Обмежувальний припис – чому в Україні не користуються дієвим механізмом захисту?

Домашнє насильство – найбільш розповсюджений злочин у світі. Його наслідки є найтяжчими серед усіх видів правопорушень. За статистикою Фонду Народонаселення ООН, у 2017 році в Україні 601 жінка померла внаслідок домашнього насильства. Водночас, внаслідок збройного конфлікту за цей же період загинули 174 жінки. Домашнє насильство – це серйозна проблема, тому постраждалим варто використовувати всі доступні правові механізми захисту. Навіть якщо правопорушником є коханий чоловік. Він вдарив, постійно принижує чи залякує – не треба вагатися. Можна звернутися до суду й отримати обмежувальний припис. Можливо, цього буде достатньо і через кілька місяців у вас буде благополучне спільне життя. Але, як показує практика, цього здебільшого не відбувається. І повторні випадки домашнього насильства є більш тяжкими, ніж попередні.

Що означає обмежувальний припис для кривдника та жертви? Як довести суду необхідність обмежувального припису, в чому плюси цих заборон та чому судді й поліцейські побоюються виносити приписи?

Обмежувальний припис згідно з Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» – це відносно новий механізм для України, який передбачає можливість швидкого, законного захисту жертви насильства. Він передбачає обмеження спільного проживання, перебування на одній території, навіть наближення до постраждалої від домашнього насильства особи, контактування з нею через третіх осіб та безпосередньо, переслідування її, залякування. Цей обмежувальний захід з’явився у Законі ще у 2018 році.  Аналізуючи судову практику і спираючись на власний досвід захисниці у судових засіданнях по винесенню обмежувальних приписів у Дніпрі, я бачу величезні проблеми із правовим застосуванням цього прекрасного механізму.

ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ ПРОБЛЕМИ З ВИКОРИСТАННЯМ ЦЬОГО ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ?

Законодавець передбачив винесення обмежувального припису як терміновий захід. Після звернення із заявою від постраждалої особи до суду, він впродовж 72 годин має призначити розгляд цієї справи. Це говорить про те, що її треба розглядати позачергово. Однак судді часто вперше стикаються з розглядом таких справ. В мене був такий випадок, що справу про обмежувальний припис розглядали два дні. Терміновий заборонний припис виносить поліцейський, і він діє від 1 до 10 діб. Це дає додатковий час, щоби зібрати доказову базу та скласти заяву до суду, подати її і прийти на розгляд справи. Були в нас такі випадки, коли суд призначає розгляд пізніше, ніж за 72 години, іноді це виникає тому, що суддя вперше з таким стикнувся. І сумнівається що з цим робити. Судді бояться обмежувати будь-яке право кривдника. Кожного разу, представляючи інтереси постраждалої у суді, ми надавали документи, які підтверджують її право на власність помешкання, до якого ми просили заборонити доступ кривднику. Ми знаємо, що якщо постраждала особа  не доводить право на власність, суд відмовляє задовольнити вимогу. Хоча законом передбачено інше.

На підтвердження цих слів можу навести результати аналізу щодо винесення обмежувальних приписів за 2020 рік у Дніпрі та Києві. У нашій столиці, де мешкає близько 3 мільйонів людей, за рік було розглянуто лише 43 справи щодо винесення обмежувального припису. В той же час Київ дає таку статистику про кількість постраждалих від домашнього насильства – це більше 18 тисяч осіб. Є заяви від постраждалої до поліції, винесені термінові заборонні приписи, складені адміністративні протоколи або відкриті кримінальні провадження, і деякі з них вже були передані до суду. З оцих 43 подань, розглянутих судами, було задоволено повністю або частково лише 26. Що мається на увазі частково? Наприклад, постраждала просить обмежити доступ кривдника на 6 місяців, а суд виносить на 2-3 місяці. Або вона просить заборонити наближення на 300 метрів, а суд виносить на 100 метрів. Але це також перемога. Щодо Дніпра, то якщо у 2019 році судом було винесено 11 обмежувальних приписів, то у 2020 році задоволених заяв вже було 22. І хоча ця цифра маленька, мені приємно констатувати, що мережа «Пані Патронеса» дотична до винесення цих обмежувальних приписів. Ми були присутніми на 7 судових засіданнях з 22 як адвокати. Тим не менш, всього було розглянуто 32 справи, тобто 10 відмов. Нам також відмовляли, і, на мою думку, це неприпустимо. Сьогодні в Україні немає 100 відсоткових умов, при яких суддя виніс би обмежувальний припис. Тобто, один суддя може на власний розсуд відмовити у видачі обмежувального припису, а інший – задовольнити при аналогічній ситуації.

