- Якщо йти від початку: понад 1400 претендентів  подали електронні заявки. Фізично подали документи близько 850. Понад 600 учасників допустили до конкурсу, серед яких він і проводився. Дехто відсіявся на етапах іспиту й кваліфіціонування, після письмових завдань і на тестуванні. І залишилося 382. Цих 382 ми перевіряли. Потім на співбесідах відсіяли ще 25. Залишилося 350. Щодо ста сорока у нас були негативні висновки, щодо решти не було. Була або інформація якась, або позитивна або негативна, яка враховувалася або не враховувалася комісією. І тепер вони з тих 140, по яких у нас були негативні висновки, 25 відсіяли на етапі співбесід. А кандидатури 115 розглядаються на пленарних засіданнях Вищої кваліфікаційної комісії. З них на сьогодні відсіяли лише 16. Фактично десь 75 чи 80 відсотків негативних висновків Громадської ради доброчесності долає Вища кваліфікаційна комісія суддів.

- Тобто три чверті недобречесних кандидатів виходить у фінал, бо Вища кваліфкомісія проігнорувала ваші рекомендації?

- Будемо точні – висновки щодо 82 відсотків кандидатів проігнорували на рівні співбесід і потім зі 115-ма, що залишилися, зараз проводяться пленарні засідання. Із 69, що розглянули на сьогодні – лише 16 залишили в силі, решту 53 (тобто 77%) подолали. ВККС може або остаточно погодитися або остаточно не погодитися вже повним складом. Для долання наших висновків потрібно 11 голосів з 16 ВККС. Ще кілька днів залишається, за які Комісія має розглянути решту, але підстав вважати, що процент врахованих висновків зміниться, не варто.

- Яке у вас враження про взаємодію ГРД та Вищої кваліфкомісії?

- У нас переважно нормальні робочі стосунки, коли мова йде про організаційні моменти. А як доходить до оцінки висновків, складається враження, що Вища кваліфкомісія ігнорує майже все те, що насправді важливо. Мало того, дуже сильно збивають з пантелику і не сприяють позитивному враженню про конкурс деякі моменти. Вища кваліфкомісія у висновках звертає увагу іноді на досить незначні порушення щодо майна, і на цій підставі припиняє участь кандидата у конкурсі. А все, що стосується порушення прав людини, все, що стосується брехні в декларації та доброчесності, все фактично, що стосується судових рішень, які є очевидно незаконними – Вища кваліфкомісія суддів ігнорує.

Більше того, чи навмисне, чи це вони дійсно так щиро вважають, тлумачать своє ігнорування нібито тим, що вони не оцінюють судове рішення. Чому? Суддя, який діє тільки через судове рішення, фактично допустив порушення прав людини, що встановлені Європейським судом з прав людини. Потім про це збрехали в декларації доброчесності – там, де чорним по білому написано: я не ухвалював рішення, які були потім предметом перегляду в Європейському суді з прав людини. Нічого цього, на жаль, Вища кваліфкомісія до уваги не бере. І фактично ми стикаємося з тим, що у нас можуть бути призначені недоброчесні судді. Вища кваліфкомісія каже про те, що звичайно ще до кінця не зрозуміло, тому що бали не виставлені. Але коли будуть виставлені бали, вже буде пізно.

- Що ви будете робити далі, коли вони опиняться у Верховному Суді? Писати в НАБУ?

Якщо недоброчесні судді опиняться у Верховному Суді, то треба буде визнавати, що судова реформа провалилася і перезапускати її заново

- Наша спільна мета – щоб вони у Верховному Суді не опинилися. Якщо вони опиняться у Верховному Суді, то треба буде визнавати, що судова реформа провалилася і перезапускати її заново – з новими правилами, з новими комісіями, а, можливо, і з новим Президентом. Це політична відповідальність Президента. Його адміністрація розробила цю реформу. Під ним були всі органи – і Конституційна комісія, і Рада з питань судової реформи, і всі решта. Тобто, це повністю його відповідальність.

