Кожен із нас уже сьогодні може змінити себе

Кожен із нас уже сьогодні може змінити себе

Укрінформ
Чи не втратили ми здатність співчувати, чи не закрили своє серце?

Всі ми живемо у цьому світі, взаємодіючи одне з одним, навіть якщо цього не кожен помічає. Наша буденність складається з надскладної мозаїки людських взаємин – ми служимо одне одному плодами своєї праці: хтось пече хліб, який ми споживаємо; хтось шиє одяг, який ми носимо; хтось веде автобус, аби інший, медик чи вчитель, дістався на роботу, де лікуватиме чи вчитиме когось… Всі ми – взаємозалежні і, хочемо цього чи ні, пов’язані одне з одним як на матеріальному, так і на духовному рівнях. Ось чому так важливо виявляти турботу про інших, бо вона врешті-решт повертається і до вас. Недаремно Господь наш Ісус Христос дарував людству «золоте правило»: «Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк. 6: 31).

Святі отці Церкви нас вчать: перш ніж говорити з Богом про свої потреби, варто молитися за потреби наших ближніх. Всі ви чуєте заклики Церкви молитися за мир в усьому світі, за всіх вірних, за нашу державу, її захисників, за хворих і немічних, за полонених, за визволення від нашестя чужинців тощо. Ми просимо молитися не лише за тих, хто поруч з нами, але й за відсутніх; не лише за добрих, але й за грішників; не лише за благодійників, але й за недругів; не лише за живих у світі цьому, але й за померлих, які живі у Бога та перебувають у вічності. Ми робимо це, бо нас спонукає віра в Бога й любов до ближніх.

Але чи це означає, що потрібно турбуватися та молитися лише за інших, а за себе – гріх? Ні, піклуватися про себе не тільки не грішно, але й потрібно. Господь залишив нам заповідь: «Полюби ближнього твого, як самого себе» (Мк. 12: 31). Тож, любити себе для віруючої людини є цілком природно. Турбота про себе завдає нам шкоди тільки тоді, коли вона перетворюється на головну мету, переростає у вседозволеність, егоїзм, потурання власним пристрастям.

Як же знайти ту «золоту середину»? Відповідь проста: дослухайтеся свого серця – чуйте, бачте і говоріть серцем! Згадаймо земне життя Спасителя та Його чудесні зцілення, допомогу людям: серед великого натовпу Він завжди бачив того, хто потребував Його допомоги, Він співстраждав із ним, не спостерігав здалеку, а наближався до потребуючого і діяв (говорив потрібні слова, зцілював, допомагав).

А тепер запитайте себе, як часто ви бачите проблему, але дивитесь на неї здалеку, не діючи відповідно? Дізнаючись про чиюсь біду або лихо, чи здається вам, що це вас не стосується і ви спокійно продовжуєте займатися своїми справами? Чи не втратили ми здатність співчувати, чи не закрили своє серце? Якщо це так, то потрібно просити в Бога прощення і молитися за інших.

Ми не можемо змінити весь світ, не можемо всіх грішників відвернути від зла. Але кожен із нас вже сьогодні може змінити себе, а це і є цілий ваш світ, змінити своє ставлення до інших, а відтак – і саму дійсність, в якій живете. Адже ми тут, на землі, своїми ділами обираємо собі вічність, тож поки є час, збираймо духовні надбання – скарби любові, добра і милосердя!

#Церква_з_тобою

Митрополит Епіфаній
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-