28 лютого. Пам’ятні дати
Міжнародний день рідкісних хвороб був встановлений у 2008 році з ініціативи Європейської організації рідкісних захворювань EURORDIS та її координаційного органу – Ради національних альянсів. Спочатку цей День був задуманий як захід суто європейський, але невдовзі він перетворився в подію глобального масштабу. Нині партнерами EURORDIS є 62 національні альянси.
Рідкісними, або орфанними, вважаються захворювання, які рідко зустрічаються в загальній популяції населення, загрожують життю або хронічно прогресують, призводячи до смерті чи інвалідності. В Європі хвороба чи патологічний стан належать до категорії рідкісних захворювань, якщо рівень захворюваності не перевищує 1 випадку на 2000 людей. Переважна більшість цих хвороб має генетичну природу, інші є наслідками інфекцій, алергійних реакцій чи екологічного фактора.
Для більшості рідкісних захворювань не існує ефективного лікування, але існують методи, що дозволяють поліпшити якість і тривалість життя пацієнтів.
Головною метою проведення Дня рідкісних хвороб є підвищення обізнаності людей стосовно рідкісних хвороб. Цільова аудиторія цієї кампанії – не тільки населення у цілому, але й представники влади, урядових структур, виробники лікарських препаратів, учені, медики та всі ті, хто виявляє інтерес до даної проблеми.
Цього року День рідкісних хвороб проходить під гаслом – «Рідкісні це багато. Рідкісні - сильні. Рідкісні – гідні».
Ювілеї дня:
488 років від дня народження Мішеля де Монтеня (1533–1592), французького філософа, письменника, громадського діяча, «батька» сучасної есеїстики. Здобув класичну домашню освіту, закінчив колеж у Бордо, вивчав юриспруденцію в Тулузькому університеті. В 1581–1584 рр. – мер міста Бордо. Був знайомий з Генріхом Наваррським. Головний твір Монтеня – «Проби» (в ориг. – «Есе»), містить думки, спостереження, враження від прочитаного (особливо від античних авторів) та пережитого; тут порушено теми виховання і навчання, слави й гідності, смерті й багатства тощо.
195 років від дня народження Памфіла Юркевича (1826-1874), вітчизняного філософа-ідеаліста, педагога. Після закінчення Київської духовної академії 10 років викладав у ній філософію, логіку й метафізику. Викладав курси з історії філософії, логіки, психології, педагогіки, історії філософії права. У своїх творах («Ідея», «Мир з ближнім як умова християнського співжиття», «Розум за вченням Платона і досвід за вченням Канта») обстоював релігійне, об’єктивно-ідеалістичне вчення про світ як продукт діяльності Бога, духа. Учнем Памфіла Юркевича був відомий релігійний філософ Володимир Соловйов.
140 років від дня народження Павла Альошина (1881–1961), українського архітектора. Дійсний член Академії архітектури УРСР з 1945 року - доктор архітектури. Головний архітектор Києва у 1918-1920 рр., київський губернський архітектор (1922-1924), однин із засновників київських інститутів – архітектурного та художнього (професор з 1921). Серед його учнів – Володимир Заболотний, Петро Юрченко, Петро Шпара. За його проектами у Києві збудовано Педагогічний музей (1909-1912, тепер Будинок учителя), Ольгинську гімназію (1906-1927, тепер один з будинків НАН України), будинок по вулиці Пилипа Орлика № 1/15 (маєток Ковалевського, 1911-1912), Будинок лікаря по вул. Вел. Житомирській № 17 (1928-1931) та ін.
Роковини смерті:
День п’амяті Олександра Шалімова (1918-2006), українського хірурга і вченого, лікаря зі світовим ім’ям. Олександр Шалімов пройшов шлях від лікаря районної лікарні до директора створеного ним Інституту хірургії та трансплантології Академії медичних наук України. Вчений зробив вагомий внесок у розвиток науки, став одним із засновників вітчизняної хірургії. Унікальні розробки та винаходи, передові методи лікування, запропоновані Шалімовим, підтверджені 112 авторськими свідоцтвами і патентами; він є автором 870 наукових праць. За свідченням його молодших колег, академік був чи не останнім хірургом, котрий оперував усі органи, міг прийняти пологи, надати фахову допомогу при будь-якій травмі. Крім того, він написав три докторські дисертації на різні теми: одна – по легенях, друга – по стравоходу, а третя – по підшлунковій залозі. І кожна з них була надзвичайно прогресивною. Лікарський стаж Шалімова – понад 60 років. За цей час він прооперував понад 40 тисяч хворих. Він першим провів успішну пересадку підшлункової залози хворому діабетом, розробив і впровадив нові методи операцій при онкологічних захворюваннях, органів травлення, серця, судин. Під його керівництвом проведена перша в Україні операція з пересадки серця. Йому пропонували запаморочливі пропозиції очолити клініки в Європі, Америці, але він відмовлявся. «А хто ж тоді лікуватиме наших?», - резонно запитував він. Олександр Шалімов усе життя намагався дотримуватися трьох головних правил: працювати над собою, постійно вчитися і ніколи не здаватися. Він оперував до 80-ти років. В одному з інтерв’ю вчений давав рецепт своєї напрочуд плідної роботи: «Я вставав щодня на початку шостої, умивався, голився і дві години – до восьмої – сидів і читав. О восьмій ішов на роботу, приймав хворих, оперував, а коли випадав час – у бібліотеці читав усе, що там є стосовно хвороб, які я сьогодні побачив уперше. Так я вдосконалювався». Олександр Шалімов – Людина планети 1998 року за визнанням ЮНЕСКО, академік НАН і АМН України, нью-йоркської і німецької академій наук, справжній Герой України. Втім, найважливішою за всі звання й регалії є світла пам’ять про нього – лікаря і людину – в серцях тисяч українців, котрим він урятував життя, а також тих, для кого він був Учителем (хоча всі його учні називали його Шефом).
