25 січня. Пам’ятні дати

25 січня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні розпочинається Новий рік за східним календарем.

Новий 4718 рік за китайським календарем – рік Білого Металевого Щура. На відміну від європейського Нового року, який розпочинається 1 січня, китайський Новий рік змінює дату щорічно. Залежить вона від Місячного календаря. Рік Білого Металевого Щура триватиме з 25 січня 2020 року до 11 лютого 2021 року.

Як відомо, Новий рік у Китаї – найочікуваніше, найбажаніше, найяскравіше і найдовше свято, яке триває 15 днів і завершується святом Червоних Ліхтарів.

Як і будь-який інший Новий рік, китайський також має масу традицій. Святкують його понад дві тисячі років, тобто він є одним із найдавніших свят, «найстарішим» Новим роком в історії людства. Крім того, відзначають його ні багато, ні мало, близько двох мільярдів людей на планеті. Крім китайців – представники тибетської, монгольської, корейської, в’єтнамської та інших споріднених культур.

Новий рік у Китаї, так само, як і в багатьох інших, культурно споріднених із ним країнах, є державним святом. Ділове життя у Піднебесній на кілька тижнів завмирає. Всі – від малого до старого, веселяться, розважаються, ходять у гості. Перше, що вирізняє китайський новий рік від західного – це «світло-шумовий» супровід. Чим більше салютів, феєрверків і хлопавок – тим краще. За свідченням очевидців – це справжня канонада, і триває вона декілька днів. Стосовно святкових страв, то обов’язково готують традиційні пельмені та лабадьджоу – особливу кашу з 8 інгредієнтів, зокрема й насіння лотоса, священної квітки Китаю.

На жаль, цього року в самому Китаї святкування Нового року через поширення нового коронавірусу буде обмежене. В деяких містах, зокрема Пекіні, скасовані всі велелюдні святкові заходи. Окрім того, китайська влада закрила транспортне сполучення між містами у провінції Хубей.

Події дня:

Цього дня у 1924 році у французькому містечку Шамоні почались I зимові Олімпійські ігри. Щоправда, проводилися вони як Тиждень зимового спорту. Перші міжнародні змагання з цілого комплексу зимових видів спорту відбулись у Швеції у 1896 році. Вони називалися Північні ігри і також проводились кожні чотири роки, однак, участь в них брали лише представники скандинавських країн. Можливо, тому в програмі літніх змагань Лондонської олімпіади 1908 року було фігурне катання. У 1911 році МОК запропонував провести в 1912 році у Стокгольмі окремі змагання із зимових видів спорту, але Швеція не погодилась. Після Першої світової війни у 1920 році на Олімпіаді в Антверпені до програми літніх ігор було додано хокей на льоду. І лише після цього МОК зумів досягти домовленостей із скандинавськими країнами щодо проведення в 1924 році Тижня зимового спорту. В цих змаганнях брали участь представники 16 країн (293 спортсмени, у т. ч. 13 жінок). Медалі були розіграні у 16 видах змагань з 9 видів спорту (бобслей, лижі, біг на ковзанах, фігурне катання, хокей); жінки змагалися лише з фігурного катання. Перша золота медаль дісталася спортсмену з США Чарлі Джутроу за перемогу в бігу на ковзанах на 500-метровій дистанції. Разом з тим переможцями в Шамоні стали норвезький лижник Торлеф Хауг, фінський ковзаняр Клас Тунберг, австрійці Гелен Енгельманн та Альфред Бергер і Герма Планк-Сабо у фігурному катанні; в хокеї беззаперечними лідерами стали канадці - закинувши 110 шайб і пропустивши лише три, вони здобули золоті медалі. Тиждень зимового спорту, що тривав з 25 січня по 5 лютого, виявився настільки популярним, що в 1925 році МОК офіційно оголосив про організацію регулярних Зимових Олімпійських ігор, а змагання 1924 року в Шамоні стали першими з них. Наразі відбулись вже 23 зимові Олімпіади. Наступні 24 зимові Олімпійські ігри пройдуть з 4 по 20 лютого 2022 року в столиці Китаю Пекіні.

