Україна відзначила 100-ту річницю Битви під Крутами: лише поле і сніг були такі самі…

Сьогодні, 29 січня 2017, минає рівно 100 років Битви під Крутами. Тепер уже зрозуміло – цей день назавжди став знаковим для України. 300 вояків Української народної республіки, серед яких більшість складали київські студенти і ліцеїсти, прийняли нерівний бій з чотирьохтисячним більшовицьким військом на чолі з колишнім царським підполковником Муравйовим. За радянських часів цю дату намагалися «забути». Була також популярною оцінка, що жертви Крут були марними, що уряд УНР, не спромігшись створити боєздатну армію, кинув на загибель хлопчаків, деякі з яких ніколи не тримали в руках зброї. Втім, коли пропаганду у нас все ж таки відокремили від науки, історики з військовими підрахували: той бій та втрати, яких зазнали «червоні», загальмували їхнє просування на Київ на чотири дні. І саме цих чотирьох днів виявилося достатньо для того, щоб керівництво УНР уклало Брест-Литовський договір з країнами Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія, Болгарія). А ще можна сказати, що саме тоді вперше Україну було визнано де-юре на міжнародному рівні як незалежну та суверенну державу.

Уже майже 30 років в річницю Битви під Крутами заходи з вшанування пам’яті героїв проходять по всій країні – у Львові, у Харкові, у Києві. Але в центрі - вшанування саме на станції Крути, в чистому полі - на Чернігівщині.

Соту річницю Битви під Крутами Україна справляла з особливим «розмахом». Цьогоріч біля меморіалу зібралось понад 5 тисяч людей. Був у Крутах і кореспондент Укрінформу.

«Потяг єднання», військовий табір, станція Крути

28 січня о 8.40 за сприяння «Укрзалізниці» з Київського вокзалу відправився «Потяг єднання» Інтерсіті+ Київ-Крути-Київ. Ним їхали понад 600 осіб - переважно військові курсанти. Були тут і учні ліцею Богуна, і курсанти з Чернігова, і слухачі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, офіційна назва якого від сьогодні – вже звучить так: ВІТІ імені Героїв Крут. Цим потягом їхали і урядовці – зокрема, віце-прем’єр Павло Розенко і міністр культури Євген Нищук. Кажуть, був і директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, але ми його не бачили і промови його не чули.

Майже дві години дороги, тієї самої, що нею 100 років їхали на свій перший і для багатьох – останній бій за Україну юнаки, дехто з яких ніколи не тримали зброї в руках - і потяг з Києва зустрічає станція Крути. На пероні вишикувані курсанти, осіб зо 50 з українськими прапорами. Далі, метрів за 100 від станції – справжнісінький військовий табір – з польовою кухнею, пунктами обігріву (морозець був -7) та медичним пунктом. П’ятихвилинне слово від організаторів, і колона ліцеїстів та студентів-військових з оркестром на чолі колони вирушає до меморіалу. Це - за півтора кілометри від станції.

Перед урочистостями всі охочі мали змогу відвідати музей Героїв Крут. Його розміщено у потязі з шести вагонів і платформи з єдиною гарматою, яка була на озброєнні українського загону. За словами екскурсоводів, усе це - як сто років тому… Експозиція – дуже точна, лаконічна, але промовиста: зброя тих часів, однострої українських військових, фотографії жителів Крут, і фотографії ворогів – червоногвардійці, матроси, Ленін, Троцький… Серед іншого запам’ятались карта України часів УНР – на якій одним кольором з центральною частиною країни була позначена і Кубань. Натомість Західна Україна позначена білим, як і решта тогочасної Австро-Угорщини. Колись Україна була і такою…

Урочистості: Розенко, Нищук, архієпископ Євстратій…

Крути готувались зустрічати Президента України. Навіть під час генеральної репетиції за півгодини до початку заходів диктор оголошував виступ Петра Порошенка. Але він не прилетів, посадку не дали через відверто «нельотну» погоду – низька щільна хмарність та дрібний сніг.

