Міжнародні суди: відповідь України на гібридну агресію РФ

Міжнародні суди: відповідь України на гібридну агресію РФ

Укрінформ
Як просуваються справи щодо порушень Росією конвенцій ООН і збиття Боїнга МН 17

Юридична війна України та Росії триває вже чотири роки. Час від часу судовий фронт поповнюється новими справами. Нині до низки позовів додається ще один – до Міжнародного суду ООН через агресію РФ в Азовському морі, а саме – порушення російською стороною норм Статуту ООН і Конвенції ООН з морського права.

На яких стадіях наразі знаходяться інші справи проти Росії в судах у Гаазі? Із хронологією юридичних дій Укрінформу допоміг розібратися Посол України в Королівстві Нідерланди Всеволод Ченцов.

 Всеволод Ченцов
Всеволод Ченцов

МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН

Палац Миру в Гаазі – це найпопулярніше місце серед туристів. Щодня – тисячі селфі біля неймовірно гарної будівлі, яка просто заворожує своєю величчю і красою. І лише годинникова вежа з курантами заввишки 80 метрів і їхній гучний бій наче нагадують про справжнє призначення палацу.

Палац правосуддя – це той самий, у якому засідає Міжнародний суд ООН. І саме сюди йдуть по справедливість, коли держави не погоджуються щодо лінії кордону, сперечаються через острови або морську зону, коли одна держава вважає, що інша порушила договір або іншу норму міжнародного права.

Крим, Донбас, МН 17... Три роки Україна збирала докази російської агресії й 16 січня 2017 року подала позов проти РФ до Міжнародного суду ООН.

Під стінами Палацу правосуддя Укрінформ зустрівся з Надзвичайним та Повноважним Послом України у Нідерландах Всеволодом Ченцовим. Дипломат розповів і показав відео, як до Міжнародного суду ООН відправили цілий автобус доказів російської агресії. Мова йде про так званий меморандум, головний документ, який Україна передала до суду 12 червня 2018 року. Він важить близько 90 кілограмів, складається з понад 17 500 сторінок тексту, міститься в 29 томах і має 75 примірників.

Відео Посольства України в Нідерландах
Така велика кількість документів потрібна тому, що Міжнародний суд ООН дуже консервативний. Він прискіпливо підраховує томи, пильно перевіряє – чи все відповідає встановленим вимогам, чи передано достатню кількість примірників. Кожен суддя (15 суддів, яких окремо обирають Генеральна Асамблея і Рада Безпеки ООН на дев'ять років) повинен мати копію, та й відповідач, у даному випадку – РФ, має отримати необхідну кількість друкованих примірників.
Втім, певна кількість примірників таки може бути представлена в електронному вигляді.

Російська сторона повинна подати свій контр-меморандум до 12 липня 2019 року. Цікаво, скільки важитимуть аргументи РФ, чи може вона взагалі проігнорує суд і не даватиме відповіді?

Всеволод Ченцов упевнений: РФ давати свою відповідь доведеться.

Вже дорогою до посольства говоримо про те, як починався процес. І чому Міжнародний суд ООН розглядає позов щодо порушення Конвенції про заборону фінансування тероризму та Конвенції про заборону расової дискримінації. Чому саме ці дві конвенції?

Виявляється, справа в тому, що лише ці дві конвенції дають змогу звернутися до цього суду з позовом проти Росії навіть без її згоди на участь у процесі, оскільки така можливість передбачена цими документами і, відповідно, Росія, приєднуючись до них, висловила таку згоду. Звичайно, до того, як Суд розпочне розгляд справи по суті, Росія вправі заперечити наявність юрисдикції на тих чи інших підставах. До речі, Росія таким правом скористалася. Таким чином, розгляд справи відбуватиметься в два етапи: спочатку щодо наявності юрисдикції, і, у разі її підтвердження, – по суті.