Ювілеї дня:

138 років від дня народження Вірджинії Вулф (1882–1941), англійської письменниці, літературного критика, провідної постаті в модерністській літературі першої половини ХХ століття. Автор романів: «Подорож у світ», «Кімната Джекоба», «Місіс Деллоуей», «Хвилі»; літературно-критичного есе «Сучасна література». Народилася в одній із найосвіченіших і рафінованих сімей вікторіанської Англії. Її батько, Леслі Стівен, першим шлюбом був одружений з дочкою Вільяма Теккерея Гаррієт Меріан. Після її смерті він одружився вдруге – його обраницею стала Джулія Дакуорт, близька подруга Гаррієт. Сама Джулія походила з досить родовитої аристократичної сім’ї, близької прерафаелітам. Вірджінія була третьою дитиною Леслі Стівена і Джулії. У 1912 році Вірджінія Стівен вийшла заміж за журналіста і письменника Леонарда Вулфа, одного з членів гуртка «Блумсбері». Одним із її улюблених письменників був Лев Толстой, серед англійських письменників – Вальтер Скотт і Діккенс, вона була уважною читачкою Дефо, цінувала сатиру Свіфта, тонку іронію, майстерну психологічну гру Стерна, захоплювалася художньою палітрою Джейн Остін, навчалася в Емілії Бронте описувати «палаюче серце». За декілька днів до самогубства (втопилася в річці), невдоволена вже відверто модерністським твором «Між актами», у якому вона спробувала спаяти ліричну прозу з універсальним, міфологічним баченням світу, вона записала в щоденнику: «Мій новий твір буде зовсім іншим». За романом Вірджинії Вулф «Орландо» (1926) британська режисерка Саллі Поттер зняла у 1992 році однойменний кінофільм з Тільдою Суінтон у головній ролі. Також були екранізовані й інші твори письменниці. Ніколь Кідман, яка зіграла Вірджинію Вулф у фільмі «Години» (2002) отримала «Оскара». Романи Вірджинії Вулф видавались не тільки в Британії, але й в Америці, перекладені вони на 50 мов світу. Вірджинію Вулф вважають однією з кращих романісток ХХ століття; вона також була однією з головних новаторок англійської мови.

69 років від дня народження Леоніда Телятникова (1951-2004), українського пожежника, генерал-майора внутрішньої служби, Героя Радянського Союзу (1986). Начальник воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому (охорона Чорнобильської АЕС). Разом з іншими пожежниками брав участь у ліквідації пожежі у перші години після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Отримав високу дозу опромінення. Після лікування служив у Внутрішній військах МВС України. Помер у грудні 2004 року від раку.

Роковини смерті:

День пам’яті Агатангела Кримського (1871-1942), українського вченого, одного з найвидатніших мовознавців світу. Агатангел Кримський один із організаторів академії наук України, директор Інституту української наукової мови. Вільно володів майже 60 мовами Сходу, Середньої Азії, Кавказу, Західної Європи. Зробив величезний внесок у вітчизняне сходознавство. Завдяки Кримському український читач уперше познайомився з поезіями Гафіза, Омара Хайяма, Рудакі, Сааді, текстами «Корану», «1001 ночі», «Хамаси». Народився Агатангел Кримський в місті Володимирі-Волинському (нині Волинська область). Походив із кримськотатарського роду: його дід, кримський татарин, перейшов у православ’я. Сім’я була російськомовною. У трирічному віці Агатангел навчився читати, у п’ять вступив до училища; згодом закінчив Колегію Павла Ґалаґана, де опанував більшість європейських мов. У колегії навчався у Павла Житецького, який пробудив у ньому любов до української мови, літератури й історії, завдяки чому Кримський, не маючи й краплини української крові, присвятив своє життя українській науці та культурі. У 1889–1892 роках навчався в Лазаревському інституті східних мов у Москві. У 1892-1896 роках пройшов повний курс славістичних студій на історико-філологічному факультеті Московського університету. 1896 року молодий науковець склав магістерські іспити з арабістики в Санкт-Петербурзькому університеті та зі слов’янської філології в Московському університеті. Згодом працював у Лазаревському інституті. За час викладання написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу. 1918 року переїхав до Києва, де обійняв посаду вченого секретаря новоствореної Української академії наук. У Києві Кримський був творцем українського сходознавства. В Академії наук він також очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії. З 1921 року він також був директором Інституту української наукової мови. У Києві Агатангел Кримський плідно працював лише у 1918-1928 роках. З 1929 року його почали переслідувати, позбавляти посад. У 1930-х роках учений був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України. 20 липня 1941 року його заарештували за звинуваченням в антирадянській націоналістичній діяльності й ув’язнили в одній із тюрем НКВС у Кустанаї, тоді Казахська РСР. 25 січня 1942 року Агатангел Кримський помер у лазареті Кустанайської загальної тюрми. 1957 року його було реабілітовано. У 1991 році Академією Наук України встановлено премію імені А. Кримського за визначні успіхи в галузі сходознавства.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-