29 липня. Пам'ятні дати
Це відносно нове офіційне військове свято було затверджено Указом Президента 26-го липня 2016 року. День встановлений для сприяння подальшому розвитку національних військових традицій, військово-патріотичного виховання молоді та її готовності до захисту Батьківщини. Того ж дня Глава держави підписав Закон,яким завершився процес створення та визначено правовий статус Сил спеціальних операцій.
Сили спеціальних операцій – окремий вид Збройних сил, який складається із добре навчених та мотивованих військових, здатних вести підривну діяльність в тилу ворога, організовувати партизанську боротьбу на окупованих територіях, звільняти важливих заручників або захоплювати ворогів.
У цей день народилися
Андрей Шептицький (світське ім’я Роман Марія Александер Шептицький; 1865–1944), визначний український релігійний, громадський і політичний діяч, від 1901 року до смерті – Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, предстоятель Української греко-католицької церкви. Відомий меценат і благодійник.
Походив зі стародавнього русинського (українського) роду.
Своєю багаторічною діяльністю митрополит завдав остаточного удару москвофільству в середовищі галицького духовенства, органічно пов’язав діяльність греко-католицької церкви з українським національно-визвольним рухом першої половини ХХ ст. Автор учення про історичну місію української церкви у справі відновлення єдності східної та західної християнських церков. Андрей Шептицький був визначним меценатом: заснував Національний музей у Львові, земельний банк, народну українську лікарню (на той час єдину у Львові), Греко-католицьку богословську академію у Львові (1928), що стала єдиним у тодішній Польщі українським вишем. Був послідовним противником політичного терору.
З ним мусили рахуватися представники кожної влади, що приходила до Галичини в той час, його намагалися залучити на свій бік, зробивши прибічником різних політичних доктрин – від більшовизму до нацизму. Але за незговірливість і принциповість його намагалися очорнювати, вдавалися до різного роду маніпуляцій. Нацисти публікували від імені митрополита «лояльні» листи на підтримку гітлерівської Німеччини, а «другі совєти», що змінили їх, намагалися зліпити з пастиря зловісний образ гітлерівського посіпаки. Втім, арештувати й заслати до Сибіру не наважувалися, боячись народного невдоволення, що поглибило б кризу в Західній Україні. Відомо, що у львівському КДБ був створений цілий відділ, який займався лише тим, аби оббріхувати митрополита Андрея Шептицького.
Улюбленими словами Андрея Шептицького були: «Живіть сумлінно, щодня ходіть до святого причастя, працюйте солідно у своєму покликанні й більш нічого: тим перевернете цілі держави…»
Надзвичайно цікава розповідь і про рід Шептицьких, і про майбутнього митрополита Андрєя, про його на перший погляд непромовисті вчинки, які насправді дуже багато можуть сказати про особистість. А ще там безліч світлин, спираючись на які авторка і веде розповідь: https://zbruc.eu/node/58161
Іван Айвазовський (1817-1900) – всесвітньо відомий художник-мариніст, меценат.
Справжнє ім’я – Ованес Айвазян. Майбутній митець народився в сім’ї вірменського крамаря у Криму, і вже десятирічним працював у кав’ярні. Але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Цей «настінний живопис» помітив місцевий архітектор, познайомив хлопця з градоначальником, який і допоміг йому із навчанням.
Після закінчення Петербурзької Академії мистецтв Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі.
У 1844 році молодий чоловік повернувся на батьківщину визнаним майстром, академіком Римської, Паризької й Амстердамської академій мистецтв. Тут він одержав ще звання академіка Петербурзької Академії мистецтв і в 27 років був зарахований до Головного морського штабу Російської імперії живописцем. Через те, що фотографів тоді ще не було, їх функції виконували художники. Тож під час Кримської війни Айвазовський робив замальовки в обложеному Севастополі.
Вийшовши у відставку в чині дійсного таємного радника, що на військово-морському флоті тієї епохи відповідало званню адмірала, оселився у Феодосії. Збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки на батьківщині і закордоном. Став академіком ще двох європейських академій мистецтв – Штутгартської й Флорентійської. Багато коштів витрачав на потреби громади: проведення у місті питної води, будівництво залізниці та порту. Заснував у Феодосії художнє училище, археологічний музей, картинну галерею.
