22 вересня. Пам’ятні дати

Надмірна автомобілізація міст загрожує як довкіллю так і людському життю. Мета цього руху – не витягти людей із їхніх авто на один день, а створити максимально комфортні умови, аби кожен автомобіліст якомога рідше сідав у власну автівку.

Уперше День без автомобіля був проведений у Швейцарії в 1973 році, коли влада країни у зв’язку з паливною кризою закликала громадян відмовитись на декілька днів від машин. У 1997 році першу загальнонаціональну «безавтомобільну» акцію провела Великобританія. Наступного року до неї долучилася і Франція. До 2001 року до руху офіційно приєдналися понад тисяча міст у 35 країнах світу, зокрема, в Японії, Бразилії та Канаді.

За приблизними оцінками, в акції «День без автомобіля» щороку беруть участь понад 100 мільйонів людей у 50 країнах світу.

Події дня

22 вересня 1939 року об 11.00 у Винниках було підписано угоду між командуванням польського гарнізону і радянськими військовим командуванням про передання міста Львова Червоній армії.

Пункт 8 підписаної польською і радянською сторонами угоди гарантував офіцерам польської армії особисту свободу і недоторканість їхнього особистого майна, право на виїзд до зарубіжних країн. Ці умови не було виконано: при виході з міста обеззброєні колони поляків були оточені частинами Червоної армії і НКВС та відправлені до концтаборів. Цього ж дня пройшов спільний парад радянських і нацистських військ у Бресті. Збереглися  кадри кінохроніки про цю подію, зняті німецькими пропагандистами.

У цей день народилися

в Україні…

Олександр Потебня (1835-1891), мовознавець, літературознавець, етнограф, фольклорист, громадський діяч.

Випускник Харківського університету. Професор кафедри російської мови і словесності Харківського університету. Один із засновників Харківської громади, Харківського історико-філологічного товариства (був його головою у 1877-1890). Основоположник психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови й мислення тощо. Потебня розробив наукові основи східнослов’янської діалектології як самостійної дисципліни. У працях цієї проблематики він уперше в слов’янській філології систематизував ознаки української мови, якими вона відрізняється від інших слов’янських мов, охарактеризував межі поширення її найважливіших діалектових звукових явищ. Учений постійно цікавився питаннями народності й мови, взаємовідношення націй і мов, народності й особи, дво- і багатомовності, майбутньою долею націй і мов. Засуджуючи денаціоналізацію, Потебня стверджував, що всі мови мають невичерпні внутрішні можливості для розвитку. Ім’я Потебні надано Інститутові мовознавства НАН України. У 1977 році у с. Гришиному, де народився Олександр Потебня, відкрито музей, встановлено пам’ятник ученому.

Почитати роботи Потебні (упорядковані і супроводжені вступною статтею Юрія Шевельова): https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2300/file.pdf

Корнило Устиянович (1839-1903), художник, представник класицизму й академізму в Галичині.

Народився в родині священника на Львівщині. Мистецьку освіту здобув у Віденській академії мистецтв (1858—1863). Працював у Відні, в Галичині й на Буковині. Найбільше виявився у церковному монументальному малярстві: створив ікони для понад 50 церков, 15 іконостасів, 11 стінописів, 7 декоративних картин тощо. З яких помітніші: «Христос перед Пилатом» (1880) у Відні, «Мойсей» (1887) у Преображенській церкві у Львові, «Хрещення Руси», «Володимир Великий», «Свята Ольга» у церкві с. Вістова (Калуський повіт) та ін.

Художник також писав портрети, картини на історичні теми  («Василько Теребовельський», «Шевченко на засланні», «Літописець Нестор», «Плач Ярославни», «Козацька битва» та ін.), також збереглися нечисленні пейзажі, в яких найсильніше відчутні традиції класицизму й академізму з нахилом до романтизму.

Подивитися роботи: http://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/kornilo-ustiyanovich/

Євстахій Струк (1909-1941), діяч ОУН.

Підпис до фото: Дарія і Євстахій Струк. Червень 1939 року

Народився на Львівщині у багатодітній селянській родині. Був членом підпільного Пласту (3 курінь УСП «Лісові чорти», 10 курінь УСП «Чорноморці»).

Член ОУН, в’язень Берези-Картузької. На час більшовицької окупації був проректором (адміністративним директором ) Львівського медичного інституту.

У червні 1941 року, коли після нападу нацистської Німеччини на СРСР енкаведисти масово розстрілювали в’язнів львівських тюрем і усіх, кого підозрювали у причетності до ОУН, Струк зумів  хитрістю врятувати 50 студентів, яких тримали у гуртожитку і теж мали розстріляти. Через коменданта він передав наказ негайно звільнити приміщення і випустити арештованих, бо корпус начебто займає армія.

Але сам він не уникнув розправи. Його тіло знайшли між тисячами закатованих жертв, з обдертою шкірою на плечах, ногах, підборідді. Він був однією з небагатьох розпізнаних жертв НКВД.

…і у світі

 Роналдо (1976), бразильський футболіст.

Роналдо виступав на позиціях центрального нападаючого, і чимало фахівців вважають його одним із найліпших футболістів в історії сучасного футболу. До 1994 року грав за місцеві клуби. Потім – за європейські: нідерландський «ПСВ», «Барселону», «Інтернаціонале», «Реал» (Мадрид), «Мілан».

Роналдо є одним із найтитулованіших футболістів: дворазовий чемпіон світу, віцечемпіон світу, кращий футболіст в історії чемпіонатів світу за результатами досліджень Castrol Index, ексрекордсмен чемпіонатів світу за забитими м’ячами (у 2014 році його перевершив Мирослав Клозе), рекордсмен за числом голів, забитих в усіх міжнародних турнірах, тричі найкращий футболіст року за версіями ФІФА (1996, 1997, 2002) і журналу World Soccer, дворазовий володар «Золотого м’яча», володар «Золотої бутси», внесений до списку «ста найвидатніших футболістів світу» (13-е місце) за версією журналу «World Soccer» (1999), в список «ФІФА 100», один з двох гравців, поряд з Пеле, який вигравав чемпіонат світу в 17 років.