Що стосується звинувачень Росії у порушенні інших її міжнародно-правових зобов’язань, які висуваються Україною, наприклад – вчинення злочину агресії, то вона, зловживаючи своїми повноваженнями постійного члена РБ ООН, блокує розгляд цього питання в рамках Ради Безпеки. Відповідно, наразі марно сподіватися, що Росія погодиться передати відповідний спір на розгляд МС ООН.

Звинувачення, висунуті до Росії, включають: надання зброї та інших видів допомоги незаконним збройним формуванням; збиття літака Малайзійських авіаліній рейсу MH17; обстріли житлових районів Маріуполя та Краматорська; знищення цивільного пасажирського автобуса неподалік від Волновахи; смертоносний вибух під час мирного зібрання в Харкові; дискримінація щодо української та кримськотатарських громад; заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського народу; хвилі зникнень, вбивства, самовільні обшуки, затримання; обмеження на викладання української й кримськотатарської мов.

6 березня минулого року відбулися перші слухання в Гаазі. 19 квітня 2017 року оголошено рішення про запобіжні заходи. Міжнародний суд ООН у Гаазі визначив, що Росія має поновити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу й поінформувати про це суд до 19 січня 2019 року.

“Є припис суду, щоб РФ відновила діяльність Меджлісу. На сьогодні це рішення суду не виконується РФ. Ми звертаємо увагу і суду, й міжнародного співтовариства на дії Росії, і виходимо з того, що вона буде або вимушена виконати припис суду, або далі утверджувати свій імідж системного порушника міжнародного права і поглиблювати самоізоляцію”, – наголошує Ченцов.

Росіяни діють за тією ж схемою, як і в грузинській справі, – заперечують саме право України позиватися проти них. Однак, Україна зробила висновки з досвіду Грузії, запевняє Ченцов.

“Висновок був один: треба пройти складний, виснажливий, неприємний процес консультацій із представниками РФ, він насправді тривав близько двох років. Зміст цих консультацій, як і зміст документів, які ми передали в рамках меморандуму, є конфіденційними”, – наголосив посол.

За його словами, ще в рамках слухань у березні минулого року РФ намагалася довести, що переговорний процес відбувався з українського боку неналежним чином. Очевидно, РФ і далі буде дотримуватися цієї позиції. Це – звичайна поведінка відповідача, який намагається використати всі можливі способи, аби суд не розглядав справу по суті або, принаймні, – затягнути ці провадження.

Ще у 2008 році, після російської агресії, Грузія звернулася з позовом до Міжнародного суду ООН та застосувала ту саму Конвенцію про заборону расової дискримінації, яку зараз застосовує Україна. Але через те, що Тбілісі не пройшов обов’язкові етапи "діалогу" з агресором, зрештою, Грузія програла. У 2011 році Міжнародний суд ООН оголосив, що відмовляється розглядати справу по суті.

“Грузинська сторона подала позов вже через кілька днів після виникнення конфлікту, але це завадило суду прийняти справу до впровадження, визнати юрисдикцію. І те, що у нашому випадку суд визнав попередню наявність цієї юрисдикції (адже ці заперечення висувалися РФ і навіть на етапі попередніх слухань) – це вже є успіхом для нас”, – розповідає Ченцов.

Загалом же, Позов “Україна проти Росії” налічує 800 томів, із них 300 – під грифом “таємно” і “цілком таємно”. Це вперше держава подала позов до Міжнародного суду ООН на основі Конвенції про заборону фінансування тероризму, і це буде, насправді, прецедент для інших країн у майбутньому.

МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД

Звернення до Міжнародного кримінального суду в Гаазі – це шанс для України покарати винних у воєнних злочинах, довести, що підтримка такої діяльності однією державою проти іншої є неприпустимою. Бо у компетенції Міжнародного кримінального суду перебуває питання переслідування в судовому порядку осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності.

Суд може порушити розслідування проти будь-яких осіб, в т.ч. військових і посадовців Росії, причетних до таких злочинів на території України. Покарання передбачене різне: від штрафу і конфіскації майна до позбавлення волі. У разі ухилення від правосуддя, ці особи будуть оголошені в розшук.

