20 березня. Пам’ятні дати

20 березня. Пам’ятні дати

2850
Ukrinform
Сьогодні День весняного рівнодення.

Рівнодення – це момент часу, коли центр сонячного диска переходить через небесний екватор. Точкою весняного рівнодення називають точку небесного екватора, через яку центр диска Сонця 20 (21) березня переходить з південної півкулі неба в північну. Точка осіннього рівнодення (її позначають знаком сузір’я Терезів) називають точку небесного екватора, через яку центр диска Сонця переходить з північної півкулі неба в південну (22 або 23 вересня). Дві тисячі років тому ці точки лежали відповідно в сузір’ях Овна і Терезів, а тепер – в сузір’ях Риби і Діви. Слово «рівнодення» означає, що в ці дати тривалість дня і ночі однакова. Щороку в день настання астрономічної весни – день весняного рівнодення, в багатьох країнах світу відзначається Міжнародний день Землі. Це екологічне свято, покликане привернути увагу світової спільноти до проблем довкілля та вкотре нагадати про надзвичайну крихкість і взаємопов’язаність екосистем нашої планети. Існують дві головних дати проведення Днів Землі – власне в день весняного рівнодення, та 22 квітня, коли відзначається міжнародний день Матері-Землі, встановлений ГА ООН у 2009 році. Також до Дня весняного рівнодення приурочений Міжнародний день планетаріїв та Всесвітній день астрології – неофіційне професійне свято тих, чиє життя пов’язане з цією паранаукою. Щодо Міжнародного дня планетаріїв, метою якого є ознайомлення суспільства з діяльністю планетаріїв та просвітництво в царині астрономічних знань, то він відзначається з початку 90-х років минулого століття. Ініціаторами виступили італійці, їх підтримали французи, а потім приєдналися науковці з інших європейських країн, зокрема й українські. Варто зауважити, що в Україні надзвичайно мало планетаріїв. На сьогодні функціонує всього 7 закладів для популяризації астрономічних знань – у Києві, Дніпры, Вінниці, Харкові, Херсоні, Умані та Черкасах.

Разом з тим, сьогодні Міжнародний день французької мови. Як відомо, офіційними мовами ООН є англійська, арабська, іспанська, китайська, російська і французька мови (при цьому англійська і французька є мовами повсякденного професійного спілкування). З метою підтримки рівноправ’я всіх шести офіційних мов, ООН встановила для кожної з них окрему дату. Так, День китайської мови відзначається 20 квітня, англійської мови – 23 квітня, французької – 20 березня, російської – 6 червня, іспанської – 12 жовтня і арабської – 18 грудня. Дату 20 березня для французької мови обрано через те, що раніше цього дня,  починаючи з 1988 року, відзначався Міжнародний день франкофонії. 20 березня 1970 року в м. Ніамей (Нігер) була створена перша міждержавна організація франкомовних країн – Агентство з культурного і міждержавного співробітництва франкомовних країн із штаб-квартирою в Парижі (на сьогодні об’єднує 56 держав). Цей день присвячений понад 220 мільйонам франкомовних людей, для 75 мільйонів з яких французька мова є рідною.

Ювілеї дня:

Цього дня 1639 року народився Іван Степанович Мазепа (1639–1709), український політичний, військовий діяч, дипломат, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704-1709). Прожив 70 років, 20 із них був гетьманом. У молодості служив при дворі короля Яна II Казимира. По обранню гетьманом, намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року розірвав з російським царем і став на сторону шведів. Після поразки під Полтавою вимушений був поселитись у Молдовському князівстві. Помер у місті Бендери. Цікаво, що впродовж багатьох років, можна навіть сказати століть, в устах ворогів (тобто усіх прибічників російського царату) ім’я Мазепи стало лайкою й обвинуваченням, точнісінько так само, як у ХХ-ХХІ століттях стало ім’я Степана Бандери. Усіх прибічників Мазепи росіяни називали «мазепинцями», «Мазепа», «чумою Бендерською» (Мазепа помер у Бендерах). «Чувать подекуди і в наших сторонах…, а більш Москалі так дражнять наших, за гетьмана Мазепу. В Лубенщині й тепер можна чувати (розказує народ), що за часів Петра І розсердицця було Москаль на чоловіка та й ножакою, чи чим там: «Мазепа!», каже, або: «Мазепин дух!»…», - записав відомий український етнограф і фольклорист наприкінці ХІХ століття від одного зі своїх сучасників. Але в пам’яті українців ім’я Мазепи залишилося прапором і програмою української Державності. «Я кличу всемогучого Бога на свідка й клянуся, що не для почестей, не для багатства, або яких інших цілей, а для вас усіх, що остаєте під моєю владою, для жінок і дітей ваших, для добра Матері нашої, безталанної України, для добра всього українського народу, для помноження його прав і повернення вольностей, хочу я, при Божій допомозі так чинити, щоби ви, з жінками вашими і рідний край наш, не загинули ні під москалями, ні під шведами…», - клявся у 1707 році Іван Мазепа перед Пилипом Орликом.

