У вересні Укрінформ спільно з німецьким інформагентством dpa проведе ряд вебінарів із верифікації новин для представників українських ЗМІ. Ми поговорили з одним зі спікерів проєкту, експертом dpa Штефаном Фоссом про інструменти, які можуть використовувати новинні медіа для протидії дезінформації, які новини найчастіше піддаються перевірці, авторство фото та відео яких майже неможливо дослідити.

ПОШИРЕННЯ НЕПРАВДИВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЧЕРЕЗ СОЦМЕРЕЖІ ПЕРЕВАЖНО МАЄ ЗА МЕТУ ВИКЛИКАТИ НЕСПОКІЙ ЧИ ГНІВ

- Як довго у dpa існує підрозділ із верифікації новин. За якими критеріями ви визначаєте, що певне повідомлення є фейком?

- Перші фактчеки (перевірки фактів – ред.) у dpa були написані у 2013 році. Підрозділ із верифікації новин був створений у нас у 2017 році. У dpa фактчек – це завжди про перевірку твердження чи заяви. Ми верифікуємо лише фактологічні твердження і ніколи не верифікуємо думки.

Наприклад, ми перевіряємо, чи фото або відео відповідає поточній події в певному місці – чи воно є старим і з іншого місця. У своїй щоденній роботі ми спостерігаємо, що часто неправильно інтерпретується статистика, наприклад, щодо правопорушень. Крім того, ми часто стикаємось із видуманими цитатами, які приписуються конкретній людині.

- Що насамперед має насторожити у новині, щоб її було взято на верифікацію?

- Найчастіше ми перевіряємо заяви відомих діячів, таких як політики, або твердження, які розповсюджуються користувачами в соціальних мережах. Наша перевірка фактів зазвичай зосереджена на ключовій заяві.

- Які види фейкових новин ви найчастіше зустрічаєте у німецькому інформпросторі? Чи бачите певні регіональні особливості при роботі з міжнародною інформацією?

- Ми утримаємося від вжитку вкрай політизованого і водночас неточного терміну "фейкові новини". Це швидше про дезінформацію, маніпуляцію та помилки. У соціальних мережах ми стикаємося переважно з тими неправдивими твердженнями, що поширюються з метою викликати у людей тривогу або розпалити їхній гнів. Ми спостерігаємо це явище у багатьох європейських країнах. З початку пандемії коронавірусу через соцмережі, такі як Facebook, YouTube або Telegram, часом поширюються поради, що небезпечні для життя.

- Можете пригадати один-два конкретних приклади, які набули широкого резонансу в Німеччині?

- Не дивно, що останнім часом найпоширеніші фейки пов’язані з пандемією COVID-19. Одним із прикладів є твердження, що американський автор Дін Кунц (Dean Koontz) у своєму трилері «Очі темряви» («The Eyes of Darkness») близько 40 років тому передбачив спалах Sars-CoV-2 у Вухані в Китаї приблизно у 2020 році. Це твердження широко розійшлося в німецьких соціальних медіа. Правда полягає в тому, що роман із епохи «холодної війни» спочатку був про біологічну зброю з лабораторії у Радянському Союзі.

Ще один приклад: Facebook поділився фотографіями пляшки з дезінфікуючим засобом, нібито зробленим у 2016 році. На етикетці написано, що спрей серед іншого ефективний проти коронавірусу. Тоді стверджувалося, що попередження влади є брехнею і що нового збудника немає. Правда: коронавіруси відомі десятиліттями, але той вид коронавірусу, що зараз поширився, є новим.

ПРИ ВИКРИТТІ ДІПФЕЙКІВ ЖУРНАЛІСТСЬКА ЕКСПЕРТИЗА НЕ МЕНШ ВАЖЛИВА, НІЖ ТЕХНІЧНА

- Який набір інструментів застосовується зараз при верифікації? Як змінювалися ваші підходи до верифікації з часом?