Тож першим виступав віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.

«Крути – одна з численних битв українського народу за свою незалежність. Але Крути посідають одне з найважливіших місць в нашій історії. Ці відважні юнаки дали бій переважаючим силам ворога. Вони лише на кілька днів затримали наступ «червоних» росіян на Київ. І саме цих кількох діб вистачило, щоб на століття наперед закласти основу української державності. Уряд Центральної Ради зміг укласти Брестський договір і цим самим засвідчити міжнародну суб’єктність Української народної республіки», - зазначив Павло Розенко.

«Саме ці триста крутян дали цю тяглість, яка передалася холодноярівцям, майданівцям, кіборгам-героям АТО. Саме вони проявили цю відвагу, яку успадкували від козаків і воїнів Київської Русі» - додав у своєму слові міністр культури Євген Нищук.

Виступили і учасники АТО, і хлопці, яких нещодавно визволили з російського полону – Василь Рожок та Володимир Жемчугов. А риску на мітингу підвів архієпископ Чернігівський і Ніжинський УПЦ Київського патріархату Євстратій. Він також провів аналогії між подіями сторічної давнини та нинішньою українсько-російською війною, але завершив – знаменитою цитатою з Тараса Шевченка: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!».

Знаю, багато хто у нас не сприймає зайвого пафосу, але тут, на цьому полі-бойовищі і в цей день – пройняло. Ваш кореспондент це засвідчує.

Дещо про переваги «нельотної» погоди

По завершенні мітингу студенти та ліцеїсти рушили назад на станцію. Там на них чекав обід у польових умовах. Нагодували і представників ЗМІ – гречана каша з тушонкою і стакан гарячого чаю після чотирьох годин на морозі здалися напрочуд смачними.

До поїзду лишалося ще півтори години. У наметах-пунктах обігріву гуртувались усі – і студенти та ліцеїсти, і співробітники ДСНС, і журналісти.

- Хлопці, які ж ваші враження? – питаю у студентів Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, того, який віднині носить ім’я Героїв Крут.

- Ми все це сприймаємо по-своєму. Всьому цьому передували тижні підготовки, потім треба було ще «в полі» пожити кілька днів. Тож добре все пройшло і добре, що закінчилось! – поділився курсант військового інституту, який назвався Андрієм.

Співробітники ДСНС, які чергували у таборі, поділились розповідями про підготовку до урочистостей. Вони в Крутах були з середи, 24-го, тобто у неділю - вже четвертий день. Кажуть, минулого року святкування було не таке масштабне – Президента не чекали, тому наметове містечко було лише біля меморіалу. Ну, з цим зрозуміло – 100 років все ж таки…

Міністр Нищук у своєї промові на мітингу нагадав всім про, власне, не лише героїзм, але й жертовну трагедію Крут: «сьогодні сюди приїхало близько 600 курсантів та ліцеїстів, і всі вони додому повернуться, а крутяни – вже ні». Дякувати Богові, вчора повернулися до Києва всі, включно з паном міністром Нищуком, який встигнув заскочити в останній вагон Інтерсіті за кілька секунд до відправлення потягу.

…А вшанування пам’яті і подвигу Крут триває й сьогодні, урочистості проходили на Аскольдовій могилі у Києві, де у березні 1918-го було перепоховано героїв. У цих заходах уже взяв участь Президент. Можливо, є щось правильне у тому, що вчора погода завадила президентському літакові приземлитись на Чернігівщині. Чому? Бо тоді в Крутах на першій особі, і це природньо, було б зосереджено дуже багато уваги. А так у сніжному полі на місці Битви, яка визначила хід історії, вся увага і всі думки були зосереджені лише на них одних – на Героях, які тут полягли, але захистили Україну.

Микола Романюк, Крути-Київ

Фото: Любімов Євген. Укрінформ