З 1 вересня не буде ні звичного навчання, ні дистанційного. Буде змішане…

З 1 вересня не буде ні звичного навчання, ні дистанційного. Буде змішане…

Аналітика
Укрінформ
Ключові проблеми залишаються: де взяти для «дистанційки» «вільних батьків» і де тепер жити першому шкільному коханню?

До початку нового навчального року лишилося півтора місяці, і шкільне освітнє середовище турбує нині одне питання: яким же буде новий навчальний рік в умовах епідемії коронавірусу? У Львові, наприклад, планують залишити один день на тиждень дистанційного навчання навіть після виходу з карантину – щоб учні були готові на випадок погіршення епідситуації, розповіла керівниця управління освіти Львівської міськради Зоряна Довганик. У Києві готуються до всіх можливих сценаріїв. Але остаточну відповідь ще мають дати профільні міністерства – Мінохорониздоров’я та Міносвіти. Справедливо буде сказати, що карантин підняв на поверхню старі освітні проблеми – починаючи від недостатнього покриття мережею Інтернету в регіонах і закінчуючи гнучкістю системи освіти в позакласних умовах. У результаті, згідно з онлайн-опитуванням служби освітнього омбудсмена, лише 25% батьків були повністю задоволені тим, як відбувалося навчання їхніх дітей під час карантину.

Швидше за все, навчання буде змішаним

Нові правила, за якими почнеться новий навчальний рік, іще тільки розробляються. За словами міністра охорони здоров’я Максима Степанова, МОЗ і Міносвіти представлять їх упродовж 7-10 днів. “Зараз в умовах адаптивного карантину ми розробляємо механізми, правила: за яких умов наші діти будуть вчитися в звичайному режимі, за яких – у дистанційному, яким чином ми можемо поєднати обидва ці способи. Спільно з Міносвіти ми розробляємо відповідні правила та алгоритми”, – сказав Степанов під час одного з брифінгів.

Валентин Мондриївський
Валентин Мондриївський

Столична адміністрація за те, щоб у Києві навчальний рік почався у стандартному режимі, зазначив заступник голови КМДА Валентин Мондриївський. “Діти мають піти до школи! Ми готові максимально проводити протиепідемічні заходи, щоб попередити небезпеку захворюваності серед школярів. Але водночас все буде залежати від епідеміологічної ситуації в місті та в країні”, – сказав Мондриївський. Водночас він підкреслив, що Київ готується до роботи шкіл і в умовах пандемії. “Нам довелося розгортати дистанційне навчання майже з коліс і тепер ми знаємо, що необхідно вдосконалити. Вже в серпні ми стовідсотково будемо готові, як до ймовірного дистанційного навчання, так і до змішаної форми. Обидві концепції будуть презентовані широкому загалу”, – повідомив заступник глави КМДА.

Як розповіла Укрінформу секретарка комітету Верховної Ради з питань освіти, депутатка партії “Голос” Наталія Піпа, у міністерстві освіти розглядають варіант змішаного навчання, коли, наприклад, частина класів ходитиме до школи у понеділок, середу, п’ятницю, а інші – в вівторок, четвер, суботу. “Також мені відомо, що Український католицький університет готується до того, що студенти навчатимуться змінами. Тобто два тижні навчається одна частина групи, інша у цей час займається дистанційно, а потім навпаки. Думаю, подібну практику можна застосувати у школах. Особливу увагу треба присвятити учням початкових класів, бо молодшим школярам вчитися дистанційно найскладніше. Змішане навчання сприятиме соціалізації, а також контакту вчителя з учнем. Попри те, що я не підтримую призначення Сергія Шкарлета міністром, він теж дотримується думки, що соціалізація дітей важлива і вважає, що варто забезпечити саме змішану форму навчання”, – говорить депутатка.

Чому так важлива соціальна складова?

Ну а як же без неї? І йдеться навіть не стільки про комунікацію вчителя з учнем, що теж, дуже важливо, скільки про взаємодію дітей між собою і прості шкільні радощі, які супроводжують процес навчання. Це й очікування великої перерви, похід у буфет, звідкіля доноситься запах свіжої випічки, фізкультура з іграми, підглядання, потайки від учителя, в чужий зошит, шкільне кохання, зрештою!

