Паливна криза показала: штучних монополій вже ніхто не потерпить
Нині у всіх на вустах різке подорожчання цін на ряд життєво важливих товарів та послуг - скраплений газ, продукти харчування, тощо - +30, +40%! Намагання пояснити такі цінові «фінти» виключно ринковими факторами виглядають зовсім не переконливими. Усе тому, що здебільшого причиною є погано прихований монополізм та антиконкурентні дії, підкріплені або ж бездіяльністю державних органів влади та уповноважених нею (АМКУ, бізнес-омбудсмен), або ж безпосередньо за їх активної участі (СБУ). І такий стан речей не може продовжуватися довго.
Як от у випадку з газом. Роздрібні ціни на пропан-бутан за останній місяць зросли на 40% - рекорд за всю історію існування українського ринку скрапленого газу. Шокована ціновим стрибком громадськість не вдовольнилася поясненнями про об’єктивний дефіцит через зменшення імпорту, а почала ставити незручні запитання. Як так вийшло, що за сприяння СБУ на ринку утворилася монополія компанії, яка тісно пов'язана з проросійським політиком Віктором Медведчуком? Хіба, може, в Україні діють дві СБУ? Та, яка дійсно захищає державні інтереси, і та, яка захищає чиїсь конкретні?
Як відомо, на початку цього року СБУ ініціювала ряд розслідувань щодо газотрейдерів та заблокувала на митниці цистерни зі скрапленим газом. В результаті більшість трейдерів через значні фінансові втрати змушені були призупинити діяльність. Залишились лише структури, наближені, як стверджують ЗМІ, до Медведчука.
Справді, цікавий кейс. Береться будь-який ринок, на якому діє припустимо 10 фірм. Здається, жодної монополії. СБУ призупиняє роботу дев’яти фірм – одна стає монополістом. Однак АМКУ нічого «не вбачає», бо на паперах всі 10 працюють. Більш докладно цей кейс описав народний депутат Сергій Лещенко. Ми собі можемо уявити, щоб американська ФБР була подібним «регулятором» ринку?
Або ж візьмемо продуктовий ринок. Ще на початку року ціни на продукти в Україні були трохи нижчими за країни Східної Європи. Але вже з літа моніторинг цін у гіпер- та супермаркетах, яку здійснює Асоціація постачальників торгівельних мереж, показує, що ми підійшли впритул до цін Польщі, Угорщини, Литви та інших країн. Ціна на курятину, наприклад, постійно зростала протягом літа, додавши 30%, і зараз кілограм філе коштує практично як кілограм свинини.
А тим часом, за першу половину 2017 року держава виплатила птахівникам більше 1,91 млрд грн дотацій для сільгоспвиробників (спеціальну бюджетну дотацію було введено наприкінці 2016 року, вона передбачає дотації пропорційно до розміру сплаченого до бюджету ПДВ). І більшу частину (42%) усіх виплачених дотацій, загальною сумою 809 млн грн, отримав один виробник - група компаній «Миронівський хлібопродукт» мільярдера Юрія Косюка.
Самі птахівники пояснюють цінову гонку підвищенням собівартості виробництва (зростання мінімальної зарплати, підвищення тарифів на енергоносії та подорожчання кормів). Однак, зерно, яким годують птицю, за останній рік подорожчало на 3—4%, а м'ясо, чомусь, — відразу на 30%. Цю розбіжність пояснити ніхто не спромігся – ні самі виробники, ні тим більше АМКУ.
Той факт, що відповідати на всі згадані питання довелося найвищим посадовцям держави, аж ніяк не свідчить про високу якість державного управління в цілому. В іншому випадку цих питань у громадян просто не виникало би. Якби хтось або щось у нас системно працювало б над виявленням подібних монопольних ознак, або їх мінімізацією, чутливих ситуацій із непропорційним зростанням цін було б менше.
Опитування свідчать, що кількість людей, які готові скільки завгодно довго терпіти подальше зниження рівня свого життя заради майбутніх результатів реформ, становить в українському суспільстві лише 10-12%. Дві третини населення не готові терпіти – через повну зневіру та через нестерпне матеріальне становище.
Невже це нікого не насторожує?
Марина Нечипоренко, Київ