Але точно, якщо будуть призначені такі судді, то інакшого варіанту, крім – все це перезапускати – нема. Ми, ціле покоління, не можемо жити ще 25 років – поки підуть на пенсію судді, які нічим не кращі, ніж ті, що були. Для чого тоді була реформа? Президент, до речі – це важливо зазначити, виступаючи на День Конституції сказав, що от скоро сформується Верховний Суд новий і про Громадську раду доброчесності згадав. Але сказав при цьому, що судді проходять детектор брехні, чого немає взагалі. Я не знаю – для чого він це сказав…

- Вони точно не проходять?

- Ні. Взагалі не зрозуміло, що це був за меседж, кому він адресований, чому це сказав Президент, оскільки це не відповідає дійсності абсолютно. Побачимо.

- Коли спостерігала за вашими пошуками, то у мене складалося враження, що це юнацький максималізм, постреволюційний ентузіазм, під які ми можемо зробити якісь неправильні речі. Тому, що судді – є хтось кращий, хтось гірший. Хтось кращий у порівнянні з тим, які були інші, які могли б бути. І от ви кажете про конфлікт інтересів. Де межа? Про Стрижевську дуже добре говорять люди, які абсолютно не залежні, які казали, що вона приймає безліч дуже хороших, правильних для держави рішень. Ви її так, як би, відбраковуєте. Чи є інший суддя, я його не знаю, у якого син у Москві. Мені це не подобається, але син – доросла людина, і батько за сина не дуже то й відповідає. Тому – де саме межа, де ви кажете про конфлікт інтересів? Ви самі намагалися встановити це?

- Ну, по-перше, дякую на доброму слові про юнацький максималізм. У нас середній вік, напевно, років 40, але враховуючи, що за стандартами ООН – ми все ще молодь, то може бути, що так і є. Але ми маємо зрозуміти, що це мова не про те, що комусь здається, що хтось хороший, а хтось поганий. Хтось про когось добре говорить – значить напевно він хороша людина, а про когось не так. Є питання об'єктивної інформації, фактів, які були основою висновку. Якщо відкрити висновок по Стрижевській – їх більше, ніж достатньо, тільки фактів. І є речі, які підпадають під категорію обгрунтованого сумніву. Так от, скрізь в цивілізованих країнах, там, де є обгрунтований сумнів стосовно кандидатів, такий кандидат не може бути суддею. Це ж суддя Верховного Суду, це не людина, яку ти наймаєш на роботу офіс-менеджера, не сподобалася – через 2 місяці звільнив. Це суддя, якого ми призначаємо пожиттєво суддею Верховного Суду, який буде вирішувати і ставити остаточну крапку в усіх справах. Ми маємо усвідомити, що це за відповідальність.

- Яким регламентом має керуватися новий Верховний суд? 

- Важливо прийняти зараз процесуальні кодекси. Є проблема з проходженням їх у парламенті, тому що це найдовший законопроект в історії України – майже 800 сторінок. І є проблеми з тим, що є чимало правок і зауважень, а законопроект один, і дуже складно його голосувати. Друга проблема в тому, що разом з цим законопроектом треба також вдосконалити процедуру добору суддів, перенести процедуру добору до Верховного Суду, взагалі до всіх судів. Проведення конкурсу показало слабкість деяких суттєвих моментів процедури. Ми побачили, що не працює, побачили, які є проблеми з цими письмовими завданнями. Значить, вони мають виконуватися електронно. Побачили, що є проблема з відкритістю. Значить, потрібно відкривати ці письмові роботи для того, щоб не було далі таких запитань. Все-таки ми бачимо, що висновки Громадської ради доброчесності здебільшого ігноруються, треба переглянути цей принцип прийняття цих рішень. Якщо це буде зроблено – і одне, й інше, то тоді дійсно є шанс на те, що в подальшому процедури вибору суддів будуть удосконалені.

Таке вдосконалення, дуже сподіваюся, запрацює також і на те, щоб залучити кращих кандидатів, щоб вони мали більшу довіру до конкурсу. Ми розуміємо прекрасно, що ідеальних людей немає. І найкращі люди, можливо, туди навіть не подали заявки. Але наша задача – вибрати кращих із тих, хто є – для того, щоб вони написали нову історію першого в історії України українського Верховного Суду. А не того, який був трансформований і дістався нам у спадок від Радянського Союзу. Дуже потрібно, щоб ми нарешті почали писати історію нового правосуддя.

Лана Самохвалова, Київ

Фото: Павел Багмут, Укрінформ