Щоправда експерт освітнього напряму Інституту майбутнього Микола Скиба зауважує, що соціалізація дітей відбувається не лише у школі, а в гуртках, у дворах, у соцмережах, у сусідських зв’язках тощо. Навіть більше – у школі соціалізація дуже часто може бути викривлена. “Буває, що дитина у школі навпаки замкнена, бо зазнає булінгу. На дитину може давити або оточення, або учитель, який своїми вимогами і авторитетом чинить психологічний тиск. Дитина шукає соціалізації через альтернативні джерела і часом проявляється там досить успішно. Тому я переконаний, що у школі фокус уваги має бути спрямований не лише на академічні досягнення учня, як це зараз відбувається, а й на його соціальні навички, креативність тощо”, – зазначає експерт.

Він продовжує, що “Нова школа” запустила дискурс про необхідність всебічного розвитку особистості, але поки такий підхід використовується лише в початкових класах. А для старших школярів мірилом успішності залишаються оцінки. “Потрібні завдання, над якими дітям треба працювати у групах. Тоді оцінюватися має не лише результат за принципом “правильно-неправильно”, а оригінальність ідей, співпраця, розподіл ролей тощо. Тобто потрібно змінювати методики оцінювання, тому що теперішня система освіти приглушує соціальні навички. Навіть якщо за кращих епідеміологічних умов діти, як зазвичай, підуть до школи, то це не вирішить питання соціалізації і якості освіти”, – підкреслює Микола Скиба. Він теж нагадує, що соціалізація дитини відбувається не лише в школі, а й у гуртках, дворах, сусідських зв’язках, у соцмережах тощо. І під час карантину діти можуть зібратися в когось вдома з дотриманням дистанції (хочеться вірити. – Ред). “Соціалізувати може й спільна цікава робота над темою в Zoom. Треба повністю змінювати підхід до того, які завдання даються школярам і з якою метою”, – підсумовує експерт.

Микола Скиба
Микола Скиба

Академічна складова теж постраждала – учні і батьки вчилися разом

Переглядаючи обговорення щодо того, як пройшло «весняне» вимушене дистанційне навчання школярів у фейсбук-спільноті “Батьки SOS”, склалося враження, що більша частина освітнього процесу лягла на печі батьків (звісно, якщо не брати до уваги старшокласників). Більшість батьків розкритикували те, як проходило навчання в умовах карантину, адже діти були перевантажені домашніми завданнями, при цьому нові теми пояснювали переважно батьки. Нижче наводимо декілька коментарів батьків про враження від дистанційного навчання:

Віта Тетерятник (Київ): “5-й та 2-й класи цьогоріч закінчили дистанційно. Важко було п’ятикласниці. Але ми - не вона одна, а ми з нею - все опанували, прочитали та вивчили. 2-й класс НУШ – було значно легше, ніж 5-й. Але все дистанційне навчання відбувалося паралельно. Я не працювала. Була весь час з малими вдома. Але якщо мама працює, то це досить складно!!! Майже неможливо зробити. Якщо буде восени навчання дистанційне – то мамі чи татові треба давати оплачувану навчальну відпустку для дистанційного навчання дітей”.

Ірина Маринюк (Київ): “Проблема дистанційного навчання в тому, що не всі вчителі до нього готові. Домашка на вайбер раз у два тижні – це не робота педагога, за яку він має отримувати зарплатню. Якщо навчання буде якісним, то чому б і ні, але поки я його не бачила”.

Ольга Цуркану (Кропивницький): “Ми, наприклад, за час дистанційки стали більш уважні і сприятливі до інформації. Ходимо в секцію, там 6 діток, дисципліна і соціальне спілкування присутні. Мінусів, на жаль, теж чимало, але поступово справляємось”.

Олена Голуб (Київ): “Дистанційна освіта можлива за наявності хорошого інтернету, відповідних гаджетів та обов’язкової мотивації у дітей. Гаджетів та інтернету немає у багатьох сільських дітей, а мотивації – у більшості дітей у початковій школі. Добре, коли батьки мають відповідний рівень освіти і достатньо часу приділяти увагу дітям і допомагати з навчанням – пояснювати, мотивувати, зацікавлювати”.

Наталія Глазунова (Київ): “Те, що було в березні – це не дистанційна освіта і навіть не жалюгідна пародія. Звісно, це був вимушений захід, ніхто не очікував та не готувався до подібного (...). Однак, намагаючись загнати всіх під один формат, варто подумати не лише про розклад і домашні завдання, а й про те, з ким перебуватимуть діти під час карантину, якщо батьки працюють; як забезпечити всіх учнів та вчителів необхідною технікою, якісним інтернетом, як грамотно організувати навчання, аби діти не сиділи по 10-12 годин за комп’ютером та не писали недолугі презентації по фізкультурі чи основам здоров’я про користь прогулянок на свіжому повітрі”.