Існує ще одна проблема. Рішення суду не завжди виноситься в день судового засідання, і постраждала не може його отримати вчасно. Є в моїй практиці випадок, коли суд виніс обмежувальний припис, і в той же день кривдник порушив заборону суду. Але ж існує бар’єр для документування цих фактів поліцією: жінка фізично не має на руках цього папірця з печаткою суду. Їй говорять – приходьте на наступний день, або, наприклад, суддя у відрядженні і не поставив печатку. Наступною проблемою є ситуація, коли діти проживають з матір’ю, суддя виносить обмежувальний припис тільки на жінку, а кривдник маніпулює дитиною. Для суду, на жаль, не є очевидною інформація про те, що дитина – свідок насильства, і ця дитина – також постраждала. Діти бачать, як батько залякує матір, погрожує їй фізичною розправою чи вбивством, тому вони також потребують захисту. І, відповідно, обмежувального припису від батька. В нашій практиці було таке, що ми писали вимогу обмежити спілкування та перебування кривдника з жінкою і її дітьми. У пари одна дитина спільна, а старша – тільки її. Однак суддя задовольнив вимогу частково, винісши припис на 6 місяців тільки відносно заборони наближатись та спілкуватись с  жінкою. Переслідування, залякування, побої, два відкриті кримінальні провадження в цій справі – а суд не побачив необхідності захистити і дітей. Ми звернулися до суду ще раз з вимогою винести обмежувальний припис відносно дітей, і його таки винесли. Вийшло, що у жінки обмежувальний припис від вересня, а у дітей від жовтня. Уявіть, в якому стані знаходиться жінка? Вона побита, знервована. Але має прийти до суду, де також заходиться кривдник, і за таких обставин повинна доводити небезпеку від нього».

ЧИМ ПОРУШЕННЯ ПРИПИСУ ЗАГРОЖУЄ КРИВДНИКУ?

«Якщо кривдник порушує обмежувальний припис, то постраждала телефонує до поліції і вони це фіксують. Після цього відкривається кримінальне провадження за статтею 390-1 Кримінального Кодексу України. Стаття передбачає обмеження волі строком до 2 років. Це злочин проти правосуддя, який є вагомим аргументом для багатьох кривдників.  Вони розуміють, що за порушення правил припису він вже став підозрюваним у вчиненні кримінального злочину. Коли його викликають на допит, до кривдника доходить, що це не жарти. Жінці це дає час та можливість жити без загрози життю і вирішувати судові питання з аліментами та визначити місце проживання дітей».

РОЛЬ ПОЛІЦІЇ

«Ми маємо пам’ятати, що домашнє насильство – це завжди систематичні дії або бездіяльність. Кожен вид насильства супроводжується психологічним насильством. Тобто, сьогодні він вдарив, а до цього роками принижував, погрожував чи обмежував спілкування, забирав телефон. Домашнє насильство – це злочин за зачиненими дверима. Є жінки, які фіксують телефонні розмови, роблять скріншоти. Або їхні сусіди, родичі, знайомі чи навіть шкільна вчителька дітей можуть підтвердити факти насильства. Часто буває так, що у постраждалої немає цих доказів, тобто задокументованих фактів домашнього насильства. Це є проблемою. Але для суду при винесенні обмежувального припису важливий факт визнання поліцією випадку домашнього насильства. Якщо поліція визнає небезпеку, виносячи терміновий заборонний припис, складає адміністративний протокол, в якому розгорнуто вказано, що саме особа вчиняла – це є доказом.