- У dpa ми використовуємо велику кількість інструментів та методів верифікації. Вони варіюються від зворотного пошуку зображень до специфічних інструментів із геолокації, таких як визначення тіні, й до інструментів для розслідувань щодо вебсайтів.

За ці роки наші можливості з верифікації значно вдосконалилися. Наша команда збільшилася. На зараз понад 20 колег займаються перевіркою фактів. Це особливо важливо, оскільки фактчекінг та верифікація – це завжди командна робота. На даний момент ми перебуваємо в процесі вдосконалення наших навичок у галузі цифрової криміналістики, а саме у виявленні діпфейків.

- Що, на вашу думку, важливо знати про діпфейки для журналістів та для загальної аудиторії?

- Те, як зараз можна технічно маніпулювати з відео та навіть аудіо, лякає. Але ще драматичнішим є той факт, що цими інструментами підробки користуватиметься все більше людей. Питання не в тому, чи діпфейки використовуватимуться в наших країнах для поширення неправдивих тверджень і заподіяння шкоди суспільству. Це безумовно станеться. Питання лише в тому – коли.

Щоб викрити діпфейки технічно, потрібна експертиза відеотехніків та розробників. Але це лише одна сторона монети. Журналістська експертиза так само важлива. Вона включає такі питання, як це: чи є логічною інформація у відео, стосовно якого існують підозри на діпфейк? Викривати діпфейки буде завданням ЗМІ. Ми маємо, не відкладаючи, інтенсивно готувати себе до цього – з технічної та журналістської точок зору.

- Фейки все майстерніше маскуються під факти. З якими викликами ви в цьому плані стикаєтеся?

- Це класичні виклики кожного журналіста. Ми перевіряємо, чи фактологічне твердження насправді вірне. Для цього ми уважно розглядаємо аргументацію в тексті, який потребує перевірки. Така робота іноді може тривати дні. У складних питаннях ми консультуємося з незалежними експертами.

- Ви виявили, що новина є фейком. Як приймається рішення про подальші дії – варто спростувати, варто дати окрему достовірну новину без згадки про фейк, чи взагалі не давати нічого?

- Це залежить від медіа, в якому працює журналіст. dpa – це суто приватна медіакомпанія, яка не отримує фінансової підтримки від держави. Перевірка публікацій інших відомих ЗМІ – це не наше основне завдання. Наші журналісти з перших вуст повідомляють про всі важливі події у всьому світі. У нас немає ні просвітницького мандата, ні політичної залежності. Наше завдання – дати можливість людям формувати власну (політичну) думку на основі фактів. Тому ми публікуємо фактчеки, щоб виявити маніпуляції та помилки.

- Чи розрізняється реагування на дезінформацію (неправдива інформація, що поширюється для навмисного введення в оману – ред.) і мізінформацію (неправдива інформація, що поширюється незалежно від наміру – ред.)?

- Це залежить від того, що розуміється під "дезінформацією" та "мізінформацією". Для наших фактчеків не має значення, свідомо чи помилково поширюється неправдиве твердження. Гадати про мотиви маніпуляторів не є завданням фактчекерів dpa.

РОЗУМІННЯ МЕХАНІЗМІВ ВЕРИФІКАЦІЇ ВАЖЛИВІШЕ ЗА ВОЛОДІННЯ ПЕВНИМ ІНСТРУМЕНТОМ

- Ваша робота будується лише на власній практиці чи ви використовуєте для вдосконалення своєї роботи напрацювання інших медіа чи інституцій, наприклад таких, як проєкт «ЄС проти дезінформації»?

- Наші фактчеки базуються майже виключно на наших власних дослідженнях. Ми читаємо багато інших текстів на наші теми. Це частина нашого дослідження. Але, як я вже казав, ключові моменти наших фактчеків мають бути досліджені нами самими. EUvsDisinfo не відіграє важливої ролі в нашій щоденній роботі.

- Хто, на вашу думку, сьогодні ефективний у боротьбі з фейками?