За словами експерта з освітнього напряму Миколи Скиби, на якість дистанційного навчання значно впливала технологічна та матеріальна готовність – як педагогів, так і родин. “Один комп’ютер на всю сім’ю, де в родині кілька школярів, нестача гаджетів для навчальних функцій, проблеми зі швидкістю інтернету, з покриттям, погані цифрові навички батьків та вчителів – ці всі проблеми не сприяли навчальному процесу”, – каже експерт.

Треба по-новому організувати навчальний процес і оцінювання учнів

В особистій розмові зі знайомими, які мають дітей-школярів, авторка теж чула подібні нарікання. Як вирішити ці всі проблеми до початку нового шкільного року хоча б частково – принаймні в організації навчального процесу?

Наталія Піпа
Наталія Піпа

За словами Наталії Піпи, для підготовки навчальних програм в нових умовах слід було б визначити окрему відповідальну людину чи орган, що направлятиме педагогів. “Багато вчителів просто не застосували дистанційну освіту, бо не вміють це зробити. А ті, хто готувався, казали, що підготовка до дистанційного навчання займала значно більше часу, ніж до звичайних уроків. Учителі готували багато презентацій, щоб навчання було наочним, бо дистанційно значно важче утримати увагу дітей, особливо це стосується учнів початкових класів”, – каже депутатка. За її словами, саме використання змішаної форми навчання дозволить врівноважити складові якості освіти і безпеки дітей в умовах епідемії. “Змішане навчання сприятиме тому, що школа не буде повністю заповнена, і це дасть можливість збільшити відстань між учнями. Але при цьому мають бути визначені конкретні показники, які регулюватимуть, наприклад, при якій кількості учнів з класу з температурою, клас має переходити на дистанційну чи іншу форму навчання, які заходи при цьому мають застосовуватися”, – додає Наталія Піпа.

На тому, що слід вже зараз працювати над вирішенням проблем з організацією навчального процесу, наголошує і Микола Скиба. “Ми побачили, що коли навчання відбувається у підкреслений класно-урочний спосіб, то теми пов’язуються одна з одною дуже лінійно. Якщо один з цих “ланцюжків” випадає, то одразу з’являється невстигання. Потрібно змінювати цю систему в принципі і робити більш індивідуалізовані підходи до навчання”, – вважає освітній експерт. Він також додає, що лише 17% педагогів опанували онлайн-платформи, тому вже зараз відповідальним структурам потрібно активно комунікувати зі школами і адаптувати усіх учасників навчального процесу до нової реальності. “Для цього слід залучати громадські організації, такі як “Смарт освіта” та інші. Управління освіти мають стати рупором для організацій, які можуть транслювати нове бачення освітнього процесу”, – говорить Микола Скиба.

Насамкінець він додає, що потрібно змінювати саму систему оцінювання, адже для учнів важливі не знання фактажу і цифр, а вміння вибудувати осмислену конструкцію, розв’язати конкретну задачу з допомогою знань у природничих чи суспільно-гуманітарних науках. “Дійсно, упродовж карантину постраждала академічна складова – знання фактів. Але учні, педагоги та і батьки набували інших навичок, зокрема вміння навчатися. Налагодити систему навчання, виробити правильну мотивацію, графік навчання – це теж є навичкою. Важливо не те, чи всі завдання учень виконав (а завдань дуже часто було забагато), а те, як він підходить до вирішення задач. Тобто слід оцінювати не лише академічні знання, а і вмінням застосувати їх на практиці. Але якщо вчителі оцінюватимуть ці та інші навички, то учням і батькам буде значно легше”, – переконаний експерт.

Що ж, схоже, що дистанційне навчання під час карантину лише підкреслило проблеми з якістю навчання, про необхідність вирішення яких в останні роки говорилося дуже багато – передусім покращення цифрових навичок учителів та учнів, без яких не обійтися людям у XXI столітті (сюди ж слід віднести і проблеми з покриттям Інтернетом у віддалених регіонах), зміна методики викладання та оцінювання відповідно до сучасних потреб, фінансова мотивація вчителів, які готові змінюватися і йти в ногу з часом. Звісно, вирішити ці системні проблеми за менш ніж два місяці не вдасться, але рухатися у цьому напрямку потрібно починати вже зараз.

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-