Як українські школярі «взяли» 5 медалей на міжнародній конференції
Щасливі, усміхнені, горді – такими повернулися наші школярі, які привезли п’ять медалей з Міжнародної конференції юних дослідників ICYS-2019, що відбувалася в Малайзії. Наші молоді науковці, віком від 14 до 18 років, представляли свої роботи в категорії “Інженерія”, “Математика”, “Фізика”, “Інформатика” та “Екологія” з 19 по 25 квітня, змагаючись із представниками з 26 країн. До цього вони готувалися ще з осені – вдосконалювали свої винаходи і дослідження під керівництвом кураторів, підтягували англійську і навіть працювали з психологами. Чим вони дивували міжнародне журі та з якими емоціями повернулися і дізнавався Укрінформ.
Найкраща мотивація – принести зміни своїм винаходом
Юних науковців Укрінформ зустрічав прямо з літака – в аеропорту Бориспіль. Хоча позаду залишилося кілька годин перельоту, молодь виглядала бадьоро і з ентузіазмом розповідала про свої досягнення. Одразу ж підійшли до золотого медаліста конференції у категорії “Інженерія” Дмитра Лопушанського зі Львова. Хлопець розповідає, що оскільки орієнтується в електроніці і програмуванні, то подумав, що ці знання можна застосовувати не лише для особистих потреб, а й щоб допомогти іншим людям.
Він сконструював мультифункціональний пристрій для незрячих HelpyEyes, з допомогою якого незрячі люди зможуть визначати не лише наявність, але й кольори, рівень освітленості та відстань до перешкод. “Ця ідея довго назрівала. У мене самого поганий зір, з чим мені некомфортно, і я подумав: а як же тим людям, які взагалі не бачать? І вирішив зв’язатися з керівником Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка» Оксаною Потимко. Вона порадила розробити пристрій, який би працював як визначник кольору і мав ще кілька інших функцій”, – говорить Дмитро і додає, що подібні пристрої існують, але вони виконують лише одну з функцій і є значно дорожчими (собівартість HelpyEyes склала $50, в той час як його приблизні аналоги коштують $100-300. Він зустрічався із незрячими людьми, аби зрозуміти їхні потреби і які згодом тестували HelpyEyes. Надалі ж він планує зменшити пристрій, який зараз вміщується у півлітрову пластикову екопляшку My bottle (всередині ж поміщається мікропроцесор, датчики, підсилювач, батарейка тощо), запатентувати його і готуватися до серійного виробництва.
Дмитро каже, що вже знайшлися і перші охочі замовити HelpyEyes: “Керівники однієї з львівських галерей, де я проводив зустрічі з незрячими людьми хотіли б, аби незрячі діти мали можливість в галереї визначати колір картин і вже чекають, коли я вдосконалю цей пристрій, щоб він запрацював на дуже хорошому рівні”.
Срібну медаль у категорії “Інженерія” отримав Павло Сливка з Чернівців з проектом “Безконтактний детектор вібрацій”.
“Мій пристрій працює «на лазері» і дає змогу зчитувати вібрації на відстані. Якщо, наприклад, направити його на вікно кімнати, всередині якої розмовляють люди, то зможемо прослухати розмову, адже вікно вібрує від розмови. Я тестував прилад на відстані 8 метрів, але думаю, що він зможе вловлювати звуки і за 500 метрів – все залежить винятково від компонентів. Він може застосовуватися для прослуховування правоохоронцями чи для створення системи сигналізації, або ж навіть для сейсмічного аналізу. Також не завжди можна підійти близько до деяких предметів, бо вони можуть бути потенційно небезпечними, але з моїм пристроєм можна буде дізнатися більше про такий об’єкт на відстані”, – розповідає Павло.
Євгенія-Анастасія Рудик з Києва теж срібна медалістка конференції, але вже у категорії “математика”, де вона презентувала роботу про криволінійні двокутники, які утворюються при перетині двох кіл.
“Моє дослідження фундаментальне, воно впливає на розвиток теорії криволінійних двокутників. Можемо зустріти такі фігури багато де – якщо ми будемо роздивлятися крило літака чи серединний переріз лінзи. До речі, компанія Samsung розробила прототип дрону, який має форму літаючої тарілки, а сама тарілка – це тіло, утворене в результаті обертання криволінійного двокутника навколо осі симетрії. Моє дослідження можна розвивати й надалі і на його основі створювати нові винаходи”, – каже Євгенія. На запитання про те, як відчувалася конкуренція, дівчина говорить, що під час захисту слідкувала за іншими виступами і звернула увагу на те, що багато з досліджень або були не дуже добре презентовані, або не мали практичного застосування. “Мені запам’яталася цікава робота представників Німеччини, пов’язана з судоку. Але я не зовсім зрозуміла, як це можна використати на практиці. Взагалі ж я хоч і бачила достойних суперників, та все ж таки більше концентрувалася на своєму виступі, щоб підготувати його якнайкраще”, – впевнено відповідає Євгенія.
Ще одне цікаве дослідження представляв на конференції Артем Міронець із міста Суми. Цього разу хлопець повернувся без відзнаки (з попередніх наукових заходів він завжди приїздив з нагородами), проте припиняти своїх досліджень не планує, бо, за його словами, зробив лише перший крок у велику кімнату, де є багато чого досліджувати.
