Марафон у Вашингтоні, або Чому у світі впізнають Україну

Марафон у Вашингтоні, або Чому у світі впізнають Україну

Аналітика
2868
Ukrinform
Деякі хлопці прилетіли в Америку вперше, але не ті, кому просто пощастило, а як переможці

Десятеро українських воїнів, поранених в АТО, в неділю взяли участь одразу у двох забігах 42-го Марафону морської піхоти США (МСМ-2017) - на 10 км і 42 км 195 метрів. Це не дебют для української команди - торік четверо хлопців бігли лише "десятку", цього ж  разу п'ятеро українців кинули виклик повноцінній марафонській дистанції.

42 км - це серйозна відстань, навіть для професійних спортсменів. За легендою першим, хто пробіг її в Стародавній Греції, був воїн Фідіппід. Він помер відразу після фінішу, встигнувши лише вигукнути: "Радуйтесь, афіняни, ми перемогли!" З того часу марафон став спортивним викликом, завжди важким та виснажливим.

Наші хлопці подолали відстань більше ніж достойно. А враховуючи дуже тяжкий характер поранень деяких учасників, можна сказати, що й 10-кілометрова дистанція була пройдена героїчно.

ВАШИНГТОН ПОЧИНАЄТЬСЯ З АЕРОПОРТУ

"Слава Україні!"- з яскравим кавказьким акцентом пролунало у Вашингтонському аеропорту Даллес. До групи українців з прапорами, які вдивлялись у вихід з митної зони, привітався літній чоловік інтелігентної зовнішності у вишуканих круглих окулярах." Героям слава!"- миттєво почулося  у відповідь. З'ясувалося, незнайомець - грузин, який чекав у Даллесі на музикантів зі своєї країни. Він поцікавився, хто має прилетіти. Поранені бійці з України, які через три дні бігтимуть марафон у Вашингтоні, пояснили чоловікові. "Україна, ми з вами! Борітеся - поборете!"- неочікувано процитував грузин, побажавши при цьому перемоги "на всіх фронтах".

Українські прапори впізнають повсюди. "That's Ukraine, right?"- з чисто британською вимовою запитав молодий чоловік у свого товариша, проходячи повз групу з прапорами. Пізніше стало відомо, що це була команда англійців, яка також прибула для участі у Марафоні морської піхоти США.

Українські воїни вийшли з зали прильоту не одразу, але організовано. Їх зустріли радісно, з обіймами, як зустрічають рідних. Дехто з української команди вже бував раніше у Сполучених Штатах, коли проходив реабілітацію після важких поранень. Деякі хлопці прилетіли в Америку вперше, де мріяли побувати все своє життя, до війни. Але вони виглядали, скоріше не як щасливчики, чиї мрії здійснилися, а як справжні переможці. Переможці, передусім, над самими собою в непростих обставинах, що виникли у їхньому житті.

На розпитування журналістів хлопці відповіли - своєю участю хотіли би довести, що й після АТО вони готові відстоювати честь України, тепер на міжнародних спортивних майданчиках. До того ж, це приклад і для інших поранених. Він свідчить про те, що насправді усього можна досягти завдяки своїм внутрішнім силам і бажанню.

В ОСТАННЮ МИТЬ ПЕРЕД ЗАБІГОМ

Спочатку планувалося, що троє бігтимуть повноцінний марафон (42 км 195 метрів), ще один долатиме цю дистанцію на спеціальному велосипеді, інші бігтимуть 10 км. Втім, за день до старту, один із учасників забігу на "десятку" (Юрій Писарчук) заявив, що хотів би вийти на марафон. Зазвичай на МСМ перекинути учасника з однієї дистанції на іншу майже неможливо: процес реєстрації, складення електронних списків, присвоєння стартових номерів (з електронними чіпами) завершується за тиждень до забігів. Однак, для української команди організатори марафону зробили виняток. 

Отже, в неділю на 10 км вийшли Вадим Свириденко, Дмитро Блохін, Юрій Дмитренко, Павло Солоха й Артем Лукашук. Повноцінний марафон побігли Микола Рудик, Єгор Терехов, Олександр Маланіч та Юрій Писарчук. Олександр Чалапчій поїхав на спеціалізованому ручному велосипеді. Щоправда, дорогою з транспортним засобом сталася поломка, яку Олександр усував уже на дистанції. Всі десятеро українців фінішували дуже пристойно, американські вболівальники увесь час підтримували їх оплесками.

ГОЛОВНЕ - ПОВЕРНЕННЯ КОМАНДНОГО ДУХУ

Участь української команди у MCM-2017 стала можливою, насамперед, завдяки підтримці міжнародних партнерів. Значну допомогу надала (як і торік) організація Allied Forces Foundation, забезпечивши участь у марафоні не лише українських військових. Фундація ще з 2010 року підтримує команди поранених воїнів і ветеранів зі США, Великої Британії, Данії, Грузії, Литви, Канади, Австралії та інших країн. Цього року завдяки AFF до марафону долучилося близько сотні бігунів з різних країн. "Найголовнішим завданням AFF є посилення товариського духу та здатності повернутися до роботи в команді. Багато поранених бійців і ветеранів втрачають це, коли вимушені повертатися до цивільного життя", - зазначили у Фундації.

Поранених воїнів вже традиційно поселили на базі Морської піхоти США в Квонтіко. Підтримку українській команді також надавали Адміністрація Президента України, Офіс НАТО в Києві, Українсько-канадський фонд підтримки України, корпорація Roshen, торговельна марка SvaStone й численні волонтерські організації в Україні й Сполучених Штатах.

Участь у марафоні - не єдине, заради чого українці прилетіли до США. Крім цього, заплановані зустрічі з пораненими бійцями й ветеранами з інших країн, а також ознайомлення із сучасними методами фізичної та психологічної реабілітації. Обмін досвідом має піти на користь усім, адже це - демонстрація справжнього бойового духу, прикладу повернення до активного й повноцінного життя людей після поранення.

РЕАБІЛІТАЦІЯ ПО-УКРАЇНСЬКІ

Окремо щодо реабілітації в Україні вдалося поспілкуватися з начальником Генерального штабу - головнокомандувачем ЗСУ генералом армії Віктором Муженком. Він хоч і прибув до Вашингтона на глобальну нараду з питань тероризму, прийшов особисто підтримати українську команду. Для хлопців ця підтримка, безумовно, була важливою.

"Дух і незламна воля, які вони (українська команда в США - ред.) сьогодні продемонстрували, як раз є тим позитивним прикладом для решти ветеранів, а також - для керівництва. Нам варто зробити організаційні висновки щодо створення відповідних структур та установ, які б займалися дійсно реабілітацією ветеранів", - підкреслив у інтерв'ю Укрінформу Муженко.

Бойовий дух українських воїнів на Марафоні морської піхоти США знову довів, що українська нація - незламна й залишається такою попри втрати від російської агресії. І через це синьо-жовтий прапор сприймають у цивілізованому світі як символ стійкості й боротьби.

Поранені захисники тепер мають інше життя, наповнене новими випробуваннями. Втім, такі перемоги важливі не тільки для них, а й для тисяч інших поранених українців, які пожертвували собою заради своєї держави. Тепер вони змушені знову повертатися до мирного життя, але звикати до нього по-новому.

Ярослав Довгопол, Вашингтон.

Фото та відео автора


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-