Супутникове телебачення: платять всі? Чи не всі?

Супутникове телебачення: платять всі? Чи не всі?

Аналітика
Укрінформ
Час Х перенесено з 20 січня на 28. Мовляв, не встигають… Але чи мають йти на додаткові витрати ті, хто уже платить офіційному провайдеру?

Блокування чотирма найбільшими медіа-холдингами України доступу до супутникових каналів відклали на тиждень. Мовляв, черги бажаючих, не встигають оформити… А насправді як?

Закодувати сигнал, за версією мовників, вони вимушені через зобов’язання перед правовласниками. Адже супутниковий сигнал настільки потужний, що його покриття виходить далеко за межі України, і його використання в такому режимі порушує авторські права виробників телеконтенту. При цьому йдеться лише про кодування каналів суспільно-розважального змісту, а саме, 23 телеканалів чотирьох найбільших медіа-груп України: 1+1 media (1+1, 2+2,ТЕТ, ПлюсПлюс, УНІАН, Бігуді), StarLightMedia (СТБ, ICTV, Новий канал, М1, М2, Оце), Inter Media Group (Інтер, НТН, К1, К2, Мега, Піксель, Zoom, Enter-фільм) та Медіа група Україна (ТРК Україна, НЛО ТБ, Індиго, Ескулап ТБ). Близько 40 регіональних та нішових телеканалів залишаться у відкритому доступі. Інформаційні та новинарні канали, такі як «5», «24 канал», «Прямий», «UA:Перший» та інші, кодуватися не будуть.

У споживачів, натомість, запитання: кого конкретно це стосується? Адже ті, хто отримує ТБ «з космосу» через офіційних провайдерів, вносять абонентну плату, з якої, за їх версією, і йдуть відрахування телеканалам. Може, йдеться про тих, хто отримує телесигнал на тарілку без посередника? Але чому про це нічого не було сказано? Давайте розберемося.

Чому супутники змовкнуть

В Європі більшість телеканалів доступні лише у складі пакетів супутникових платформ, за які користувачі платять гроші. Безкоштовними є лише державні та регіональні телеканали. В Україні через власну тарілку з супутника можна "на шару піймати " багато телеканалів, як місцевих, так і зарубіжних, зокрема, російських. «Супутникове кодування є критично необхідним для вітчизняного медійного ринку, щоб відповідати загальноприйнятим світовим стандартам дистрибуції контенту, – каже Ярослав Пахольчук. – Закодований телевізійний сигнал є гарантією захисту контенту для його виробників і правовласників на певній і юридично закріпленої території. Це означає, що, якщо ми купуємо зарубіжний контент і адаптуємо його на території України, ми, як транслятор, зобов'язані контролювати поширення контенту тільки в межах країни». Тобто, враховуючи те, що кодуються комерційні канали, які показують програми, що мають конкретні ліцензійні умови, відповідно до яких визначена територія їх мовлення, то якщо якусь програму на супутнику бачить ще половина Європи – це порушення авторських прав.

Додаткова логіка українських медійників, які вирішили вдатися до кодування супутникових сигналів, у тому, що це дозволить вирівняти ціни на ретрансляцію телеканалів для провайдерів різних типів прийому сигналу – інтернет, цифра, супутник. Спочатку ринкові відносини у телегруп склалися з інтернет-провайдерами: вони з 2014-го почали платити телевізійникам за ретрансляцію їх телеканалів в своїх ТБ-пакетах за ринковою ціною. Тоді як провайдери кабельного та цифрового телебачення підключилися до платної ретрансляції лише з 2017-го, для них телегрупи запроваджували оплату поступово. У 2020-му вона зрівняється з оплатою інтернет-операторів.

«Справедлива винагорода всім виробникам медіаконтенту в Україні – дуже актуальне питання, без вирішення якого ми не отримаємо сталого розвитку ринку, – роз'яснює Федір Гречанінов, директор зі стратегії та розвитку бізнесу «Медіа Групи Україна». За його словами, багато учасників ринку платного телебачення отримують сьогодні незаслужені переваги саме завдяки непрозорості, неефективності і перекосам, які існують зараз.

