Як українофобська риторика ще вилізе “Інтеру” боком

Минуло вже кілька днів, утім, неприємний присмак святкового концерту на телеканалі Інтер, присвяченого Дню перемоги, відчувається досі. Слова ведучого Андрія Доманського, котрий, зокрема, заявив: “не дозволимо, щоби вулиці наших міст називали іменами фашистських злочинців, а їх портрети безкарно проносили у факельній ході по нашій столиці, де кожен метр политий кров'ю наших співвітчизників” - неабияк збурили українців. “Треба вигнати кремлівських пропагандистів з країни! Позбавити їх ліцензії!”, - задавши у пошуковику “9 травня на “Інтері”, одразу натрапиш на сотні подібних коментарів.

Так, не хочеться аналізувати “інтерівську” демагогію, запитувати, хто ж такі ці «фашистські злочинці» і доводити все вже доведене тисячу разів. Але ж відомо, що спрацьовує і найтупіша і найбезчесніша пропаганда, якщо наполегливо нею бити в одні й ті самі голови. Ким і навіщо все це інспіровано зрозуміло, як двічі два. Більше того, подібні речі цей телеканал видає уже багато-багато років. Тому вирішити це питання зойками, криками та безкінечними емоційними звинуваченнями не вийде, як не виходило і раніше.

Відтак спробуємо знайти відповіді на два питання:

1. Наскільки реально позбавити “Інтер” ліцензії?

2. Що ефективно має і може зробити цивілізована європейська Україна у відповідь системну антиукраїнську політику телеканалу?

Ліцензія “Інтера” під питанням?

Керівник і власник телеканалу “Малятко TV” Володимир Кметик, до якого Укрінформ звернувся по коментар, каже, що у 2015 році Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення незаконно продовжила ліцензію для телеканалу “Інтер”.

Кметик: “Чому не законно? Перше, тому що Закон України “Про телебачення і радіомовлення” (ст.12 п.2, далі - Закону) забороняв Нацраді не просто продовжувати телекомпанії ліцензію на мовлення, а й засновувати телерадіоорганізацію, якщо в її засновником є іноземна юридична особа (тут – «Общєствєнноє Россійскоє тєлєвідєніє» – ОРТ, Москва). Друге, тому, що «Інтер» в заяві не вказав достовірно своїх власників, що зобов’язувало Нацраду відмовити в її розгляді. Третє, тому що Нацрада не з’ясувала, хто насправді є власником «Інтера», і чи виконуються норми закону щодо відсутності серед власників офшорних компаній та обмеження 30% в статутному фонді компанії іноземного капіталу. (Це також є категоричною підставою для відмови в розгляді заяви). І нарешті, четверте: що термін ліцензії “Інтера”, виданої 23 вересня 2001 року на 10 років, відповідно до згаданого Закону України закінчився в жовтні 2011 року і продовжувати її в 2015 році підстав не було”.

Тобто, якщо ліцензія “Інтера” закінчилася ще у жовтні 2011 році, то увесь цей час, тобто, починаючи з жовтня 2011 року й до тепер, мовлення телеканалу здійснювалося незаконно? За словами Володимира Кметика, Закон (“Про телебачення і радіомовлення”, - ред.) допускає можливість зміни строку дії ліцензії, але для цього телеканал як мінімум мав подати відповідну заяву про продовження не пізніше ніж за 180 дні до закінчення строку її дії. Попри те, “Інтер” у 2011 році цього не зробив.

Кметик: “Давайте по порядку. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” допускає можливість зміни строку дії ліцензії. Процедура продовження строку дії ліцензії в порядку передбачена статтями 24 і 33 Закону. Відповідно до статті 33 Закону для продовження дії ліцензії її власник, не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії, подає заяву про продовження дії ліцензії. Подання заяви саме у вказаних межах має принципове значення, оскільки заява подана раніше залишається без розгляду та повертається, а пізніше - розглядається по суті і в її задоволенні відмовляють. За наслідками розгляду заяви про продовження строку дії ліцензії Національна рада приймає рішення про продовження або про відмову у продовженні строку. 

Складно пояснити, як Нацрада могла змінити (фактично продовжити) строк дії ліцензії з 2011 на 2015 рік, не розглядаючи заяв "Інтера" (на той час - це АТЗТ „Українська незалежна ТВ-корпорація”, а після 2012 року - ПрАТ "Телеканал "ІНТЕР", - ред.) про продовження строків дії ліцензії (що подаються в порядку статей 24, 33 Закону) та не приймаючи рішень про продовження строку дії ліцензії (як то передбачено статтею 33 Закону). Очевидно, що це було зроблено поза встановленими законом процедурами, тобто в незаконний спосіб, з порушенням встановлених законом порядків і процедур”.