155 років від дня народження Андрія Марцинюка (1862–1938), українського письменника. Мав початкову освіту, працював ковалем у рідному селі Добромірка (Тернопільської обл.). При сприянні Івана Франка та Леся Мартовича публікувався в журналах «Народ», «Літературно-науковий вістник», газетах. Автор гумористичних оповідань («Хитрі пута», «Чому б бідним не дуріти», «Хлопські приятелі»), публіцистичних статей у яких виступав на захист селян, обстоював народну освіту, застерігав від еміграції. Факти з публікацій Марцинюка використав Іван Франко у статтях «Еміграція галицьких селян» та «Голос селянина про еміграцію».

60 років від дня народження Спайка Лі (справж. Шелтон Джексон Лі; 1957), відомого американського кінорежисера афроамериканського походження, сценариста, актора. В багатьох його фільмах підіймається тема расових конфліктів у США. Випускник кіношколи Нью-Йоркського університету. Його дебют відбувся у 1985 році. 28-річний Лі за два тижні зняв фільм «Їй це конче потрібно». Бюджет був сміхотворний: 160 тисяч доларів. Фільм вийшов у 1986 році й отримав нагороду на МКФ у Каннах. Збори в кінотеатрах США становили понад 7 мільйонів доларів. Після цього компанія Nike запропонувала Лі знімати для неї рекламу, а Голівуд запросив на роботу. В 1988 році Спайк Лі зняв фільм «Шкільне здивування», який став першим фільмом, зробленим чорношкірим режисером на великій кіностудії. Наступний його фільм «Роби, як треба!» (1989) отримав номінацію на «Оскар» за кращий сценарій і «Золотий глобус» за кращий сценарій і кращу режисуру. У 1989 році Лі заснував власну кінокомпанію. Через три роки вийшов біографічний фільм «Малколм Ікс» з Дензелом Вашінгтоном у головній ролі, за яку той отримав номінацію на «Оскар». У фільмі йдеться про націоналіста, лідера чорношкірих мусульман – Малколма Ікса. Спайк великий фанат англійського клубу «Арсенал». Колишній гравець «Арсеналу» Тьєррі Анрі – його близький друг. Також режисер є великим шанувальником баскетболу. Противник одностатевих шлюбів, звинувачує негритянську молодь в асоціальному способі життя, підтримує обмеження на носіння зброї (цій проблемі присвячений його новий фільм «Чірак»). Пацифіст, виступає проти поширення ядерної зброї, а також критикує нинішнього очільника США Дональда Трампа, вважаючи його занадто агресивним.

Роковини смерті:

5 років з дня смерті Атени-Святомири Василівни Пашко (1931-2012), української поетеси, громадської діячки, дружини В’ячеслава Чорновола. Атена Пашко народилася на Львівщині. Вже у сьомому класі почала писати вірші, передавала їх УПА (на кілька з них було створено пісні). Під час війни носила секретні матеріали з рідного села до сусіднього. У 60-х роках переїхала до Львова і стала учасницею українського правозахисного руху. Активно спілкувалась з середовищем шістдесятників, зокрема подружжям Калинців, Стефанією Шабатурою, Іваном Світличним та іншими. Через кілька років доля звела Атену Пашко з В’ячеславом Чорноволом. Згодом коли Чорновіл відбував заслання в Якутії, вони одружилися. Відтоді їхнє життя, їхнє кохання і боротьба за незалежність України стали спільними. Атена зазнавала утисків і мала заборону на друк творів, пережила обшуки, звільнення з роботи й ув’язнення. Вона мужньо переносила всі труднощі дружини дисидента-політв’язня, активно допомагаючи Чорноволу видавати підпільний журнал «Український вісник». Згодом, уже після історичних виборів 1990 року, на її плечі доля поклала не менш важку ношу дружини опозиційного політика першої шеренги. У 1991 році Атена Василівна заснувала й упродовж десяти років очолювала Всеукраїнську жіночу громадську організацію Союз українок. Після смерті чоловіка очолила Міжнародний благодійний фонд В’ячеслава Чорновола, який видав 10-томне видання його творів. А ще Атена Пашко – авторка поетичних збірок «На перехрестях» (Мюнхен, 1989), «На вістрі свічки» (Балтимор-Торонто, 1991), «Лезо моєї дороги» (Київ, 2007). Померла Атена Пашко на 81 році життя. Її поховали на Байковому цвинтарі у Києві. Як вона і просила – поруч із чоловіком.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-