Якщо дивитися супутникові канали напряму, то фактично це буде вважатися піратством
Якщо дивитися супутникові канали напряму, то фактично це буде вважатися піратством

Безкоштовний супутниковий сигнал, що його ловлять українці, насправді є технічним, пише онлайн-видання "На часі", та призначений для провайдерів, які мають доставляти його до користувача. Якщо ж встановити тарілку та дивитися супутникові канали напряму, то фактично це буде вважатися піратством. Здебільшого деякі українці так дивляться, наприклад, російські канали. Тому в першу чергу кодування торкнеться тих, хто дивиться супутникове телебачення і не має підключень до провайдерів. Тобто тих, хто дивиться так звані "free to air" – незакодовані канали або користується піратськими нелегальними сервісами. " Щодо останніх – є такий професійний термін "кардшарінг". Якщо описати примітивно (насправді процес значно складніший) − це, коли зловмисник отримує код і доступ до офіційного провайдера, заплативши за карточку, наприклад,100 гривень, а потім створює інструмент роздачі цієї однієї карточки тисячам людей, продаючи її за 50 гривень кожному. От саме в цьому і є корисливий зиск", – розповідав Ярослав Пахольчук.

За експертними оцінками, на сьогодні легально користуються телепослугами лише 4% домогосподарств або 200 тис. людей. У той час, коли нелегальні глядачі складають "армію" від 500 до 800 тисяч домогосподарств по всій Україні.

Медіагрупи готові до того, що частина абонентів може не захотіти платити за кодовані канали. "Ми розуміємо, що це тимчасове явище і що частина з них потім до нас повернеться. Тому що глядач, в першу чергу, йде за контентом. Якщо ж він залишиться на безкоштовному супутнику, то, швидше за все, він і зараз не дивиться наші канали. Але, звичайно, ми робимо все можливе, щоб не втратити глядача – наші канали залишаються в безкоштовному доступі в ефірному цифровому телебаченні DVB-T2. А значить, соціально незахищені верстви населення, ті, хто не хочуть або не готові платити, ті, для кого якість картинки неважливо, зможуть і далі дивитися нас безкоштовно», – відмітив у коментарі для Телекритики Микола Фаєнгольд, комерційний директор телегрупи StarLightMedia.

«Пірати» можуть підключитися. Але тим, хто уже підключений, – теж треба витрачатися?

Загалом, за словами Ярослава Пахольчука, третина населення дивиться ефірне мовлення в цифровому форматі. У великих містах – відсоток менший, в селах і в маленьких містах – більший. Ще третина − супутник, усі інші використовують кабельне та інтернет телебачення. У містах, зрозуміло, це значний відсоток (близько 60 %), в селах значно менше.

І тому там, де відсутнє інтернет-телебачення та кабельне покриття, чи є проблеми з прийняттям цифрового сигналу – супутник єдиний вихід. Особливо, це стосується віддалених сільських місцевостей.

Отже, для того, аби продовжувати дивитися телевізор, "супутникові" глядачі мають визначитись, який спосіб перегляду вони обирають – "цифра" (через телеантену), інтернет (кабельні чи мобільні мережі) або ж залишатися на супутнику. Тим, у кого вже є супутникова "тарілка" і хто хоче дивитися звичний набір розважальних каналів, потрібно буде просто замінити наявну приставку (тюнер) на ту, яка прийматиме закодовані сигнали. ЇЇ слід придбати або в офіційного провайдера – в Україні таких два – Viasat i XtraTV, або у будь-якому магазині побутової техніки чи на відповідних сайтах.

Рекомендована ціна приймача близько 1000 гривень. Нічого додаткового для підключення не знадобиться, оскільки нові тюнери вже налаштовані на кодовані сигнали. Підключаєш самостійно два кабелі, далі телефонуєш провайдеру, якого обираєш, і той "включає" зв'язок. Ціна базового пакета каналів провайдерів, очікується, складатиме від 60-80 гривень на місяць.

От тільки не зрозуміло, чи треба купувати новий тюнер тим, хто уже підключений до офіційного супутникового каналу? Адже «старий» їхній тюнер робить те саме – розкодовує сигнал.

Укінформ має намір повернутися до цього питання.

Марина Нечипоренко, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-