Чому й навіщо відклали друге читання Закону про деокупацію Донбасу?

Вчора виявилось, що прийняття в другому читанні Закону про деокупацію Донбасу відбудеться не раніше середини січня. Дещо нелогічно… Адже, згадаймо, на початку жовтня поданий Президентом Порошенком законопроект мав статус термінового. Але тепер, як сказала Ірина Геращенко, цей закон — не на часі.

Чому? Офіційна причина — ухвалення Закону про деокупацію, який, між іншим, називає війну — війною, а Росію — окупантом, може завадити масштабному обміну полоненими. Втім, подейкують, що є й інші причини — наприклад, Україна не готова йти далі, за логікою, тобто - припиняти дипломатичні та торгові відносини з Росією. Або є й конспірологічні версії — наче усьому виною тиск Путіна, а закон блокує “п’ята колона” в Парламенті.

Залишається питання: як так сталось, що на початку жовтня закон був терміновий настільки, що депутати не встигли з ним ознайомитись, а за два місяці він змінив статус на “не на часі”? Тим часом, на Сході чергова хвиля ескалації, окупанти щоденно обстрілюють то Новолуганське, то Авдіївку...

Відтак “Укрінформ” вирішив поцікавитись, чого ж насправді відкладають  «під сукно» Закон про деокупацію Донбасу і коли ж він таки перестане бути “не на часі”?

Стосовно деокупації Донбасу різняться позиції учасників коаліції

Отже, 18 грудня заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко (БПП) повідомила, що закон потребує додаткових консультацій щодо одного моменту. Щодо якого саме — невідомо. Але її колега, лідер фракції БПП Артур Герасимов зазначив, що його винесуть на розгляд лише після того, як вступлять в силу нові санкції щодо Росії та звільнення українських заручників. Докладніше пояснила позицію “Блоку Петра Порошенка” представник Президента в Верховній Раді Ірина Луценко.

Луценко: “Президент запропонував стратегію мирного розв’язання питання реінтеграції. Народні депутати внесли до законопроекту величезну кількість правок, повністю змінивши стратегію. Багато правок не лягають в тіло закону – розірвання дипломатичних відносин з РФ, пов’язані з Кримом норми. Наприклад, йдеться про недотримання Росією режиму припинення вогню, і в цю норму втягується питання Криму, де не відбувається обстрілів.

Вносити законопроект на голосування в тому вигляді, який сильно викривив стратегію Президента, зараз немає сенсу. Це лише розбалансує зал. Варто проаналізувати юридичний висновок і провести консультації, аби повернутись до запропонованої Президентом стратегії і розгляду в другому читанні.

Крім того, зараз ми знаходимось в дуже важких перемовинах по поверненню заручників. Україна готова віддати багато тих, хто брав участь у заколотах, виступав проти України, знаходився в сепаратистських збройних формуваннях. Віддати для того, аби витягнути з полону наших хлопців, серед яких є військові, журналісти, мирні люди, навіть підлітки. Створювати додатковий тиск на цей процес через розгляд закону зараз дуже ризиковано.” - зазначила депутат.

Загалом, головна причина — це обмін полоненими, але що ж розуміти під “стратегією, запропонованою Президентом”? Чи не означатиме це нову хвилю дискусій стосовно згадок у тексті про Мінські домовленості, або ж відсутність в законопроекті  згадки про Крим?

Колеги БПП по коаліції, а саме “Народний Фронт”, називають інші причини відкладення законопроекту. Зокрема, Вікторія Сюмар в коментарі сайту “24” висловила думку, що причиною відтягування розгляду законопроекту — є ні що інше, як шантаж Росії. Мовляв, якщо приймемо закон — обміну полоненими не відбудеться. Тобто, це вже вимога Путіна, а не її ймовірність. А “народнофронтовець” Дмитро Тимчук спростовує слова Ірини Луценко і запевняє, що Комітет з нацбезпеки і оборони розглянув усі правки - немає чого нарікати на фінальну версію законопроекту.

Якщо ж такі протиріччя потрапили в ЗМІ, то можемо лише уявляти, що ж озвучується в кулуарах Верховної Ради... А загалом, можемо зафіксувати, що в коаліції не можуть дійти згоди щодо законопроекту.

...натомість опозиція підтримує Закон про деокупацію!

Якщо ж позиції “Народного фронту” та Блоку Порошенка різняться, то опозиція згідна голосувати за варіант закону, ухвалений в першому читанні — тобто, без згадки про Мінські домовленості. Це при тому, що “Батьківщина” офіційно не висловлювала ані про необхідність приймати закон про деокупацію Донбасу в 2017-му, ані не підтримувала ідею перенесення його розгляду на 2018-й. А ось позиція “Самопомочі” - принципова: голосувати — треба, і якнайшвидше! Прокоментувати ситуацію “Укрінформу” згодився депутат від фракції “Самопоміч” Єгор Соболєв.

Соболєв: “Наші депутати дуже патріотичні, але коли приходить час ухвалення закону - кажуть ні, треба почекати. І на четвертий рік війни Україна не визнала її в законодавстві війною, а окупацію — окупацією. Чому не прийняли закон? Це тиск Путіна. Ми заблокували торгівлю з окупованими територіями, а торгівля з окупантом квітне. Вугілля, скраплений газ, інші товари — ми спокійно могли б купувати в інших держав, або виробляти на території України. Але їх везуть з Росії, тим самим фінансуючи окупанта.

“Самопоміч” завжди була готова віддати голоси за цей закон. Ми розробили три його варіанти. І не проблема, якщо зараз ми приймемо закон, розроблений РНБО. Усі небезпечні норми — відсутність дати початку окупації, легалізація торгівлі і ігнорування Криму — були виправлені правками, відтак в нинішньому вигляді ми готові підтримати цей закон.”

Щоб пояснити ситуацію, “Укрінформ” звернувся до експертів — політологів: яким чином вони можуть пояснити перипетії навколо Закону про деокупацію Донбасу?

Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики:

“Причина переносу розгляду Закону про деокупацію Донбасу — відсутність голосів. Бюджет ухвалили раніше, ніж цей закон, а після цього зібрати достатню кількість депутатів достатньо непросто. Крім того, є бажання спочатку обміняти полонених, а вже потім ухвалювати цей закон — і це має сенс. Адже ухваливши закон, де Росія буде названа агресором, розраховувати на обмін полоненими наївно.

Якщо депутати не проголосують за закон, їх просто не зрозуміють. Ця тема не може терпіти подвійних стандартів. На кону - національні інтереси, і депутатам це потрібно враховувати.

Заради того, щоб офіційно назвати Росію агресором, треба йти на поступки. Таким чином Україна дає чіткий сигнал про те, що не може бути російських “миротворців” в складі блакитних шоломів ООН. Крім того, тоді виникає питання, а що ж роблять російські спостерігачі в ОБСЄ?..”

Судячи з усього, прийняття Закону про деокупацію Донбасу тепер залежить виключно від домовленостей всередині  коаліції – між “Народним фронтом” та БПП. І те, що вони не досягли компромісу виглядає дещо дивно, адже цього року вони зазвичай знаходили спільну мову. Чому ж це стало проблемою цього разу — лишається питанням.

Чергова спроба відповіді на нього буде зовсім скоро — вже 16 січня.

Микола Романюк, Київ