- Важко оцінити, хто в журналістиці сьогодні ефективно протидіє мізінформації. У будь-якому випадку це незалежні засоби масової інформації, які використовують прозорі перевірки фактів, щоб показати, які твердження є неправдивими. Найважливішими для ефективності боротьби з дезінформацією є навички конкретної фактчекінгової команди редакції.

Верифікація означає постійне навчання: методи та інструменти, які команда застосовувала довгий час, можуть раптом перестати працювати. З’являються нові соціальні мережі. Або великі компанії в один момент закривають можливості для досліджень. Це те, що Facebook зробив рік тому, коли вимкнув пошук Graph Search. Того, що фактчекери та дослідники вміють працювати з конкретним інструментом, – недостатньо, оскільки цей інструмент може бути вимкнено завтра. Набагато важливіше – розуміти механізми дослідження.

НОВИНИ НАЙСКЛАДНІШЕ ПЕРЕВІРИТИ, КОЛИ ФАКТИ ДУЖЕ ПЕРЕМІШАНІ З ДУМКАМИ

- Згідно з недавньою доповіддю Центру глобальної взаємодії Державного департаменту США, російська система поширення дезінформації складається з п’яти головних стовпів: офіційних урядових комунікацій, фінансованих державою міжнародних каналів поширення інформації, культивування проксіструктур, використання соціальних медіа як зброї та застосування кіберзасобів для дезінформації. За вашим досвідом, що відбувається з фейковими новинами та їхніми головними джерелами в останні роки?

- У Німеччині також іноземні державні ЗМІ навмисно поширюють неправдиву інформацію. Однак, для нашої фактчекінгової роботи в dpa менш актуальним є те, «хто» саме щось стверджує. Ми зосереджуємось на тому, «що» стверджується, і спростовуємо неправдиві твердження. Ми повинні робити свою роботу неупереджено, наскільки це можливо.

- Який різновид фейків на сьогодні найскладніше верифікувати?

- Особливо важко перевірити новини, в яких фактологічні твердження та думки дуже перемішані. Крім того, визначення походження фотографії чи відеозапису часто є технічною проблемою. Багато записів спочатку розповсюджуються в закритих сервісах обміну повідомленнями (WhatsApp, Telegram) і лише пізніше поширюються через відкриті мережі, такі як Twitter або Facebook. Це робить майже неможливим визначити, хто є автором фотографії чи відео.

- На основі ваших спостережень за розвитком поширення дезінформації та технологій, що допомагають із цим боротися, які висновки можна зробити? Ці процеси відбуваються з однаковою швидкістю? Яким є ваш прогноз на середньострокову перспективу?

- Викривати неправдиві твердження в соціальних мережах – завдання журналістів. За це відповідають не лише фактчекінгові підрозділи. Тому кожен журналіст має бути здатним застосувати базові навички із цифрового дослідження та верифікації. У майбутньому велика кількість фейків все ще може бути виявлена за допомогою цих основних методів. Можливо, в якийсь момент діпфейки стануть настільки «ідеальними», що не буде технологій їх викрити. Це дає журналістам ще більше підстав для дій. Їм знадобляться навички із цифрового дослідження, логічне мислення, роки фактчекінгової практики та велика наполегливість. Чим більше журналістів підуть цим шляхом, тим успішнішими будуть наші вільні суспільства у боротьбі з дезінформацією.

Наталія Костіна, Укрінформ

Дойче Прессе-Агентур (DPA, частіше – dpa), засноване в 1949 році, є одним із провідних незалежних інформаційних агентств у світі. dpa забезпечує ЗМІ, компанії та інші організації редакційним контентом, що включає текст, фото, відео, графіку, аудіо та інші формати. Як міжнародне агентство, dpa випускає матеріали чотирма мовами: німецькою, англійською, іспанською та арабською. У компанії працює близько 1000 журналістів у понад 150 місцях Німеччини та за кордоном. Його акціонерами є 177 німецьких медіакомпаній. В інформагентстві працюють за принципами, визначеними в статуті dpa: незалежно від ідеологій, бізнесу та урядів. Центральний офіс редакції знаходиться в Берліні, управлінська команда базується в Гамбурзі.