Україна передала на розгляд Міжнародного кримінального суду два звернення. Перше – щодо скоєння в Україні злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Офіційне звернення до цього суду уряд подав у квітні 2014 року. Друге, внесене 4 лютого 2015 року – про визнання юрисдикції МКС щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, вчинених вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», що призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.

25 квітня 2014 року Прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) Фату Бенсуда офіційно відкрила процедуру попереднього вивчення ситуації довкола Майдану в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.

Міжнародний кримінальний суд був заснований на основі Римського статуту, і тут варто зазначити, що Україна 2000 року підписала Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС), але так його і не ратифікувала, і не стала членом міжнародного трибуналу.

Посол пояснює: перешкодою для ратифікації став висновок Конституційного Суду про невідповідність деяких положень документа Основному закону. Внесення відповідних змін до Конституції, які набувають чинності наступного року, дає можливість ратифікувати статут. Але це не завадило Україні звернутися до цього Суду ще до ратифікації, адже сам Римський статут передбачає можливість для країн, які його підписали, визнати, відповідно до п.3 статті 12, юрисдикцію суду щодо відповідних подій, що і було зроблено Україною.

Якщо Офіс Прокурора МКС дійде висновку, що варто розпочати розслідування і потім вже судове слідство, то це можна зробити, навіть незважаючи на те, що сам Римський статут не був ратифікований українською стороною.

Ратифікація Римського статуту означає, що злочини, вчинені громадянами, які його ратифікували або на їхній території, будуть підсудні міжнародній інстанції в Гаазі.

Росія підписала Римський статут, як і Україна, в 2000 році, проте не ратифікувала.

Є одна цікава деталь. Звіт Прокурора Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуди було опубліковано 14 листопада 2016 року. Там написано, що ситуація на території Криму і Севастополя рівнозначна міжнародному збройному конфлікту між Україною і Російською Федерацією. І вже через два дні після оприлюднення цього звіту Росія відкликала свій підпис під Римським Статутом.

«Совпадение? Не думаю», – як казав Дмитро Кисельов.

Але такий крок не перешкоджає переслідуванню російських громадян за злочини, вчинені на території України. Прокурор Суду Фату Бенсуда публічно підтвердила таку можливість ще у 2016 році.

Вже за рік прокурор повідомила, що суд дійшов такого ж висновку і щодо ситуації на Донбасі.

І вже в останньому звіті, за 2018 рік, який представлено в Гаазі 5 грудня цього року, Прокурор Міжнародного кримінального суду зазначила, що крім інформації про злочини у Криму та на Донбасі, згадані у звітах за 2016 та 2017 роки, Офіс Прокурора вивчає події в Іловайську 2014 року на наявність ознак вчинення воєнних злочинів представниками ЗС РФ.

МКС найближчим часом може винести рішення про прийнятність справи до розгляду.

При прийнятті відповідного рішення одним із важливих аспектів буде дотримання принципу компліментарності, оскільки МКС проводить розслідування тоді, коли держава не бажає або не здатна провести розслідування належним чином. Тобто, правоохоронним органам України необхідно буде визначитися, яку категорію злочинів вони спроможні розслідувати самостійно для подальшого розгляду в рамках нашої судової системи, а яку – передати на розгляд МКС.

Окремої уваги вимагає питання ратифікації Україною Римського Статуту. Так, визнавши юрисдикцію суду щодо подій на Майдані, в Криму й на Донбасі, Україна взяла зобов’язання співпрацювати з Судом з усього комплексу питань, пов’язаних з розслідуванням.

Тобто, по суті, у нас є зобов’язання, але немає прав. Отримання ж статусу держави-учасниці дозволить повноцінно представляти Україну в МКС, брати участь у прийнятті стратегічних рішень, зокрема щодо обрання суддів та прокурорів, формування бюджету тощо.

