Як позбутися патерналізму: уроки лідерства в контексті національно-патріотичного виховання

Становлення міцних інституцій, які сприятимуть розвитку суспільства, неможливе без довіри. А встановити її неможливо без виховання у молоді відчуття відповідальності та усвідомлення можливості впливати на життя держави. Саме на лідерстві як ціннісній системі важливо наголосити і в контексті національно-патріотичного виховання.

Як і за якими принципами слід виховувати у молодого покоління лідерські якості, а також про вплив духовності й етичного виховання на патріотичну сферу – в етері програми «Діалоги про НПВ» на радіо «Армія.FM» говорили зі священником Української греко-католицької церкви, військовим капеланом, заступником керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ, викладачем Українського Католицького університету, публіцистом та громадським діячем Андрієм Зелінським.

Отець Андрій має три освіти та знає 10 мов. Філософську здобув у Коледжі Святого Василія в американському Стемфорді, богословську – в Римі й політологічну – в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». А ще Андрій Зелінський – співзасновник громадської організації «Українська академія лідерства», автор низки книг.

Згідно з результатами соціологічних опитувань, українцям у цілому притаманний патерналізм: тобто, сподівання на допомогу від держави у багатьох сферах життя. Щоправда, з кожним роком рівень патерналізму у суспільстві поступово зменшується.

Так, за результатами дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології у березні 2019 року, 42% населення України вважають, що держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення кожної людини усім необхідним. Тоді як 50% вважали, що держава повинна забезпечити людям однакові «правила гри» у житті, а далі людина сама несе відповідальність за те, як вона ці шанси використає.

В презентованих на початку 2021-го року даних соціологічного дослідження «Українського інституту майбутнього», йдеться вже про суттєво інші настрої українців: лише 16% респондентів сподіваються на державу, а лише на свої сили розраховують 34% респондентів. Ще 41% розподілили відповідальність між собою і державою. «Це надзвичайно високий за українськими мірками показник», – йдеться у дослідженні.

Викорінити патерналістські настрої у суспільстві можливо в тому числі й за рахунок виховання лідерських якостей у молодого покоління українців.

На думку Андрія Зелінського, в подальшому концепцію лідерства та виховання відповідальності українців варто закріпити на законодавчому рівні. Зокрема, мається на увазі законопроєкт про національно-патріотичне виховання, який наразі розробляється робочою групою на базі парламентського комітету з питань молоді й спорту.

Зусилля держави та громадянського суспільства слід зосередити на формуванні особистості й почуття відповідальності та виховання лідерських якостей серед молоді. «Коли ми говоримо про національно-патріотичне виховання, маємо розуміти особливий спосіб буття – як я можу бути собою, про самобутність. Саме виховання лідерських якостей допоможе молоді не лише долати виклики, які з’являються повсякчас, а й формувати проактивну життєву позицію, творити Україну нової якості й нового формату», – вважає Андрій Зелінський.

На прикладі «Української академії лідерства», в якій навчають молодь віком 16-20 років, отець Андрій Зелінський наводить кілька важливих принципів та підходів до формування відповідальності, як саме це відбувається, та що закладають молодим слухачам академії.

По-перше, йдеться про необхідність розширення світогляду саме за рахунок спілкування між представниками із різних регіонів України. Як свідчить соціологія, українцям не властиво покидати свій регіон – 60% українців не виїжджали за межі власного регіону, і тому бачення держави зумовлене регіональними характерами. «Це необхідно здолати, перш за все, якщо ми говоримо про консолідацію українського суспільства», – зазначає священник та наводить приклад того, як в «Українській академії лідерства» навчаються представники з різних регіонів України.

По-друге, йдеться про шляхи формування довіри до інститутів влади. «Я доволі часто говорю про це своїм студентам: як організм потребує якісного кровотоку, так державні інституції потребують легітимності, а легітимність – це про довіру», – зазначає Андрій Зелінський. І розповідає, як саме варто на прикладі військової справи змінити парадигму ставлення до лідерства та відповідальності.