«Моя робота присвячена копрофільним аскоміцетам – грибам, які розвиваються на екскрементах травоїдних тварин. Нами було досліджена територія Деснянсько-старогутського національного природного парку, де ми виявили 43 види таких грибів, 5 із яких були новими на території України.
Ми проаналізували літературу, і виявили, що вже зараз в медицині та сільському господарстві використовуються різні штами копрофільних аскоміцетів, які проявляють антибактеріальні властивості та є продуцентами ряду целюлозолітичних речовин (руйнують целюлозу рослин, що прискорює її розкладання і може бути застосовано у сільському господарстві). Також ми зв’язалися з університетами в Києві, і за результатами наших досліджень був проведений експеримент – штам Podospora setosa дослідили на антибактеріальні та антигрибкові властивості. Крім того, були знайдені позитивні результати щодо Escherichia coli (кишкова паличка). Цей штам проявляє слабкі антибактеріальні властивості щодо патогенної бактерії Escherichia coli, яка може жити в організмі тварин і людини. Зараз ця бактерія спричиняє епідемію у птахогосподарствах, і тому це досить перспективний напрям для подальшого дослідження. Взагалі ж в Україні та світі дуже мало досліджень штаму цих грибів. Можливо, в майбутньому можна буде виготовляти добрива чи паливо на їхній основі. Моє дослідження це як перший крок у велику кімнату, де є багато чого для відкриттів».
…Ну, така термінологія, шановний читачу! Але це все, насправді, дуже важливо і перспективно.
На конференцію відбирали з 50 претендентів. А що далі?
Про те, яким був відбір талановитої молоді до участі в конференції ICYS запитуємо в куратора програми Наталії Поліхун, провідного наукового співробітника Інституту обдарованої дитини НАПН України, яка супроводжувала школярів у Малайзію.
«Це дійсно талановиті діти – неодноразові учасники конкурсів МАН, різноманітних олімпіад, які вже мають певні результати і уявлення про наукову роботу. Щорічний національний відбір, про який оголошується влітку, відбувається в системі Малої академії наук. До 1 жовтня дітям треба було подати свої роботи.
Станом на жовтень мали близько півсотні таких талановитих дітей. При цьому умова подання на конкурс – добре володіння англійською мовою, щоб вести наукову дискусію з міжнародним журі. Потім оргкомітет відібрав двадцять дітей, яких далі МАН готувало до участі в конференції. З ними працювали куратори, давали поради, після чого за рейтингом відібрали тих, хто краще попрацював над своєю роботою.
Діти також проходили і психологічне тестування. Воно потрібне, аби встановити емоційну готовність учасника – наскільки дитина готова до таких випробувань, зрозуміти її внутрішню мотивацію. Адже це серйозний науковий конкурс, до якого треба дуже ретельно готуватися, тож давати таке навантаження потрібно тій дитині, яка націлена на подальшу роботу в науковій сфері», – говорить Наталія Поліхун. Вона також додає, що завдання Малої академії наук – вирощувати майбутніх науковців, пропагувати талановиту молодь, для якої важливий досвід, який набувається під час подібних заходів.
«Ми з дітьми домовлялися, що медалі – це другорядне. Адже суб’єктивних думок буває дуже багато на будь-якому конкурсі. Головне – це перемогти себе і зробити свій найкращий захист проекту», – резюмує пані Наталія.
Анна Панащук, співробітниця прес-служби Малої академії наук додає, що минулого року українська команда з 5 дітей привезла 6 медалей з конкурсу. Вона відмічає чудову тенденцію серед наших молодих науковців, які всюди здобувають призові місця: «Минулого року було 12 міжнародних конкурсів, в яких брали участь українські школярі, і з кожного вони привезли медалі». Запитуємо у пані Анни, як допомагає дітям власне Мала академія наук вже після конкурсів і чи зацікавлений бізнес у пошуку молодих талантів.
«Мала академія допомагає запатентувати ці винаходи талановитих школярів, щоб вони в майбутньому могли робити з них, приміром, бізнес. Звісно, поки що маємо одиниці тих, хто доходить до бізнес-проекту. Буквально півроку тому ми створили так званий бізнес-інкубатор, де школярам розказують, як із розробки зробити бізнес, і вони тепер готують не просто наукову роботу. Але в будь-якому випадку впровадження винаходу – це інвестиції, над пошуком їх і працюємо”, – розповідає Анна Панащук.
Вона додає, що коли у МАН подають патент, то також намагаються шукати бізнес-партнерів, які після підписання договору можуть отримати право реалізації учнівських робіт: “Насправді талановиті діти виїжджають за кордон... Приміром, був у нас один хлопець, Самуїл Кругляцький, випустився кілька років тому. Він розробив пристрій, який виробляв енергію… з повітря! В Україні сказали, що це якась фантастика. А він згодом поїхав на конкурс в США, де здобув перемогу. Усі присутні казали, що його винахід – нове слово в енергетиці. У нас, на жаль, ще немає такої практики, як за кордоном, щоби бізнесмени приходили на такі конкурси в пошуках майбутніх бізнес-партнерів. Але ми зі свого боку намагаємося все для цього робити”.
Юлія Горбань, Київ