МІЖНАРОДНИЙ ТРИБУНАЛ ООН З МОРСЬКОГО ПРАВА

Україна подала багато позовів проти Росії до міжнародних судів, і Постійна палата третейського суду (ППТС) не стала винятком. До слова, установа знаходиться в тій самій будівлі, що й Міжнародний суд ООН, в Палаці миру.

14 вересня 2016 року Україна ініціювала провадження проти РФ щодо порушення нею Конвенції ООН з морського права. І просить суд у Гаазі підтвердити права України в Чорному і Азовському морях та у Керченській протоці.

Вже у травні 2017-го відбулося перше процедурне засідання Трибуналу за конвенцією з морського права ООН, в рамках якого створений арбітраж для розгляду спору України проти РФ.

Україна провела усі досудові процедури, зібрала докази і направила до суду. Меморандум, тобто пакет доказів того, що Росія порушує суверенні права України в Чорному та Азовському морі й у Керченській протоці – він має майже 500 додатків – подано до Постійної палати третейського суду в Гаазі 19 лютого 2018 року.

У травні цього року Росія подала до Міжнародного трибуналу свої заперечення щодо юрисдикції цієї інституції розглядати позов України проти РФ. Тож у серпні арбітраж вирішив розділити процес на дві складові – юрисдикційну і по суті. В МЗС вважають необґрунтованими заперечення РФ. Раніше в МЗС заявили, що трибунал ООН понад рік виноситиме рішення щодо юрисдикції розгляду позову України до РФ за порушення Конвенції з морського права.

Очікують, що перше рішення за позовом може бути вже в 2019 році, а слухання справи по суті можуть відбутися в 2021 році.

Наявність такої справи є важливою в контексті реагування на відкриту російську агресію у Керченській протоці щодо кораблів ВМС України наприкінці листопада. Адже це дозволить долучити відповідні докази порушення Росією міжнародного морського права в рамках проваджень, що наразі тривають.

СУДОВИЙ КОМПЛЕКС “СХІПХОЛ”

Ще одна справа під грифом “цілком таємно” – справа МН17. Збиття «Боїнга» є також частиною позову, поданого Україною проти РФ до Міжнародного суду ООН. Та не варто плутати її із самостійним кримінальним процесом у справі в межах правової системи Нідерландів. Відомо, що приміщення суду, де буде відбуватися розгляд справи МН17, вже готове до “судного дня”.

Судовий комплекс "Схіпхол", що знаходиться за близько 50 км від Гааги й за кілька кілометрах від аеропорту "Схіпхол", може вмістити близько тисячі осіб – учасників процесу, родичів загиблих, представників ЗМІ.

Всеволод Ченцов розповів, що заходи безпеки, як фізичної так й інформаційної, нідерландська сторона продумала до дрібниць.

Крім того, в Києві буде функціонувати так званий FIЕLD Office (тимчасовий офіс розслідувань) для забезпечення потреб судового процесу. Звідси можна буде зручно передавати необхідні матеріали, інформацію, навіть провести допит свідків.

За інформацією, оприлюдненою у травні ц.р. прокуратурою Нідерландів, у справі МН17 з’явилися нові важливі свідки, які погодилися співпрацювати зі слідством, розповів Ченцов. Не можна виключати в майбутньому появу нових свідків.

У вересні 2018 року Росія розповсюдила черговий фейк. Представники Міністерства оборони РФ заявили, що відео-матеріали, які мали міжнародні слідчі у справі МН17, сфальсифіковані, а Росія, начебто, має неспростовні докази того, що літак рейсу МН17 атакувала українська ракета.

Чи можуть подібні заяви вплинути на слідство? Очевидно, вони можуть його затягнути. За словами Ченцова, “до того, як слідство не перевірить усі можливі застереження, суперечності, воно не виходить із жодними версіями”. Проте, “у випадку ж РФ висувається чергова фантастична версія, не обґрунтована ані фактами, ані логікою, а виноситься з єдиною метою – уникнути відповідальності”.

Ірина Драбок, Гаага

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-