Якщо вірити словам пана Володимира Кметика, то виходить, що й нинішній склад Нацради незаконно продовжив і без того незаконну ліцензію “Інтера” та ще й до 2022 року? (Див. Ліцензію Нацради нижче)

Ситуацію коментує народний депутат України, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Княжицький:

“Все вірно. “Інтер” отримав ліцензію незаконно ще при минулих складах Нацради з питань телерадіомовлення, тому що не брав участі в конкурсі. Попри те, безконкурсно, всупереч законним процедурам ліцензію таки отримав. Очевидно, хтось у Національній раді, вчинивши кримінальний злочин, просто вписав без жодного правового обґрунтування ще 4 роки в ліцензію Інтера. А нинішня Нацрада незаконно продовжила стару. Ця справа є в судах. І якщо суд буде виграно, то дозвіл на аналогове мовлення в “Інтера” заберуть. Щодо цифрового, то у всіх каналів воно завершується у серпні цього року. Відтак дозволи видаватимуться заново. Маю надію, що Нацрада візьме до уваги, яким чином цей канал працював раніше. Наразі регулятор може вказати на порушення, а вже в серпні просто не продовжити йому ліцензію”.

Відповідь демократичної держави на системну антиукраїнську політику “Інтера”: якою вона повинна бути?

11 травня на на сайті Нацради з’явилася новина: до регуляторного органу надійшли численні листи, зокрема звернення Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, скарги громадян у яких йдеться про те, що зміст передачі телеканалу “Інтер”, а саме концерту “Перемога. Одна на всіх”, принижує гідність громадян України, розпалює ворожнечу і закликає до підриву цілісності держави. Також повідомляється, що, розглянувши результати моніторингу ефіру телеканалу «Інтер» за 9 травня, Нацрада призначила йому позапланову перевірку на дотримання ним вимог закону, після чого - ухвалить відповідне рішення.

Чого саме стосуватиметься майбутнє рішення регулятора: чергового штрафу чи позбавлення телеканалу ліцензії? Інша справа, як на це реагують ті ж самі прості українці. Побутує думка, що як Януковича можна вигнати пляшками з “коктейлями Молотова”, так і “Інтер” перестане існувати як проросійський рупор, якщо підпалили біля нього шини. Ми, журналісти, проти подібних кроків. Тому нагадуємо питання: що ефективно має і може зробити цивілізована європейська Україна у відповідь на системну антиукраїнську політику телеканалу «Інтер»?

Павло Казарін, оглядач проекту “Крим.Реалії” і ведучий телеканалу ICTV:

“З кожним роком табір прихильників “Інтера” маргіналізується і кількісно скорочується”

“Вважаю, що будь-які процеси потрібно оцінювати в динаміці. Якщо ми звернемо увагу на рейтинги телеканалу “Інтер”, ми помітимо, що з року в рік вони знижуються. А аудиторія “Інтеру” маргіналізується і кількісно скорочується. Пам’ятаю, нещодавно було проведене соцопитування, як українські громадяни ставляться до фігури Йосифа Сталіна. Багатьох вразило, що 25% українців вважають його, умовно кажучи, видатним політичним діячем. Тоді багато людей обурились, але пам’ятаю, як років зо 5 тому кількість людей, що вважали Сталіна видатним політичним діячем, була вдвічі більшою, тобто 50%. В цьому випадку 25% - це позитивна динаміка, що демонструє скорочення.

Так само з “Інтером” і його аудиторією. Його глядачі продовжують сповідувати радянський погляд на минуле та сучасність. Вони є, умовно кажучи, носіями російської візії українського майбутнього. Але це табір тих, хто програв, і кількість цих людей із року в рік скорочується. Якщо в 1991 році люди, на кшталт глядачів телеканалу “Інтер”, з таким світоглядом, були абсолютним мейнстрімом в Україні, то в 2004 був певний паритет між ними та новим поколінням, а в 2018 році вони стали групою, що все більше маргіналізується. Зараз це група, яка кількісно помітна, але стає дедалі меншою. Тому, думаю, не варто перебільшувати проблему і казати, що аудиторія цього каналу збільшується.

Якщо ми живемо в демократичному суспільстві, то держава має карати виключно за порушення закону. Те, що люди продовжують зберігати Радянський союз в головах — це жодним чином не може бути приводом для покарання від демократичної держави. Якщо ж в діях ведучих концерту “Інтеру” є правопорушення, тоді вже інша справа”.

