Слова «СРСР» і «комфортно» В ПРИНЦИПІ не можуть стояти поруч

Слова «СРСР» і «комфортно» В ПРИНЦИПІ не можуть стояти поруч

Блоги
Укрінформ
Якщо коротко, то СРСР – це абсолютний (як у фізиці «абсолютний нуль») АНТИКОМФОРТ

СРСР У МЕМАХ. Якось останнім часом звідусюди полізли згадки про СРСР. Виявляється, майже третина українців за ним шкодує (цікава б я глянути методику опитування!). І в якомусь обговоренні зачепилась оком за фразу, яка мене буквально збила з ніг: "В СРСР було дуже комфортно жити тим, хто...", – далі йшла критична частина, але я підвисла на цьому місці.

В СРСР. Комфортно. (Повторила собі 3 рази, поки заспокоїлась).

"Штатний" ремонт дороги. 1963 рік

Ось це – головна вина нашого покоління: ми не передали наступному свій досвід дорослого життя в 1970-80-ті так, щоб ви, любі діти, чітко й назавжди засвоїли елементарну річ: слова "СРСР" і "комфортно" В ПРИНЦИПІ не можуть стояти поруч. Слово "комфорт" було в СРСР іноземним. Якщо коротко, то СРСР – це абсолютний (як у фізиці "абсолютний нуль") АНТИКОМФОРТ.

Звісно, матеріально там по-різному жилося в різних стратах, класах і кастах, але от "комфортно" – вибачте, нікому, навіть членам правлячих номенклатурних кланів!!! (І це не про споконвічне людське "один плаче, що рідка юшка, а другий, що рідкі коралі", а про життя в хронічному страху перед утратою привілеїв: адже своєї власності в рад. еліт не було, зняли з посади – от і нема ні дачі, ні шофера, ні жінці дублянки з розподільника, і психологічно це було ой як некомфортно, роками жити з такою сокирою в голові! Ну а про посполитих, сиріч, по-тодішньому, "трудящих", годі й казати...)

Розкішне меню радянського пролетаря
Розкішне меню радянського пролетаря
Застолье с пельменями, Краснослободск. Волгоградская область. 1982 год.
"Класичне" застілля з пельменями в "тазику", солоними огірками й горілкою. Краснослобідськ. Волгоградська область. 1982 рік
Сельская свадьба. Кузбасс, 1979 год. Стол очень бедный — какой-то суп из казенных металлических тарелок, чай либо компот из сухофруктов в стаканах
Сільське весілля. Кузбас, 1979 рік. Суп у металевих тарілках, компот із сухофруктів...

Чому сьогодні це доводиться пояснювати? Тому, що чверть віку рашистська пропаґанда завалювала масову свідомість "СРСР-ом в пазітівчіках" (мемах). І це працює. Ви можете скільки завгодно доводити опонентові, що "самый вкусный в мире советский пломбир" (с) був огидний і після сьогоднішніх "Моржо" чи "Хрещатика" ваш опонент відпльовувався б від нього півдня, лиш лизнувши, – але адресована вашій "внутрішній дитині" склейка "СРСР=морозиво" (кому смачне, кому несмачне – ну, таке діло, смаки різні...) вже відбулася, "позитив зайшов". А це тільки один з мемів, під якими нам намагаються продати країну, котрої ніколи не існувало.

Тимчасом, меми, з якими найперше мав би асоціюватися СРСР, мусили бути зовсім інші. Головна тілесна пам'ять індивіда про ту країну – рухова, кінетична: це пам'ять скорчености, втиснутости тебе в щось незручне й непристосоване на людську мірку – від одежі до колони на параді, від транспорту до житла, і т.д. (і на тонкому плані – пханого тобі в голову – те саме). Скаржитись, що тобі "незручно" ("дискомфортно", по-нинішньому), означало "випендрюватись", відповіді були з блатного фольклору – "неудобно штаны через голову надевать", "неудобно на потолке спать" (с). Не подобається тобі Країна Спадаючих Колготок? - Та ти скажи спасибі, мажореня, що в тебе в 1960-ті були колготки, ми в цей час іще панчохи на круглих резинках носили...

Так нас відучили – і ми "не скаржились". І дітям своїм теж не скаржились, – от вони нічого й не знають.

Ось нашвидку, на коліні, кілька потенційних "мемів про СРСР", що першими спали мені на гадку, – кожен можна "розгорнути" в окремий нарис, і кожен, на відміну від "вкусного мороженого" і "добрих мультіков", буде правдою й опече при доторку живим м'ясом, – а я навіть непевна, наскільки вони зрозумілі "тим, хто там не був":

- 1) СРСР=раз на місяць садна в промежині від засохлої вати (це для дівчаток: спитайте в мам, вони вам пояснять!);

- 2) СРСР=вічно-підібгані пальці в тісному взутті (агов, ровесники, а слабО нам зафлешмобити фоточки своїх тепер, у 50+, мозолів на ногах, нажитих купленими у фарци/вистояними в 5-годинних чергах імпортними черевиками, які "ах, от би на пів номера менші! – нічого, вони розносяться!" – і так все "детство-отрочество-юность", а тепер уже пізно, кріогеном не випалиш?..)

- 3) СРСР=шлюб за прописку (трошки про це є в "Польових дослідженнях", де історія Дарки, а більш якось ніде не читала, чому? Адже це чи не на кожному курсі перед випуском було, були й люди, які цим заробляли, як і заявами до ЗАГСу за "ліфчик на косточках" – о, це на ще один мем тягне! – чого мовчимо?

В букинистическом магазине, 1983 год
В букіністичному магазині, 1983 рік
Обпалювання курячої тушки
Конче необхідна процедура - обпалювання курячої тушки, купленої в магазині, від залишків пір'я
Так змушені були одягатисяя порівняно молоді жінки
Так змушені були одягатися й молоді жінки
Одеса. 1963 рік.
Одеса. 1963 рік. "Двуколка", запряжена віслюком. Фото Жульєна Галеотті, який проходив по документах КГБ як "французький шпигун" за серію реалістичних фото в кількох містах СРСР.

А вже тема прописки тягне за собою славнозвісний "квартирный вопрос" таким, свят-свят-свят, чумовим шлейфом, що тут мене перемкнуло, наринули спогади, навіть сльоза за кількома знайомими, "за квартиру" покладеними чоловічими життями, і я зрозуміла, що далі згадувати не хочу – хай якось іншим разом...

Додавайте своє.

Оксана Забужко
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-