі тромбози.

Отже, іншими словами – не бігати, але й лежати не можна. І поступово все прийде до норми, а сили повернуться. Інакше і бути не може!

Лариса Гаврилова, Київ