1 грудня 1991 року було чи не важливішою датою, аніж 24 серпня
Цими днями виповнюється 30 років з часу, коли я вперше переступив поріг Міністерства закордонних справ України. Сталося це наприкінці листопада 1991 року, коли країна готувалася до референдуму на підтвердження Незалежності України та перших виборів президента 1 грудня.
Мені, тоді ще студентові 5 курсу Університету ім. Т.Шевченка, начальник відділу інформації МЗС Володимир Чорний дозволив, як волонтеру, допомагати у прес-службі з акредитацією іноземних кореспондентів, яких на цих історичних подіях очікувалася небувала кількість. За це я йому глибоко вдячний. Оскільки в МЗС тоді працювало десь 100 людей, а міжнародна активність України зростала буквально з кожним днем, рук на все не вистачало, тому така допомога була доречною і, сподіваюся, корисною.
Для мене це був неоціненний досвід і незабутні враження, можливість, як інсайдеру, спостерігати за процесом відродження держави та її незалежної зовнішньополітичної служби. Довелося мені, наприклад, разом з іноземними журналістами, бути присутнім в ЦВК під час оголошення результатів референдуму, які визначальним чином змінили хід історії не лише України, а й всієї Європи.
Далі була волонтерська робота на 1-му всесвітньому Конгресі українців у січні 1992 року, хід прес-служби якого спільно забезпечували МЗС і Народний Рух України, а з березня 1992 вже й офіційне працевлаштування у відділі інформації зовнішньополітичного відомства.
Нещодавно у своєму архіві я випадково натрапив на кілька різних бланків українського МЗС того періоду, які демонструють процес його трансформації.
Перший бланк, призначений для офіційних нот, використовувався ще до 24 серпня 1991 року. На ньому ще видно усі атрибути радянської республіки.
Третій документ – це бланк для нот уже з тризубом, який використовувався приблизно з початку 1992 року.
А от другий бланк найцікавіший – він тимчасово використовувався у період з серпня до кінця 1991 року. На ньому ще присутній герб УРСР, але білим коректором замазано стару назву республіки і на друкарській машинці вдруковано "України".
1 грудня 1991 року з точки зору міжнародного позиціювання України було не менш, а можливо й більш важливою датою, аніж 24 серпня. Хвиля міжнародного визнання України та встановлення дипломатичних відносин з іноземними державами, яка прокотилася світом після переконливих результатів референдуму, була безпрецедентною і незабутньою для усіх, хто був тоді безпосереднім свідком цих подій.
Євген Перебийніс
FB
реклама