Є низка проблемних питань й у роботі поліцейських. Ми бачимо, що у Дніпрі працює три підрозділи поліції, які уповноважені виконувати, по суті, одну й ту ж роботу. Іноді вони не можуть домовитися між собою. Щоб не дублювати один одного, вони не роблять нічого. Що мається на увазі? Ми бачимо, що підрозділ патрульної поліції реагує на всі виклики на лінію 102. Разом з тим спеціалізований підрозділ протидії домашньому насильству, який в народі називають «ПОЛІНА», виїжджає після патрульних або разом з ними. По Дніпру я можу сказати, що приблизно 30% викликів по домашньому насильству покривається «ПОЛІНОЮ». Інші 70% розглядаються екіпажами патрульної поліції. На жаль, термінові приписи патрульні поліцейські майже ніколи не виписують. Вони кажуть – ми боїмось, ми не знаємо, сумніваємось, як ми людину вигонимо на вулицю? Законодавець передбачив обмеження майнового права кривдника. Це нормально, така практика існує в багатьох країнах. У нас ми бачимо побоювання суддів, поліцейських, тобто тих, хто уповноважений виносити термінові обмежувальні і заборонні приписи, обмежити майнове право.

Тому саме спеціалізований підрозділ повинен виносити термінові заборонні приписи та збирати доказовий матеріал, це найкращий варіант. Їх відбирали для цієї роботи, потім навчали, як правильно діяти. До того ж, вони повинні реагувати виключно на випадки домашнього насильства. Патрульні ж приїжджають на всі випадки, й саме у випадках домашнього насильства  демонструють низьку ефективність реагування: приїхати приїхали, але нічого ефективного для захисту постраждалих не зробили.

ЩО ДАЄ ПОСТРАЖДАЛІЙ ОБМЕЖУВАЛЬНИЙ ПРИПИС?

«Поліцейський може винести терміновий обмежувальний припис до 10 діб. Суд може винести його терміном від 1 до 6 місяців, з можливістю продовження до 12 місяців. За цей великий термін законодавець передбачив, що постраждала від домашнього насильства буде захищена і отримає психологічну допомогу, вирішить юридичні питання (розлучення, визначення місця проживання дитини). Тому обмежувальний припис – це прогресивний, важливий інструмент, який добре виписаний законодавчо. Постраждала має скласти заяву до районного суду, де вона як позивач зареєстрована. Що має бути у заяві? З моєї практики скажу, що позивна вимога до суду щодо обмежувального припису – це 5-7 сторінок дванадцятим шрифтом. Важливо, щоби це була обґрунтована історія, яка би доводила суду необхідність заборони наближатися, контактувати, проживати кривднику разом з постраждалою. І дуже часто ці історії пов’язані з обмеженням контакту з постраждалою жінкою, у якої є діти. В обмежувальному приписі майже завжди є заборона контактувати і з жінкою, і з дітьми. До заяви додається доказова база, яка підтверджує факт домашнього насильства відносно постраждалої. Це можуть бути копії термінових приписів, адміністративних протоколів, витяг з ЄРДР в разі відкритого кримінального провадження по домашньому насильству чи нанесенню тілесних ушкоджень. Це і доказ стану психічного здоров’я, маються на увазі розлади, спричинені домашнім насильством. Також це оцінка потреб родини або ризиків, рівня безпеки. Такі документи складаються працівниками соціальної сфери. Це можуть бути скріншоти з погрозами і покази свідків, які готові підтвердити факти домашнього насильства у суді.

В мене є приклад, коли постраждала забажала розлучитися з кривдником, а він був проти. Це не швидкий процес. За час дії обмежувального припису їй вдалося розлучитися. І хоча він порушував припис, все ж неодноразові виклики поліції, допити, роз’яснення що буде далі, змінили його поведінку. Були випадки коли жінка не зверталась до поліції або вони не виносили терміновий обмежувальний припис чи не складали адміністративний протокол. Якщо відкрито кримінальне провадження по статті «Нанесення тілесних ушкоджень», тоді доведення факту домашнього насильства відбувається завдяки роботі соціальних працівників. Вони свідчать, що жінка до них звернулася і отримує соціальний супровід. Винесення обмежувального припису є підставою для поліції взяти кривдника на профілактичний облік. Рішення суду надсилається до територіального органу поліції, і у дільничного є три дні, щоби поставити його на профілактичний облік. А це і бесіди, і збір інформації, що дисциплінує.

Зміна поведінки кривдника відбувається або за умови усвідомлення невідворотності покарання за свої дії, або після психокорекційної роботи. Я вважаю, що добре, коли працює і те, й інше. Але в нас немає діючих державних програми по роботі з кривдниками, тому залишається тільки притягувати його до відповідальності.

 Ганна Карпеченкова, ініціаторка проєкту «Пані Патронеса», який об’єднує активні жіночі організації Дніпра щодо підтримки жінок і дітей, постраждалих від домашнього насильства

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства