“Газові” вибухи в Україні — ознака однієї з найстаріших у світі газових мереж

“Газові” вибухи в Україні — ознака однієї з найстаріших у світі газових мереж

Аналітика
Укрінформ
Газ в будинках вибухатиме, доки не буде відновлено систему контролю за устаткуванням та відповідальність постачальників і споживачів

Вибух газу у п’ятиповерхівці в містечку Фастів на Київщині, де постраждала одна людина та було зруйновано частину трьох верхніх поверхів, знову нагадав про катастрофічний стан газових мереж в Україні. Цього разу обійшлося без значних жертв, але ситуація від того не менш прикра.

На жаль, надзвичайні події, пов’язані із використанням побутового газу (балонного та мережевого) стаються доволі часто і інколи – з тяжкими наслідками. Нагадаємо, 13 жовтня 2007 року в 10-поверховому будинку на вулиці Мандриківській у Дніпропетровську загинули 23 людини, 20 були поранені. Як з’ясувало слідство, аварія сталася через несправність газорозподільного пункту. Наступного, 2008 року, “струсонуло” багатоквартирний будинок у Євпаторії – 24 грудня там загинули 27 людей. Вибух стався через розгерметизацію газового балона.

Хоч би якими були конкретні причини того, що сталося у Фастові (комісія це з’ясовує), фахівці узагальнили обставини, які, зазвичай, призводять до подібних інцидентів. У коментарі Укрінформу шеф-редактор журналу “Промислова безпека” Адріан Галач, зазначив: “На жаль, є всі підстави говорити, що таких аварій у майбутньому не уникнути. По-перше, ми маємо одну з найстаріших у світі газових мереж. Нещодавно відзначали 100-річчя газової служби в Україні. А у Львові, приміром, мережі понад 160 років! Такий “солідний” вік потребує належного технічного обслуговування – щонайменше діагностики, аби переконатися що, газопроводи й обладнання працюють як слід. На жаль, цього майже ніхто не робить”.

Адріан Галач // Фото: Facebook
Адріан Галач // Фото: Facebook

Ще однією причиною “газових” вибухів експерт називає ліквідацію спеціалізованих служб, що займалися перевірками вентиляційних систем у помешканнях. Несправність яких призводить не лише до вибухів, а й до нещасних випадків, пов’язаних із отруєннями чадним газом.

Також Адріан Галач нарікає на відсутність інформаційно-просвітницької роботи в цій царині: “Зараз газовики дуже добре дбають про облік спожитого ресурсу й оперативно розсилають платіжки населенню. Але забувають ретельно перевіряти устаткування й регулярно інформувати людей про правила користування газовими приладами. Натомість було б корисним разом із цими платіжками роздавати і відповідні пам’ятки, поширювати соціальну рекламу для того, щоб пояснювати, які небезпеки таїть у собі таке “благо цивілізації” як побутовий газ. А також інформувати про правила техніки безпеки й запобігання нещасним випадкам”.

Наостанок експерт нагадує іще про одну ваду “сучасного господарювання”: згідно із законодавством, відповідальність постачальника “блакитного палива” закінчується на точці введення газової труби в будинок. Решта – сфера відповідальності власника домоволодіння, житлово-експлуатаційної організації чи ОСББ (залежно від форми власності будинку). А за таких обставин доволі часто спрацьовує принцип “немовляти та семи няньок”. І хоча всі начебто знають, що за жодних обставин не можна забувати про правила користування газовим обладнанням, не встановлювати й не перевіряти його самостійно, регулярно запрошувати фахівців для профілактики устаткування, маємо те, що маємо.

До речі, замислюючись над використанням надбань технічного прогресу (в тому числі, і в побуті), американські науковці дійшли невтішного висновку. Зокрема, Джон Леслі, автор книжки «Кінець світу», вважає, що в людства є 30% «шансів» упродовж 500 років зникнути з планети Земля – саме через техногенні аварії й катастрофи. Його колега Лі Девіс, автор довідника «Рукотворні катастрофи», з’ясував, що причини, які найчастіше призводять до виникнення аварій, це “дурість”, “недбальство” і “намагання отримати зиск”. Тобто, ідеться про те, що прийнято називати “людським чинником”. Повністю його уникнути неможливо, а от звести до мінімуму – нагальне завдання.

Наразі у газовому господарстві України триває реформування, яке покликане, в тому числі навести технічний лад в газових мережах. Згідно із Законом України “Про ринок природного газу”, у структурі регульованого “газового” тарифу передбачено так звану “інвестиційну складову”. Відповідні відрахування йдуть, з-поміж іншого, і на заміну фізично застарілих мереж. Утім, цих коштів катастрофічно не вистачає. Скажімо, за даними групи компаній РГК (Регіональна газова компанія, належить олігарху Дмитру Фірташу. – Ред.), з 2013 по 2017 роки в Україні було майже 6,8 тис. кілометрів газорозподільних мереж, термін експлуатації яких перевищив 40 років. А модернізовано і реконструйовано за цей період менше 1,5 тис. кілометрів. Таким чином, в Україні вже 18,5 тис. кілометрів газопроводів, термін використання яких давно сплив. Тому кожен ліцензіат газорозподільних мереж зобов’язаний розробити та погодити в Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, власний інвестиційний план і дотримуватися графіка його реалізації. Держава таким чином спонукає операторів постійно вкладати гроші в модернізацію та оновлення мереж і газового обладнання, що в підсумку підвищить рівень захищеності від аварій у газовому господарстві. Хоча, звісно, це не скасовує і вимог до споживачів відповідально ставитися до власної безпеки.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-