«Нам потрібно виплекати українців, які вміють фізично відчувати смак перемоги. У військах країн-членів НАТО існує поняття «аналізу проведеної дії», який передбачає три важливі пункти: по-перше, що було якісно зроблено під час проведення операції, по-друге, де були допущені помилки, а третє – це рівень алгоритму, що потрібно зробити, щоби завтра покращити результат. У нас у пострадянських українських Збройних Силах склалася традиція, за якої, на жаль, замість аналізу проведеної дії кожне підбиття підсумків зводилося до того, що було не так. Тобто, акцент робився на негативі, в результаті – конструктивний діалог не виходив, бо кожен прагнув уникнути відповідальності за поразки і недоліки. І конструктив, який би мав з’явитися в результаті вже якісно зробленого, не виникав. Для налагодження конструктивної співпраці необхідні певні вміння, компетентності, щоби забезпечити консенсусний формат ухвалення рішень, коли ми разом вчимось, як приймати спільні для всіх рішення», – вважає військовий капелан.

Отже, лідерство – це про вміння дбати про спільне добро, вміння брати відповідальність за спільну команду, навіть у національному масштабі. Але починається все з пошуку консенсусу на рівні одного осередку: як нам знайти спільну мову якщо ми з різних куточків України, як досягати і відчувати смак перемоги над собою, над життєвими обставинами, над противником будь-якого масштабу.

За словами Зелінського, у розділі майбутнього законопроєкту про військово-патріотичне виховання варто б приділити увагу так званому «капіталу військових ветеранів», а саме про те, як його можна використати у сфері трансформації суспільства.

«Чому може навчити військо? Насамперед мистецтву самозарадності, мистецтву виживання і турботливої відповідальності про свого побратима, а, відтак, і про цілий підрозділ. Це те мистецтво, яке у глобальній військовій культурі називається військовим лідерством. Відтак, якщо ми говоримо про євроатлантичну інтеграцію, то вартує сказати, що кожна країна-член Північноатлантичного альянсу, як правило, має напрацювання із військового лідерства, бо доктрини військового лідерства дуже поширені й виконують функцію формування особистості воїна, відповідального за себе і за життя свого побратима. Тобто ми з вами говоримо про ситуацію, коли військова служба пропонує певну життєву філософію людям, які згодом, після звільнення з військової служби, використовують набуті компетентності, знання, вміння, навички, спроможності для того, аби змінювати світ навколо себе на краще, служити своїй країні й надалі, тепер уже не у військовому однострої. Це може бути й у сфері виховання молодого покоління, й у сфері приватної ініціативи, приватного підприємництва чи у політичній сфері, іншими словами, ми скрізь потребуємо людей, які відчувають, що їхнє життя у їхніх руках, як і життя їхньої країни», – наголосив отець Андрій Зелінський.

Варто зауважити, що у грудні 2020 року у Збройних Силах України з’явилась доктрина з розвитку військового лідерства, в якій задекларовані ціннісні механізми взаємодії і формування особистості. Зрештою, саме сформовані у війську нові підходи до відповідального лідерства є тим, чим український ветеран сьогодні може поділитися із широким загалом. «Це один із серйозних нюансів, на якому варто було б зосередитись при напрацюванні законопроєкту, бо військовослужбовець у нас має бути лідером, людиною, яка уміє якісно трансформувати дійсність, виклики – у можливість», – зазначив військовий капелан.

За словами Андрія Зелінського, наразі найбільшим викликом для України є час. У нас не так багато часу, щоб покроково створювати якісно функціонуючу державу, якісно функціонуючі інституції, а інституції – це люди і правила відносин між людьми; правила, які змінюють суспільство, знаходячи відповіді на виклики, що з’являються. Саме тому сьогоднішня ситуація вимагає виховання цілого покоління людей, сформованих на якісних цінностях, які завтра будуть відповідати за функціонування державних інститутів. «Нам за короткий час треба сформувати відповідальну та активну молодь, аби вона забезпечила авангард фронту, а далі будуть підтягуватись наступні покоління, які також будуть сформовані у подібний спосіб завдяки законопроєкту про національно-патріотичне виховання», – резюмує Андрій Зелінський.

Василь Мокан

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства