Російські сайти досі популярні в Україні. Може, санкції не діють?
Півтора року тому, 16 травня 2017 року, Президент України Петро Порошенко своїм указом запровадив санкції щодо 81 найбільших російських IT-компаній. Санкції терміном на три роки, зокрема, були запроваджені і щодо популярних інтернет-сервісів "Яндекс" та Mail.ru, а також соціальних мереж "ВКонтакте" та "Однокласники" (обидві контролюються Mail.ru Group). Нині маємо результати дослідження інтернет-аудиторії України за серпень – ТОП-25 найпопулярніших серед українців сайтів, виконане компанією Factum Group Ukraine на замовлення Інтернет Асоціації України (ІнАУ). Так от, дослідження показало, що до першої десятки ввійшли такі російські ресурси, як соціальні мережі ВКонтакте та Однокласники, а також пошукова система Яндекс. На ці ресурси припадало близько чверті запитів від користувачів в Україні. Приміром, динаміка соцмережі “ВКонтакте” була такою - 34% охоплення у червні, 31% у липні та 32% у серпні, а “Однокласники” – 21%, 19%, 18%.
Щоб зрозуміти наскільки скоротилося відвідування, наводимо рейтинг за квітень 2017 (за місяць до запровадження санкцій), складений компанією Kantar TNS CMeter.
“ВКонтакте” - 78%, “Яндекс” - 62%, “Мейл.ру” - 62%, “Однокласники” - 47%. Тобто, можемо констатувати, що популярність російських сайтів за півтора року дійсно впала майже наполовину – санкції дали позитивний результат. Але, досліджуючи динаміку згаданих сайтів, від серпня 2017-го до серпня 2018-го, помітили, що за рік відвідуваність майже не змінилася: “ВКонтакте” в межах 30-35%, “Однокласники” – 18-22%, “Яндекс” – 28-32%.
Звідси маємо питання: Чому тенденція відвідування російських сайтів не йде до зниження та що для цього потрібно іще зробити?
Укрінформу відповідають:
Ігар Тишкевич, політолог, експерт Українського інституту майбутнього:
"Цифра – 32% українських-інтернет відвідувачів досі користуються ВКонтакте, насправді, думаю, набагато більша"
“Давайте по-порядку. По-перше, різке падіння почалося за рахунок більш мобільних, тобто тих, хто мав по кілька сторінок у різних соцмережах, а відтак перехід з “ВКонтакте” чи “Однокласники” на “Фейсбук” не створював дискомфорту. По-друге, є люди з так званої “мовчазної групи”, котрі й надалі користуються російськими соцмережами, проте заходять туди через VPN, проксі-сервера тощо. Вони не зізнаються, що заходять на російські сайти, тому що розуміють: йде війна, Росія – агресор, окупант, але знають, хто це робить з числа друзів, знайомих, родичів. Яскравий приклад – соцопитування: чи давали ви особисто хабаря або чи продавали ви коли-небудь свій голос? Зрозуміло, що переважна більшість скаже “ні, я такого не робив”. Але. Якщо питання поставити іншим чином: а чи знаєте ви людей, котрі це робили? – отримаємо протилежну відповідь. Я це до того, що названа цифра – 32% українських-інтернет відвідувачів досі користуються ВКонтакте, насправді, думаю, набагато більша. Наступне – чому не падає далі? По-перше, в інформаційному суспільстві просто неможливо гарантувати заборону якогось інтернет-ресурсу. Наведу приклад Білорусі. Виходом у зовнішній Інтернет там опікується державний провайдер, над ним стоїть ще один орган – оперативно-аналітичний центр (ОАЦ), що діє при президенті, який виконує функцію “наглядача за наглядачами” – має механізми блокування провайдерів, ідентифікує білоруських користувачів Мережі, контролює інтернет-листування жителів Білорусі... Але. Вони так і не спромоглися унеможливити доступ до сайтів, заборонених на території Білорусі. Люди знайшли засоби обходу. Що можна зробити, аби українського користувача на російських сайтах таки поменшало? ВКонтакте, Однокласники – це доступ до розважального контенту. Це перше. Друге – російські соцмережі чи не найбільш популярні серед старших людей, для яких перейти на іншу платформу – це або не зручно, або дискомфортно, бо треба розривати зв’язки зі своєю групою спілкування – родичами, друзями, однокласниками тощо. Третє – для частини користувачів відвідування російських сайтів – це свідомий вибір, і соцопитування на Сході та Півдні України це тільки підтверджують: там досі зберігається чималий відсоток тих, хто орієнтуються на Росію. Тому заборона російських інтернет-ресурсів, подана під соусом “геть від Москви”, для таких – пустий звук. Відтак, мені наразі бачаться два шляхи вирішення цієї проблеми. Перший – дати людям альтернативу, створивши подібні до російських соцмереж платформи. Допоки цього не станеться, частина українців й надалі ходитиме на сайти ворога. Другий – у нас війна, а тому потрібно проводити розумну інформаційну політику. Безумовно, Україна унітарна, але мусимо нарешті визнати, що є певні регіональні відмінності. Я веду до того, що якщо агітаційну, інформаційну спрямованість не адаптувати до конкретного регіону, то частина населення в тому регіоні подібні речі просто не сприйме”.
Дмитро Сіманський, медіа-експерт:
“Дайте людям альтернативу – і відсоток українців на доменах “ру” впаде”
“Найперше, що можна і треба зробити – це створити власний, альтернативний контент. Це, на мою думку, ключове, бо може реально скоротити відсоток українців, котрі йдуть на ворожі сайти з доменом “ру”. Крім того, треба постійно вести відповідну кампанію з детальним і доступним поясненням, чому російське – це як мінімум погано, а як максимум – небезпечно. Все інше в добу інформаційних технологій неефективно. До речі, указ президента щодо виконання рішення РНБО про заборону російських сайтів – це суто адміністративне питання, яке стосується лише інтернет-провайдерів, а точніше, заборони їм транслювати російські сайти, але не всі, а лише окремі елементи. Російський Youtube, приміром, не заборонений, і цим прекрасно користуються ворожі пропагандисти. Я до того, що нині відбувається багато речей, які державними рішеннями або не можливо зробити, або це недосяжно в українській ліберальній моделі інформаційної системи. Навіть попри війну з Росією. Тобто, про якісь реальні цензурні обмеження годі говорити. Чи погано це? Думаю, не дуже добре, але й, зрештою, не погано, бо ми таки відрізняємося від нашого північно-східного сусіда, не ходимо строєм і не садимо по тюрмах людей за інакодумство...”
Віталій Цуд, генеральний директор Сео-студіо:
“Потрібен час та активна інформаційна робота на рівні держави”
“У перший місяць після заборони, був максимум аудиторії, яка перейшла на інші соцмережі. За 2017 рік кількість української аудиторії Facebook збільшилось на 67% з 6,6 млн до 11 млн, в Instagram з травня по серпень 2017 року кількість українських користувачів збільшилась з 4 до 6 млн. Це був той максимум, який свідомо обрав для себе вихід з російських соцмереж. Згодом, проявилася протилежна тенденція, і цьому є кілька причин:
1. З аудиторією Однокласників та ВК треба системно інформаційно працювати. В тому ж числі, за рахунок патріотичної пропаганди в ЗМІ. ця робота ведеться, але такі речі не змінюються миттєво – на це потрібні роки
2. Майбутнє за месенджерами. Деяка частина користувачів з соцмереж обирає для спілкування Telegram, Viber, WhatsUpp та ін.
3. Стрімко розвиваються такі соцмережі як Linkedin, Pinterest, які пропонують користувачам додаткові можливості для голосового та візуального пошуку, можливості вибору товарів та покупок. Але, все ж таки, користувачі додають їх до користування, а не заміняють ними ФБ та Інстаграм.
Держава функцію заборони виконала, а ті, хто шукали можливості заборону обійти – її знайшли. Також є відсоток користувачів, які за звичкою продовжують користуватися російськими соцмережами, ті, що мають родинні зв‘язки, а також ті, які мають альтернативні політичні переконання. Тому потрібен час та активна інформаційна робота на рівні держави”.
Катерина Шевцова, психолог:
“Аргумент, що це "соцмережа агресора" – не діє. Переваги над Яндексом і ВКонтакте дадуть лише якісні українські соцмережі та поштові сервіси”
– Тут грає велику роль таке поняття як конформність – здатність людини піддаватись тиску іншої людини/групи людей, що виявляється у зміні її поведінки і настанов у відповідність до тієї позиції, яку вона раніше не поділяла. Тобто ті 30% громадян, що продовжують користуватися російськими соцмережами, мають низький рівень конформності. Через це збільшення тиску і нові заборони лише погіршать ситуацію. Думка більшості українців, що відмовилася від "ВКонтакте" та Яндекса, для них не матиме ваги, якщо вона буде насаджуватися агресивно. Ефективніше буде створити для них певну аргументовану вигоду у відмові від соцмереж РФ. Це має бути щось нове. Аргумент, що це "соцмережа агрессора" на них не діє. Вони не пов`язують соцмережі, до яких вони вже звикли за стільки років, з війною на Донбасі. Виходом могли б стати українські соцмережі та поштові сервіси, що мали б значні переваги перед Яндексом та “ВКонтакте”.
Олена Ступак, психотерапевт:
"Якщо ми хочемо змінити поведінку, ми маємо показати, яким чином людина може отримати бажане іншим шляхом"
– Зміна будь-якої поведінки має універсальний механізм: треба зрозуміти потребу, яка лежить в основі поведінки, показати можливість задовільнити цю потребу у спосіб, що є бажаним, і унеможливити задоволення потреби старим способом. Люди продовжують користуватися соціальними мережами тому, що таким чином задовільняють свої потреби: спілкування для розваг, бажання просунути продукт або послугу, бажання підтримувати зв'язок з людьми, що живуть в інших містах, потреба в оперативній взаємодії тощо. Якщо люди продовжуть це робити попри заборону, то це означає, що потреби ці більш значущі, або ж їх неможливо задовільнити в іншій спосіб. Більш жорстка заборона без альтернативи, звичайно, викличе спротив. Якщо ми хочемо змінити поведінку, ми маємо показати, яким чином людина може отримати бажане іншим шляхом.
Опитав Мирослав Ліскович. Київ