Художнику належить понад 6 тисяч полотен. Марини Айвазовського знають усі, але малював він і степові пейзажі, і жанрові сцени. Частими сюжетами жанрових картин художника було чумакування – чумацькі валки, відпочинок чумаків тощо
Подивитися українські пейзажі Айвазовського: https://sverediuk.com.ua/ayvazovskiy-i-k-i-ukrayinskiy-peyzazh/
Дмитро Іваненко (1904-1994) – всесвітньо відомий фізик-теоретик, автор протон-нейтронної моделі атомного ядра.
Народився у Полтаві. Займав різні посади у вишах України, Москви та Ленінграда.
У 1935 році вчений був заарештований і засуджений «особливою трійкою» НКВС на три роки. Направлений у Карагандинський виправно-трудовий табір, але за рік табір до кінця строку замінили засланням до Томська, де Іваненко викладав на кафедрі теоретичної фізики місцевого університету.
Після захисту докторської дисертації «Основи теорії ядерних сил» в 1940 році вченому дозволили повернутися до Києва, де він очолив кафедру теоретичної фізики у Київському держуніверситеті ім. Шевченка, потім Іваненка запросили до Московського університету.
Іваненко, зокрема, запропонував нову метричну геометрію (геометрія Іваненко – Ландау – Клера). Спільно з іншими вченими вивів рівняння Шредінгера, виходячи з моделі 5-вимірного простору (1926), висунув ідею дискретного простору, яка стала підґрунтям сучасної квантової теорії поля.
Світове визнання вчений здобув у травні 1932 року, коли першим запропонував протон-нейтроннну модель атомного ядра.
Іваненко вперше висловив ідею про існування в загальній системі елементарних часток кванта гравітаційного поля – гравітона, можливість його перетворення в інші частки.
Видана в 1949 році праця Іваненка і Соколова «Класична теорія поля» стала першим сучасним підручником з теорії поля.
Ганна Безсонова (1984) – абсолютна чемпіонка світу з художньої гімнастики 2007 року, дворазова бронзова призерка Олімпійських ігор 2004 і 2008 років.
Народилася у Києві, у сім’ї спортсменів. Батько Володимир Безсонов – футболіст, виступав за київське «Динамо», мати Вікторія Безсонова – чемпіонка світу в групових вправах з художньої гімнастики. Дівчина спочатку тренувалася під керівництвом матері, згодом – Ірини Дерюгіної.
Ганна Безсонова брала участь у змаганнях протягом десяти років – з 1999 до 2009.
У послужному списку Безсонової – багато титулів. Вона абсолютна чемпіонка світу, дворазова чемпіонка світу в окремих видах (обруч, булави), володарка золотих нагород на етапах Кубку світу, триразова чемпіонка Європи (обруч, булави, стрічка), двічі бронзовий призер Олімпійських ігор, а також багаторазова срібна призерка чемпіонатів Європи і світу.
2009 рік став останнім у кар’єрі 25-річної Ганни. Безсонова виступила на чемпіонаті світу в Міе, де виборола три бронзові (обруч, м’яч, багатоборство) та одну срібну (стрічка) медалі.
Вболівальники дали їй прізвисько The Queen of Elegance (Королева Елегантності).
Після завершення кар’єри професійної гімнастки залишилася на тренерській роботі в Школі Дерюгіних.
Пішли у засвіти
День пам’яті Анатолія Солов’яненка (1932–1999), всесвітньо відомого українського оперного співака.
Анатолій Солов’яненко народився у Донецьку. Навчався у Донецькому політехнічному інституті на гірничому факультеті. Після невдалої спроби вступити до Ленінградської консерваторії, юнаку порадили звернутися до співака Донецької опери Олександра Коробейченка. Десять довгих років продовжувалися заняття. За цей час Солов’яненко закінчив із відзнакою інститут, аспірантуру, став викладачем. І ось у 1962 році на огляді народних талантів у Києві відбулася поворотна подія – інженер з Донецька викликав справжню сенсацію своїм виступом. Невдовзі його обирають для стажування в міланському театрі «Ла Скала». З 1965 року був солістом Київського театру опери та балету. Вже відомим співаком Солов’яненко вступив до Київської консерваторії ім. Чайковського (нині Національна музична академія).
Анатолій Солов’яненко з концертами об’їздив без перебільшення весь світ. Серед найкращих партій: Андрій («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Шарля Гуно), Альфред («Травіата» Верді), Надір («Шукачі перлин» Бізе), Рудольф («Богема» Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання партії герцога в «Ріголетто» Верді саме Солов’яненком було найкращим.