Богдан Буткевич, блогер, журналіст телеканалу Еспресо.ТВ:

“Майже впевнений, що ніхто в “Інтера” ліцензії не забере”

“Як максимум телеканалу випишуть штраф. І на цьому все. Чому? От дивіться, Нацрада ж не може просто анулювати ліцензію. Вона має подавати куди? Правильно - до нового, реформованого, чудового, гуманного, українського суду. А як ви думаєте, чи має шанс Нацрада його виграти у структури, якій Льовочкін з Фірташем видадуть бабла на найкращих й найцинічніших адвокатів? Як не вистачить - Москва додасть. О'кей, навіть якщо справа дійде до розгляду по суті, то можна не сумніватися, що буде використана тактика затягування часу до виборів. За допомогою нашого чудового, європейського, портновського КПК, який наша чудова, прекрасна Верховна Рада так і не змінила за 4 роки своєї бурхливої діяльності. А після виборів все може змінитися. Домовлятися у нас вміють всі й з усіма. Особливо, коли мова йде про священне слово “Тєлєк”. Думаю, якби у нас хотіли б закрити цей гадюшник, то не треба йти складним шляхом доведення розпалювання міжнаціональної ворожнечі, сепаратизму, порушення закону про заборону пропаганди совєцьких символів тощо. Давайте будемо відвертими: коли в цій країні комусь треба щось зробити, то обов’язково все робиться. Просто влаштуйте жорстку перевірку економічної діяльності ПАТ “Телеканал Інтер” на предмет сплати податків, зарплат в конвертах, обналу тощо. Не повірите, як багато можна там буде знайти приводів, щоб прикрити пельку кремлівським пропагандистам. Й також корисним ідіотам з правозахисних організацій, які почнуть кричати про “утиски вільних ЗМІ”. Але цього не буде. Відтак, і ми вже це бачимо, ініціативу в свої руки бере вулиця. Але є одне “але”. Розгромити офіс каналу, винести їх звідти фізично — все це нічого не дасть. Звичайно, окрім чергової картинки для кремлівських господарів і засудження з боку правозахисників. А “Інтер” врешті-решт винайме собі інший офіс, найме тітушні, яка його охоронятиме, і спокійно продовжуватиме забивати болт на тих, хто вважає себе українцями».

Між тим, додамо, що 9 травня згаданий телеканал став найрейтинговішим: святковий концерт, присвячений Дню перемоги подивилися 13 мільйонів українців. Так, частина аудиторії увімкнула “Інтер” виключно з цікавості подивитися на цей «зоопарк». Але, по-перше, яка це частина, а по-друге, чи справді згадана цифра – 13 мільйонів – відповідає дійсності?

Керівник департаменту позаефірних промо телеканалу «СТБ» Вікторія Волонтирець заскочила «Інтер» як мінімум на двох маніпуляціях. Систематизувавши всі дані за 9 травня, вона називає зовсім іншу цифру – лише 1,3 мільйона глядачів. Про це йдеться на її сторінці у Фейсбук: «Маніпуляція перша. Якщо дивитися на дані за цей день за улюбленою аудиторією Інтера 4+, то 13 мільйонів там не видно. Чомусь. І ця цифра майже вдвічі менша - 7 265 629. Поясню чому, тому, що мовник взяв сумарну кількість контактів з каналом за весь день. Сумарну. За ВЕСЬ день. І вийшло 13 млн. Мабуть, не варто говорити, що маркетологи, які себе поважають, так не роблять? Маніпуляція друга. Інтер написав, що став абсолютним (!) переможцем 9 травня. Це просто неправда. Адже «абсолютним» означає за всіма аудиторіями. А в цей день за аудиторією 18-54 переміг ICTV. «Кіборги» на 1+1 за цією ж аудиторією та 14-49 обійшли концерт Інтера і т.д. 9 травня Інтер був лідером за аудиторіями: 4+ (50+), 4+ (вся Україна), 18+ (50+), 18+ (вся Україна). 18-54 та 14-46 – програв і за 50+ і за «вся Україна». Отже, говорити, про «абсолютне лідерство» трохи дивно. Всього реальних глядачів, які дивилися лише концерт в час коли йшов концерт -- тобто це кількість можливих змістовних глядачів - становить 1 344 692. Отже, насправді концерт на Інтері дивилися лише 1.3 мільйони глядачів (навіть не дивилися, а контактували). Решта глядачів контактували крім Інтера і з іншими каналами».

Мирослав Ліскович, Київ