24 квітня. Пам’ятні дати

Йом га-Шоа, або як його ще називають День пам’яті Голок осту чи День Голокосту – національний день пам’яті, який відзначається в Ізраїлі як день ушанування близько шести мільйонів євреїв, знищених під час Голок осту в результаті дій Третього Рейху та його союзників, а також ушанування Єврейського руху опору тих часів. Йом га-Шоа відзначають 27 нісана (квітень/травень), якщо тільки на цю дату не випадає єврейський шабат чи сусідні до нього дні, у цьому випадку відзначення зсувається на день. Дата встановлена Кнесетом у 1951 році. 19 квітня 1943 року розпочалось повстання у Варшавському гетто, яке тривало до 16 травня і було жорстоко придушене регулярними частинами СС. Один із керівників повстання Мордехай Анелевич у листі до свого заступника Іцхака Цукермана писав: «Те, що ми пережили, перевершило найсміливіші наші сподівання… Головне – здійснилася мрія мого життя: я дожив до того дня, коли євреї гетто піднялися на свій захист і повели боротьбу у всій її величі і славі». Один із повстанців Арія Вільнер зауважував: «Ми не збираємося рятувати себе… З нас ніхто не виживе. Ми хочемо врятувати честь народу». В Ізраїлі Йом ха-Шоа – це Національний день скорботи. Офіційна церемонія відбувається в Яд ва-Шем (Меморіальному центрі Катастрофи в Єрусалимі). О 10 ранку цього дня по всій країні лунає сирена, під час якої у двохвилинному мовчанні завмирають усі ізраїльтяни, віддаючи данину пам’яті загиблим. Йом га-Шоа є досить «молодим» пам’ятним днем у єврейському календарі, тому його звичаї знаходяться на стадії формування. Багато ортодоксальних євреїв відзначають день пам’яті на Йом га-Шоа, але інші ортодоксальні спільноти, зокрема й хасиди – поминають жертв Голокосту в інші дні жалоб, проголошені рабинами, оскільки традиційно єврейський місяць нісан вважається місяцем радості, яка пов’язана зі святом Песах.

Ювілеї дня:

145 років від дня народження Юрія Кміта (1872–1946), українського письменника, літературознавця, етнографа. Закінчив Львівську духовну семінарію, багато років був священиком у гірських селах Бойківщини. Автор збірок оповідань «Життя», «З гір», п’єс «Подружжя», «Тремтіння душі»; опублікував описи бойківських звичаїв і обрядів. Перекладав твори Ібсена.

145 років від дня народження Северина Федоровича Паньківського (1872–1943), українського актора, перекладача. Працював у Руському народному театрі у Львові, у трупах Старицького, Кропивницького, братів Тобілевичів, в українському драматичному театрі в Ромнах. Знімався в кіно («Наймичка», 1911; «Злива», 1929; «Коліївщина», 1933; «Прометей», 1935).

135 років від дня народження Омеляна Лесняка (1882–1953), українського військового діяча, отамана Української Галицької Армії. У вересні 1916 року командував першим куренем Українських Січових Стрільців, який вів кровопролитні бої проти російських військ в районі Лисоні. Під час українсько-польської війни 1918–1919 рр. служив в Українській Галицькій Армії. За дорученням Начальної Команди УГА вів переговори з представниками Добровольчої Армії генерала Антона Денікіна про умови перемир’я. Після завершення національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. жив в еміграції у Чехословаччині й Австрії. В 1946 році був арештований співробітниками НКВС.

75 років від дня народження Барбри Стрейзанд (1942), американської актриси, режисера, співачки. Знялась у фільмах: «Смішне дівчисько» (1968, премія «Оскар»), «Хелло, Доллі!», «Такими ми були», «Кумедна леді», «Зірка народилась» (1976, премія «Оскар» за пісню). Поставила як режисер декілька фільмів («Йентл», «Повелитель хвиль»). Записала декілька десятків альбомів, багато з яких стали «золотими»; вісім разів отримувала музичну премію «Греммі».

65 років від дня народження Жана-Поля Готьє (1952), французького модельєра, засновника власного модного будинку і компанії Jean Paul Gaultier, одного з найяскравіших представників модельного бізнесу 80-90 років. Жан-Поль Готьє – це еститезатор трешу, поєднувач непоєднуваного, високого і низького, вишуканого і вульгарного. Його називали «нестерпним дитям» французької моди і він, по суті, був одним із тих, хто задав тон новітній моді – коротесенькі топи, які не приховують вкритих татуюванням животів, спідня білизна, яку носять як звичайний верхній одяг, шовкові тренчі, схожі на пеньюари, тілесні сукні в обтяжку, фірмові готьєвські бретонки (тільняшки), матроські шапочки та багато чого іншого. До того ж, у моделях Готьє марно шукати витонченої жіночності (хіба що дуже-дуже витонченої) – суцільний трансгендер. Учнем Готьє, звісно не прямим, можна вважати шибеника Джона Гальяно, та й Александр Макквін, при всій своїй геніальності, чимало запозичив від Жана-Поля. Навіть мазунчик нью-йоркської публіки Марк Джейкобс виглядає банальним плагіатором – спідниці і лаковані чоботи з високими халявами чоловіки-моделі Жана-Поля Готьє носили ще тоді, коли Марк у носі колупався. А ще Жан-Поль Готьє є автором конусоподібного бюстгальтера Мадонни, у якому вона виступала під час світового туру Blonde Ambition 1990 року. Готьє як художник з костюмів брав участь у роботі над фільмами Пітера Грінвея «Кухар, злодій, його дружина та її коханець», Люка Бессона «П’ятий елемент» та Педро Альмодовара «Кіка». Він першим запрошував у якості моделей людей із далеко не модельною зовнішністю і влаштовував покази у найнесподіваніших місцях: у трамвайному депо, колишній тюрмі, на боксерському ринзі тощо. Цікаво, що він, чи не єдиний у світі високої моди, у кого немає спеціалізованої освіти. Жан-Поль виріс на одній із околиць Парижа, приглядала за ним бабуся, головними вчителями були жіночі журнали краси, телевізор і вулиця. А першою моделлю – плюшевий ведмедик, якого він одягав то у скафандр, то у весільну сукню. Хлопець мріяв стати перукарем, але у 18 років, завдяки своїм малюнкам, потрапив до П’єра Кардена. З того все і почалося. У 2014 році модельєр залишив прет-а-порте, пішовши з популярного сегменту готового одягу. Можливо, він стомився, адже часи змінилися і теперішні вимоги ринку набагато жорсткіші, аніж були у 80-х – шалений темп вимагає випуску до 8 колекцій готового одягу на рік. Якщо ти не встигаєш, відійди в сторону і попивай каву. «Я не андроїд», - зауважив Жан-Поль і сконцентрувався на Haute Couture та на створенні капсульних колекцій. Таким чином, його роман з мас-культурою, для якої він стільки зробив, закінчився. Сучасна масова мода – це спорт і функціоналізм. Перспектива виготовляти біленькі кросівочки Готьє не тішить. «Що б сьогодні ви вдягли своєму плюшевому ведмедику?» - поцікавилася журналістка Vogue. «Я б приладнав йому бороду», - відповів Готьє. Однією з його улюблених моделей є австрійська співачка Кончіта Вурст. Дивлячись на неї у вбранні від Жана-Поля Готьє,  розумієш, що краса і дійсно – страшна сила.