З емоцій святкової ходи в День Незалежності
Промову президента я послухала вдома, а на Хрещатик вийшла, коли вже їхала бронетехніка. Парад був настільки велелюдний, що бачити можна було хіба що спини, ну, й літаки, та й то здалеку. Заходи безпеки якісь безпрецедентні, можливо, звісно, це пов'язано з великою кількістю іноземних делегацій. Купа рамок, які відокремлюють велику частину Хрещатика і Майдан. Довелося обійти весь урядовий квартал, щоби Трьохсвятительською піднятися і далі – до Софійської площі. Але підходи до Михайлівського й до стіни пам'яті все одно були закриті. Треба було пройти через рамку, а тоді ще й попросити охорону, щоби пропустила.
Зате дорогою назад зустріла друзів, а потім ще й потрапила на початок маршу захисників України. Це неформальна хода добровольців, ветеранів, волонтерів, медиків, громадських лідерів. І вона вже кілька років дає й учасникам, і глядачам бурю емоцій. Скажу чесно: перші десять разів, коли на відео не потрапляла народна матюклива пісенька-кричалка «путін – х@ло!!!» – я засмучувалася, але потім її проспівали ледь не всі учасники ходи, так що і до мене на відео цей шедевр потрапив не раз. От біля Хрещатика емоційна дама зустрічає кожну нову групу учасників ходи і ніби перевіряє-запитує: "Путін?!" – "Х@ло!!!" – незмінно лунає у відповідь, так що аж поліція діалогу не витримує і починає з дамою якісь виховні бесіди. Та вона не вгамовується і задерикувато відповідає: "А що, може то не правда і Путін не ху@ло, скажете?"
А недалеко двоє іноземців піддаються загальній ейфорії й ось уже сміються, махають нашим ветеранам, скандують "дя-ку-є-мо!" і навіть матюкливу народну підтягують, регочучи і не розуміючи жодного слова. "Ні-ні, отут не так," – береться вчити іноземців завзята жінка у вишиванці з великими квітами: "Тут вверх, отак: ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ЛА! Давайте ще раз!"
Марш вийшов на Хрещатик (до метро) близько третьої дня, а десь коло п'ятої, коли телефон не витримав і тихенько здох, громадські організації усе ще крокували в колоні.
Я ще трохи постояла і поволі рушила додому.
А приз глядацьких симпатій від нашого кутка отримав оцей завзятий і гіперпозитивний малюк. Не спитала, як звати, але поцікавилася в мами, чи можу викласти фото й відео з її дитиною. "А чого ж? – відповіла мама, – поширюйте, хай знають, які в нас козаки ростуть!"
Ось він, милуйтеся! І справді, хай знають! Друзі хай порадіють із нами, а вороги нехай бояться. З Днем Незалежності нас! Слава Україні! Героям слава!
Ірина Мамчур
FB
реклама